Рішення

від 15.03.2021 по справі 300/3798/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2021 р. справа № 300/3798/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 18.11.2020 в сумі 14 557,84 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління ДПС в області, контролюючий орган) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 18.11.2020 в сумі 14 557,84 гривень (надалі по тексту також - оскаржувана вимога).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі по тексту також - Закон), 18.11.2020 сформував і скерував позивачу протиправну вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 на суму 14 557,84 гривень. Позивач вказує на відсутність будь-яких відомостей чи доказів виникнення недоїмки, її збільшення, періоду нарахування, на підставі яких нараховано спірний розмір єдиного внеску. За доводами ОСОБА_1 з 04.07.2001 він працював і продовжує працювати на даний час юристом у Приватному акціонерному товаристві "Добробут ІФ" (надалі по тексту також - ПрАТ "Добробут ІФ", роботодавець) і не є самозайнятою особою. За весь час роботи вказаним роботодавцем було сплачено єдиний соціальний внесок у передбаченому Законом розмірі, що, в тому числі, підтверджується довідкою №12 від 18.12.2020. А тому, на переконання ОСОБА_1 , будь-якої заборгованості чи недоїмки по сплаті єдиного внеску немає. За період нарахування відповідачем боргу/недоїмки, позивач не здійснював жодної іншої діяльності, окрім як виконання власних трудових обов`язків перед своїм роботодавцем (ПрАТ "Добробут ІФ"), а також у цей період він не отримував іншого доходу, окрім як заробітної плати у роботодавця Приватного акціонерного товариства "Добробут ІФ". За доводами позивача вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 18.11.2020 в сумі 14 557,84 гривень містить суму боргу в розмірі 5 508,36 гривень, яка визначена контролюючим органом у іншій вимозі про сплату боргу від 11.11.2019 за №Ф-138810-55. Остання, в свою чергу, скасована рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі №300/2503/19. Водночас ОСОБА_1 звертає увагу, що самозайнятих осіб, які провадять незалежну професійну діяльність у період з 01.03.2020 по 31.05.2020 звільнено від сплати єдиного соціального внеску у зв`язку із пандемією каронавірусу. Втім контролюючим органом не взято до уваги вказану обставину.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 23.12.2020 на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.27-28).

На виконання вимог ухвали суду від 23.12.2020, позивач 08.01.2020 подав суду письмові пояснення щодо обставин справи (а.с.32-33).

Головне управління ДПС в області скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву, який, разом із відповідними доказами, надійшов на адресу суду 12.01.2021 (а.с.39-41, 42-62). Представник відповідача заперечив з приводу задоволення позовних вимог. Зазначив, що позивач відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Обов`язок стати на облік в контролюючих органах самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність як платник податків і як платник єдиного внеску виникає у адвоката, якщо до Єдиного реєстру адвокатів України внесено запис про здійснення адвокатської діяльності індивідуально, і така діяльність не є припиненою або зупиненою. Відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" роботодавці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, розглядаються як окремі платники єдиного соціального внеску. Тобто незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, платник єдиного внеску, визначений пунктом 5 частини 1 статті 4 коментованого Закону, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідно до визначеної бази нарахування єдиного внеску. При цьому, базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники як ті, що отримують так і ті, що не отримують дохід від провадження незалежної діяльності. Згідно даних інтегрованої картки платника станом на 18.11.2020 за кодом бюджетної класифікації 71040000 по ОСОБА_1 автоматично розраховані нарахування єдиного внеску в сумі 14 557,84 гривень, що підтверджується витягом з особової картки позивача по єдиному внеску. На підставі таких даних та відповідно до вимог чинного законодавства відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 за №Ф-138810-55, та надіслано рекомендованим листом позивачу. Відповідач підтвердив доводи позивача про те, що сума боргу в загальному розмірі 8 262,54 гривень, яка визначена контролюючим органом у вимозі про сплату боргу від 11.11.2019 та від 10.02.2020, входить у суму боргу, визначену відповідачем у оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 18.11.2020. Окрім цього, відповідач вказав на Рішення Ради адвокатів України №37 від 12.04.2019 "Про затвердження роз`яснення щодо поєднання адвокатської діяльності з трудовою діяльністю та інших пов`язаних питань", яким надано роз`яснення, що адвокат який суміщає трудові відносини із адвокатською діяльністю має сплачувати єдиний соціальний внесок, навіть якщо такий внесок вже сплатив роботодавець. Відповідач вважає вимогу від 18.11.2020 правомірною та такою, що прийнята на підставі чинного законодавства із врахуванням фактичних обставин.

Виконуючи вимоги ухвали суду від 23.12.2020, представник Головного управління ДПС в області 10.02.2021 і 22.02.2021 подав суду, через канцелярію, заяву і додаткові пояснення (а.с.63-64, 65, 66-67). Згідно змісту пояснення від 22.02.2021 і облікової картки за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (вид бюджету 70) недоїмка позивача в сумі 14 557,84 гривень становить такі періоди: другий квартал 2019 року - 2 754,18 гривень, третій квартал 2019 року - 2 754,18 гривень, четвертий квартал 2019 року - 2 754,18 гривень, всього в сумі за 2019 рік 8 262,54 гривень. Також ОСОБА_1 донараховано єдиний внесок за І-ІІІ квартал 2020 року в загальній сумі 6 295,30 гривень (1 039,06 х 5 місяців (січень-лютий 2020 року, червень-серпень 2020 року; 1 100,00 х 1 місяць (вересень 2020 року), тобто з урахуванням пункту 9 10 Розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Як пояснив представник відповідача висновки судових рішень у справах №300/2503/19 і №300/399/20 при формуванні вимоги №Ф-138810-55 від 18.11.2020 не враховувались, оскільки предметом спору є оскарження вимоги, а не внесення змін до інтегрованої картки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 закрито провадження у адміністративній справі №300/3798/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 18.11.2020 в частині визначення суми єдиного соціального внеску в загальному розмірі 8 262,54 гривень (а.с.68-73).

Постановляючи таку ухвалу суд виходив із того, що позовні вимоги в частині протиправного формування контролюючим органом єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 8 262,54 гривень (з січня 2019 року до січня 2020 року), хоча і визначені трьома різними вимогами відповідача про сплату боргу (від 11.11.2019, від 10.02.2020 і від 18.11.2020), однак стосуються одного періоду нарахування, обґрунтовані одними і тими ж підставами, відтак є ідентичним предметом у трьох справах (№300/2503/19, №300/399/20 і №300/3798/20). Спір щодо правомірності нарахування такого боргу/недоїмки виник між одними і тими ж сторонами ( ОСОБА_1 та Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області). В свою чергу, рішеннями суду від 21.02.2020 у справі №300/2503/19 і від 27.04.2020 у справі №300/399/20, які набрали законної сили 01.07.2020 та 01.10.2020 відповідно, надано правову оцінку формування і визначення відповідачем до сплати позивачу спірної недоїмки на суми 5 508,36 гривень і 2 754,18 гривень, яка включена до оскаржуваної у даній справі вимозі від 18.11.2020.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, додаткових пояснень, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 має право на здійснення адвокатської діяльності на підставі свідоцтва №596 від 02.03.2007, свідченням чого є відомості та інформація з Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/).

Позивач взятий на облік Головним управлінням ДПС в області як платник єдиного внеску, свідченням чого є наявні в матеріалах справи копії довідки про взяття на облік платника податків (адвоката) від 03.11.2016 за №1609151400167 та повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 03.11.2016 за №1609158000046 (а.с.50, 51).

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 28.02.1999, ОСОБА_1 з 04.07.2001 прийнятий на роботу у Відкрите акціонерне товариство "Добробут" на посаду юрисконсульта (а.с.15).

З 10.05.2011 Відкрите акціонерне товариство "Добробут" перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Добробут", а з 08.04.2017 змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Добробут ІФ", де по даний час позивач перебуває на посаді головного юрисконсульта (а.с.16).

Згідно із довідкою Приватного акціонерного товариства "Добробут ІФ" №12 від 18.12.2020 ОСОБА_1 з 04.07.2001 по даний час працює в товаристві за основним місцем роботи на посаді юриста. За період з 01.01.2019 по 31.10.2020 включно Приватне акціонерне товариство "Добробут ІФ" сплатило за ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок у повному обсязі, що становить не менше мінімального законодавчо встановленого розміру (а.с.17).

18.11.2020 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55, згідно якої повідомлено ОСОБА_1 , що станом на 31.10.2020 його заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 14 557,84 гривень, яку необхідно сплатити на рахунок Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (а.с.10).

Вказана вимога №Ф-138810-55 від 18.11.2020 направлена рекомендованим листом за №7601867259090 позивачу за його адресою, та отримана останнім 15.12.2020, про що зазначив позивач у позовній заяві (а.с.2).

Не погоджуючись із вимогою №Ф-138810-55 від 18.11.2020 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 14 557,84 гривень, вважаючи її протиправною, позивач оскаржив вимогу в судовому порядку, ставлячи питання про її скасування.

Разом з цим, як з`ясовано судом, підтверджується доводами позивача та не заперечується відповідачем, контролюючий орган попередньо сформував та надіслав позивачу першу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 11.11.2019, згідно якої вимагав оплатити ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску на суму 5 508,36 гривень. В подальшому 10.02.2020 контролюючий орган сформував другу вимогу про сплату боргу (недоїмки) за Ф-138810-55 щодо сплати ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску на загальну суму 8 262,54 гривень, яка містила суму боргу в розмірі 5 508,36 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-138810-55 від 11.11.2019 оскаржена позивачем до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, яка за наслідками такого оскарження скасована рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі №300/2503/19, яке набрало законної сили 01.07.2020 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87739736) (а.с.18-21, 22-24).

В свою чергу, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 10.02.2020 на суму 8 262,54 гривень, також була оскаржена позивачем до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, однак за наслідками такого оскарження, ухвалою суду від 27.04.2020 у справі №300/399/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 10.02.2020 в частині визначення суми єдиного соціального внеску в розмірі 5 508,36 гривень залишено без розгляду. А рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 у справі №300/399/20 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування такої вимоги в решті суми недоїмки 2 754,18 гривень (http://reestr.court.gov.ua/Review/88930165). Рішення набрало законної сили 01.10.2020 (http://reestr.court.gov.ua/Review/91957944).

У зв`язку із такими обставинами, як вказано вище по тексту судового рішення, ухвалою суду в даній справі від 15.03.2021 закрито провадження у адміністративній справі №300/3798/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 18.11.2020 в частині визначення суми єдиного соціального внеску в розмірі 8 262,54 гривень.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (надалі по тексту також - ПК України).

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Згідно частини 1 та 2 статті 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VІ завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

За визначенням, яке міститься в підпункті 14.1.226. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів (пункт 65.2 статі 65 Податкового кодексу України).

Для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання (пункт 65.3 статі 65 Податкового кодексу України).

Пунктом 178.1 статті 178 Податкового кодексу України визначено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 взятий на облік Головним управлінням ДПС в області, свідченням чого є копія довідки про взяття на облік платника податків (адвоката) від 03.11.2016 за №1609151400167 та повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 03.11.2016 за №1609158000046 (а.с.50,51).

Відповідно до пункту 178.2 статті 178 Податкового кодексу України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 за №5076-VІ (надалі по тексту також - Закон №5076-VІ).

Адвокатом, за приписами пункту 1 частини 1 статті 1 Закону №5076-VІ, є фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону №5076-VІ).

Згідно частини 3 статті 4 Закону №5076-VІ адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частинами 1, 2 статті 13 Закону №5076-VІ визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VІ (надалі по тексту також - Закон №2464-VІ).

Приписами пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі по тексту також - єдиний внесок) визначено як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно вимог частини 2 статті 6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску поряд з іншим зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 4).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

В той же час, платниками єдиного внеску, поряд з іншими, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абзац 1 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ).

Дія таких положень закону свідчить, що платниками єдиного внеску, серед інших, є як особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську діяльність, так і роботодавці - юридичні особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту).

При цьому, відношенні до першого платника єдиного внеску, законом застосовано поняття "незалежна професійна діяльність", різновидом якою є "адвокатська діяльність".

Законодавець не конкретизував організаційно-правових форму здійснення адвокатської діяльності - індивідуально чи у формі адвокатського бюро або адвокатського об`єднання (статті 13, 15 Закону №5076-VІ), а, як зазначено вище, застосував поняття "адвокатська діяльність", як таке, що охоплює в собі усі згадані форми незалежної професійної діяльності адвоката.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з цим, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини 1 статті 4 Закону №5076-VІ, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ).

Системний аналіз підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та статей 4, 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" свідчить про те, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі №820/1538/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Так, у спірний період (2020 рік) єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", становив у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частини 5 статті 8 Закону №2464-VІ).

Згідно абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Разом з цим, згідно абзаців 1, 2 частини 8 статті 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 -1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ є максимальною сумою доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ).

Відповідно до статті 9 Закону №2464-VІ єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Судом уже зазначалось, що ОСОБА_1 має право на здійснення адвокатської діяльності на підставі свідоцтва №596 від 02.03.2007, виданого Івано-Франківською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС в області, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, свідченням чого є наявні в матеріалах справи копії довідки про взяття на облік платника податків (адвоката) від 03.11.2016 за №1609151400167 та повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 03.11.2016 за №1609158000046 (а.с.50, 51).

При цьому, як встановлено судом, позивач з 04.07.2001 по даний час перебуває у трудових відносинах з приватним акціонерним товариством "Добробут ІФ" і своє право на заняття адвокатською діяльністю, в період виникнення спірних правовідносин, реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник.

Згідно, долученого відповідачем листа Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Івано-Франківській області №03/24 від 25.01.2021, ОСОБА_1 не входить до Реєстру адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги та відповідно у період 2020 року, позивача не залучалось для надання такої допомоги суб`єктам права на таку допомогу (а.с.65).

Також згідно листа Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги №14 від 14.01.2021, з початку діяльності Місцевого центру (2015 рік) з ОСОБА_1 контрактів/договорів, як з адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, не укладалось (а.с.66).

Відповідно до довідки Приватного акціонерного товариства "Добробут ІФ" №12 від 18.12.2020, роботодавець сплатив єдиний соціальний внесок з доходу ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.10.2020 включно у повному обсязі, що становить не менше мінімального законодавчо встановленого розміру (а.с.17).

Дані інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71010000 Приватним акціонерним товариством "Добробут ІФ" за період з 31.12.2019 по 31.12.2020 вказують на проведення сплати до бюджету єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с.58-61).

Як встановлено судом із Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 протягом 2020 року здійснював незалежну професійну адвокатську діяльність, як представник потерпілого, захисник підозрюваного, представник сторони у справах, в ході розгляду яких та/або за результатом розгляду яких судами ухвалено (постановлено) рішення.

Втім, жодного доказу на підтвердження того, що беручи участь у судовому розгляді справ як представник потерпілого, захисник підозрюваного, представник сторони, здійснюючи незалежну професійну адвокатську діяльність, позивач отримував кошти у вигляді оплати за надану правову допомогу чи гонорару, судом не здобуто.

Тобто в Єдиному державного реєстрі судових рішень відсутні відомості щодо отримання ОСОБА_1 у І-ІІІ кварталі 2020 року доходу від здійснення незалежної професійної адвокатської діяльності. Таких доказів не представив і відповідач.

Слід відмітити, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для правового висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах державної податкової служби і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 5 березня 2020 року (справа №№824/509/19-а), від 27.03.2020 (справи №140/2214/19 і №140/2214/19), від 6 травня 2020 року (справа №400/1622/19), від 3 грудня 2020 року (справа №140/2122/19) від 19 січня 2021 року (справа № 640/17793/19) і від 4 березня 2021 року (справа № 260/739/19).

За встановлених обставин того, що позивач був найманим працівником і роботодавець сплачував за нього єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується відповідачем, доказів отримання позивачем у відповідний період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально судом не встановлено, а наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах податкової служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період (2020 рік), за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Відповідно до пункту 1 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 за №449 (надалі по тексту також - Інструкція) до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно пункту 2 розділу VІ Інструкції сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За змістом пункту 3 розділу VІ Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 1-7 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Пунктом 4 розділу VІ Інструкції встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Згідно даних інтегрованої картки платника станом на 19.10.2020 по коду бюджетної класифікації 71040000 по ОСОБА_1 автоматично розраховані нарахування єдиного внеску в загальній сумі 14 557,84 гривень, оскільки станом на 20.01.2020 за позивачем також обліковувалась заборгованість по сплаті єдиного внеску 8 262,54 гривень за попередні періоди (а.с.45).

На підставі таких даних та відповідно до вимог коментованого законодавства відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 за №Ф-138810-55, та надіслано рекомендованим листом позивачу, що не заперечується останнім.

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України №422 від 07.04.2016 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №751/28881 від 20.05.2016 (надалі по тексту також - Порядок №422).

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ вказаного Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегральна карта платника (надалі по тексту також - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ Порядку №422 ІКП відкриваються автоматично кожному платнику, зокрема, у разі нарахування сум грошових зобов`язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, визначених органом ДФС (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску).

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Разом з тим, відповідно до пункту 2 Розділ VІ коментованого Порядку первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є, зокрема, рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені / суми єдиного внеску за результатами судового оскарження).

Таким чином суд вважає за необхідне вказати на обов`язок відповідних посадових осіб, у разі наявності рішення суду щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), яке набрало законної сили, внести зміни/коригування в інтегровану картку платника податку стосовно стану зобов`язань останнього перед бюджетом.

А отже доводи відповідача з приводу не врахування судових рішень у справах №300/2503/20 і №300/399/20 при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 за №Ф-138810-55, з посиланням на те, що предметом спірних правовідносин є оскарження вимоги, а не внесення змін до інтегрованої картки, суд вважає безпідставними та не обґрунтованими

Покладений частиною 2 статті 77 КАС України на відповідача (суб`єкта владних повноважень) тягар доказування (у випадку заперечення щодо протиправності свого рішення) узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - Суд). Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування усіх обставин справи, який полягає в активній позиції суду щодо встановлення і перевірки обставин у справі, які мають значення для правильного вирішення спору (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).

В даній справі суд вжив усіх заходів для витребування необхідних доказів, в тому числі з власної ініціативи.

З огляду на встановлені обставини та враховуючи наведені положення норм чинного законодавства підлягає скасування вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 18.11.2020 в частині визначення суми єдиного соціального внеску в розмірі 6 295,30 гривень, яка складається з нарахувань єдиного внеску за період І-ІІІ квартал 2020 року, оскільки у коментований період ОСОБА_1 був працевлаштований у приватному акціонерному товаристві "Добробут ІФ", і за вказаний період роботодавець сплатив за позивача єдиний внесок, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка.

Контролюючий орган не подав докази отримання ОСОБА_1 доходу від здійснення незалежної професійної адвокатської діяльності.

Беручи до уваги встановлених вище обставин, суд вважає, що відповідач не обґрунтував правомірність формування своєї вимоги №Ф-138810-55 від 18.11.2020 в частині визначення позивачу суми єдиного соціального внеску в розмірі 6 295,30 гривень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень №Ф-138810-55 від 18.11.2020 в частині визначення позивачу суми єдиного соціального внеску в розмірі 6 295,30 гривень є протиправним, а тому наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог і скасування спірної вимоги в частині.

Поряд з вище вказаним, в розгляді даної справи суд також звертає увагу на те, що Рада адвокатів України відповідно до статей 55, 57 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" прийняла 12.04.2019 Рішення за №37, яким затвердила "Роз`яснення щодо поєднання адвокатської діяльності з трудовою діяльністю та інших пов`язаних питань", за змістом яких:

- "…чинним законодавством України адвокатам не заборонено працювати на умовах трудового найму.";

- "Щодо обов`язку штатного працівника, який має статус адвоката, здійснювати сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі також - ЄСВ), як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (самозайнята особа) за умови сплати роботодавцем (юридичною особою) ЄСВ, то сплата роботодавцем такого внеску не виключає обов`язку штатного працівника, який суміщає трудові відносини із адвокатською діяльністю, сплачувати ЄСВ у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Отримання такою особою заробітної плати за трудову діяльність на посаді директора, начальника юридичного відділу тощо та сплата роботодавцем відповідних податків, зборів чи інших обов`язкових платежів, не виключає обов`язок особи, яка здійснює адвокатську діяльність сплачувати ЄСВ як самозайнята особа." (https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/rishennya/2019-04-12-r-shennya-rau-37_5d08f00cee 611.pdf).

Згідно вимог пункту 5 частини 1 статті 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 за №5076-VI (надалі по тексту також - Закон №5076-VI), під час здійснення адвокатської діяльності адвокат, серед іншого, зобов`язаний виконувати рішення органів адвокатського самоврядування.

За приписами частини 1, пунктів 9, 14 частини 4 статті 55 Закону №5076-VI у період між з`їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України.

Рада адвокатів України сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів; виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень з`їзду адвокатів України.

Частинами 1 і 3 статті 57 Закону №5076-VI Рішення Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами. Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.

Відтак, є явно некоректними аргументи позивача про те, що "… роз`яснення Ради адвокатів України мають виключно рекомендаційний характер для адвокатів України…", оскільки Рішення Ради адвокатів України №37 від 12.04.2019 в розумінні частини 1 статті 57 Закону №5076-VI ухвалено у формі рішенням, а не роз`яснення.

Попри вказане Рішення Ради адвокатів України у спірних правовідносинах суд дотримується положень частини 5 статті 242 КАС України в частині врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, посилання на які містяться вище по тексту даного судового рішення.

При цьому, виконання положень частин 1 і 3 статті 57 Закону №5076-VI є обов`язок саме позивача.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову майнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 840,80 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься квитанція №376Т002ХN0 від 17.12.2020 (а.с.1).

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із вказаним, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 336,32 гривень, що пропорційно становить 40 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області №Ф-138810-55 від 18.11.2020 в частині визначення ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 6 295,30 гривень (шість тисяч двісті дев`яносто п`ять гривень тридцять копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43142559) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 336,32 гривень (триста тридцять шість гривень тридцять дві копійки).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43142559), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.