Постанова

від 25.02.2021 по справі 753/7397/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/7397/20

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/ 2281/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Мостової Г.І., Рейнарт І.М.,

за участю секретаря судового засідання Русинчук І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Неупокоєвої Наталії Костянтинівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року у складі судді Комаревцевої Л.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Нова влада , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування ,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2020 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ Інформаційне агентство Нова влада , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування.

Позов обґрунтований тим, що 30.10.2019 року невідомий автор на сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 розмістив статтю під назвою ІНФОРМАЦІЯ_14 наступного змісту:

Депутат Чернігівської обласної ради ОСОБА_1 через суд намагається забрати собі побудований під час подружнього життя розкішний маєток понад 838 квадратних метрів, записавши його на офшорну фірму. Про це стало відомо в ході судового засідання в Прилуцькому міськрайонному суді, передає Нова Влада. Відео із даного судового засідання можна переглянути за посиланнями 1, 2, 3.

Як раніше писали ЗМІ, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розлучилися у березні 2015 року. Але процес розподілу майна ще не закінчився. Цю справу зараз розглядає суддя Прилуцького міськрайонного суду ОСОБА_6 .

За словами ОСОБА_3 , у 2011 році родина придбала земельну ділянку у Прилуках і почала будувати будинок на ній. Земля була оформлена на матір ОСОБА_3 - ОСОБА_9 , хоча кошти на її придбання давали ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Ми побудували будинок за два роки, - заявила ОСОБА_3 постійно приїжджала на будівництво, розраховувалася із будівельниками. Грошей ми вклали сотні тисяч доларів. Моя мати не мала можливості допомагати фінансово: згідно інформації із податкової, із 2004-го по 2014-й рік вона заробила 760 тисяч гривень .

У ході судового засідання з`ясувалося, що ОСОБА_9 не змогла пояснити джерела походження коштів на будівництво будинку. Натомість ОСОБА_3 надала докази того, що вона із чоловіком мала доходи, яких вистачило на таке будівництво.

За словами колишньої дружини, за місяць до розлучення потайки від ОСОБА_3 ОСОБА_1 придбав у своєї тещі кілька земельних ділянок, на яких був збудований будинок. Формально купували ділянки дві компанії, які належать ОСОБА_1 : ТОВ Асфа Лайн та ТОВ ІК А-Груп .

Зараз ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_3 не має права претендувати на бодай половину будинку, оскільки він формально родині уже не належить. А його теща - ОСОБА_9 - стала на бік колишнього зятя.

На це ОСОБА_3 зазначила: оскільки ні ТОВ Асфа-Лайн , ні ТОВ ІК А-Груп , ні ОСОБА_9 - не будували будинок, то у них не може виникнути відповідне право власності.

Заслухавши обидві сторони, суддя ОСОБА_6 оголосив перерву у судовому засіданні до 5 листопада.

Нагадаємо, раніше Нова Влада писала про бізнес ОСОБА_1 на Чернігівщині. Те, яким способом ОСОБА_1 відбирає бізнес у своєї дружини, ще у 2015-му році писали ЗМІ.

ІНФОРМАЦІЯ_8 під авторством ОСОБА_15 на сайті за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 було поширено статтю наступного змісту:

Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) виявило невідповідності у декларації, поданій депутатом Чернігівської обласної ради, головою виконкому політичної ради РПЛ ОСОБА_1 .

Про це сьогодні, 13 січня, стало відомо в ході судового засідання у Печерському районному суді міста Києва під головуванням судді ОСОБА_17 , передає Нова Влада. Відеозапис даного судового засідання можна переглянути ТУТ. Зокрема, НАБУ направило матеріали про недостовірні дані у декларації ОСОБА_1 до Національного агентства із питань запобігання корупцією (НАЗК) для вирішення питання щодо притягнення його до адміністративної відповідальності. У жовтні 2019 року НАЗК в ході перевірки виявило недостовірні відомості щодо нерухомості депутата обласної ради ОСОБА_1 . Наразі невідомо, чи проводилася перевірка стосовно руху грошових коштів на його банківських рахунках. Також немає даних стосовно того, чи проводився моніторинг способу життя депутата. В ході судового розгляду були отримані банківські виписки за рахунками депутата облради. В матеріалах справи є інформація про те, що протягом 2015-2018 р.р. різні фізичні особи поповнювали рахунки ОСОБА_1 на загальну суму близько два мільйони гривень. Разом з тим, до суду подані докази про витрати депутата на проживання у дорогих готелях, дорогий одяг та туристичні поїздки, які в рази перевищують його офіційні доходи. Нагадаємо, раніше Нова Влада в ході розслідування з`ясувала, що депутат Чернігівської обласної ради ОСОБА_1 разом із народним депутатом України ОСОБА_18 приймали участь у рейдерському захопленні агрохолдингу ТОВ Промстройінновація на Чернігівщині. Зараз за фактом незаконного заволодіння чужого майна ведеться досудове розслідування в Державному бюро розслідувань. Також Генеральна прокуратура України вручила підозру ОСОБА_1 за фактом викрадення автомобіля у його екс-дружини ОСОБА_3 .

Представник позивача зазначає про те, що дана стаття порушує особисті немайнові права позивача, оскільки за результатами перевірок НАБУ та НАЗК порушень у декларуванні майна позивача не виявлено. Є неправдивими звинуваченні у рейдерстві, оскільки даного злочину позивач не вчиняв.

Того ж дня, ІНФОРМАЦІЯ_8 року Національним антикорупційним порталом АНТИКОР за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 було поширено статтю також змісту під іншою назвою: НАБУ виявило недостовірні дані у декларації касира ОСОБА_29 ОСОБА_1 . Недостовірна інформація у вживанні слова касир . Позивач не є касиром, оскільки є депутатом Чернігівської обласної ради, головою Виконавчого комітету політичної партії Радикальна партія Олега Ляшка , обіймає керівні посади в ТОВ Сінегрі , ТОВ АВ Індастріал Груп .

ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_15 опублікував статтю за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_15 у якій було поширено інформацію наступного змісту:

Перед розлученням із ОСОБА_3 у 2015 році голова виконавчого комітету Радикальної партії Олега Ляшка ОСОБА_1 переписав левову частку свого бізнесу майна на підконтрольні йому фірми.

Про це стало відомо під час судового засідання 18 лютого 2020 року в Апеляційному суді Чернігівської області, передає кореспондент Нова Влада. Відео цього судового засідання можна переглянути ТУТ.

Зараз суд розглядає справу про розподіл майна екс-подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які розлучилися у березні 2015 року. Нагадаємо, у подружжя є двоє спільних дітей. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 одружився вдруге.

За кілька місяців перед розлученням ОСОБА_1 подарував свої частки у бізнесі іншим особам, а дорогі автівки та нерухомість переписав на підконтрольні йому фірми, - заявила в ході засідання ОСОБА_3 . -Методом шантажу він змусив мою матір стати на свій бік і подарувати йому будинок, який формально був записаний на ній, але будувався за наші спільні кошти. І тепер ми з дітьми фактично опинилися на вулиці .

Адвокат ОСОБА_1 Наталя Неупокоєва заявила, що кошти, отримані від продажу елітної нерухомості її підзахисний витратив на потреби родини. Але жодних доказів цьому твердженню не надала.

Нагадаємо, у січні 2020 року Київський апеляційний суд виніс рішення про відновлення нарахування аліментів у розмірі однієї третьої від здійснення підприємницької діяльності. До цього ОСОБА_1 сплачував аліменти з меншої суми.

Заслухавши обидві сторони, головуюча суддя оголосила перерву у судовому засіданні до 10:00 16 березня 2020 року.

