Ухвала

від 09.03.2021 по справі 2-5994/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 березня 2021 року

м. Київ

справа № 2-5994/11

провадження №61-2519ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н.Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О.М., Білоконь О. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 07 липня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року за заявою ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, задоволено заяву ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження.

Замінено боржника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його правонаступника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП № 59527476 по виконанню рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 травня 2015 року у справі №2-5994/11.

У лютому 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 07 липня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року.

Касаційна скарга була подана з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті касаційна скарга відправлена до Верховного Суду 12 лютого 2021 року.

Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

У своєму клопотанні заявник просить поновити строк на касаційне оскарження з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки копію оскаржуваної постанови заявник отримала 03 лютого 2021 року, про що надає відповідні докази.

Зважаючи на те, що у касаційній скарзі містяться докази поважності пропущення строку на касаційне оскарження судового рішення, вважаємо за можливе його поновити.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження, оскільки заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що унеможливлює задоволення вимог кредитора за рахунок успадкованого майна. Заявник зазначає, що за вказаних обставин, їй доведеться відповідати за борговими зобов`язаннями всім своїм особистим майном, що створює дисбаланс між інтересами кредитора та інтересами спадкоємця за заповітом.

За правилом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із оскаржуваних судових рішень, доданих до скарги матеріалів, убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності.

Судами встановлено, що постановою приватного виконавця Домецького О. І. від 11 вересня 2019 року на підставі виконавчого листа № 2-5994/11, виданого 25 січня 2019 року Рівненським міським судом Рівненської області, відкрито виконавче провадження ВП № 59527476 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 320 000,00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції 26 січня 2016 року, актовий запис № 193.

Відповідно до заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Рівненської області Банацькою Л. І. 03 квітня 2013 року за реєстровим № 167, ОСОБА_3 усе своє майно заповів ОСОБА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 14 вересня 2016 року ОСОБА_1 була залучена до участі в справі № 2-5994/11 як правонаступник після смерті ОСОБА_3 і набула статусу відповідача у справі.

Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні.

З урахуванням того, що отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину у відповідності із статтею 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, то відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Наведене узгоджується із правовим висновком, зробленим Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 2?2697/11, провадження № 61-28147сво18.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом, а неотримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину не позбавляє її статусу правонаступника прав і обов`язків померлого ОСОБА_3 , дійшов обґрунтованого висновку, що задоволення заяви ОСОБА_2 про заміну боржника у виконавчому провадженні відповідає вимогам статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження .

Твердження заявника щодо накладення на неї обов`язку відповідати за зобов`язанням ОСОБА_3 всім своїм майном є безпідставними, оскільки відсутність в ухвалі суду посилання на межі відповідальності нового боржника перед кредитором не змінює порядок виконання судового рішення з урахуванням статті 1282 ЦК України і при вирішенні процесуального питання про заміну сторони виконавчого провадження згідно статті 442 ЦПК України суд з`ясовує наявність матеріальних і процесуальних підстав правонаступництва, а межі відповідальності спадкоємця визначаються державним виконавцем при виконанні судового рішення згідно вимог ЦК України та Закону України Про виконавче провадження .

Посилання заявника на ту обставину, що постановою приватного нотаріуса Рівненського міського округу Торкунової Т. А. від 26 червня 2019 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що унеможливлює успадкування майна, за рахунок якого може бути задоволено вимоги кредитора, не свідчать про помилковість висновків суду, оскільки згідно з підпунктом 4.17 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо на спадкове майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту, тому вказана відмова не позбавляє ОСОБА_1 права на прийняття спадщини за заповітом.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 07 липня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року є необґрунтованою.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 07 липня 2020 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року .

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 07 липня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року за заявою ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

О. В. Білоконь