Постанова

від 02.03.2021 по справі 338/701/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 338/701/20

Провадження № 22-ц/4808/256/21

Головуючий у 1 інстанції Круль І. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Бойчука І.В.,

секретаря Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, Богородчанського районного методичного кабінету Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, ліквідаційної комісії з припинення діяльності Богородчанського районного методичного кабінету Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою представника Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Круль І.В. 17 листопада 2020 року у селищі Богородчани Івано-Франківської області, повний текст якого складено 23 листопада 2020 року,

в с т а н о в и в :

У червні 2020 року ОСОБА_1 подано позов до відділу освіти Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, Богородчанського районного методичного кабінету Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі Богородчанський РМК), Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги позивачем обґрунтовано тим, що 25 січня 2016 року прийнято її на роботу на посаду секретаря-друкарки Богородчанського РМК згідно наказу №25-к.

11 січня 2020 року керівник Богородчанського районного методичного кабінету видав наказ № 1-к Про можливе скорочення чисельності працюючих , однак її про це ніхто персонально не повідомляв. 01 червня 2020 року керівник Богородчанського РМК повідомив її про звільнення і вручив наказ про звільнення та трудову книжку, за отримання якої вона не підписалась. Також в день її звільнення не виплатили всі суми, які належали до виплати (заробітну плату, вихідну допомогу в розмірі не менше середньомісячного заробітку згідно ст. 44 КЗпП України, компенсацію за невикористану відпустку згідно ст. 83 КЗпП України). Вважає, що звільнення її є незаконним, оскільки відсутнє рішення єдиного засновника (власника) Богородчанської РДА про скорочення чисельності працюючих Богородчанського РМК; завідувач методкабінету не повідомив за три місяці первинну профспілкову організацію про заплановане скорочення чисельності працівників; наказ про можливе скорочення чисельності працюючих №1-к від 11 січня 2020 року є необґрунтованим, оскільки не містить підстав скорочення чисельності працівників; завідувач Богородчанського РМК не повідомив про заплановане звільнення працівників центр зайнятості за два місяці; її персонально не повідомляли про майбутнє звільнення 01 червня 2020 року, не пропонували перевести на іншу роботу, не надали жодної інформації про відсутність вакантних посад; згоду на її звільнення не надавала ні профспілкова організація, членом якої вона була, ні вищестоящий орган профспілкової організації; в день її звільнення вона не підписувалася за отримання копії наказу і трудової книжки, а також в день її звільнення з нею не був проведений повний розрахунок, а вихідну допомогу їй було виплачено не у день звільнення, а аж 15 червня 2020 року.

З урахуванням заяв про уточнення позовних вимог просила визнати незаконним та скасувати наказ Богородчанського районного методичного кабінету від 01.06.2020 року №21 про звільнення з роботи; визнати її такою, що звільнена з 05 жовтня 2020 року з посади секретаря-друкарки Богородчанського районного методичного кабінету за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП Укркаїни у зв`язку з ліквідацією Богородчанського районного методичного кабінету; стягнути на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з відділу освіти Богородчанської РДА, Богородчанської РДА (а.с.1-7, 89, 147, том 1).

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2020 року залучено до участі у розгляді справи співвідповідача - ліквідаційну комісію з припинення діяльності Богородчанського районного методичного кабінету Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (а.с.114, том 1).

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2020 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Богородчанського районного методичного кабінету Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області №21-к від 01 червня 2020 року Про звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря-друкарки Богородчанського районного методичного кабінету з 01 червня 2020 року згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважати ОСОБА_1 звільненою з посади секретаря-друкарки Богородчанського районного методичного кабінету Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України з 05 жовтня 2020 року у зв`язку з ліквідацією Богородчанського районного методичного кабінету Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області. Стягнуто з Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 червня 2020 року по 17 листопада 2020 року включно в розмірі 47 229 гривень 60 копійок, з утриманням із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів в порядку, визначеному Податковим кодексом України. Стягнуто з Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь держави 1681 гривню 60 копійок судового збору (а.с.215-219, том 1).

Не погодившись з рішенням суду представник Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що методичний кабінет був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю та дієздатністю, отже міг бути позивачем та відповідачем в суді. Відповідно до Статуту закладу, засновником Методичного кабінету є Богородчанська районна державна адміністрація. Згідно до п.п.5.1,1.8, 5.3 статуту методкабінету, керівництво методкабінетом здійснюється відділом освіти Богородчанської районної державної адміністрації, методкабінет самостійно приймає рішення і здійснює діяльність в межах компетенції, завідувач методкабінету затверджує структуру методкабінету, приймає на роботу і звільняє з роботи працівників методкабінету.

Враховуючи зазначене, рішення Богородчанської районної державної адміністрації (засновника) методкабінету щодо проведення скорочення працівників Богородчанського районного методичного кабінету є необов`язкове.

Зазначає, що оскільки джерелами фінансування методкабінету є кошти районного бюджету, райдержадміністрацією видано розпорядження від 06.12.2019р. №295 Про виконання заходів щодо економного та раціонального використання коштів бюджету району , де доручено управлінню освіти, молоді та спорту, з поміж іншого, вжити заходів щодо впорядкування мережі та штатів бюджетних установ. Управлінням освіти, молоді та спорту, в свою чергу, видано наказ від 18.12.2019р. №331 Про оптимізацію кількості штатних одиниць в закладах освіти району . Листом від 09.01.2020 року зобов`язано завідувача районного методкабінету попередити працівників про наступне звільнення. Наказом методкабінету від 11.01.2020 року №1-к всі працівники вказаного закладу, в тому числі і позивач ОСОБА_1 , попереджені про можливе звільнення у зв`язку із скороченням чисельності працюючих, про що свідчать підписи про їх ознайомлення на наказі.

Згідно розпорядження Богородчанської РДА від 31.03.2020 року №99 прийнято рішення про ліквідацію Богородчанського районного методичного кабінету, створено ліквідаційну комісію з припинення діяльності та встановлено, що вимоги кредиторів щодо методкабінету розглядаються протягом двох місяців з дня опублікування повідомлення про припинення юридичної особи. 05 жовтня 2020 року методкабінет ліквідовано і проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи. Апелянт вважає, що строк для подання вимог кредитора у зазначені терміни минув.

Також наголошує, що при ухваленні рішення судом не взято до уваги заперечення відповідача проти наданого позивачем розрахунку суми вимушеного прогулу та не взято до уваги довідку відділу освіти про середньомісячний заробіток, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто передують дню звільнення працівника з роботи. За підрахунками відділу освіти Богородчанської РДА така сума складає 27911,47 грн.

Крім того, судом не взято до уваги заперечення відповідача щодо черговості виплати грошових сум кредиторам юридичної особи, встановлені ст. 112 ЦК України, оскільки вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, задовольняються в другу чергу.

За наведених обставин просить рішення суду скасувати (а.с.222-227, том 1).

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення. Зазначає, що не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо законності її звільнення. Обставини її незаконного звільнення досліджені та встановлені судом у рішенні та при проведенні перевірки органом Держпраці. Також не згідна з доводами апелянта, що у зв`язку із ліквідацією Богородчанського районного методичного кабінету 05.10.2020 року слід вважати її кредитором та що вона не має права подавати позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки ліквідована юридична особа не має правонаступника. Звертає увагу на те, що відповідно до постанови Верховного Суду по справі №256/2987/13-ц від 13.03.2019 року, виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується за рішенням її учасників, в тому числі кредиторам, вимоги яких підтверджені рішенням суду, здійснюється ліквідаційною комісією в порядку, встановленому ст.ст.111, 112 ЦК України. Оскільки відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили і яке б встановлювало факт її незаконного звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , тому вона не може вважатись кредитором. Також на думку позивачки, не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо того, що Богородчанська РДА, як засновник, не має обов`язку виплачувати їй середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки це суперечить статті 240-1 КЗпП України, яка містить спеціальну норму закону та гарантує виплати працівникові заробітної плати за весь час вимушеного прогулу навіть після ліквідації юридичної особи. Також вважає невірним доводи апелянта, що розрахунок заробітної плати, наданий нею, проведений невірно, оскільки нею обчислення проводились відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100. Наголошує, що апелянтом не було наведено свого розрахунку в апеляційній скарзі. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін (а.с.4-6, том 2).

