Рішення

від 02.03.2021 по справі 299/2999/19

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/2999/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2021 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Трагнюка В.Р., секретар судового засідання Конар В.М., за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ракущинець А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Королівської селищної ради Виноградівського району Закарпатської області (правонаступник Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області), Виноградівської районної державної адміністрації, реєстраційної служби Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області, державного реєстратора Виноградівської державної нотаріальної контори Виноградівського районного нотаріального округу Боричок Катерини Василівни про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, свідоцтва про право на спадщину, скасування рішень державних реєстраторів та державної реєстрації земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В :

20.09.2019 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Виноградівського районного управління юстиції Романік Н.Є., державного реєстратора Виноградівської державної нотаріальної контори Виноградівського районного нотаріального округу Боричок К.В. про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, свідоцтва про право на спадщину, скасування рішень державних реєстраторів та державної реєстрації земельних ділянок (а.с. 2-22).

Королівська селищна рада Виноградівського району Закарпатської області залучена до участі у справі як правонаступник Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області (а.с. 32-34 т. 2). За клопотанням представника позивача залучено співвідповідача - реєстраційну службу Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області (а.с. 237-239 т. 1). Також за клопотанням представника позивача замінено відповідача - державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Виноградівського районного управління юстиції Романік Н.Є. на Виноградівську районну державну адміністрацію (а.с. 248 т. 1).

Позивач за зміненим позовом просить визнати незаконними та скасувати рішення Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, а саме: 1) рішення від 02.12.2009 року № 497 Про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) ; 2) рішення від 20.05.2010 року № 538 Про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) ; 3) рішення від 18.11.2014 року № 397 Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_5 (а.с.209-212 т.1).

Крім того, предметом позову є визнання незаконними та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.08.2013 року, індексний номер: 8025542, свідоцтва про право на спадщину серії НВТ № 664055 від 27.07.2016 року, скасування рішення державного реєстратора Романік Н.Є. від 15.08.2013 року, індексний номер: 5033032, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2121285000:04:002:0013 площею 1,42 га, розташовану в с. Теково Виноградівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 133984321212) та рішення державного реєстратора Боричок К.В. від 02.08.2016 року, індексний номер: 30730922, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 2121285000:04:002:0031 площею 1,42 га, розташовану в с. Теково Виноградівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 559108121212), скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 14 серпня 2013 року № 2130322 про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2121285000:04:002:0013 площею 1,42 га, розташовану в селі Теково Виноградівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 133984321212), скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 27 липня 2016 року № 15684941 про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2121285000:04:002:0031 площею 1,42 га, розташовану в селі Теково Виноградівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 559108121212).

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що у 2013 році він придбав будівлю вівчарника загальною площею 903,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договорів купівлі-продажу від 13.11.2013 року та від 14.11.2013 року, посвідчених приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області і зареєстрованих в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій відповідно за № 2454 та за № 2463.

29.12.2014 року він звернувся до Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої у с. Теково Виноградівського району Закарпатської області в контурі 132. Рішенням Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 17.04.2015 року № 434 йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки.

У 2017 році він звернувся до фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 з приводу виготовлення даного проекту землеустрою. Листом від 20.10.2017 року вих. № 17 ОСОБА_6 повідомив йому про неможливість виготовлення землевпорядної документації у зв`язку з тим, що територію господарського двору, що знаходиться у контурі НОМЕР_1 в с. Теково Виноградівського району Закарпатської області, перетинають земельні ділянки з кадастровими номерами 2121285000:04:002:0013 та 2121285000:04:002:0031.

Накладання цих земельних ділянок на територію господарського двору, на якому знаходиться належна йому, позивачеві, будівля вівчарника, позбавляє його можливості реалізувати своє право на безоплатне одержання у власність відповідної земельної ділянки, яку він очікував отримати у власність згідно положень ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

В частині підстав для скасування оспорюваних рішень сільської ради, документів на спірні земельні ділянки та реєстраційних дій, вчинених щодо земельних ділянок та права власності на них, позивач посилається на незаконність рішень сільської ради.

Зокрема, позивач вказує, що відповідачеві ОСОБА_2 рішенням Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 20.05.2010 року № 538 Про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) виділено земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 166028 з видачею їй державного акта на право приватної власності на земельну ділянку. На підставі даного рішення відповідачеві було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.08.2013 року, індексний номер: 8025542. У подальшому державним реєстратором Романік Н.Є. прийнято рішення від 15.08.2013 року, індексний номер: 5033032, про державну реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2121285000:04:002:0013 площею 1,42 га, розташовану в с. Теково Виноградівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 133984321212).

