Постанова

від 09.03.2021 по справі 766/5339/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року м. Херсон

справа № 766/5339/20

провадження № 22-ц/819/457/21

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,

суддів: Пузанової Л.В.,

Чорної Т.Г.,

секретарь Автонагова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , на ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області у складі судді Рибас А.В. від 28 грудня 2020 року, за позовом ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна,

встановив:

В березні 2020 року ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовною заявою до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна, який накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні від 08.11.2013 року, виконавче провадження № 39941160, на все майно, що належить ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову зазначив, що за наданою виконавчою службою інформацією, станом на 11.03.2020 на виконанні не перебувають виконавчі провадження, боржником яких є ОСОБА_2 ; 24.06.2013 виконавче провадження завершено на підставі п.5 ч.1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (стара редакція), матеріали виконавчого провадження знищено у зв`язку зі спливом строку зберігання.

Зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження арешт може бути знятий з усього майна боржника або його частини за рішенням суду, а отже наявність арешту на все майно перешкоджає позивачці у здійсненні ним права користування .

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2020 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна - закрито.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , вказує, що судом першої інстанції при постановленні ухвали неповністю з`ясовані обставини справи, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинами справи, чим порушено норми процесуального права, а також неправильно застосовані норми матеріального права, а тому просив скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким: позов задовольнити, зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_2 . Також зазначає, що на час накладення арешту спірне нерухоме майно, про захист права власності на яке подано позов у цій справі, ще не належало позивачу.

Заслухавши доповідача, пояснення позивачки та її представника , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції закриваючи провадження виходив з того, що ОСОБА_2 є відповідачем у цивільній справі, відповідно боржником у виконавчому провадженні, а арешт на спірне майно було накладено постановою державного виконавця в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання рішення суду у цивільній справі, тому ОСОБА_2 не може виступати позивачем та пред`являти позов про зняття арешту з належного її майна, оскільки така справа не підлягає розгляду у позовному провадженні, а може звернутись зі скаргою на дії державного виконавця у порядку, передбаченого розділом 7 ЦПК України.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 19 липня 2011 року ухвалено про солідарне стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра кредитної заборгованості у розмірі 176 745, 45 дол. США. Зазначене рішення суду містить відомості про те, що чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1 , на придбання якої укладався кредитний договір є предметом іпотеки, її обтяження здійснено на підставі договору іпотеки.

При виконанні судового рішення державним виконавцем накладено арешт на все майно, належне боржникам.

Представником позивачки наданий витяг з Державного реєстру речових прав, з якого вбачається, що за договором купівлі-продажу нею придбана 03.03.2020 земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства.

Доказів виконання судового рішення позивачкою не надано та вона зазначила, що шлюб з ОСОБА_4 був розірваний у 2008 році, щодо виконання чи невиконання судового рішення пояснень не має.

З листа Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) від 10.03.2020 за № 2677, вбачається, що станом на 11.03.2020 виконавчі провадження боржником яких є ОСОБА_2 , на виконанні не перебувають; арешт на майно накладено 16.01.2014 за постановою № 39941160 згідно виконавчого листа №2-1604/11, виданого 06.10.2011 Дніпровським районним судом м. Херсон про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ Надра боргу в сумі 1 410 781,70 грн; 24.06.2014 виконавче провадження завершено на підставі п.5 ч.1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (стара редакція) /а.с.9/ Посадова особа послалася на Порядок, що регулює знищення виконавчих проваджень, зазначив, що надати інформацію про хід виконавчого провадження не має можливості /а.с.9/.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно містить відомості, що на все нерухоме майно накладено арешт за постановою ВДВС Дніпровського РУЮ /а.с.6/.

Зняття арешту з майна врегульовано нормами ст. 59 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

За частиною 4 наведеної норми закону, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Відповідно до п. 5 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_2 просила суд зняти арешт з нерухомого майна, посилаючись на статтю 59 Закону України Про виконавче провадження , проте зі змісту позову не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача відповідачем - виконавчою службою, не оспорюється, не містить позов і матеріально-правових вимог до відповідача, а тому позовна заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки передбачається інша форма звернення та порядок вирішення.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є боржником у виконавчому провадженні перед банком, є стороною виконавчого провадження.

Заявлені ОСОБА_2 вимоги не можуть розглядатися у позовному провадженні, оскільки у такому випадку позивач ОСОБА_2 одночасно має бути й відповідачем, так як її майно арештовано державним виконавцем і вона є боржником за виконавчим провадженням, що є неможливим відповідно до вимог статей 42, 48, 175, 447 ЦПК України. Питання правомірності чи неправомірності продовження обтяження на все майно, належне боржникам за виконавчим провадженням, яке, виходячи з листа ДВС, знищено, за умови невиконання боржниками (в т.ч. ОСОБА_2 ) рішення суду, відповідних прав кредитора, як стягувача, строків, визначених законодавством, що регулює виконавче провадження, які є підставою для ухвалення відповідних дій - позивачкою не порушувалися. А отже, доводи апеляційної скарги про наявність підстав для застосування вимог ст. 59 Закону України Про виконавче провадження для зняття арешту за позовом ОСОБА_2 за вищенаведених обставин та норм матеріального та процесуального закону є безпідставними.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги є такими, що висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підлягають відхиленню, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 367, 374,375,382 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.В. Склярська

Судді: Л.В. Пузанова

Т.Г. Чорна

Повний текст постанови складено 12 березня 2021 року.

Суддя І.В. Склярська