Богородчанською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області подано відповідь на відзив, в якій висловлена незгода із викладеними у відзиві фактами. Зазначає, що ст.240-1 КЗпП України чітко визначено, на кого в особі власника покладається обов`язок відшкодувати кошти - орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника. Оскільки Богородчанський районний методичний кабінет ліквідовано, ліквідаційна комісія припинила свою роботу, строк заявлення кредиторами вимог минув, районний методичний кабінет користувався майном, яке обліковувалось на балансі відділу освіти, молоді та спорту, правонаступника ліквідованого підприємства немає, тому в Богородчанської районної державної адміністрації відсутні правові підстави для відшкодування заробітної плати ОСОБА_1 . Звертають увагу суду на те, що в оскаржуваному рішенні суду вказано період вимушеного прогулу з 02 червня по 17 листопада 2020 року, а саме підприємство було ліквідовано 05 жовтня 2020 року. Просить скасувати рішення суду (а.с.34-37, том 2).

Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

У судове засідання сторони не з`явилися, про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином (шляхом направлення судових повісток рекомендованою кореспонденцією та на електронну адресу).

Від представника ОСОБА_1 адвоката Паращук О.Ю. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони у зв`язку із карантинними заходами запобігання поширення Covid-19 (а.с.50, том 2).

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому апеляційний суд розглянув справу за їх відсутності.

Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її обґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що наказом управління освіти, молоді та спорту Богородчанської райдержадміністрації № 25-к від 25 січня 2016 року, ОСОБА_1 прийнято на роботу секретарем-друкаркою районного методичного кабінету управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації з 25 січня 2016 року із заробітною платою відповідно законодавства (а.с. 9, том 1).

11 січня 2020 року завідувачем Богородчанського районного методичного кабінету ОСОБА_2 відповідно до наказу управління освіти, молоді та спорту Богородчанської РДА від 18 грудня 2019 року №331 Про оптимізацію кількості штатних одиниць в закладах освіти району та листа управління освіти, молоді та спорту Богородчанської РДА від 09 січня 2020 року №20/01-14 видано наказ №1-к Про можливе скорочення чисельності працюючих , відповідно до якого наказано персонально попередити працівників районного методичного кабінету, зокрема і секретаря-друкарку ОСОБА_1 , про можливе звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності працюючих. Позивач з наказом ознайомлена під підпис (а.с.10, том 1).

Розпорядженням голови Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області Д. Мариневича від 31 березня 2020 року № 99 Про ліквідацію Богородчанського районного методичного кабінету ліквідовано юридичну особу публічного права Богородчанський районний методичний кабінет (код ЄДРПОУ 37182159), утворено ліквідаційну комісію з припинення його діяльності та затверджено її складу кількості чотирьох членів (голова комісії в особі начальника відділу освіти райдержадміністрації ОСОБА_3 , завідувач районного методичного кабінету ОСОБА_4 , головний бухгалтер відділу освіти ОСОБА_5 , завідувач юридичного сектору апарату райдержадміністрації ОСОБА_6 ) (а.с. 93-95, том 1).

На виконання розпорядження Богородчанської РДА від 31 березня 2020 року № 99 Про ліквідацію Богородчанського районного методичного кабінету , наказом завідувача Богородчанського РМК Мельника В. від 31 березня 2020 року №15-к Про персональне попередження попереджено про наступне звільнення з роботи у зв`язку зі змінами організації праці (ліквідацією) згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України працівників РМК, в тому числі, і секретаря-друкарку ОСОБА_1 . Позивач ознайомлена з зазначеним наказом під підпис (а.с. 119, том 1).

Завідувач Богородчанського РМК Мельник В.М. 01 квітня 2020 року, у відповідності до наказу Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 17, подав до територіального органу Державної служби зайнятості інформацію про заплановане масове вивільнення працівників (11 методистів та 1 секретаря) у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (а.с.79, том 1).

Наказом завідувача Богородчанського районного методичного кабінету Мельника В. №21-к від 01 червня 2020 року, виданого у відповідності до наказу управління освіти, молоді та спорту Богородчанської районної державної адміністрації від 18 грудня 2019 року № 331 Про оптимізацію кількості штатних одиниць в закладах освіти району , листа управління освіти, молоді та спорту Богородчанської районної державної адміністрації від 09 січня 2020 року № 20/01-14, наказу Богородчанського районного методичного кабінету від 11 січня 2020 року №1-к Про можливе скорочення чисельності працюючих , секретаря-друкарку Богородчанського районного методичного кабінету ОСОБА_1 звільнено з роботи 01 червня 2020 року згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. ОСОБА_1 з наказом ознайомлена під підпис (а.с.11, том 1).

05 жовтня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за номером 10010411100020006 про припинення юридичної особи Богородчанський районний методичний кабінет (а.с. 201-203, том 1).

Згідно зі штатним розписом на 2020 рік, затвердженим станом на 15.01.2020 року, визначено 12,5 штатних одиниць в Богородчанському районному методичному кабінеті, в тому числі передбачена і посада секретаря-друкарки. Станом на день попередження позивача про звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності працюючих зміни до штатного розпису не вносились (а.с. 195, том 1).

В матеріалах справи наявний штатний розпис на 2020 рік, затверджений з 02.06.2020 року, яким передбачено 6 штатних одиниць в Богородчанському районному методичному кабінеті, посада секретаря-друкарки не передбачена (а.с.196, том 1).

Із змісту листа Управління Держпраці в Івано-Франківській області Державної служби України з питань праці від 11.09.2020 року № 16-07/15-10/5864 встановлено, що проведеним заходом державного контролю в Богородчанському районному методичному кабінеті з представлених документів виявлені порушення вимог ч.1 ст.43 КЗпП України під час звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, оскільки виборний орган (профспілковий представник) первинної профспілкової організації згоду на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 не надавав. Незважаючи на це, позивачку звільнено із займаної посади 01.06.2020 року, а подання голові профспілкового кабінету завідувачем Богородчанського районного методичного кабінету щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи подано 11.06.2020 року, після фактичного звільнення позивачки з роботи. Також перевіркою встановлено, що в порушення вимог ч.3 ст.49-2 КЗпП України, керівництво Богородчанського районного методичного кабінету при попередженні ОСОБА_1 про можливе звільнення 11.01.2020 року та при звільненні 01.06.2020 року не інформувало позивачку про наявність чи відсутність іншої роботи, яка б могла бути їй запропонована в установі. За результатами проведеного позапланового заходу контролю складено акт, виконувачу обов`язків завідувача Богородчанського районного методичного кабінету внесено припис з вимогою дотримуватись вимог законодавства про працю, який знаходиться на контролі Управління Держпраці в Івано-Франківській області (а.с.105-106, том 1; а.с. 7-9, том 2).

Із змісту листа Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 07 жовтня 2020 року №16-07/15-10/6405 встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 з роботи всіх сум, що належали від установи в день звільнення, не проведено, чим порушено вимоги ч.1 ст.116 КЗпП України. Зокрема, згідно наказу від 01.06.2020р. №21-к, повний розрахунок проведено не в день звільнення (01.06.2020р.), а частково 16.06.2020р. (платіжне доручення №73 від 25.06.2020р.) та 21.07.2020р. (платіжне доручення №84 від 20.07.2020р.). В порушення вимог ст.83 КЗпП України, при звільненні грошову компенсацію за всі дні невикористаної щорічної відпустки (основна та додаткова за ненормований робочий день) не виплачено. В порушення вимог ст.117 КЗпП України, в разі невиплати сум у строки, зазначені в ст.116 цього кодексу, середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку ОСОБА_1 не виплачено (а.с.125-126, том 1; а.с.10-11, том 2).

Згідно розрахунку заробітної плати, наданого позивачем ОСОБА_1 , середній заробіток за весь час затримки виплати за період з 02 червня 2020 року по 28 жовтня 2020 року (104 дні) становить 40 932,32 грн (а.с.127, том 1).

В матеріалах справи наявні табелі виходу на роботу працівників методичного кабінету за квітень-травень 2020 року (а.с.128-129, том 1) та довідка про заробітну плату позивача (а.с.130, том 1).

Відповідачем - відділом освіти Богородчанської районної державної адміністрації надано бухгалтерську довідку розрахунків сум грошових коштів, нарахувань і утримань заробітної плати, нарахування індексації ОСОБА_1 за період з 2016 року по 2020 рік (а.с.137, 138-142, том 1).

В матеріалах справи наявний Статут Богородчанського районного методичного кабінету, затверджений 08.06.2011 року (а.с.186-194, том 1) та посадова інструкція секретаря-друкарки методичного кабінету, затверджена завідувачем Богородчанського районного методичного кабінету ОСОБА_7 (а.с.16 том 1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з положень ст. ст.40, 43, 49, 116 Кодексу законів про працю України, встановивши, що Богородчанським районним методичним кабінетом не дотримано вимог КЗпП України в частині повідомлення профспілкової організації про заплановане скорочення чисельності працівників не пізніше трьох місяців з часу прийняття відповідного рішення, також відповідачем були порушені вимоги КЗпП України щодо строків розрахунку, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при звільненні позивачки були виконані вимоги КЗпП України та дотримані гарантії реалізації працівником права на працю при скороченні штатів, звільнення позивача є незаконним, тому суд визнав наказ про звільнення ОСОБА_1 незаконним та скасував його.

Також суд дійшов висновку, що позивачку слід визнати такою, яка звільнена з посади секретаря-друкарки Богородчанського районного методичного кабінету Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України з 05 жовтня 2020 року у зв`язку з ліквідацією Богородчанського районного методичного кабінету Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області. Стягуючи з Богородчанської РДА середній заробіток за час вимушеного прогулу по 17 листопада 2020 року, суд дійшов висновку, що вимушеним прогулом є період по день ухвалення рішення судом, позивач не перебувала у трудових відносинах з Відділом освіти Богородчанської РДА, тому відповідати за позовом в частині відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу має засновник юридичної особи, за рішенням якого така юридична особа ліквідована.

З висновками суду першої інстанції в частині зміни дати звільнення позивача з роботи погоджується апеляційний суд, а в частині визначення періоду та розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також юридичної особи, яка має відповідати за позовом суд допустився помилки.

Відповідно до статті 43 Конституції України, статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення, сприяння у збереженні роботи. Право громадян на працю забезпечується тим, що трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством.

За змістом пункту 1 частини 1 статті, частини 2 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (ст. 49-2 КЗпП України).

В силу частини 1 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

В роз`ясненнях, викладених в абзаці 1 пункту 19 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок про працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові було запропоновано всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно зі ст. 240-1 КЗпП України, у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України Про зайнятість населення .

Розглядаючи трудовий спір суд зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації відповідно до вимог ст. 240-1 КЗпП України.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (100-95-п) (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348).

Згідно зі ст. 27 Закону України Про оплату праці , пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку).

У справі, що переглядається, установлено, що мала місце ліквідація юридичної особи Богородчанського районного методичного кабінету.

Звільнення працівників після прийняття рішення про ліквідацію та утворення ліквідаційної комісії відбувалося у декілька етапів. Під час проведення ліквідаційної процедури начальником відділу освіти, яка була головою ліквідаційної комісії Богородчанського РМК ОСОБА_3 та головним бухгалтером відділу освіти ОСОБА_5 , яка входила до складу ліквідаційної комісії, приймалося рішення про внесення змін до штатного розпису юридичної особи Богородчанського РМК з 02.06.2020 року. Цей штатний розпис затверджений завідувачем Богородчанського РМК В.М.Мельником.

Таким чином, слід дійти висновку, що до ліквідації юридичної особи Богородчанського РМК мали місце зміни в організації праці шляхом скорочення чисельності штату з 12 до 6 штатних одиниць.

Позивач була членом профспілкової організації і ця обставина не оспорюється відповідачами.

Отже, у такому випадку роботодавець мав обов`язок погодити звільнення ОСОБА_1 з виборним органом (профспілковим представником) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, якщо не було її згоди на переведення на іншу роботу або не могла бути їй запропонована інша робота у зв`язку з відсутністю кваліфікації.

Така згода виборним органом (профспілковим представником), первинною профспілковою організацією Богородчанському РМК на день звільнення позивачки не надавалася і роботодавцем не запитувалася.

Тому суд дійшов вірного висновку про порушення трудових прав позивача щодо звільнення її з роботи.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Разом із тим колегія суддів не погоджується із висновком суду про наявність підстав для стягнення середнього заробітку з Богородчанської районної державної адміністрації, а також щодо вимушеного прогулу.

В силу положень частини другої статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 05 жовтня 2020 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Богородчанського районного методичного кабінету, про що вчинено запис за номером 10010411100020006 про припинення юридичної особи (а.с. 201-203, том 1; а.с.58, том 2).

Тобто припинення підприємства, з яким позивач перебувала у трудових відносинах, відбулося в результаті його ліквідації.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що відділ освіти Богородчанської районної державної адміністрації та Богородчанський районний методичний кабінет провели скорочення чисельності із грубим порушенням норм чинного законодавства та що саме Богородчанська районна державна адміністрація як засновник Богородчанського районного методичного кабінету має нести відповідальність за борги підприємства.

Відповідно до статуту закладу, засновником Богородчанського районного методичного кабінету є Богородчанська районна державна адміністрація, а за змістом п.5.1 Статуту методкабінету, керівництво методкабінетом здійснюється відділом освіти Богородчанської районної державної адміністрації.

Частиною третьою статті 96 ЦК України передбачено, що засновник юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, крім випадків встановлених установчими документами та законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 176 ЦК України держава не відповідає за зобов`язаннями створених нею юридичних осіб та юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов`язаннями відповідно держави.

Статутом Богородчанського районного методичного кабінету не передбачена відповідальність засновника за зобов`язаннями юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 176 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Підстави та умови субсидіарної відповідальності визначаються положеннями статті 619 ЦК України.

За загальним змістом цієї норми субсидіарна відповідальність повинна бути передбачена договором або законом, така відповідальність настає за умови пред`явлення вимоги до основного боржника та його відмовою від задоволення вимог кредитора або не надсилання відповіді у розумний строк про задоволення вимоги.

Тобто, виходячи зі змісту вказаної норми, підставою для застосування субсидіарної відповідальності для засновників таких юридичних осіб має бути виключно пряма вказівка закону або договору.

Така відповідальність передбачена, зокрема Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а у подальшому статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Основною метаю такої субсидіарної відповідальності є притягнення винних осіб у доведенні до банкрутства до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 5023/4388/12 (провадження № 12-102гс18) за заявою Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Лозівського міськрайонного центру зайнятості до Комунального підприємства Комбінат комунальних підприємств Лозівської міської ради Харківської області (далі - КП Комбінат комунальних підприємств , боржник, банкрут) про визнання банкрутом зазначила, що у низці випадків ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві (рішення від 30 листопада 2004 року у справі Михайленки та інші проти України ; пункт 45, рішення від 04 квітня 2006 року у справі Лисянський проти України ; пункт 19 рішення від 03 квітня 2007 року у справі Кооперативу Агрікола Слобозія-Ханесей проти Молдови ; пункти 18, 19 рішення від 12 квітня 2007 року у справі Григор`єв та Какаурова проти Російської Федерації ; пункт 35 рішення від 15 січня 2008 року у справі Р. Качапор та інші проти Сербії .

Отже, внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.

Разом із тим при визначенні умов субсидіарної відповідальності необхідно враховувати, що зазначені особи (засновники, учасники, акціонери) можуть бути притягнуті до такої відповідальності лише в тих випадках, коли неспроможність (банкрутство) викликана їх вказівками або іншими винними діями.

У цій справі не встановлено, що саме діями засновника (Богородчанської районної державної адміністрації) було спричинено неплатоспроможність або банкрутство підприємства (Богородчанського районного методичного кабінету).

Трудовим законодавством солідарна відповідальність у трудових спорах за вимогами, визначеними позивачем до відповідачів, не передбачена. Богородчанська районна державна адміністрація не є роботодавцем, з яким позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах, оскільки райдержадміністрацією, в межах повноважень, визначених Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , виконувались владні функції, що характеризуються наданням різноманітних управлінських послуг вказаній організації та справлянням на нього владного впливу у межах публічно-правових відносин.

З огляду на зазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з Богородчанської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вважає, що вимоги до Богородчанської районної державної адміністрації безпідставні, оскільки відповідно до частини першої статті 176 ЦК України держава та юридичні особи не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб у трудових правовідносинах.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 711/3288/17-ц (провадження № 61-25288сво18).

Разом з тим, позивач перебувала у трудових відносинах з Богородчанським районним методичним кабінетом, керівництво яким здійснювалося відділом освіти Богородчанської районної державної адміністрації (п.5.1 Статуту), а також відповідно до п. 7.4., 8.1 Статуту Богородчанського РМК за рішенням засновника методкабінету бухгалтерський облік здійснюється через централізовану бухгалтерію відділу освіти, контроль за діяльністю методкабінету здійснює відділ освіти Богородчанської РДА. Державна реєстрація зазначеної юридичної особи є припиненою. Суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що відповідно до положень статей 21, 94, 116, 117 КЗпП України відповідальність за виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівнику має нести Богородчанська районна державна адміністрація як засновник Богородчанського районного методичного кабінету.

Згідно інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відділ освіти Богородчанської районної державної адміністрації є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 02143471, керівником якої є ОСОБА_3 , яка крім цього була і головою ліквідаційної комісії Богородча6нського РМК (а.с.55, том 2)

Отже, відповідальність за порушення трудових прав ОСОБА_1 має понести відділ освіти Богородчанської районної державної адміністрації, який здійснював керівництво Богородчанським районним методичним кабінетом та контроль за його діяльністю, а також на який було покладено здійснення бухгалтерського обліку у методичному кабінеті.

Крім того, із матеріалів справи встановлено, що начальником Відділу освіти Богородчанської РДА Іванус О.П. Управлінням держпраці в Івано-Франківській області внесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю щодо позивачки ОСОБА_1 , зокрема і щодо затримки розрахунку при звільненні (а.с.125-126, том 1).

Також колегія суддів не погоджується із висновком суду щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 червня 2020 року по 17 листопада 2020 року, оскільки 05 жовтня 2020 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Богородчанського районного методичного кабінету.

Отже, вимушений прогул позивачки не міг тривати довше, ніж ліквідацію юридичної особи.

З огляду на зазначене, слід стягнути з Відділу освіти Богородчанської РДА середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 червня 2020 року по 05 жовтня 2020 року.

Відповідно до табеля виходу на роботу працівників методичного кабінету ОСОБА_1 відпрацювала два повні місяці перед звільненням у березні та квітні 2020 року і отримала повну заробітну плату за ці місяці по 4723,00 грн (а.с.128-130, том 1) . У травні 2020 року вона перебувала у відпустці з 07 травня, тому цей місяць до розрахунку відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, не приймається.

Згідно з долученої до матеріалів справи довідки про доходи ОСОБА_1 , встановлено, що позивачу нараховано заробітну плату: за березень 2020 року - 4723,00 грн, за квітень 2020 року - 4723,00 грн., тобто у розмірі мінімальної заробітної плати за виконану місячну норму праці, який був встановлений в Україні з 01 січня по 31 серпня 2020 року Законом України Про державний бюджет України на 2020 рік .

Кількість робочих днів, відпрацьованих ОСОБА_1 у вказаних місяцях становить: у березні 2020 року - 21 день; у квітні 2020 року - 21 день.

Отже, сума середньоденного заробітку становить ( 4723,00+4723,00) : 42 = 224,90 грн.

Відповідно до Листа Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 року № 1133/0/206-19 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 20020 рік у червні 2020 року - 20 робочих днів; у липні - 23 робочих днів; у серпні - 20 днів; у вересні - 22 дні; у жовтні - 3 дні.

Отже, сума середнього заробітку з 02 червня 2010 року по 05 жовтня 2020 року становить: 4723,00 грн - 224,90 грн (день звільнення вважається останнім днем роботи, а звільнена 01 червня 2020 року у робочий день, тому середній заробіток розрахований за різницею середньоденного заробітку одного дня, яким був день звільнення) +4723,00 грн (липень 2020 року)+ 4723,00 грн серпень 2020 року)+ 4723,00 грн (вересень 2020 року) + 674,70 грн (середній заробіток за три робочих дні жовтня 2020 року по 05 число, оскільки 3 та 4 жовтня 2020 року були вихідними днями) = 19341,80 грн.

Позивач звільнена 01 червня 2020 року. Середній заробіток за період з 02 червня 2020 року по 05 жовтня 2020 року становить 86 робочих днів та становить 19341 гривень 80 копійок (86 х 224,90 грн, де 86 - кількість днів вимушеного прогулу; 224,90 грн - сума середньоденного заробітку позивача).

Таким чином, рішення суду в частині стягнення з Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права з ухваленням нового про часткове задоволення позову та стягнення з юридичної особи Відділу освіти Богородчанської районної державної адміністрації на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02 червня 2020 року по 05 жовтня 2020 року в розмірі 19341,80 грн.

А у позові до Богородчанської РДА про стягнення середнього заробітку слід відмовити.

Питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, що передбачено положеннями статті 117 КЗпП України. виходячи із змісту позовної заяви, не ставиться. За таких обставин, виходячи із принципу диспозитивності судочинства, позивач не позбавлена права та можливості звернутися із відповідним позовом щодо вирішення такого спору.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, оскільки судом першої інстанції при вирішенні спору порушені норми матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області задовольнити частково.

Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2020 року в частині стягнення з Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з Відділу освіти Богородчанської районної державної адміністрації, ідентифікаційний код юридичної особи 02143471, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 77701, Івано-Франківська область, Богородчанський район, смт.Богородчани, вул.Шевченка, будинок 53, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 червня по 05 жовтня 2020 року в розмірі 19 341,8 грн (дев`ятнадцять тисяч триста сорок одну гривню вісімдесят копійок) з утриманням із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Стягнути з Відділу освіти Богородчанської районної державної адміністрації, ідентифікаційний код юридичної особи 02143471, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 77701, Івано-Франківська область, Богородчанський район, смт.Богородчани, вул.Шевченка, будинок 53, на користь держави 1681, 60 (одна тисяча шістсот вісімдесят одну гривню шістдесят копійок) судового збору.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Компенсувати Богородчанській районній державній адміністрації Івано-Франківської області , ідентифікаційний код юридичної особи 23802966, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 77701, Івано-Франківська область, Богородчанський район, смт.Богородчани, вул.Шевченка, будинок 66, сплачений за подачу апеляційної скарги судовий збір у сумі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

І.В. Бойчук

Повний текст постанови складено 11 березня 2021 року.