Постанова

від 24.02.2021 по справі 526/1607/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/1607/17 Номер провадження 22-ц/814/102/21Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.

За участю секретаря Кальник А.М.

Розглянула в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області в складі судді Максименко Л.В., від 12 жовтня 2020 року, дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена, по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Ніна Миколаївна, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із спадкодавцем та факту прийняття спадщини ,

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити факт його проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1998 року по день її смерті, встановити факт прийняття ним спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на спадкове майно.

Позов обґрунтований тим, що з 1998 року він проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями, що розташовані на території Ціпківської сільської ради. На його звернення до приватного нотаріуса Заєць Н.М. в 2016 році про видачу свідоцтва про право на спадщину, останнім було відмовлено в зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Вважає, що в силу ст.1268 ЦК України він є спадкоємцем, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, тому прийняв спадщину і продовжує проживати в спадковому домоволодіння.

Зазначає, що встановлення вказаних фактів необхідно для оформлення права на спадщину.

Справа розглядалася судами різних інстанцій протягом тривалого часу.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 січня 2020 року замінено первісного відповідача - Ціпківську територіальну громаду на належного відповідача - ОСОБА_2 , яка подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2020 рокупозов залишено без задоволення.

Відмова в задоволенні позову обумовлена відсутністю підстав для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки це не було передбачено чинним на той час законодавством, а також з підстав невірного обрання позивачем способу захисту свого цивільного права.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невірну оцінку зібраним по справі доказам, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог.

Зокрема вказує, що суд не взяв до уваги докази його постійного проживання з спадкодавцем більше ніж п`ять років до дня її смерті, що підтверджується як показами свідків так і письмовими доказами, зокрема довідками Ціпківської сільської ради.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про її часткове задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, згідно державного акту на право власності на землю серії Р2 № 600123, виданого 18 грудня 2001 року, ОСОБА_3 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 6,040 га на території Ціпківської сільської ради Гадяцького району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3660.

26 жовтня 1998 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла належний їй житловий будинок із господарськими будівлями, землю ОСОБА_1 . Вказаний заповіт посвідчений секретарем Ціпківської сільської ради, який в подальшому змінений чи скасований спадкодавцем не був.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

12 грудня 2013 року приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Заєць Н.М. за заявою ОСОБА_2 відкрито спадкову справу № 238/2013 щодо майна померлої ОСОБА_3 .

На звернення позивача ОСОБА_1 в 2016 році до приватного нотаріуса Заєць Н.М. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, останнім було надано відповідь від 23 червня 2016 року про неможливість встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після померлої ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю зареєстрованих осіб за місцем проживання останньої на день її смерті.

Згідно довідки Ціпківської сільської ради від 15.05.2017 року ОСОБА_1 дійсно проживав за адресою АДРЕСА_1 з 1998 року по день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також проживає по даний час за вказаною адресою без реєстрації.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про безпідставність вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю з 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки Кодекс про шлюб та смію не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу.

Взявши до уваги роз`яснення викладені у п. 23 Постанови пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування де зазначено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем не підтверджено, в зв`язку з чим нотаріус відмовив в оформленні спадщини, спадкоємець має звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, а не про встановлення факту прийняття спадщини, суд відмовив в задоволенні позову, вказавши не вірний спосіб захисту свого цивільного права.

Разом з тим встановивши, що позивач дійсно проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд відмовив у встановленні факту спільного проживання в період з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1221 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки та домогосподарства, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

За життя - 26.10.1998 р. ОСОБА_3 склала заповіт, яким належний їй будинок разом з господарськими будівлями та землею заповіла ОСОБА_1 .

Після смерті спадкодавця, спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у визначений ст. 1270 ЦК України строк не звернувся.

На його звернення в червні 2016 року, приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу надано відповідь про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом з огляду на недоведеність факту прийняття ним спадщини, оскільки в наданій за місцем його проживання довідці не вказано про його реєстрацію за місцем проживання спадкодавця ОСОБА_3 на день її смерті.

Звертаючись до суду з позовом про встановлення юридичних фактів, ОСОБА_1 посилався на те, що з 1998 р. і по день смерті ОСОБА_3 проживав з нею однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина, та відповідно без реєстрації свого місця проживання в належному їй будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Протягом вказаного часу вони вели спільне господарство, мали єдиний сімейний бюджет підтримували один одного, мали як подружжя взаємні права і обов`язки.

На час смерті ОСОБА_3 , яка за життя склала на його ім`я заповіт, він не мав офіційної реєстрації за місцем проживання спадкодавця, не дивлячись на те, що це було його єдиним і постійним місцем проживання.

Вважаючи себе спадкоємцем, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, на підставі ст. 1268 ЦК України просив встановити факт проживання із спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1998 року по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд першої інстанції, дослідивши зібрані докази, дійшов висновку, що матеріалами справим доводиться факт, що ОСОБА_1 дійсно проживав однією сім`єю без реєстрації по АДРЕСА_1 з 1998 року по день смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, вказані обставини були підтверджені поясненнями допитаних судом свідків, а також доводяться довідками Ціпківської сільської ради, з яких вбачається, що зазначені особи дійсно проживали однією сім`єю з притаманними їй одинаками - вели спільне господарство та мали спільний побут, дбали один про одного. Саме ОСОБА_1 здійснив поховання ОСОБА_3 , продовжує проживати в спадковому домоволодінні, веде в ньому господарство та обробляє земельну ділянку.

На підставі ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України цього Кодексу (шість місяців) він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, юридичні наслідки для спадкоємця будуть мати місце у випадку доведення ним факту постійного проживання разом з спадкодавцем - заповідачем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем як спадкоємцем по заповіту було доведено факт проживання із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю на час її смерті, що в розумінні ч.3 ст.1268 ЦК України є свідченням прийняття ним спадщини.

Встановивши, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно проживав без реєстрації по АДРЕСА_1 з 1998 року по день смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вимоги про встановлення такого юридичного факту, який у відповідності до ч.3 ст. 1268 ЦК України породжує юридичні наслідки для позивача як спадкоємця за заповітом, оскільки в достатній мірі свідчить про прийняття ним спадщини.

Наведене свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимоги про встановлення вищевказаного юридичного факту з підстав невірного обрання способу захисту цивільного права, оскільки саме посиланням на ст. 1268 ч.3 ЦК України позивач обґрунтовував свої вимоги, надавав з цього приводу докази та посилався на обставини, якими доводив предмет спору.

За вказаних обставин, судове рішення в цій частині підлягає скасуванню, з постановленням по справі нового рішення про часткове задоволення позову про встановлення юридичного факту постійного проживання із спадкодавцем без реєстрації однією сім`єю на час його смерті.

В іншій частині судове рішення як постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права скасуванню чи зміні не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2020 року в частині відмови позовних вимог про встановлення факту проживання з спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу скасувати та постановити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з спадкодавцем ОСОБА_3 з 01 січня 2004 року по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 березня 2021року.

Судді : Обідіна О.І. Гальонкін С.А. Карпушин Г.Л.