Представник посилаючись на рішення Прилуцього районного суду Чернігівської області від 25.11.2019 вважає, що інформація автором публікації не перевірена, не відповідає дійсності, тому порушує права позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_17 ОСОБА_15 опублікував статтю за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 з назвою: ІНФОРМАЦІЯ_16 наступного змісту:

Київський апеляційний суд виніс рішення про задоволення позову ОСОБА_3 проти її колишнього чоловіка, депутата Чернігівської обласної ради ОСОБА_1, стосовно примусового стягнення з нього мільйонної заборгованості у вигляді аліментів на двох спільних дітей. Про це із зали суду повідомляє кореспондент Нова Влада.

Відео із даного судового засідання можна переглянути ТУТ.

У ході судового засідання стало відомо, що ОСОБА_1 добровільно платить аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей, розмір яких вказаний у мировій угоді між колишнім подружжям.

В даній мировій угоді було прописано додаткове зобов`язання ОСОБА_1 щодо сплати аліментів у розмірі частки від доходу.

Три роки поспіль депутат декларував доходи на рівні 150-300 тисяч гривень рік. А коли суд першої інстанції зупинив стягнення аліментів через наявність мирової угоди, ОСОБА_1 показав доходи за місяць у розмірі 4,8 млн. грн.

Разом з тим, він не виплатив грошову суму на дітей із своїх нових надходжень. ОСОБА_3 звернулася до Київського апеляційного суду, щоб стягнути ці кошти із боржника.

Розглянувши даний позов, Київський апеляційний суд відмінив рішення, яким було зупинено нарахування аліментів. Відповідно, на всі доходи боржника будуть нараховуватися аліменти на утримання його дітей.

Нагадаємо, у жовтні 2019 року НАЗК в ході перевірки виявила недостовірні відомості щодо нерухомості депутата обласної ради ОСОБА_1 . В матеріалах справи є інформація про те, що протягом 2015-2018 років різні фізичні особи поповнювали рахунки ОСОБА_1 на загальну суму близько двох мільйонів гривень.

Також Генеральна прокуратура України вручила підозру ОСОБА_1 за фактом викрадення автомобіля у його екс-дружини ОСОБА_3 .

Раніше Нова Влада в ході розслідування з`ясувала, що депутат Чернігівської обласної ради ОСОБА_1 разом із народним депутатом України ОСОБА_18 приймали участь у рейдерському захопленні агрохолдингу ТОВ Промстройінновація на Чернігівщині. Зараз за фактом незаконного заволодіння чужого майна ведеться досудове розслідування в Державному бюро розслідувань .

Того ж дня, ІНФОРМАЦІЯ_17 Національним антикорупційним порталом АНТИКОР за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_18 було поширено статтю під назвою ІНФОРМАЦІЯ_6 наступного змісту:

Київський апеляційний суд виніс рішення про задоволення позову ОСОБА_3 проти її колишнього чоловіка, депутата Чернігівської обласної ради ОСОБА_1 , стосовно примусового стягнення з нього мільйонної заборгованості у вигляді аліментів на двох спільних дітей.

Про це із зали суду повідомляє кореспондент Нова Влада.

Відео із даного судового засідання можна переглянути ТУТ.

У ході судового засідання стало відомо, що ОСОБА_1 добровільно платить аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей, розмір яких вказаний у мировій угоді між колишнім подружжям.

В даній мировій угоді було прописано додаткове зобов`язання ОСОБА_1 щодо сплати аліментів у розмірі частки від доходу.

Три роки поспіль депутат декларував доходи на рівні 150-300 тисяч гривень рік. А коли суд першої інстанції зупинив стягнення аліментів через наявність мирової угоди, ОСОБА_1 показав доходи за місяць у розмірі 4,8 млн. грн.

Разом з тим, він не виплатив грошову суму на дітей із своїх нових надходжень. Тому ОСОБА_3 звернулася до Київського апеляційного суду, щоб стягнути ці кошти із боржника.

Розглянувши даний позов, Київський апеляційний суд відмінив рішення, яким було зупинено нарахування аліментів. Відповідно, на всі доходи боржника будуть нараховуватися аліменти на утримання його дітей.

