Постанова

від 29.06.2021 по справі 921/567/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2021 р. Справа №921/567/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Мирутенко О.Л.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 б/н та б/д (вх. № ЗАГС 01-05/1118/21 від 31.03.2021)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.03.2021 (суддя Стопник С.Г., повний текст складено 11.03.2021)

у справі №921/567/20

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, (надалі ФОП ОСОБА_3 м. Тернопіль

до відповідача-1: ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 ), м. Тернопіль

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія "Беркут" (надалі ТзОВ ТРК "Беркут"), м. Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 (надалі ОСОБА_2 ), м. Тернопіль

про визнання недійсним договору дарування від 15.06.2007

за участю учасників справи:

від позивача: не з`явилися

від відповідача-1, 2: не з`явилися

від третьої особи: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 та до ТзОВ ТРК Беркут , з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору дарування від 15.06.2007, згідно якого ТОВ ТРК "Беркут" відчужив на користь ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог а.с. 246 том І).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.03.2021 у справі № 921/567/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд зазначив, що станом на час розгляду даної справи доказів визнання недійсним рішення зборів учасників ТзОВ ТРК "Беркут", яке оформлене протоколом №5 від 11.06.2007, матеріали справи не містять. Також беручи до уваги правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, щодо підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в зв`язку з недоведеністю позивачем порушення оскаржуваним договором його (корпоративних) прав, отже і наявності правових підстав для визнання недійсним договору дарування від 15.06.2007, згідно якого ТзОВ ТРК "Беркут" відчужив на користь ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення яким позов задоволити повністю. Зокрема, скаржник вважає, що суд неправомірно послався на висновки Верховного Суду, оскільки законом передбачено право особи на оскарження будь-якого правочину, укладеного третіми особами, що мало вплив на його права та інтереси. В даному випадку позивачем доведено порушення законних прав та інтересів ОСОБА_3 , як засновника, на одержання доходу від господарської діяльності товариства в межах його частки у статутному капіталі.

Представник скаржника в судові засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд даної справи без його участі (зареєстрована в канцелярії суду за вх№ 01-04/3602/21 від 17.05.2021).

Відповідачі -1 та 2 відзивів на апеляційну скаргу не подали, явку уповноважених представників в судові засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Третя особа письмові пояснення щодо апеляційної скарги не подала, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 2 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В даному випадку колегія суддів вважає, що учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для такого розгляду і без участі представників сторін.

Також слід зазначити, що відповідно до приписів ч.1 ст.9 ГПК України, ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.3 вказаного Закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Усі процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі, отже учасники справи мали можливість ознайомитися з їх змістом.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Згідно інформації з ЄДРПОУ, 12.06.1998 було зареєстроване Приватне мале підприємство телерадіокомпанія "Беркут" (іден.код 14055513) як юридична особа; місцезнаходження: АДРЕСА_2 (а.с. 123-125 том І).

У переліку засновників підприємства зазначено: ОСОБА_3 .

23.05.2006 до Реєстру внесено запис про припинення юридичної особи, підстава: рішення щодо реорганізації.

- 24.05.2006 до Реєстру внесено запис щодо реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія "Беркут" (ідентифікаційний код юридичної особи - 14055513), місцезнаходження вул. Миру, 6, м. Тернопіль.

Відомості щодо засновників Товариства у сформованій судом Інформації з Реєстру станом на 15.06.2007 - відсутні.

Водночас, згідно долученої позивачем до матеріалів справи копії Статуту ТОВ телерадіокомпанія "Беркут", затвердженого зборами учасників ТзОВ ТРК "Беркут", протокол №1 від 24.04.2006, та зареєстрованого 24.05.2006, (п.1.1) Товариство з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія "Беркут" створено шляхом перетворення приватного малого підприємства телерадіокомпанія "Беркут" та є правонаступником останнього в частині всіх майнових та немайнових прав та обов`язків (а.с. 30-35 том І).

В п.1.3 Статуту передбачено, що засновниками (учасниками) Товариства є фізичні особи - громадяни України: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Пунктами 6.1, 6.2 Статуту передбачено, що розмір статутного капіталу Товариства становить 35000 грн, який розподілений на частки, власниками яких є учасники: ОСОБА_3 - вклад на загальну суму 3325 грн, що становить 9,5%; ОСОБА_3 - вклад на загальну суму 175 грн, що становить 0,5%; ОСОБА_1 - вклад на загальну суму 31500 грн, що становить 90% Статутного капіталу.

Станом на час розгляду справи, в ЄДРПОУ за іден.кодом - 14055513, значиться Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія "Беркут" як правонаступник ПМП телерадіокомпанії "Беркут" (126-130 том І).

У переліку засновників товариства зазначено - ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 .

15.06.2007 між ТзОВ ТРК "Беркут" (код ЄДРПОУ 14055513) в особі директора ОСОБА_6 (дарувальник) та фіз.особою - ОСОБА_1 (обдаровувана) укладено договір дарування квартири, відповідно до умов якого ТзОВ ТРК "Беркут" подарувало, а ОСОБА_1 прийняла у дар належну дарувальнику двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 68,0 кв.м, житлова площа - 37,9 кв.м. (а.с. 143 том І).

У п.2 договору зазначено, що ця квартира належить дарувальнику на підставі: - свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 11.05.2007 виконкомом Тернопільської міської ради на підставі рішення виконкому Тернопільської міської ради від 18.04.2007 за №485; - Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14522892, виданого 11.05.2007 ТОВ "МБТІ", реєстраційний номер 16476394, номер запису 1330 в книзі 24.

Згідно з п.3 договору, дар цей сторонами оцінено в 236 541,00 грн.

За змістом п.6 договору сторони домовились, що під передачею-прийняттям квартири в дарунок слід вважати символічну передачу речі. Згідно ст.722 ЦК України прийняття обдаровуваною від дарувальника ключів від предмета договору дарування свідчить про те, що передача відбулася. Обдаровувана прийняла від дарувальника ключі від квартири до підписання цього договору. Цим і підтверджується передача квартири обдаровуваній.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О., зареєстровано в реєстрі за №2544.

Згідно наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3 , сформованої станом на 14.07.2020, вбачається, що 27.08.2014 до Реєстру внесено запис про право власності на квартиру за ОСОБА_2 , на підставі договору дарування №1546 від 27.08.2014, посвідченого приватним нотаріусом Федірко Г.М. (а.с. 28-29 том І).

Позивач вважає, що дарувальник - TзOВ ТРК "Беркут", співзасновником якого є ОСОБА_3 , неправомірно відчужило майно товариства на користь іншого співзасновника - ОСОБА_1 , що суперечить змісту статуту товариства, положенням законодавства, що регулює діяльність юридичної особи, зокрема статей 98, 99, 203 ЦК України, Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на час укладення такого правочину), та що порушує його права як засновника на одержання доходу від господарської діяльності товариства в межах його частки у статутному капіталі (адже саме з майна товариства учасники, в тому числі і він, одержують дохід, зокрема, шляхом надання об`єктів нерухомості в оренду або вчинення операції з купівлі-продажу, та порушує його право на законне володіння і користування вказаним об`єктом - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , де останній по сьогодні проживає (без реєстрації).

Звертає увагу суду на те, що відповідно до положень статуту товариства, для правомірності прийняття рішення щодо відчуження майна товариства зборам учасників належить зібрати 50%+1 голос, при цьому в учасника з яким вчиняється правочин право голосу відсутнє. А з урахуванням часток учасників товариства у статутному капіталі, де ОСОБА_3 має 0,5%, позивач - 9,5%, а ОСОБА_1 , на користь якої укладено оскаржуваний договір дарування від 15.06.2007, має 90% статутного капіталу, ситуація при голосуванні з розрахунку 50%+1 голос є неможливою та неправомірною, адже ОСОБА_1 в даному випадку позбавлена права голосу щодо правочинів, які вчиняються на її користь. І саме неправомірність прийнятого рішення зборами учасників ТзОВ ТРК "Беркут" стала передумовою укладення оскаржуваного договору дарування квартири від 15.06.2007.

Таким чином, позивач вказує про перевищення повноважень зі сторони зборів учасників, а отже і відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності юридичної особи на дату укладення відповідного правочину з відчуження майна ТзОВ ТРК "Беркут".

При цьому, суд також враховує, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.07.2020 у справі №607/11787/20 (яка за даними Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 06.08.2020) відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договорів дарування недійсними, на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, посилаючись на те, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с. 17-18 том І).

Як зазначено у вказаній ухвалі, враховуючи характер спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем як засновниками (учасниками) ТзОВ ТРК "Беркут" з приводу відчуження майна зазначеного товариства шляхом укладення договорів дарування у користь іншого його учасника, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша цієї статті).

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним (ч.1 ст.227 ЦК України).

Із змісту ст. 204 ЦК України визначена презумпція правомірності правочину, - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об`єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору особою, яка не є його стороною, необхідно довести порушення таким договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

В даному випадку, позивач обґрунтовує свої вимоги про визнання недійсним договору дарування квартири від 15.06.2007 порушенням його (корпоративного) права, як засновника на одержання доходу від господарської діяльності товариства в межах його частки у статутному капіталі.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст.237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Відповідно до ст.97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Так, із долученого до матеріалів справи протоколу №5 зборів учасників ТзОВ ТРК "Беркут" від 11.06.2007 вбачається, що 11.06.2007 відбулися збори учасників товариства, на яких були присутні: ОСОБА_1 (90% статутного капіталу), ОСОБА_3 (9,5% статутного капіталу) та ОСОБА_3 (0,5% статутного капіталу).

На порядок денний винесено наступні питання:

1. Про дарування квартири та гаражу, власником яких є товариство, працівникам товариства.

2. Про призначення повноваженого представника від ТзОВ ТРК "Беркут" для підписання договорів дарування квартир та гаражів працівникам Товариства.

Як зазначено у протоколі, по першому питанню слухали ОСОБА_3 про дарування квартири та гаражу працівникам товариства, і, зокрема, вирішили: подарувати двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , площею 68,0 кв.м. працівнику товариства ОСОБА_1 .

Голосували: ОСОБА_3 - "за", ОСОБА_3 - "за", "проти" - немає, "утримався" - немає.

По другому питанню слухали ОСОБА_3 про необхідність призначення повноваженого представника від товариства для підписання договорів дарування квартир та гаражів працівникам товариства.

Вирішили: призначити повноваженого представника від товариства для підписання договорів дарування квартири та гаражу працівникам товариства директора товариства ОСОБА_6 .

Голосували: "за" - 100% голосів, "проти" - немає, "утримався" - немає.

Вказаний протокол підписаний головою товариства - ОСОБА_3 ., копія протоколу засвідчена 15.06.2007 приватним нотаріусом Магдич О.О.

При цьому, ОСОБА_3 не заперечує свою участь 11.06.2007 у зборах учасників товариства та підписання ним протоколу №5 зборів учасників ТзОВ ТРК "Беркут" від 11.06.2007.

Наведене свідчить про те, що позивач був присутній на вказаних зборах, брав участь в управлінні товариством та, зокрема, в голосуванні з питань, визначених у порядку денному, в тому числі з приводу дарування двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 , площею 68,0 кв.м. працівнику Товариства ОСОБА_1 .

Більше того, з вказаного питання, а також щодо призначення директора товариства ОСОБА_6 , як уповноваженого представника від товариства для підписання відповідних договорів дарування, останній голосував "за".

Щодо тверджень позивача про укладення договору дарування квартири від 15.06.2007 всупереч положенням статуту ТзОВ ТРК "Беркут", а також положенням законодавства, що регулює діяльність юридичної особи, зокрема, статей 98, 99, 203 ЦК України, Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на час укладення такого правочину), перевищення повноважень зі сторони зборів учасників, а отже і відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності юридичної особи на дату укладення відповідного правочину з відчуження майна ТзОВ ТРК "Беркут", слід відзначити таке.

Згідно з п.7 статуту ТзОВ ТРК "Беркут" майно товариства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності.

Право на відчуження майна товариства належить зборам учасників (п.7.3 статуту).

Відповідно до п.10.1 статуту органами управління товариства є: збори учасників товариства, директор, заступник директора та редакційна рада (спеціальний наглядовий орган).

До компетенції зборів учасників товариства належить, зокрема, затвердження договорів (правочинів, угод), укладених на суму, що перевищує розмір встановлений рішенням загальних зборів учасників гривень (п.п. "з" п.10.3 статуту).

Згідно з ч.2 п.10.3 статуту з питань зазначених у пунктах а), б), й) рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують власники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників Товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Пунктом 4 статуту визначено, що збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Водночас, ч.3 п.10.3 статуту зазначено, що учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним та товариством, щодо виключення його з товариства

Таким чином, на думку позивача, для правомірності прийняття рішення щодо відчуження майна товариства зборам учасників належало зібрати 50%+1 голос, при цьому в учасника з яким вчиняється правочин право голосу відсутнє. Відтак, з урахуванням часток учасників товариства у статутному капіталі, де ОСОБА_3 мала 0,5%, позивач - 9,5%, а ОСОБА_1 , на користь якої укладено оскаржувані договори дарування від 15.06.2007 - 90% статутного капіталу. Ситуація при голосуванні з розрахунку 50%+1 голос є неможливою та неправомірною, адже ОСОБА_1 в даному випадку позбавлена права голосу щодо правочинів, які вчиняються на її користь.

Згідно з ч.2 ст.98 ЦК України (в редакції чинної станом на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом. Учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством, (ст.99 ЦК України, в редакції від 14.06.2007).

Поряд з цим, матеріали справи вказують на те, що на зборах учасників ТзОВ ТРК "Беркут" 11.06.2007 були присутні всі учасники (100%) ТзОВ ТРК "Беркут". Отже збори відбувалися за наявності необхідного кворуму. А заінтересовані особи (працівники товариства, щодо яких вирішувалось питання про дарування відповідного майна товариства) не брали участі в голосуванні щодо них відповідних питань. Так, зокрема, ОСОБА_1 не брала участі в голосуванні по питанню дарування їй двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 , площею 68,0 кв.м.

Рішення загальних зборів учасників як вищого органу товариства з обмеженою відповідальністю є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто, офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства, порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах, є підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи.

Отже, можливі порушення під час голосування чи проведення зборів учасників 11.06.2007, неправомірність прийнятого рішення зборами учасників ТзОВ ТРК "Беркут", оформленого протоколом №5 від 11.06.2007 (і до того ж підписаного самим позивачем як головою зборів) могли бути підставою для оскарження відповідного рішення зборів.

Проте, станом на час розгляду даної справи, доказів оскарження рішення зборів учасників ТзОВ ТРК "Беркут", оформлене протоколом №5 від 11.06.2007, матеріали справи не містять.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17 зроблено правовий висновок по аналогічних правовідносинах, згідно з яким за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 ЦК України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства.

Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства не мають права.

Підписання головою правління товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника .

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16 зазначила, що розглядаючи справи у спорах, що виникли між господарським товариством та одним із його учасників, суди мають враховувати, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються. Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких в разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені.

Якщо позивач, який є учасником товариства, вважає свої корпоративні права порушеними внаслідок укладення спірного договору, він не позбавлений права (разом з іншими учасниками) у будь-який час ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт укладення такого договору та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства (його учасників). Якщо збори учасників товариства дійдуть висновку про порушення укладеним договором прав та законних інтересів товариства, останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України унормовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, підписання ТзОВ ТРК "Беркут" спірного договору може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника (в даному випадку позивача), оскільки при підписанні договору директор діяв саме від імені товариства, а не його учасників.

Враховуючи відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, суд не вбачає необхідності надавати оцінку законності спірного договору (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №905/2559/17).

Проаналізувавши вищенаведене та дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, якими останній обґрунтовує свої вимоги, не доведено порушення оскаржуваним договором його (корпоративних) прав, отже і наявності правових підстав для визнання недійсним договору дарування від 15.06.2007, згідно якого ТзОВ ТРК "Беркут" відчужив на користь ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є обґрунтованим та законним.

Доводи скаржника щодо неправомірності голосування на зборах, неможливості голосування з розрахунку 50%+1 голос по питанню дарування квартири ОСОБА_1 (якій належить 90% статутного капіталу) та щодо перевищення повноважень зі сторони зборів учасників, відсутності у ТзОВ ТРК "Беркут" належного обсягу дієздатності на дату укладення оскаржуваного правочину, відхиляються колегією суддів, оскільки, як зазначалося вище, питання щодо законності рішення зборів, оформленого протоколом №5 від 11.06.2007 при розгляді даної справи не вирішується, оскільки не є предметом розгляду і відповідні вимоги позивачем у не заявлені.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються вищенаведеним.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про відмову у задоволені позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.03.2021 у справі № 921/567/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді О.Л. Мирутенко

О.С. Скрипчук