Постанова

від 15.03.2021 по справі 520/1241/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 р. Справа № 520/1241/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Севастьяненко К.О., м. Харків, по справі № 520/1241/2020

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за участю третьої особи Відділу Держгеокадастру у Богодухівському районі Харківської області

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі по тексту - ГУ Держгеокадастру у Харківській області, відповідач), за участю третьої особи, Відділу Держгеокадастру у Богодухівському районі Харківської області, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа-відповіді за № 3-12798/0-8743/0/95-18 від 07.11.2018 року, щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу орієнтованою площею 2.00 га, що розташована за межами населеного пункту на території Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідно до положень Земельного кодексу України.

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області виплатити ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 50400,00 грн, та моральну шкоду в розмірі 25000,00 грн на його рахунок у Приватбанку.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу орієнтованою площею 2.00 га, що розташована за межами населеного пункту на території Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області у власність для ведення особистого селянського господарства, яку викладено в листі від 07.11.2018 року №3-12798/0-8743/0/95-18, оскільки остання не містить визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, та фактично позбавила його можливості реалізувати право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства відповідно до ст.ст. 118, 121 Земельного кодексу України. Вважає, що відповідач такими діями завдав йому матеріальної шкоди у розмірі 50 400 грн (протягом 3 років з 2018 року позивач не зміг отримати прибуток та обробляти землю, яку повинна надати йому держава), а також моральної шкоди у розмірі 25 000 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі № 520/1241/2020, прийнятим в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області третя особа: відділ Держгеокадастру у Богодухівському районі Харківської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його неконституційність, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 року у справі № 520/1241/2020 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилаючись на ст. 17 Конституції України, п.14 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , ст. 118 Земельного кодексу України пояснив, що має право, як учасник АТО, приватизувати земельну ділянку безоплатно в порядку першочерговості згідно із встановленими чинним земельним законодавством нормами, разом з цим, відповідачем за відсутності для того підстав, листом за №3-12798/ 0-8743/0/95-18 від 07.11.2018 року, протиправно обмежено його в реалізації такого права.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції на наявність рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/4604/19 від 01.07.2019, яким визнано протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа-відповіді за №3-243/0-821/0/95-19 від 11.02.2019 р щодо розгляду його заяви від 11.02.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву від 11.02.2019 відповідно до положень Земельного кодексу України, на виконання якого ним знову 29.10.2019 направлено заяву до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду, на що він отримав відповідь у формі листа від 14.11.2019 №3-1128/0/14-1616/0/21-19, в якому вказано що відповідно до інформації Відділу у Богодухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04.09.2019 №1017/404-19, земельна ділянка, яку позивач планував отримати у власність, перебуває у користуванні (власності) третьої особи, однак відповідно до довідки із звітності з кількісного обліку земель та розподіл їх за власниками земель землекористувачами, угіддями бажана земельна ділянка 2,00 га лише частково входить до проінвентаризованої земельної ділянки, кадастровий номер 6320886500:01:001:0237, площею 3,4323 га., що розташована за межами населеного пункту на території Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, що підтверджено листом № 02-27/ 586 від 11.12.2019 р., та викопіюванням земельної ділянки.

В апеляційній скарзі позивач стверджує, що предметом розгляду даної справи є саме рішення Відділу у Богодухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа від 14.11.2019 №3-1128/0/14-1616/0/21-19.

Відповідач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та справедливість рішення суду першої інстанції, просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі. Зазначив, що саме рішення ГУ Держгеокадастру у Харківській області у формі листа від 14.11.2019 року №3-1128/0/14-1616/0/21-19 має правові наслідки для позивача, однак не є предметом розгляду справи, а понесення матеріальних збитків позивачем не підтверджено, як і спричинення йому моральної шкоди.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 08.08.2018 року (а.с.11).

Як встановлено колегією суддів, 10.10.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Петропавлівського сільської ради Богодухівського району Харківської області за межами населених пунктів (а.с. 70).

Рішенням Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа-відповіді за № 3-12798/0-8743/0/95-18 від 07.11.2018 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з урахуванням вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України та запропоновано обрати іншу земельну ділянку з альбому-атласу з резервування земельних ділянок. Також, зазначено, що на виконання положень Земельного кодексу України, Закону України «Про охорону земель» , Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року №898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» , а саме з метою раціонального, економічно обґрунтованого та доцільного використання та охорони земель, Головним управлінням був створений альбом-атлас з резервування земельних ділянок для учасників антитерористичної операції, затверджений наказом Головною управління від 09.02.2016 року №17 «Про затвердження переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції» . Повідомлено, що Головним управлінням перевірено заяву позивача разом із додатками та встановлено, що земельна ділянка, яка зазначена у графічних матеріалах, доданих до заяви, не включена до вказаного альбому-атласу з резервування земельних ділянок для учасників антитерористичної операції.

Не погоджуючись із вказаним рішенням від 07.11.2018 року, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа-відповіді за № 3-12798/0-8743/0/95-18 від 07.11.2018 року, яке є предметом спору не має правових наслідків для позивача, оскільки на теперішній час існує прийняте в часі пізніше рішення у формі листа від 14.11.2019 року №3-1128/0/14-1616/0/21-19 про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення тієї ж земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Петропавлівського сільської ради Богодухівського району Харківської області за межами населених пунктів, яке разом з цим позивачем не оскаржено. Проте, на переконання суду першої інстанції, саме рішення від 14.11.2019 зачіпає права та обов`язки позивача у справі, оскільки фактично свідчить про відмову у вчиненні певних дій суб`єкта владних повноважень з інших підстав.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів завдання позивачу матеріальних збитків у сумі 50 400,00 грн, які розраховані, виходячи із розміру річного прибутку у Харківській області, зокрема, відсутності доказів підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача та завданням йому моральної шкоди, що виражається у вигляді погіршення фізичного здоров`я, душевних стражданнях, змінах в способі життя, тривалості протиправних дій з боку відповідача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.

Відповідно до пп.13 п.4 Положення № 333 Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Разом з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Зі змісту рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа-відповіді за № 3-12798/0-8743/0/95-18 від 07.11.2018 року вбачається, що підставою для відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою слугувало те, що земельна ділянка, яка зазначена у графічних матеріалах, доданих до заяви, не включена до альбому-атласу з резервування земельних ділянок для учасників антитерористичної операції, що затверджений наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 09.02.2016 №17 Про затвердження переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції (зі змінами, внесеними наказом Головного управління від 04.10.2018 № 192), який розміщений на офіційному веб-сайті Головного управління за електронною адресою: kharkivska.land.gov.ua..

Однак, вказана підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачена приписами ст.118 Земельного кодексу України, якою визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а чинним законодавством в свою чергу не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Колегія суддів зауважує, що у рішенні Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа-відповіді за № 3-12798/0-8743/0/95-18 від 07.11.2018 року не зазначено про невідповідність місця розташування земельної ділянки, на яку претендує позивач вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, чи генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку, тобто, відповідач не посилається на жодну з підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих, що передбачені Земельним кодексом України.

У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. За визначенням пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 №34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 №888/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

В межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою (клопотанням), за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Отже, надане відповідачем рішення у формі листа за № 3-12798/0-8743/0/95-18 від 07.11.2018 року не може вважатися належною відмовою у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Петропавлівського сільської ради Богодухівського району Харківської області за межами населених пунктів та, як наслідок, підлягає визнанню протиправним.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 04.02.2019 по справі № 823/1121/16, від 14.08.2019 по справі № 480/4298/18, яка є обов`язковою для врахування в силу ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , ч.5 ст.242 КАС України.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в Харківській області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині шостій статті 118 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ГУ Держгеокадастру в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу орієнтованою площею 2.00 га, що розташована за межами населеного пункту на території Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідно до положень Земельного кодексу України та прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, ст.ст. 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів зауважує, що суб`єктом владних повноважень можливе прийняття декількох рішень щодо однієї особи, при цьому особа може не погодитись із всіма прийнятими щодо неї рішеннями та оскаржити до суду кожне із цих рішень окремо.

Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наявність рішення у формі листа від 14.11.2019 року №3-1128/0/14-1616/0/21-19 про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, яке і має правові наслідки для позивача, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки наявність вказаної відмови не позбавляє позивача права оскаржити будь-яке рішення відповідача, прийнятого за іншим його зверненням, та не призводить до визнання протиправним рішення у формі листа-відповіді за № 3-12798/0-8743/0/95-18 від 07.11.2018 року, прийнятого за наслідками розгляду іншої заяви від 10.10.2018 та за інших підстав та мотивів ніж відмова від 14.11.2019 року.

Вищевикладене не було враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині та відмови в задоволенні позовних вимог.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 50400,00 грн та моральної шкоди в розмірі 25000,00 грн на його рахунок у Приват банку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Колегія суддів зауважує, що ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів на підтвердження спричинення позивачу саме діями відповідача матеріальних збитків.

При цьому, розмір матеріальних збитків у сумі 50 400,00 грн визначений позивачем із розрахунку розміру річного прибутку у Харківській області, тобто позивачем зазначено не про завдані йому матеріальні збитки, а про можливий упущений дохід, що грунтується на припущеннях.

Тобто, позивачем підтверджено, що будь-яких матеріальних втрат він не зазнав, а тому зазначені позовні вимоги колегія суддів вважає безпідставними та погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у їх задоволенні.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача та завданням йому моральної шкоди, що виразилася у вигляді погіршення фізичного здоров`я, душевних стражданнях, змінах в способі життя, тривалості протиправних дій з боку відповідача, жодним чином не обґрунтований розмір моральної шкоди в сумі 25000 грн.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Крім зазначеного, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Саме по собі твердження позивача про заподіяння їй шкоди не є підставою для стягнення з державного бюджету на її користь 25000 грн моральної шкоди, оскільки позивачем доводиться, а судом оцінюється наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені ані факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, ані наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з державного бюджету на його користь 25000 грн моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зазначений висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.07.2019 по справі № 823/628/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Посилання апелянта на постанови пленума Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5 та від 27 лютого 2009 року № 1, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно приписів ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Харківській області виплатити ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 50400,00 грн та моральну шкоду в розмірі 25000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п.1, п.3 ч.1 ст.317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі № 520/1241/2020 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа-відповіді за № 3-12798/0-8743/0/95-18 від 07.11.2018 року, щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу орієнтованою площею 2.00 га, що розташована за межами населеного пункту на території Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідно до положень Земельного кодексу України із прийняттям в цій частині постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 по справі № 520/1241/2020 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа-відповіді за № 3-12798/0-8743/0/95-18 від 07.11.2018 року, щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу орієнтовною площею 2.00 га, що розташована за межами населеного пункту на території Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідно до положень Земельного кодексу України.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа: відділ Держгеокадастру у Богодухівському районі Харківської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа-відповіді за № 3-12798/0-8743/0/95-18 від 07.11.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу орієнтованою площею 2.00 га, що розташована за межами населеного пункту на території Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідно до положень Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених в цій постанові.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі № 520/1241/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій