Рішення

від 24.02.2021 по справі 711/7173/19

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7173/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.

при секретарі Осадчої А.Ю.

за участю представника позивача

адвоката Осадчого В.А.

третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю АТП Укрпрофтранс , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Перша про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ АТП Укрпрофтранс про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Свої позовні вимоги мотивує тим, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_3 є власником автомобіля Toyota, RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до довіреності від 27.09.2017 року право користування, право розпорядження, та право отримання відшкодування заподіяної шкоди має позивач по справі ОСОБА_2

20.06.2019року о 15 год. 02 хв. в м. Черкаси по бульв. Шевченка, 207, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Renault Premium, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом Groenewegwn Pro 12-272, д.н.з. НОМЕР_3 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху та здійснив наїзд на автомобіль Toyota, RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , що здійснив зупинку на парковці, чим порушив вимоги п. 2.3. б , 12.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок зазначеної дорожньо- транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вина водія ОСОБА_1 підтверджується постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.07.2019 року.

За даними Звіту № А7-121 про оцінку автомобіля Toyota, RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , від 26.07.2019р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota, RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 26.07.2019р. складає 317 517,34 грн. Враховуючи, що на момент ДТП автомобіль Renault Premium, д.н.з. НОМЕР_2 був застрахований та мав поліс обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, розмір страхового відшкодування за вирахуванням обов`язкової франшизи становить 98000грн. Відповідно, вважає, що вартість матеріального збитку, який не підпадає під страхове відшкодування становить 219 517,34 грн.

Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди винуватець ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі ТОВ "АТП Укрпрофтранс", відповідальною особою за завдану шкоду є саме відповідач, який у добровільному порядку відшкодовувати завдані збитки відмовляється.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження автомобіля Toyota, RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 317 517,34 грн. Оскільки ліміт відповідальності страхової компанії ПрАТ СК Перша з урахуванням обов`язкової франшизи становить 98 000 грн., на думку позивача, до стягнення з відповідача підлягає 219 517,34 грн.

Також, у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 20.06.2019 року, позивачем були понесені витрати на послуги евакуатора в сумі 1 300 грн., направлення електронних повідомлень про проведення огляду пошкодженого автомобіля на загальну суму 667,20 грн. та оплачені послуги експерта на суму 1 500 грн., відповідно загальний розмір матеріальних збитків становить 222 984,54 грн. (219517,34 грн. + 1 300 грн. + 667,20 грн. + 1 500 грн. = 222 984,54 грн.).

На підставі викладеного, позивач просить, - з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 222984грн. 54коп., а також судові витрати. Ухвалою суду від 10.09.2020р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.10.2020р. закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 13.02.2020р. призначено по справі судову авто-товарознавчу експертизу і зупинено провадження по справі.

Ухвалою суду від 15.06.2020р. поновлено провадження по справі для вирішення клопотання експерта.

Ухвалою суду від 07.07.2020р. зупинено провадження та справу направлено до експертної установи для проведення експертизи.

Ухвалою суду від 31.07.2020р. поновлено провадження по справі.

Відповідачем подано відзив на позов, який прийнятий судом та за яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначено, що заявлена вартість відновлювального ремонту перевищує загальну вартість аналогічного транспортного засобу. Оціночний Звіт №А7-121 від 26 липня 2019 року містить не достовірні відомості щодо вартості запасних частин та ремонтних робіт у порівнянні з оціночним звітом ПрАТ СК Перша . Також включено додаткові роботи та матеріали. Звіт№А7-12І від 26 липня 2019 року складено через 2 місяця після ДТП та через 2 місяця після оціночного звіту від ПрАТ СК Перша , дивлячись на показники одометра автомобілем продовжували користуватись - пробіг збільшувався. По ходу користування транспортним засобом позивач зробив додаткові пошкодження транспортного засобу, з метою отримання вигоди за допомогою судового рішення. Позивач вже отримав страхове відшкодування від ПрАТ СК Перша у сумі 98000 грн. Розмір страхового відшкодування відповідає вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, які підлягають заміні, з вирахуванням частини франшизи, обумовленої договором страхування, без врахування ПДВ. ОСОБА_1 під час ДТП керував автомобілем Рено д/н НОМЕР_3 з напівпричепом Гроневеген д/н НОМЕР_3 , згідно постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2019 року по справі №711/5176/19. Обидва транспортні засоби були застраховані ПрАТ СК Перша . Однак страхова компанія ПрАТ СК Перша виконала свої обов`язки та здійснила розрахунок лише за страховим полісом автомобіля Рено д/н НОМЕР_3 , таким чином зменшивши страхову виплату та порушивши права позивача, що стало підставою даного позову.

Відповідь на відзив подано не було. Крім того, третіми особами не подані письмові пояснення по суті позову та відзиву.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Осадчий В.А. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, що викладені у позовній заяві. Крім того, зазначив, що незважаючи на висновок експерта, позивач не збільшує позовні вимоги і вважає розмір відшкодування той, що вказаний у позові. Крім того, просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В судове засіданні відповідач ТОВ АТП Укрпрофтранс не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомлено. Надано відзив на позов.

В судове засідання не з`явилась третя особа ОСОБА_3 , надано заяву про розгляд справи за її відсутності. Просить задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_1 зазначив, що при вирішенні спору, покладається на розсуд суду. Вважає, що його вини у вчиненні ДТП немає, але постанову від 05.07.2019р. він не оскаржував. Крім того, зазначив, що він не підписував і не направляв до суду заяву про визнання позову, датовану 11.01.2020р., клопотання про призначення експертизи, датоване 11.01.2020р. та договір від 11.06.2019р. (т.1 а.с.170-172), а також не складав і не оформляв конверт поштового відправлення (т.1 а.с.172). Підписи та почерк від його імені здійснені на цих документах не ним.

В судове засіданні не з`явилась третя особа ПрАТ СК Перша , будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомлено.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:

встановлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_3 є власником автомобіля Toyota, RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до довіреності від 27.09.2017 року, що посвідчена приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ященко В.М. (реєстр №814) право користування, право розпорядження, та право отримання відшкодування заподіяної шкоди має позивач по справі ОСОБА_2

20.06.2019р. о 15 год. 02 хв. в м. Черкаси по бульв. Шевченка, 207, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Renault Premium, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом Groenewegwn Pro 12-272, д.н.з. НОМЕР_3 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху та здійснив наїзд на автомобіль Toyota, RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , що здійснив зупинку на парковці, чим порушив вимоги п. 2.3. б , 12.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок зазначеної дорожньо- транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Вина водія ОСОБА_1 підтверджується постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.07.2019 року, відповідно до якої його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено штраф у розмірі 340грн. Як встановлено під час розгляду справи, це рішення суду не було оскаржене в апеляційному порядку.

Цивільна правова відповідальність ТОВ АТП Укрпрофтранс застрахована у ПрАТ СК Перша , що підтверджується полісами: щодо автомобіля Renault Premium, д.н.з. НОМЕР_2 - № НОМЕР_4 від 31.01.2019р. Ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну становить 100000грн., франшиза - 2000грн. Строк дії договору з 26.02.2019р. по 25.02.2020р.; щодо напівпричепа Groenewegwn Pro 12-272, д.н.з. НОМЕР_3 - № НОМЕР_5 від 20.07.2018р. Ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну становить 100000грн., франшиза - 1000грн. Строк дії договору з 10.08.2018р. по 09.08.2019р.

Відповідно до Звіту №А7-121 про оцінку автомобіля Toyota, RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , складеного ФОП ОСОБА_4 26.07.2019р., вартість відновлювального ремонту ТЗ становить 302516грн. 34коп.; вартість матеріального збитку, завданого власнику ТЗ унаслідок ДТП станом на 26.07.2019р. складає 317517гн. 34коп.

Крім того, відповідно до висновку експертизи №275/20-23 від 27.07.2020р. складеного експертом Черкаського відділення Київського НДІСЕ на виконання ухвали суду від 13.02.2020р., вартість відновлювального ремонту ТЗ автомобіля Toyota, RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 становить 309445грн. 81коп.; вартість матеріальної шкоди, завданої ТЗ на дату ДТП, яка мала місце 20.06.2019р. становить 324930грн. 61коп.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 через АК КБ Приватбанк 17.09.2019р. отримав страхове відшкодування від ПрАТ СК Перша відповідно до акту від 13.08.2019р. у розмірі 98000грн., а за виключенням комісії - 97532грн. 24коп. Крім того, ці обставини підтверджуються листом на адресу ТОВ АТП Укрпрофтранс (за полісом №АМ/8808340).

Отже, враховуючи умови договору, позивач в межах ліміту відповідальності 100000грн., з урахуванням франшиза 2000грн., отримав у повному розмірі страхове відшкодування 98000грн.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК).

Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У ч. 2 ст. 16 ЦК України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За нормами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою (постанова ВС від 22.01.2019р. справа №676/518/17).

Відповідно до положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Частина друга статті 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

Як роз`яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.ч.1, 2 ст. 1187 ЦК).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому доказуванню під час вирішення спору про відшкодування шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. З`ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або шкоди немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та, з чого він, при цьому, виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а)наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного Кодексу України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Відповідно до ст. 1192 ЦК (в редакції, що чинна на час спірних правовідносин) з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як передбачено ст. 1194 ЦК, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України, заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

Слід зазначити, що Закон України № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 ЗУ).

Потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу (п.1.3 ч.1 ЗУ). дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (п.1.12 ч.1 ЗУ). Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування п.п.9.1, 9.4 ст. 9 ЗУ).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 цього Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Як зазначалось, за змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов`язанні ним є страховик).

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Відповідно до п.п. 34.1, 34.2, 34.3 ст. 33 згаданого Закону, страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви (п.35.1 ст.35 ЗУ).

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (п.36.1 ст. 36 Закону).

Відповідно до абз. 1, 2 п. 36.2 ст. 36 цього Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Крім того, за нормами п.36.2 ст. 36 Закону, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

До таких висновків прийшов Верховний Суд у постановах: №755/7666/19 від 15.10.2020р., №754/1114/15-ц від 14.02.2018р., №587/1080/16-ц від 13.06.2019р., №753/4696/16-ц від 30.10.2019р., №756/2632/17 від 22.02.2020р.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника (ч.ч.1-2 ст. 1172 ЦК України).

У постанові №426/16825/16-ц від 05.12.2018р. Великої Палати Верховного Суду зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Під час розгляду справи відповідачем у відзиві не зазначені обставини та жодним чином не спростовано належними та допустимими доказами той факт, що водій ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з ТОВ АТП Укрпрофтранс і під час ДТП не виконував трудові обов`язки в інтересах цього підприємства. Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 працював на підприємстві і під час ДТП 20.06.2019р. виконував трудові обов`язки, будучи працівником (водій) ТОВ АТП Укрпрофтранс . Крім того, ці обставини встановлені і під час розгляду адміністративної справи №711/5176/19 (постанова від 05.07.2019р.). Також, суд не бере до уваги матеріали (т.1 а.с.170-172), оскільки вони не є належними та допустимими доказами (третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні оглянув ці документи і зазначив, що він їх не складав, не підписував і не направляв до суду), а тому джерело походження їх невідоме.

При цьому, за висновком експертизи від 27.07.2020р., що наданий на виконання ухвали суду від 13.02.2020р. (за клопотанням відповідача ТОВ АТП Укрпрофтранс ), розмір матеріальної шкоди, завданої володільцю ТЗ, належного ОСОБА_3 , внаслідок ДТП, що мала місце 20.06.2019р. становить більше, ніж розмір заявлених позовних вимог, а також враховуючи той факт, що позивач через свого представника зазначив в судовому засіданні, що ОСОБА_2 не збільшує розмір матеріальної шкоди та норми ч.1 ст. 13 ЦПК України, - суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на його користь матеріальної шкоди у розмірі 219517грн. 34коп., - підлягають до задоволення.

Крім того, слід зазначити, що відповідач жодним чином не спростував висновки експертизи від 27.07.2020р. Будучи стороною договору, укладеного із ПрАТ СК Перша , відповідачем не були надані до суду матеріали, які наявні у страховій компанії щодо страхового випадку, що мав місце 20.06.2019р., хоча він міг їх отримати самостійно, зокрема страховий акт, калькуляцію ремонтних робіт та запчастин/матеріалів, тощо, як і не було подано до суду клопотання про витребування відповідних матеріалів, при умові наявності підстав вважати, що він не міг їх отримати самостійно, а тому суд вирішує спір на підставі тих доказів, які наявні у справі.

Доводи, що викладені у відзиві, не доведені відповідачем, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а навпаки спростовуються дослідженими доказами.

На думку суду, посилання відповідача на те, що не він, а страхова компанія повинна сплатити матеріальну шкоду позивачу й по іншому полісу №АМ/6163002 (щодо напівпричепа), є безпідставними, оскільки відповідно до вище згаданого Закону, виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, яким в даному випадку є автомобіль Renault Premium, д.н.з. НОМЕР_2 , а не напівпричеп.

Отже, відповідач, працівник якого винен у вчиненні ДТП, повинен сплатити позивачеві, який є потерпілим, внаслідок ДТП від 20.06.2019р., різницю між фактичним розміром матеріальної шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), оскільки ця різниця викликана, зокрема законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме розміром ліміту. Крім того, суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог - 219517грн. 34коп., відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України і позивачем розмір матеріальної шкоди, враховуючи висновки експертизи від 27.07.2020р., не змінено.

Крім того, підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача витрати, фактично понесені ним за проведення дослідження (складання Звіту від 26.07.2019р. №А7-121) у розмірі 1500грн.00коп., які сплачені відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №46 від 26.07.2019р., а також 667гн. 20коп. - витрати на поштові відправлення через Укрпошту (104,20грн. від 12.07.2019р., 98,20грн. від 12.07.2019р., 128,20грн. від 12.07.2019р., 104,20грн. від 26.06.2019р., 128,20грн. від 26.06.2019р., 104,20грн. від 26.06.2019р.) щодо виклику учасників для огляду ТЗ.

Слід зазначити, що ці фактичні витрати понесені позивачем ОСОБА_2 у зв`язку із відновленням його права на відшкодування матеріальної шкоди ТЗ, пошкодженого внаслідок ДТП, а тому підлягають до застосування норми ст. 22 ЦК України.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача витрат за евакуатор в сумі 1300грн. 00коп., відповідно до акту виконаних робіт ПП ОСОБА_5 та квитанції б/н від 20.06.2019р., то в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Так, як зазначалось вище, відповідно до ст. 29 Закону України Про обов`язкове страхуванняч цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані, зокрема - з евакуацією ТЗ з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача ТЗ, який керував ТЗ у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо ТЗ необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію ТЗ до стоянки та плата за послуги стоянки.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_2 отримав страхове відшкодування у розмірі 98000грн., з урахуванням франшиза 2000грн., то суд вважає, що позивачем не доведені обставини про те, що витрати, пов`язані з евакуацією ТЗ 20.06.2019р. не були сплачені йому страховою компанією.

Оскільки позовні вимоги задоволені на 99% (пред`явлені на суму 222984грн. 54коп, а задоволені на 221684грн. 54коп.), тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2207грн. 55коп. (сплачено при подачі позову 04.09.2019р. 2229грн. 85коп.). У позовній заяві зазначено орієнтовний розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу адвоката 10000грн., але в судовому засіданні представник позивача зазначив, що позивач не ставить питання про стягнення з відповідача таких витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АТП Укрпрофтранс (код ЄДРПОУ 39018942, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Є) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 221684грн. 54коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АТП Укрпрофтранс (код ЄДРПОУ 39018942, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Є) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 2207грн. 55коп.

У решті частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складено 09.03.2021р.

Головуючий: С. М. Позарецька