Позовні вимоги до відповідача ОСОБА_4 обґрунтовані тим, що рішенням Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 02.12.2009 року № 497 Про виділення земельної частки паю) в натурі (на місцевості) ОСОБА_5 було виділено земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0056179 з видачею їй державного акта на право приватної власності на земельну ділянку. Рішенням Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 18.11.2014 року № 397 Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_5 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 2121285000:04:002:0031 площею 1,42, розташовану в с. Теково Виноградівського району Закарпатської області в контурі НОМЕР_2 , та передано дану земельну ділянку у власність ОСОБА_5 . У 2016 році ОСОБА_5 померла. Після її смерті земельну ділянку успадкувала відповідач ОСОБА_4 , яка отримала свідоцтво про право на спадщину серії НВТ № 664055 від 27.07.2016 року. На підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину державним реєстратором Боричок К.В. прийнято рішення від 02.08.2016 року, індексний номер: 30730922, про державну реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_4 на земельну ділянку.

Рішення Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 20.05.2010 року № 538 та рішення Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 02.12.2009 року № 497 є незаконними, оскільки прийняті на підставі заяв відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) на підставі витягу з рішення Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 05.10.2004 року № 160, який було підроблено секретарем Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області Дудаш М.В., що підтверджується ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04.12.2016 року в кримінальній справі № 299/3107/16-к про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України), на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження № 42015070080000006.

У зв`язку з тим, що витяг з рішення Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 05.10.2004 року № 160, згідно якого відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було включено до переліку осіб, яким мають видати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), підроблений, відповідне рішення не приймалося сільською радою, то відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не належали до числа осіб, які мають право на земельну частку (пай).

З огляду на те, що відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_5 незаконно отримали у власність спірні земельні ділянки, які накладаються на земельну ділянку, котру позивач бажає отримати у власність, оспорювані рішення сільської ради, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідачеві ОСОБА_2 , свідоцтво про право на спадщину, видане відповідачеві ОСОБА_4 , рішення державних реєстраторів про реєстрацію права власності відповідачів на земельні ділянки та державна реєстрація спірних земельних ділянок порушують його, позивача, права та законні інтереси та позбавляють можливості реалізувати своє право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки, на якій знаходиться належна йому будівля, тому підлягають скасуванню.

У відзиві на позовну заяву від 16.10.2019 року (а.с. 56-58 т.1) представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 просить відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивач не довів порушення його права як власника земельної ділянки. Крім того, обставини, якими обґрунтовано позов, не перебувають в безпосередньому зв`язку з фактами, встановленими ухвалою суду в кримінальному провадженні, та не є саме тими обставинами, що були предметом розгляду в кримінальному провадженні. Надана позивачем копія ухвали суду є неналежним та недопустимим доказом. Також позивач пропустив строк позовної давності. Придбання позивачем нерухомого майна у 2013 році не є підставою для поновлення даного строку та не виступає підставою для переривання його перебігу, тому що спір стосується порушення прав попереднього власника.

Окрім цього зазначає про те, що експертом неправильно складено додаток № 1 до експертизи. На Додатку № 1 на земельній ділянці, позначеній на плані площею 15,4 га не вказано наявного на ній нерухомого майна. У той же час, відповідно до офіційних даних Публічної кадастрової карти України (посилання: https://map.land.gov.ua/) на зазначеній земельній ділянці знаходиться 2 об`єкта нерухомого майна. Недостовірний доказ не може бути доказом, оскільки він надає недостовірні обставини відносно предмету спору, а тому просить не брати до уваги при оцінці доказів доказ - висновок № 01-01/20 судової земельно-технічної експертизи.

Додатково вказує на те, що попередній власник нерухомого майна - будівлі вівчарника, громадянин ОСОБА_9 набув право власності на нерухоме майно 20.08.2005 року. У редакції ст. 120 Земельного кодексу України станом на 20.08.2005 року - при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Тобто на момент набуття права власності на майно ОСОБА_9 міг набути право на земельну ділянку не автоматично, а тільки на підставі певного документу. Відсутність такого документа, виключає задоволення твердження позивача про автоматичне набуття ним прав на земельну ділянку (а.с.182-183 т. 1).

Крім цього, слід враховувати практику Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої, у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-1; "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява №48939/99, n.128, ECHR 2004-ХІІ; "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v.Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року).

Тобто, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia) п.74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), n.58, а також і рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява №32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року) (а.с. 51-52 т. 2).

Представник Виноградівської районної державної адміністрації подав відзив на позовну заяву (а.с.15-18 т.2).

У відзиві зазначається про те, що норми чинного законодавства України, а також те, що державна реєстрація речового права на нерухоме майно не породжує таке право, а тільки фіксує факт його наявності у тієї чи іншої особи шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що здійснюється за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, на підставі прийнятого державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав, то у разі визнання недійсними та/чи скасування відповідних правовстановлюючих документів, на підставі яких було здійснено державну реєстрацію прав, райдержадміністрація не заперечує щодо задоволення позову у частині, що стосується скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно.

06.11.2019 року позивач ОСОБА_3 подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності (а.с.93 т.1).

Представник позивача в судовому засіданні обставини та вимоги позову підтримав.

Представник позивача, адвокат Пуканич Е.В. в судовому засіданні обставини та вимоги зміненого позову підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ракущинець А.А. в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав наведених у відзиві.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , державний реєстратор Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. в судове засідання не з»явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Представник Королівської селищної ради Виноградівського району подав заяву про розгляд справи у відсутності уповноваженого представника (а.с. 50 т.2).

Представник Виноградівської районної державної адміністрації також подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності уповноваженого представника (а.с.43 т.2).

Представник реєстраційної служби Виноградівського районного управління юстиції в судове засідання не з»явився.

В судовому засіданні вирішено клопотання сторін, зокрема, про забезпечення позову, витребування письмових доказів, призначення судової земельно-технічної експертизи, досліджено письмові докази на які сторони посилаються, як на підставу заявлених вимоги та заперечень (а.с. 86, 96-98, 101-102, 112-113, 119-122, 171-172, 174-178, 182-184, 209-218 ,225-227, 237-239 т. 1).

Суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною першою статті 120 ЗК України в разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Верховний Суд у постанові від 14 березня 2019 року в справі № 902/341/17 вказав, що виходячи з положень статті 377 ЦК України, статей 120, 125 ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, слід дійти висновку, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі, з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача на земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості, припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04 травня 2018 року в справі №910/14212/17.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, Європейський суд з прав людини тлумачить поняття майно (possessions) набагато ширше й у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під майном розуміє не тільки наявне майно (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).

Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які в практиці Європейського суду з прав людини дістають правову охорону як майно. Поняття законні очікування (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та юридичної визначеності (legal certainty). Практика Європейського суду з прав людини розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником будівлі вівчарника, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 903,6 кв.м., що підтверджують копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованих 13.11.2013 року, індексний номер витягу: 12751786, та 14.11.2013 року, індексний номер витягу: 12799632, приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області Юскою Н.М. (а.с. 25, 26).

Право власності позивача на 1/2 частину даної будівлі (спільна часткова власність) зареєстровано 13.11.2013 року приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області Юскою Н.М. на підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області Юскою Н.М., зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 2454. Право власності позивача на іншу 1/2 частину розглядуваної будівлі зареєстровано 14.11.2013 року приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області Юскою Н.М. на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області Юскою Н.М., зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 2463 (а.с.175-176, 177-178).

Рішенням двадцять шостої сесії шостого скликання Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 17.04.2015 року № 434 Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок громадянам: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 для ведення ОСГ в контурі № 132 с. Теково вирішено надати дозвіл позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована в с. Теково, контур № НОМЕР_1 , що стверджується копією витягу з відповідного рішення (а.с. 28).

На звернення з приводу виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність вказаної вище земельної ділянки до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , позивач отримав повідомлення від 20.10.2017 року вих. № 17 про те, що формування проекту землеустрою неможливе у зв`язку з перетином території господарського двору, контур № НОМЕР_1 , у с. Теково Виноградівського району Закарпатської області, об`єктами земельних ділянок з кадастровими номерами 2121285000:04:002:0013 та 2121285000:04:002:0031, кожна площею 1,42 га, які перебувають у приватній власності, що підтверджує копія згаданого повідомлення, до якої додані копії ситуаційних планів та викопіювань з Публічної кадастрової карти України з відображенням розташування земельних ділянок (а.с. 35-39).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю 3 роки (ст.257 ЦК).

Відповідно до ст.253 ЦК перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК).

20.09.2019 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав (а.с.2 т.1). Про порушення своїх прав він дізнався з повідомлення фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про те, що формування проекту землеустрою неможливе у зв`язку з перетином території господарського двору, контур № НОМЕР_1 , у с. Теково Виноградівського району Закарпатської області, об`єктами земельних ділянок з кадастровими номерами 2121285000:04:002:0013 та 2121285000:04:002:0031, кожна площею 1,42 га, які перебувають у приватній власності (а.с.35 т.1).

Таким чином, строк позовної давності позивачем не пропущено, у зв»язку з чим суд відхиляє заперечення відповідача та його представника.

Відповідно до висновку № 01-01/20 судової земельно-технічної експертизи від 27.02.2020 року судовий експерт зазначив про те, що земельна ділянка, контур № НОМЕР_2 , площею 1,4200 га з кадастровим номером 2121285000:04:002:0013, розташована в с. Теково Виноградівського району Закарпатської області частково накладається на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовно площею 2,0000 га, яка розташована в с. Теково Виноградівського району Закарпатської області, контур № НОМЕР_1 , на якій знаходиться будівля вівчарника загальною площею 903,6 кв.м, адреса: АДРЕСА_1 . Накладка відбувається в частині земельної ділянки ОСОБА_2 площею 1,4200 га (накладка становить 0,2822 га) (а.с.126-133 т.1).

Окрім цього, експерт зазначив про те, що земельна ділянка, контур № НОМЕР_2 , площею 1,4200 га з кадастровим номером 2121285000:04:002:0031, розташована в с. Теково Виноградівського району Закарпатської області частково накладається на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовно площею 2,0000 га, яка розташована в с. Теково Виноградівського району Закарпатської області, контур № НОМЕР_1 , на якій знаходиться будівля вівчарника загальною площею 903,6 кв.м, адреса: АДРЕСА_1 відбувається в частині земельної ділянки ОСОБА_14 площею 1,4200 га (накладка становить 0,7131 га).

Судом не встановлено обставини, які свідчать про те, що висновок експерта є неналежним та недопустимим доказом, відповідно до ст.ст. 77, 78 ЦПК України.

За змістом ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Не відображення у додатку № 1 до висновку двох будівель, на які вказує представник відповідача, не є підставою для визнання висновку експерта неналежним та недопустимим доказом. Висновок експерта в цілому є обґрунтованим, не суперечить матеріалам справи та не викликає сумніви у його правильності.

Як встановлено судом, накладення вищевказаних земельних ділянок, які належать відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , на господарський двір, на якому знаходиться належна позивачу ОСОБА_3 будівля вівчарника, позбавляє останнього можливості реалізувати своє право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки на якій розташований вказаний об`єкт нерухомості, яку останній розумно очікував одержати у власність відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України та частини першої статті 120 Земельного кодексу України.

Рішенням двадцять шостої сесії п`ятого скликання Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 20.05.2010 року № 538 Про виділення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) вирішено виділити в натурі земельну частку (пай) ОСОБА_2 (власнику земельного сертифікату РН 166028) у К-133 села Теково площею 1,42 га (рілля) з видачею Державного акта на право власності на землю.

14.08.2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Виноградівського районного управління юстиції Романік Н.Є. зареєстровано право приватної власності відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку, контур № НОМЕР_2 , кадастровий номер: 2121285000:04:002:0013, площею 1,42 га, зареєстровану 24.07.2013 року Управлінням Держземагенства у Виноградівському районі, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, с. Теково. Підставою виникнення права власності відповідача ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 8025542, видане 15.08.2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Виноградівського районного управління юстиції Шніцер Н.Є.

Рішенням двадцять четвертої сесії п`ятого скликання Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 02.12.2009 року № 497 Про виділення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) вирішено виділити в натурі земельну частку (пай) ОСОБА_5 (власнику земельного сертифікату) у К-133 села Теково площею 1,42 га (рілля) з видачею Державного акта на право власності на землю.

Рішенням двадцять третьої сесії шостого скликання Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 18.11.2014 року № 397 Про передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою ОСОБА_5 - власнику сертифіката права на земельну частку (пай), серія ЗК № 0056179, із земель колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства Нива с. Теково щодо складання правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку земельної частки (пай) площею 1,42 га (ріллі), ділянка № НОМЕР_3 в контурі № НОМЕР_2 в с. Теково для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2121285000:04:002:0031, та передати дану земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_5

27.07.2016 року державним реєстратором Виноградівської державної нотаріальної контори Виноградівського районного нотаріального округу Боричок К.В. зареєстровано право приватної власності відповідача ОСОБА_4 на земельну ділянку, контур № НОМЕР_2 , кадастровий номер: 2121285000:04:002:0031, площею 1,42 га, зареєстровану 14.10.2014 року Управлінням Держземагенства у Виноградівському районі, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, с. Теково. Право власності відповідача ОСОБА_4 на дану земельну ділянку виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину серії НВТ № 664055, виданого 27.07.2016 року Виноградівською державною нотаріальною конторою.

Наведені вище обставини щодо набуття у власність земельних ділянок відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підтверджені копіями згаданих рішень Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області (а.с. 23, 24, 27), копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 29.10.2017 року ОСОБА_15 , номер інформаційної довідки: 101884478 (а.с. 40); копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 29.10.2017 року ОСОБА_15 , номер інформаційної довідки: 101884558 (а.с. 41).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Оспорюване позивачем рішення Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 20 травня 2010 року № 538, на підставі якого у відповідача ОСОБА_2 виникло право власності на спірну земельну ділянку, було прийняте на підставі заяви останньої про виділення їй земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) на підставі витягу з рішення Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 15 жовтня 2004 року № 160, який було підроблено секретарем Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області ОСОБА_7 , що підтверджується ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 грудня 2016 року в кримінальній справі № 299/3107/16-к про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, на підставі статті 49 КК України та закриття кримінального провадження № 42015070080000006 (а.с. 82-84 т.2).

Зазначеною ухвалою суду також підтверджується обставина позову про те, що і рішення Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 02 грудня 2009 року № 497, на підставі якого у ОСОБА_5 виникло право власності на спірну земельну ділянку, прийняте на підставі заяви останньої про виділення їй земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) на підставі витягу з рішення Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 15 жовтня 2004 року № 160, який було підроблено секретарем Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області ОСОБА_7 .

Відповідно до пунктів а , б частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, між іншим, належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково- дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (ч. 1 ст. 22 ЗК України).

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 ЗК України).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (п. а ч. 3 ст. 22 ЗК України).

За змістом частини першої статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної і паю).

Згідно з частиною п`ятою статті 25 ЗК України особи, зазначені у частині першій цієї статті мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Пунктом 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у і елективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємство, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Втім, ОСОБА_5 не належить до осіб, зазначених у частині першій статті 25 ЗК України, які мають право на земельну частку (пай), адже, як встановлено ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 грудня 2016 року в кримінальній справі № 299/3107/16-к, витяг з рішення Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 15 жовтня 2004 року № 160, згідно якого ОСОБА_5 включено до переліку осіб, яким мають видати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), було підроблено, такого рішення Теківська сільська рада Виноградівського району Закарпатської області не приймала.

Також ОСОБА_2 не належить до осіб, зазначених у частині першій статті 25 ЗК України, які мають право на земельну частку (пай), адже, як встановлено ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 грудня 2016 року в кримінальній справі № 299/3107/16-к, витяг з рішення Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 15 жовтня 2004 року № 160, згідно якого ОСОБА_2 включено до переліку осіб, яким мають видати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), було підроблено, такого рішення Теківська сільська рада Виноградівського району Закарпатської області не приймала.

Також суд враховує і те, що відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗК України в редакції від 22 червня 1993 року Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Згідно з вимогами статей 22,23 ЗК України в редакції від 22 червня1993 року, та зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

До такого висновку дійшов ВС у постанові від 09.06.2020 року у справі № 470/29/18 та постанові від 24 березня 2020 року у справі № 538/302/19-ц.

Таким чином, довідка про склад сім»ї ОСОБА_2 , відомості з Пенсійного фонду України, «список громадян як мають отримати земельну ділянку (пай) у контурі № НОМЕР_2 » , копія трудової книги, на які відповідач/представник відповідача посилається, не є тими документальними доказами на підставі яких особа набуває право на земельний пай, у зв»язку з чим такі докази суд відхиляє, як неналежні (а.с.38-41 т.2).

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Стаття 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічні за змістом приписи містяться у частині третій статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , згідно з якою органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з частиною десятою статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в Постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 155 ЗК України зазначає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Щодо обраного позивачем способу захисту - скасування рішення про державну реєстрацію прав.

За ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приписами ч. 2 ст.16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, у тому числі визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду.

В той же час надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Белеш та інші проти Чеської Республіки (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); Волчі проти Франції ( Walchli v. France , заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях правової визначеності та належного здійснення правосуддя, як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); Ефстатіу та та інші проти Греції (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); Ешим проти Туреччини ( Esim v. Turkey , заява № 59601/09, § 21).

Суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини принципу, відповідно до якої, у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-1; "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява №48939/99, n.128, ECHR 2004-ХІІ; "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v.Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року).

Тобто, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia) п.74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), n.58, а також і рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява №32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року) (а.с. 51-52 т. 2).

На зазначені рішення посилається представник відповідача, однак суд зазначає про те, що вирішувана справа є відмінною від правовідносин у зазначених справах, які не стосуються наслідків від вчинення службовими особами кримінально-караних дій.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі №1-10/2004, охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

В даній справі слід керуватися правовими висновками, викладеними Верховним судом 04.04.2018 року при розгляді справи № 817/1048/16 (ЄДРСРУ № 73304854) та 14.03.2018 р. при розгляді справи № 396/2550/17 (ЄДРСРУ № 72850788).

При розгляді вказаних справ Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори з державним реєстратором не належать до адміністративної юрисдикції, оскільки стосуються майнового інтересу і обов`язково будуть впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано, при цьому Велика Палата Верховного Суду констатує, що оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне. Так Верховний суд зазначає: ......У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв`язані й питання, пов`язані з реєстрацією права власності на будівлю, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства... .

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у Постанові від 24 січня 2017 року у справі №815/6165/14.

Таку ж правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 11 квітня 2017 року у справі № 808/2298/15 і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цієї позиції.

Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи обтяження такого права іншої особи є цивільно-правовим, а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Оскарження рішення про державну реєстрацію, яке є наслідком реалізації сторонами прав на спірне нерухоме майно підлягає розгляду за правилами господарського чи цивільного судочинства (Аналогічна позиція викладена у Постановах ВП ВС від 20.06.2018р. №820/4146, 18.09.2018р. у справі №823/235/16, від 29.08.2018р. у справі №807/719/15, 4.02.2020р. №910/7781/19).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі № 925/1265/16).

Крім того Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018р. у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019р. у справі № 569/17272/15-ц.

Разом з тим, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Окрім цього, суд враховує, що у Постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: "суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини". Аналогічну правову позицію викладено і у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц.

За приписами ч.1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. При цьому, в силу ч.6 ст.13 даного нормативно-правового акту, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Судом встановлено, що у розумінні положень п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16.01.2020), на відміну від положень ч. 2 ст. 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Нормами п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", згідно з яким судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

За змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не входить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Зважаючи на істотну зміну з 16.01.2020 року і на час ухвалення рішення по даній справі матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для врахування судами при вирішенні спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду у Постановах від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 і від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц та у Постанові Касаційного господарського суду від 26.02.2020 у справі № 910/56/19 щодо застосування норми ч. 2 ст. 26 Закону України № 1952 в редакції, яка вже втратила свою чинність, оскільки через наведену зміну законодавства має місце неоднакове правове регулювання відносин (різні редакції ст. 26 Закону України № 1952), що виключає подібність правовідносин у наведених справах з правовідносинами у цій справі (Постанова КГС ВС від 28.10.2020 року № 910/10963/19).

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем/представником позивача доведено в судовому засіданні обставини позову, у зв»язку з чим заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Питання розподілу судових витрат сторонами не заявлено.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Змінений позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 02 грудня 2009 року № 497 Про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) .

Визнати незаконним та скасувати рішення Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 20 травня 2010 року № 538 Про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) .

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15 серпня 2013 року індексний номер: 8025542.

Визнати незаконним та скасувати рішення Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 18 листопада 2014 року № 397 Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_5 .

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право на спадщину серії НВТ № 664055 від 27 липня 2016 року.

Скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 14 серпня 2013 року № 2130322 про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2121285000:04:002:0013 площею 1,42 га, розташовану в селі Теково Виноградівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 133984321212).

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Романік Наталії Євгенівни від 15 серпня 2013 року індексний номер: 5033032 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2121285000:04:002:0013 площею 1,42 га, розташовану в селі Теково Виноградівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 133984321212).

Скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 27 липня 2016 року № 15684941 про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2121285000:04:002:0031 площею 1,42 га, розташовану в селі Теково Виноградівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 559108121212).

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Боричок Катерини Василівни від 02 серпня 2016 року індексний номер: 30730922 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2121285000:04:002:0031 площею 1,42 га, розташовану в селі Теково Виноградівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 559108121212).

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером: 2121285000:04:002:0013 площею 1,42 га, розташованої у селі Теково Виноградівського району Закарпатської області.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером: 2121285000:04:002:0031 площею 1,42 га, розташованої у селі Теково Виноградівського району Закарпатської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийВ. Р. Трагнюк

Повний текст рішення

складено 12.03.2021 року