Постанова

від 01.03.2021 по справі 817/2467/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 817/2467/16 пров. № А/857/380/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Запотічного І.І., Матковської З.М.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сірникова фабрика" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року, ухвалене суддею Дорошенко Н.О. у м. Рівне о 15:37, повний текст якого складений 12 листопада 2020 року, у справі №817/2467/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сірникова фабрика" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2016 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська сірникова фабрика" звернувся до суду із позовом до відповідача - Рівненської митниці ДФС, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №204000009/2016/000047/2 від 07.11.2016 та картку відмови Рівненської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204000009/2016/00045 від 07.11.2016.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що митну вартість імпортованого товару визначено за основним методом та до декларації додано достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, визначеної за умовами контракту.

Позивач не заперечує права митних органів на здійснення контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак вказує, що такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребовування документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце лише за наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. На думку позивача, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Нижчий рівень митної вартості імпортованого товару в порівнянні із задекларованим раніше, не є самостійною підставою для висновків про заниження позивачем митної вартості товару, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару та не зумовлює відмову у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Також в обгрунтування протиправності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів позивач покликається на те, що відповідач не аргументував доводами наявність у поданих позивачем документах неповних відомостей, розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка сплачена за товар. Крім того, при застосуванні третього другорядного методу визначення митної вартості відповідачем зазначено номер та дату митної декларації, які взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, але в оскаржуваному рішенні відсутні пояснення митного органу щодо зроблених коригувань, не враховано обсяг партії ідентичних, подібних товарів, умови поставки, комерційні умови та країну поставки, докладна інформація та джерела, які використовувались при визначенні митної вартості, що є порушенням вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відповідно до ст.52 КАС України замінено відповідача у справі правонаступником - Поліською митницею Держмислужби.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що основним видом економічної діяльності ТзОВ Українська сірникова фабрика (ЄДРПОУ 32413704) є 20.51 Виробництво вибухових речовин (т.1 а.с.37-41).

15.10.2013 укладено торговий контракт №RP/CH-UKR/15102013 (далі - Контракт) між компанією-нерезидентом Yong Lin Chemical Co. LTD в особі Mr. Lu Bocheng (Продавець) та ТОВ «Українська сірникова фабрика» (Покупець), яким обумовлено, що Продавець зобов`язується продати, а Покупець купити «Товар» (Червоний фосфор) в строки і на умовах, які вказані в детальних додатках до даного договору (т.1 а.с.16-18).

Згідно з додатком №6 від 11.07.2016 до Контракту, сторони узгодили умови купівлі-продажу, а саме, товар: Червоний фосфор 98,5% для сірникового виробництва, розмір часток 80% мінімум проходить через 150 mesh; упаковка: 50 кг бочки; кількість 10000 кг; ціна 4,300 дол. США/кг; на суму 43 000,00 дол. США (пункт 1).

Умови та строки поставки: Товар відвантажується на умовах поставки СІF Одеса, Україна, протягом 25 днів з моменту підписання додатку. Орієнтовна дата відвантаження 31.07.2016 (пункт 2).

Ціна товару встановлюється в доларах США і розуміється як СІF Одеса, Україна, у тому числі вартість упаковки та маркування. Загальна сума поставки складає 43000 доларів США. Товар буде транспортуватися в м. Березне, Рівненська область, Україна, для митної очистки та використання на території України (пункт 3).

Оплата за товару здійснюється в доларах США покупцем на умовах 100% передплати протягом 5 днів після відвантаження видачі копії коносаменту (пункт 4) (т.1 а.с.19).

Згідно з Додатком № 7 від 12.07.2016 до Контракту, сторони Контракту доповнили його наступним:

Протягом дії даного Контракту ціна на товар "червоний фосфор" може змінюватись, а саме збільшуватися або зменшуватися, залежно від: міжнародної торгової та експортної політики в країні продавця; збільшення витрат на сировину; зміни курсу валюти; об`ємів замовленого товару; та ін. (т.1 а.с.20).

Суд встановив, що метою митного оформлення товару "Червоний фосфор" 10 м.т. Склад (основні характеристики): чистота 97,96%; жовтий фосфор 0,003%; вільна кислота 0,15%; волога 0,09%; розмір частинок: 85,9% мін. проходить через сито 200. Призначений для виготовлення нешкідливих сірників. Всього 10 м.т, 200 металічних бочок по 50 кг". Імпортер товарів - ТОВ "Українська сірникова фабрика" позивачем було подано митну декларацію від 01.11.2016 №204060000/2016/005513.

Фактурна вартість товару згідно інвойсу від 11.07.2016 № №YL20160711 зазначалась на рівні 43000,00 доларів США на комерційних умовах поставки СІF UA Одеса. Митну вартість декларантом задекларовано в гр.43 за першим методом (т.1 а.с.29-30).

Для підтвердження митної вартості товарів контролюючому органу разом з митною декларацією Товариством подано пакет документів: міжнародну автомобільну накладну (CMR) №91 від 28.10.2016, коносамент (Bill of Lading) №957445649 від 27.09.2016, платіжне доручення в іноземній валюті №69 від 11.10.2016, рахунок-фактуру (інвойс) №YL20160711 від 07.11.2016, пакувальний лист б/н від 11.07.2016, страховий поліс PYIE201612009600E05739 від 28.09.2016, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №6 від 11.07.2016 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №RP/CN-UKR/15102013 від 15.10.2013, сертифікат про походження товару форми А G165100009280004 від 19.09.2016, лист продавця №265 від 31.10.2016, сертифікат аналізу б/н від 15.07.2016, копію митної декларації країни відправлення №223120160820167851 від 26.09.2016 (т.1 а.с.16-28).

Оскільки під час опрацювання митницею наданих Товариством до митного оформлення документів встановлено навність у них розбіжностей та відсутність усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідно до ч. 5 ст.54 МК України відповідач витребував у декларанта додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларантом 03.11.2016 та 07.11.2016 додатково надано: прайс-лист б/н від 03.11.2016, доповнення №7 від 12.07.2016, лист банку №1085 від 02.11.2016, лист продавця б/н від 04.11.2016, інвойс №YL20160711 від 07.11.2016, переклад сертифікату аналізу, переклад експортної декларації (т.1 а.с.31-36).

Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №204000009/2016/000047/2 від 07.11.2016, в якому митна вартість товару визначена за третім методом, вартість за одиницю товару 6,5 доларів США, на загальну суму 65000,00 доларів США. Складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204000009/2016/00045 від 07.11.2016 (т.1 а.с.13-15).

Позивач, вважаючи рішення Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №204000009/2016/000047/2 від 07.11.2016 та картку відмови Рівненської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204000009/2016/00045 від 07.11.2016 протиправними, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою 8.

За приписами частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.3 цієї статті Кодексу, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За правилами частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.ч. 2-3 ст. 54 МК України).

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

Водночас частиною п`ятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частин першої, другої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз наведених положень вказує на те, що наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах є підставою для запитування Митницею у декларанта додаткових документів, встановлених статтею 53 МК України, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VІІ ГАТТ /СОТ від 1994р.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Орган доходів і зборів зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відтак, в силу приписів статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення та дій суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що митну вартість імпортованого товару, що вказана у митній декларації, декларантом визначено за основним методом.

Рівненською митницею ДФС під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивача митної вартості імпортованого в Україну товару було перевірено надані до митної декларації 01.11.2016 №204060000/2016/005513 документи.

При цьому, зазначена митна вартість товару не визнана митним органом. Відповідачем поставлено під сумнів правильність визначення її митної вартості декларантом з вказівкою на наявність розбіжностей у поданих разом із декларацією документах.

При дослідженні наданих на розгляд суду доказів судом встановлено, що відповідно до опису товару, наведеного декларантом у графі 31 МД №204060000/2016/005513, розмір частинок червоного фосфору 85,9% мін. проходить через сито 200 меш, що підтверджується поданим до митного оформлення сертифікатом аналізу від 15.01.2016 6/н, в якому наявні реквізити інвойсу « Invoice N YL2016O711; Invoice date July 14, 2016» поданої до митного оформлення партії товару.

Водночас, у поданих до митного оформлення проформі-інвойсі 11.07.2016 №YL20160711 та додатку від 11.07.2016 № 6 до Контракту від 15.10.2013 №RP/CH-UКR/15102013 зазначена інформація стосовно ціни на фосфор з розміром частинок 80% мін. проходить через сито 150, що суперечить документально підтвердженим задекларованим відомостям фактичних фізичних та якісних характеристик імпортованого товару.

Таким чином, за результатами опрацювання документів, долучених до митної декларації, відповідно до положень статей 53, 54 МК України, декларанту направлено письмову вимогу про необхідність подання додаткових документів, визначивши їх чіткий перелік, та роз`яснено, що декларант не позбавлений права надання інших документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Однак, декларантом на вимогу митниці надано прайс-лист від 01.11.2016 б/н, який містить цінову пропозицію червоного фосфору на період серпень-вересень 2016 року, в якому вартість товару залежить від розміру частинок. При цьому, на фосфор 150 mesh вартість 4300 USD/т, на фосфор 200 mesh - 4500 USD/т.

Слід зазначити, що цифрові значення 200 та 150 відповідно до наданого позивачем прайс-листу відіграють значну роль у ціні вказаної продукції, - різниця 200 дол. США/т.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що заявлений Товариством до митного оформлення товар за своїми властивостями не відповідає товару, який вказаний в інвойсі та додатку до договору.

До митного оформлення надано лист-роз`яснення продавця від 31.10.2016 б/н, згідно з яким ціна на червоний фосфор для Товариства в 2016 році знижена в зв`язку з співпрацею протягом тривалого терміну та вибраним об`ємом даного товару. Разом з тим, умовами Контракту не передбачено надання знижок.

Поданий до митного оформлення коносамент N 957445649 виписаний 27.09.2016, а платіжне доручення від 11.10.2016 № 69, у графі 70 якого посилання на Контракт від 15.10.2013 №RP/CH-UКR/15102013, що за датою оплати не узгоджується з частиною 4 Додатку від 11.07.2016 до Контракту.

Наведене у сукупності свідчить про обгрунтованість вимоги Митниці, скерованої 01.11.2016 електронним повідомленням декларанту, про надання додаткових документів на підставі ч.5 ст.54 МК України.

В електронному повідомленні також зазначено, що митниця володіє інформацією стосовно вартості подібних товарів, митне оформлення яких проводилося за час максимально наближений - 7,21 - 7,81 дол.США за 1 кг, яка перевищує заявлену.

03.11.2016 декларантом на електронне повідомлення митниці стосовно необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів надано заяву від 03.11.2016 N 03/0l, до якої долучено: прайс-лист від 03.11.2016; доповнення від 12.07.2016 №7 до Контракту; переклад митної декларації країни експорту від 26.09.2016 N*223120160820167851*; лист банку від 02.11.2016 №вих.1085.

Суд зауважує, що додатково надане декларантом на вимогу Митниці Доповнення №7 від 12.07.2016 до Контракту, в якому передбачено можливість та підстави зміни ціни Контракту як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, неможливо розповсюдити на імпортовану партію товару, оскільки доповнення №7 від 12.07.2016 укладене після підписання інвойсу від 11.07.2016 та доповнення від 11.07.2016 N6 до Контракту, якими визначено вартість партії товару.

При цьому додатково наданий наданий Товариством прайс-лист від 03.11.2016 не може вважатись належним документом у підтвердження цінового значення, оскільки такий містить інформацію щодо вартості метричної тонни червоного фосфору, розмір частинок 150 mesh, натомість до митного оформлення заявлено червоний фосфор, розмір частинок якого проходить через сито 200 mesh, тобто зазначений прайс-лист від 03.11.2016 не стосується імпортованої партії товару.

Також колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неможливості врахування листа продавця-нерезидента від 04.11.2016 про допущену помилку в сертифікаті аналізу від 15.07.2016 з огляду на ненаданя жодних документів щодо повторних аналізів поставленої на митну територію України партії товару, як і відомостей лабораторних досліджень, які б підтверджували означену помилку.

Таким чином декларантом додаткових документів на вимогу Митниці, які б спростовували чи усували недоліки та розбіжності у поданих до митного оформлення документах, не надано.

Слід зазначити, що саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган за наявності у нього сумнівів може витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем обґрунтованість сумнівів в заявленій декларантом митній вартості, з врахуванням документів, поданих до митного оформлення товару, доведена в повному обсязі.

Щодо обгрунтованості підстав неможливості застосування митним органом при визначенні митної вартості автомобіля попередніх двох методів колегія суддів зазначає наступне.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Судом встановлено, що декларантом були надані органу доходів і зборів документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, однак їх зміст не підтвержував заявлену митну вартість ввізного товару та на вимогу митного органу належних документів декларантом не надано.

Так, за змістом пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митні органи наділені виключною компетенцією в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою їм надано повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що у зв`язку з наявністю умов, визначених ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, у митного органу були наявні правові підстави для витребування у декларанта додаткових документів.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слідує, що митна вартість товару визначена за третім методом (стаття 64 Митного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 59 МК України, при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Відповідно до частини першої статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

В розумінні ч.2 ст.60 МК України подібними (аналогічними) є товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60 МК України).

За правилами, встановленими ч. 4 ст.60 МК України, ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

При цьому, згідно з положеннями статті 61 МК України, товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються. Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, що оцінюються. Товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також інші аналогічні роботи виконані в Україні.

Також зі змісту рішення слідує, що його прийняттю передувало проведення митним органом консультації з декларантом. За результатом проведеної процедури консультації із декларантом та у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій стосовно ідентичних товарів (стаття 59 Кодексу), митну вартість імпортованого товару визначено на основі вартості подібних товарів (статті 60 та 61 МК України, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією від 12.10.2016 № 2040600000/2016/005084 - 6,50 дол. США/кг (т.1 а.с.116).

Визначаючи спірну митну вартість за митною декларацією від 12.10.2016 №2040600000/2016/005084 на рівні 6,50 дол. США/кг, Митниця діяла у відповідності до приписів статей 60, 61 МК України, позаяк час експорту за вказаною декларацією та декларацією від 01.11.2016 №204060000/2016/005513 є максимально наближеними.

При цьому, оскільки за такими експортними операціями не співпадав постачальник, Митниця обґрунтовано вважала відсутніми підстави для застосування другого методу визначення митної вартості товарів, позаяк вони не можуть вважатися ідентичними.

Наявні в матеріалах судової справи митні декларації, за якими Товариство придбавало "фосфор червоний" з Китаю, підставно не могли бути враховані при визначенні митної вартості у спірній ситуації, оскільки митне оформлення за найближчою з таких митних декларацій, а саме 204060000/2015/003581 (т.1 а.с.112) було здійснене в липні 2015 року, тобто понад рік до спірної поставки, що не може вважатися максимально наближеною в часі.

Таким чином, висновок про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною контракту з підстав ненадання декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару, та про застосування при визначенні митної вартості імпортованого позивачем товару на основі вартості подібних товарів (за третім методом) колегія суддів вважає правомірним.

Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначених ч.2 ст. 2 КАС України.

Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сірникова фабрика" про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №204000009/2016/000047/2 від 07.11.2016 та картки відмови Рівненської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204000009/2016/00045 від 07.11.2016 є безпідставними та необгрунтованими, що має наслідком відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сірникова фабрика" залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі № 817/2467/16 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді І. І. Запотічний З. М. Матковська Постанова складена в повному обсязі 11.03.2021.