Постанова

від 11.03.2021 по справі 463/7752/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/7752/20 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б.

Провадження № 22-ц/811/3312/20 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

Категорія:29

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Симець В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 05 листопада 2020 року ,-

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 07 вересня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Квіти Львова Плюс до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення вартості безпідставно набутого майна.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 05 листопада 2020 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 07 вересня 2020 року з метою забезпечення позову накладено арешт на:

-земельну ділянку, площею 2,559 га кадастровий номер 4610160300:06:001:0004, яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

-квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 ;

-частку у розмірі 89/100 у праві власності на нежитлові приміщення площею 78,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 .

Зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками земельної ділянки, кадастровий номер 46101603300:06:001:0004, загальною площею 2,5590 га у АДРЕСА_3 . 29 червня 2017 року між ТзОВ Квіти Льова Плюс та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію). 21 лютого 2018 року сторони уклали договір про внесення змін до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 29 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргуном О.С. за реєстровим № 1852. Вказує, що загальна орієнтовна продажна площа об`єктів будівництва становить 22 700 кв.м., з яких 6% - 1362 кв. м., при цьому ОСОБА_2 отримує 681,0 кв. м., ОСОБА_1 отримує 681,0 кв. м., відтак розрахунок заборгованості, наданий позивачем суперечить умовам договору, оскільки в розрахунку заборгованості при обчисленні кількості квадратних метрів продажних площ взято 8922,6 кв. м., а не 22700 кв. м., як обумовлено договором. Наголошує, що п. 3.2 договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 29 червня 2017 року передбачено авансовий розрахунок з власниками за користування земельною ділянкою у розмірі 2 600 000 грн., що становить 306 кв.м., а кінцевий розрахунок мав відбутися протягом двох років з моменту підписання даного договору. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували сплату авансового платежу у розмірі 2 600 000 грн. власникам за користування земельною ділянкою, зокрема, розписка, платіжне доручення чи касовий ордер, а саме по собі укладення договору не може бути підтвердженням сплати авансу. Вважає, що відсутній зв`язок між обраним заходом забезпечення позову у вигляді арешту та предметом позовних вимог, оскільки предметом позову є не саме нерухоме майно, а стягнення вартості безпідставно набутого майна, відтак нерухоме майно, на яке накладено арешт не стосується предмета спору. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави забезпечення позову продовжують існувати, пояснення сторін підтверджують наявність спору, обставини, за яких забезпечувався позов не змінилися, скасування заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Стаття 150 ЦПК України передбачає види забезпечення позову.

Пункти 1, 2, 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачають, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. (ч.3 ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно з ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. (ч. 8 ст. 158 ЦПК України).

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ТзОВ Квіти Львова Плюс звернулося з позовом про стягнення з ОСОБА_1 2187220.00 грн. вартості безпідставно набутого майна, з ОСОБА_2 1661920.00 грн. вартості безпідставно набутого майна. Тобто, предметом спору є стягнення з відповідачів значних сум грошових коштів, як відшкодування вартості безпідставно набутого майна.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 07 вересня 2020 року з метою забезпечення позову накладено арешт на:

-земельну ділянку, площею 2,559 га кадастровий номер 4610160300:06:001:0004, яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

-квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 ;

-частку у розмірі 89/100 у праві власності на нежитлові приміщення площею 78,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 .

Забезпечуючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір щодо стягнення вартості безпідставно набутого майна, а у випадку невжиття заходів забезпечення позову, майно, яке належить відповідачам на праві власності і за рахунок якого можливим буде виконання рішення суду у випадку задоволення позову, може бути відчужене, а тому існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Аналізуючи зміст заяви про скасування заходів забезпечення позову, колегія суддів приходить до висновку про те, що її доводи фактично зводиться до того, що заявник не погоджується з ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 07.09.2020 року суду про забезпечення позову, зазначає підстави, за яких він не погоджується з ухвалою про забезпечення позову, зазначає, що, накладаючи арешт на нерухоме майно, яке належить відповідачам, суд не врахував, що в такому випадку відсутній зв`язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги про стягнення грошових коштів, оскільки накладення арешту має стосуватися майна, що належить до предмету спору.

Тобто, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 обґрунтовує клопотання про скасування заходів забезпечення позову, тим, що суд неправомірно забезпечив даний позов, однак колегія суддів вважає, що зазначені обставини не можуть підставою для скасування заходів забезпечення позову, дані обставини можуть бути враховані при перегляді ухвали про забезпечення позову в порядку апеляційного провадження при її оскарженні.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження оскарження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їх представником ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 07.09.2020 року про забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги твердження заявника про неправильний розрахунок позовних вимог, про відсутність доказів на підтвердження позовних вимог, мотивуючи свої висновки тим, що такі будуть перевірятися та досліджуватися судом при розгляді справи по суті.

Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів враховує те, що на час розгляду судом першої інстанції клопотання про скасування заходів забезпечення позову потреба забезпечення позову не відпала, обставини, які зумовили застосування заходів забезпечення позову не змінилися, заявник не зазначила у клопотанні та не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що потреба в забезпеченні позову відпала чи змінилися обставин, що зумовили його застосування.

Доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до незгоди з ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 07.09.2020 року про забезпечення позову, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, така є законною, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 05 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Постанова складена 11.03.2021 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.