Представник позивача посилаючись на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19.11.2018 вказала на те, що дана інформація не відповідає дійсності. Заборгованість по сплаті аліментів відсутня, будь-які рішення щодо стягнення коштів з позивача, задекларованих ним у 2019 не має. В результаті перевірки декларації позивача не встановлено порушень у декларуванні, злочинів, а саме рейдерства позивач не вчиняв, посади касира не обіймає, а тому інформація є недостовірною.

Посилаючись на нормативно-правові акти представник позивача просила визнати інформацію недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача, зобов`язати відповідача -1, відповідача-2 протягом 10 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили опублікувати на веб-сайті Інформаційне агентство Нова Влада та порталі Антикор інформацію про недостовірність тверджень, видалити оскаржувані статті та стягнути судові витрати.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі Неупокоєва Н.К. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на те, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні в частині вимог до ТОВ Інформаційне агентство Нова влада , районний суд не дослідив статті, які є предметом оскарження та докази, що подані на спростування неправдивої інформації, а обмежився тим, що послався на завчасність подання позову , з чим скаржник не погоджується, оскільки в даній категорії справ є лише рік позовної давності, чим порушив принцип змагальності сторін та принцип диспозитивності.

Також вказано, що наявні в матеріалах справи докази, а також визнання відповідачем-1 себе належним відповідачем, в сукупності свідчать про те, що недостовірна інформація поширювалась, має негативний характер та є такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Окрім того, наголошено, що інформація, яка є предметом даного судового розгляду, - є фактами та не може відноситися до оціночних суджень, адже така інформація є предметом судових розглядів, підтверджуються судовими рішеннями, рішеннями НАЗК та іншими документами, однак викладена неправдиво, викривлено та негативно.

Вказано, що ТОВ Інформаційне агентство Нова влада порушено ст. 32 Конституції України, яка розтлумачена рішеннями Конституційного Суду України, та якою гарантується невтручання в особисте та сімейне життя будь-якої особи, в тому числі, публічної, незаконно без згоди позивача поширивши особисту інформацію щодо нього, виклав її таким чином, щоб принизити його честь та гідність, зруйнувати ділову репутацію, а також здійснювати вплив на розгляд судових справ, що випливають із сімейних правовідносин, шляхом формування хибної суспільної думки щодо позивача.

Враховуючи зазначене, просила, скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19.10.2020 року в частині залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Інформаційне агентство Нова влада та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначила, що на момент здійснення публікацій, позивач був публічною особою, тому інформування про хід судового провадження, не суперечить Закону України Про інформацію , Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи.

Вказала, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, який не довів протиправність дій відповідача, що принизили його честь, гідність та ділову репутацію, а також не надав доказу належних та достовірних доказів поширення інформації саме відповідачами.

Враховуючи викладене, просила суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, до суду надійшло клопотання його представника адвоката Чередніченко О.М. про розгляд справи без участі відповідача та його представника, а тому колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності.

Колегія суддів, вислухавши адвоката Неупокоєву Н.К. в інтересах ОСОБА_1 , яка просила апеляційну скаргу задовольнити, ОСОБА_36 в інтересах ТОВ Інформаційне агентство Нова влада , ОСОБА_28 в інтересах ОСОБА_3 , які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, на сайті Нова Влада ІНФОРМАЦІЯ_7 було розміщено статтю під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_14 ( а.с.26-27 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_8 на сайті Нова Влада було опубліковано статтю під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_19 ( а.с.28-29 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_9 на сайті Нова Влада опубліковано статтю під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_10 ( а.с. 34-35 т. 1).

На порталі Антикор було опубліковано статтю під назвою НАБУ виявило недостовірні дані у декларації касира ОСОБА_29 ОСОБА_1 ( а.с. 30-31) та статтю під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_10 ( а.с. 36-37).

ІНФОРМАЦІЯ_11 на сайті Нова влада було опубліковано статтю: ІНФОРМАЦІЯ_20 ( а.с. 32-33).

Згідно із довідкою ДП Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет консорціуму Український центр підтримки номерів і адрес №91/2020-Д від 07.04.2020 року, за результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту https://novavlada.info встановлено, що останній позиціонує себе в якості веб-сайту Інформаційного агентства Нова Влада , на якому розміщені ідентифікатори - адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_12 , телефон: НОМЕР_1( а.с. 43).

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості щодо ТОВ Інформаційне агентство Нова Влада , ідентифікаційний код:42073668, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7, кв. 59.

Враховуючи співпадіння ідентифікаторів, районний суд зробив правильний висновок про те, що власником веб-сайту https://novavlada.info є ТОВ Інформаційне агентство Нова Влада . Знеособленість даних про реєстратора доменного імені в службі WHOIS реєстранта доменного імені та хостинг-провайдер є іноземними суб`єктами та не належать до українського сегменту мережі Інтернет ( а.с. 38-43).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , районний суд виходив з підстав його недоведеності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

У пункті 1 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснено, що беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року в справі Лінгенс проти Австрії (Lingens v. Austria), § 46).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації (абзац 2 пункту 16 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ).

Матеріалами справи не доведено, що публікації, розміщені на Інтернет-ресурсі Нова влада є такими, що спрямовані на поширення недостовірної інформації щодо позивача, приниження його честі, гідності.

Так, як убачається з матеріалів справи, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.11.2018 року, затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо сплати аліментів та додаткових витрат на дітей у визначених розмірах ( а.с. 99-100 т. 1).

Відповідно до рішення Національного агентства з питань запобігання корупції №3317 від 11.10.2019 та №3318 від 11.01.2019 за результатами повної перевірки декларації, поданої ОСОБА_1 за 2016, 2017 точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел, правові підстави для встановлення ознак незаконного збагаченні відсутні ( а.с. 102-105 т.1).

Встановлено, що відповідно до постанови Національного антикорупційного бюро України від 09.08.2019року закрито кримінальне провадження за фактом подачі ОСОБА_1 недостовірних відомостей за ознаками кримінальних правопорушень за ст. 366-1КК України, п. 2 ч.1 ст. 284 КК України (а.с. 106-109 т.1).

Зі справи убачається, що на вирішенні Київського апеляційного суду перебувала справа за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Печерського районного суду про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим листом про стягнення аліментів на утримання дітей у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам, за наслідками розгляду якої оскаржувану ухвалу скасовано, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено (а.с.31, 32 т.2).

Окрім цього, відповідно до справи, на вирішенні Печерського районного суду м.Києва перебувала справа за скаргою Неупокоєвої Н.К. в інтересах ОСОБА_1 на постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 10.09.2019року ВП 51699743 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, за результатами розгляду якої у задоволенні скарги відмовлено (а.с.33,34 т.2).

Відповідно до справи, Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області 25.11.2019 року ухвалено рішення за результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, треті особи: ОСОБА_9 , ТОВ Антон-Плюс , ТОВ Грант Альянс , ТОВ ІК А ГРУП , ПП Ветті (а.с.83-96 т.1).

Встановлено, що за наслідками розгляду судових справ, сторонами яких були позивач та третя особа, відповідачем було опубліковано статті під назвами ІНФОРМАЦІЯ_14 ; ІНФОРМАЦІЯ_20 ; ІНФОРМАЦІЯ_16 .

Між тим, відповідно до справи, оскаржувані публікації є викладенням та опублікуванням інформації, отриманої представником ЗМІ під час перебування у судових засіданнях, з висловленням та передачею інформації, яка була отримана під час судового розгляду справ.

У долучених до справи письмових поясненнях, ОСОБА_3 указувала про наявність на вирішенні судів чисельних спорів, які виникли між нею та ОСОБА_1 , а також те, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року з ОСОБА_1 на її користь стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх його доходів та перебування у провадженні суду заявлених нею вимог про стягнення з позивача додатково аліментів з 4 918 500грн. отриманих ним доходів від підприємницької діяльності за 2019 рік. Зазначала, що позивач, заперечуючи проти нарахування аліментів на отримані доходи, подав позов про припинення стягнення аліментів й одночасно судом на підставі поданої ним заяви було забезпечено позов шляхом зупинення стягнення аліментів за виконавчим листом. Проте, апеляційний суд скасував ухвалу районного суду й відмовив у задоволенні заяви, а тому вважає, що з указаних доходів боржника підлягає до нарахування сума аліментів, яка, на її думку, складає 1 523 673 грн. 98коп., про що автором статті й висловлено свою думку щодо подальшого стягнення аліментів.

Про витрати позивача на проживання у дорогих готелях, дорогий одяг та поїздки стало відомо під час розгляду справи 757/343565/19-ц Печерського районного суду м.Києва, яка перебуває на розгляді суду, відповідно до даних банківських виписок по рахунку ОСОБА_1 .

Щодо переходу права власності на земельні ділянки, на якому розташований збудований під час шлюбу будинок, ОСОБА_3 пояснювала, що в суді під час розгляду справи № 742/1760/15-ц зверталася увага на те, що угоди про відчуження земельних ділянок, оформлених на члена їх родини, підписував позивач, представляючи як директор компанію Асфа Лайн , що їх придбала й у подальшому кінцевим власником земельних ділянок стала компанія ТОВ ІК А-груп , єдиним бенефіціаром та контролером якої є ОСОБА_1(а.с.152-165 т.1).

Як убачається зі змісту статті під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_16 , автором публікації зазначено: Розглянувши даний позов, Київський апеляційний відмінив рішення, яким було зупинено нарахування аліментів. Відповідно, на всі доходи боржника будуть нараховуватися аліменти на утримання дітей (а.с.32 т.1).

У статті ІНФОРМАЦІЯ_14 відображено перебіг судового засідання у Прилуцькому міськрайонному суді під час вирішення спору про поділ майна подружжя та почуту під час розгляду справи інформацію (а.с. 26, 27 т.1).

Відповідно до справи, стаття ІНФОРМАЦІЯ_20 була опублікована за наслідками розгляду апеляційним судом Чернігівської обл. справи про поділ майна подружжя (а.с.32,33 т.1).

Посилання апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що викладена у згаданих статтях інформація є недостовірною, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки вони не містить посилання на те, яка конкретно інформація, поширена щодо розгляду у відкритому судовому засіданні судових справ, є неправдивою, недостовірною, чи викладеною про події, яких не існувало.

Відповідно до справи, описова частина змісту публікацій містить свою оцінку автором публікацій подій, який перебував у залі судових засідань під час розгляду справ з висловленням та передачею інформації, яка була ним почута від учасників судових засідань, що є його правом, а також раніше опублікована інформація на веб- сайті інформаційного агентства Нова влада .

При цьому, посилання на відео-запис судового засідання виключає умисел на розповсюдження недостовірної інформації та дає змогу користувачам сайту самостійно переглянути перебіг подій, надати цьому власну оцінку та створити свою власну думку.

Критична оцінка отриманої інформації та власне бачення того, що відбувалося під час судового засідання, є правом автора, яка може не подобатися, проте ця обставина не свідчить про намір та розповсюдження недостовірної інформації.

Зміст зазначених публікацій свідчить про те, що їх автором наведено обставини саме проголошених учасниками справи позицій та фактів, якими вони обґрунтовували свої вимоги. Указана інформація не містить беззаперечних тверджень про достовірні факти, а ґрунтується на інформації, отриманої з відкритих джерел, під час судового розгляду справ.

Відповідно до пояснень директора ТОВ Нова влада ОСОБА_36 викладена ним у публікаціях інформація була озвучена учасниками справи під час розгляду справ, яка і була відображена в оспорюваних статтях.

Окрім цього, матеріалами справи доведено, що судові засідання під час вирішення виниклих між сторонами чисельних спорів були відкритими, а озвучена під час їх вирішення інформація була доступною невизначеному колу осіб.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлення, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, остільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції.

Не заслуговують на увагу й твердження апеляційної скарги про порушення зазначеними публікаціями конституційних прав членів сім 'ї позивача, як публічної особи.

Так, зі справи убачається, що учасником судових справ, які були предметом публікацій, була третя особа - ОСОБА_3 , колишній член сім 'ї позивача, яка спростовує порушення її прав та потреби такого захисту зі сторони колишнього подружжя.

За таких обставин, посилання апеляційної скарги на висновки, викладені у рішенні Конституційного Суду щодо недопущення порушення конституційних прав членів сім 'ї посадових осіб, є необґрунтованими.

Відповідно до справи, ІНФОРМАЦІЯ_13 на Інтернет ресурсі (веб-сайті) https://novavlada.info/ було опубліковано статтю під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_19 .

Між тим, як свідчать долучені до справи докази, в провадженні Національного антикорупційного бюро України перебувала кримінальна справа за фактом подачі депутатом Чернігівської обласної ради ОСОБА_1 завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України Про запобігання корупції за 2016рік (а.с.106-109 т.1).

Згідно рішення Національного агентства з питань запобігання корупції, №3317 від 11.10.2019року за результатами здійснення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1, депутатом Чернігівської обласної ради, виявлено зазначення недостовірних відомостей при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017рік (т.1 а.с.102,103).

За таких обставин, колегія суддів визнає необґрунтованими твердження апеляційної скарги про недостовірність викладеної у згаданій статті інформації про те, що у жовтні 2019року НАЗК в ході перевірки виявило недостовірні відомості щодо нерухомості депутата обласної ради ОСОБА_1.

Частиною 1,2,3 та 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року (справа №347/201/16) зроблено висновок, що повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання у право має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя.

Згідно положень статті 29 Закону України Про інформацію суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

При цьому суспільство також має право на отримання інформації яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Відповідно до справи, позивач на час здійснення ТОВ Інформаційне агентство Нова Влада публікацій був публічною особою: депутатом обласної ради Чернігівської обл., головою політради РПЛ.

Межі допустимої критики щодо ділової людини є ширшими ніж для пересічного громадянина, адже він набуває ознак публічної особи, про що зазначив Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях Фресо и Руар проти Франції , Файед (Fayed) проти Сполученого Королівства .

Здійснюючи публічну владу, позивач, як публічна фігура, повинен бути готовим до гострої критики і пильного нагляду за його життям та діяльністю.

Таким чином, будучи публічною особою, позивач є відкритою особою для прискіпливої уваги з боку громадськості та різноманітних оцінок його діяльності та поведінки, не тільки про його службову сторону, але й про ту, яка характеризує його в цілому. В тому числі право знати, яку оцінку надають учасники судових справ, в яких він є учасником.

За таких обставин, вбачається, що інформація про позивача, як публічну особу, яка викликає в суспільства підвищений інтерес, може бути вільно висвітлена.

У рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998 року) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у рішеннях Газета Україна-центр проти України , Нікула проти Фінляндії , Яновський проти Польщі та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Європейський суд з прав людини на підставі своєї практики застосування Конвенції встановив, що її 10 стаття обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів та вважає порушенням зазначеної норми Конвенції задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.

Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції.

Окрім цього, колегія суддів враховує і ту обставину, що позивач просить визнати недостовірною інформацію, яка була поширена у судових засіданнях під час розгляду виниклих між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судових спорів, з урахуванням висвітлених ними позицій, проте до справи не долучив доказів на підтвердження того, як поширення відповідачем інформації порушує його права..

З огляду на викладене, а також матеріали справи, у їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованими та належно мотивованими висновки районного суду про відсутність правових підстав до задоволення позову, в межах доводів апеляційної скарги, щодо зобов`язання ТОВ Інформаційне агентство Нова Влада спростувати та видалити поширену товариством інформацію в викладених агентством публікаціях.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення за наслідками розгляду даної категорії справ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги позивача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу адвоката Неупокоєвої Н.К. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Неупокоєвої Наталії Костянтинівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач:

Судді: