Рішення

від 15.03.2021 по справі 477/1588/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1588/20

Провадження №2/477/113/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року Жовтневий районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.,

за участі секретаря судових засідань - Спіркіної М.Ю.,

представника позивача (прокурора) - Ільницької-Юртаєвої А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за позовом позовну заяву першого заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 Костянтина Чуйкова в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1

про визнання незаконними та скасування наказу, скасування запису в Державному реєстрі речових прав, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2020 року перший заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 Миколаївської області в інтересах держави подав до суду позовну заяву до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 , в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 28 серпня 2019 року №6026/0/14-19-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №34184134 від 14 листопада 2019 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4823380700:01:000:0060;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 4823380700:01:000:0060 для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, вартістю 106893,00 грн;

- стягнути з відповідачів у рівних долях понесені по справі судові витрати у виді судового збору.

Позов обґрунтований тим, що під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42020151020000014 Миколаївською місцевою прокуратурою № 2 було виявлено порушення земельного законодавства при розпорядженні землями сільськогосподарського призначення державної власності. Оскаржуваним наказом відповідачу надано у власність земельну ділянку, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства в межах території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області всупереч вимог статей 116, 118, 121 ЗК України, оскільки відповідач ОСОБА_1 своє право на безоплатне одержання земельної ділянки такого виду вже використав. Так, згідно відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 28 грудня 2018 року відповідач ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах території міста Фастів Київської області, а також згідно рішення Бузької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області від 16 травня 2019 року отримав у власність земельну ділянку такої ж площі та категорії.

04 вересня 2020 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 04 вересня 2020 року задоволена.

Ухвалою суду від 25 вересня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

10 листопада 2020 року від відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, який оголошений в судовому засіданні у зв`язку з неявкою представника відповідача.

Заперечуючи проти позову, відповідач Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області вказувало, що відповідач ОСОБА_1 отримав спірну земельну ділянку, зловживаючи своїм правом, зокрема не повідомив про вже використане ним право на отримання безоплатно земельної ділянки одного й того ж виду в максимальних розмірах, при тому, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не наділено обов`язком щодо перевірки такої інформації. Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області приймаючи оскаржуваний наказ діяло у межах і в спосіб, що передбачений земельним законодавством. Указували, що обставини, які викладені у позовній заяві визнають, однак не погоджуються з правовою оцінкою, наданою цим обставинам позивачем.

13 листопада 2020 року від прокурора надійшла відповідь на відзив, в якій позивач указував на безпідставність заперечень Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та вважав, що позивачем заявлено позов відповідно до вимог матеріального та процесуального права з обґрунтуванням належними та допустимими доказами, який підлягає задоволенню в повному обсязі.

19 листопада 2020 року від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій прокурор просив розглядати другу позовну вимогу в новій редакції, зокрема скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 4823380700:01:000:0060 для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1963554348248).

Ухвалою суду від 03 лютого 2021 року, постановленою у підготовчому судовому засіданні без виходу суду в нарадчу кімнату, відповідно до пункту 3 частини першої статті 200 ЦПК України, підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор Ільницька-Юртаєва А.І. підтримала позовні вимоги, з підстав, що зазначені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, у судове засідання свого представника не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, відзив не подав.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до частини шостої статті 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Складання повного рішення судом відкладено до 15 березня 2021 року.

Заслухавши вступне слово прокурора, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд установив наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право власності на землю, відповідно до частини першої статті 78 ЗК України - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частина друга статті 78 ЗК України).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами визначено главою 19 Розділу IV ЗК України.

Приписами частини першої та третьої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно частини четвертої статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до пункту б частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Згідно статті 15-1 ЗК України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року №333, зареєстрованого в Мін`юсті України 25 жовтня 2016 року за №1391/29521, указаний орган розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

02 квітня 2019 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, повідомивши, що право на безоплатну приватизацію по такому цільовому призначенню він не використав (а.с.26).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08 квітня 2019 року № 2446/0/14-19-СГ відповідачу ОСОБА_1 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області орієнтовним розміром 2,0 га ріллі із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с.25).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 28 серпня 2019 року № 6026/0/14-19-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4823380700:01:000:0060) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (а.с.23).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01 вересня 2019 року №222276209 на підставі оскаржуваного наказу за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 4823380700:01:000:0060 (а.с.20-21).

Згідно частини четвертої статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до пункту б частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Як установлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_1 до затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання йому у власність спірної земельної ділянки, неодноразово набував право власності на земельні ділянки із земель державної та комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у максимальному розмірі.

Так, згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 28 грудня 2018 року №10-11808/15-18сг та рішення Бузької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області від 16 травня 2019 року №7 відповідач ОСОБА_1 отримав у власність земельні ділянки, площею по 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах території міста Фастів Київської області (із земель державної власності) та в межах території Бузької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (із земель комунальної власності) (а.с.33-36, 44-45).

Указане право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що об`єктивно підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01 вересня 2019 року №222276513 (а.с.12-19).

Таким чином, безоплатна передача відповідачу ОСОБА_1 спірної земельної ділянки на підставі спірного наказу та набуття ним права власності відповідно, суперечить приписам статей 116, 121 ЗК України, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного наказу.

На відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав поширюється Закон України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно пункту 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 3 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оскільки судом наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 28 серпня 2019 року №6026/0/14-19-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення визнаний незаконним та скасований, підлягає скасуванню у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрація за відповідачем ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку (об`єкт нерухомого майна №1963554348248) здійснену на підставі зазначеного наказу.

Згідно статті 90 ЗК України порушені права власників земель ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Держава забезпечує громадянам юридичним особам рівні умови захисту права власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів (стаття 152 ЗК України).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Згідно частини другої статті 1212 ЦК України, положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Ураховуючи зазначене суд уважає, що відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний повернути державі протиправно одержану спірну земельну ділянку, вартість якої, згідно висновку про вартість об`єкта оцінки (резюме) від 19 червня 2020 року, проведеної експертом-оцінювачем ТОВ Югземсервіс ОСОБА_2 , становить 106893,00 грн (а.с.46).

На підставі викладеного, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, що відповідає способам судового захисту, передбачених статтею 16 ЦК України.

Щодо вжитих заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 04 вересня 2020 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, заборонено органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об`єднання з іншими ділянками), та заборонено відповідачу ОСОБА_1 вчиняти із спірною земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Відповідно до частини сьомої та восьмої статті 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Оскільки позов задоволено повністю, вжиті заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили, а у разі якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Ураховуючи положення статті 141 ЦПК України та приписи Закону України Про судовий збір , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області підлягають стягненню понесені по справі судові витрати, що складаються з сплаченого судового збору в загальній сумі 7357,00 грн у рівних долях, тобто по 3678,50 грн з кожного.

Керуючись статтями 258-259, 264-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 28 серпня 2019 року №6026/0/14-19-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення .

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 4823380700:01:000:0060 для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1963554348248).

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 4823380700:01:000:0060 для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, вартістю 106893,00 грн.

Стягнути із Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області понесені по справі судові витрати, що складаються з сплаченого судового збору в загальній сумі 7357,00 грн у рівних долях, тобто по 3678,50 грн з кожного.

Відповідно до частини сьомої та восьмої статті 158 ЦПК України, застосовані судом заходи забезпечення позову згідно ухвали суду від 04 вересня 2020 року (судове провадження №2-з/477/35/20), продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - Миколаївська місцева прокуратура № 2 Миколаївської області - 54050, м.Миколаїв, пр. Богоявленський, 314, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України - 2910048;

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, 54034, м.Миколаїв, пр. Миру, 34, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України - 39825404;

відповідач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Повне рішення складено 15 березня 2021 року.

СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО