Ухвала

від 23.02.2021 по справі 1-87/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

23 лютого 2021 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:

головуючого: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі: ОСОБА_4 ,

з участю прокурора: ОСОБА_5 ,

захисника: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції апеляцію захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 25 травня 2012 року

стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше судимого 02 серпня 2010 року Любешівським районним судом Волинської області за ч.1 ст. 186 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням та призначенням іспитового строку 2 роки, покарання не відбув,

за ч.2 ст.28, ч.1 ст.122, ч.2 ст.296 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 25 травня 2012 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.122, ч.2 ст.296 КК України та призначено покарання:

за ч.2 ст. 296 КК України 3 роки позбавлення волі;

за ч.2 ст. 28, ч.1 ст.122 КК України 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Любешівського районного суду Волинської області від 02 серпня 2010 року 2 роки позбавлення волі і остаточно визначено ОСОБА_7 до відбування 5 років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу при його затриманні залишено взяття під варту.

Строк покарання засудженому ОСОБА_7 постановлено рахувати з дня його затримання.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 293 грн. 25 коп. судових витрат, понесених на проведення судових трасологічних експертиз.

Вирішено питання речових доказів.

За вироком ОСОБА_7 спільно з неповнолітніми ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , відносно яких 06 жовтня 2011 року постановлено вирок, яким їх засуджено за ч.2 ст.28, ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 296 КК України та звільнено від відбування призначеного покарання на підставі п. «а» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році», 21 січня 2011 року, приблизно о 23 год., в лісовому масиві, що знаходиться в урочищі «Підкомів`є» поблизу с. Цир Любешівського району Волинської області, за попередньою змовою між собою, усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер своїх дій, виявляючи своє зневажливе ставлення до громадського порядку, існуючих в суспільстві загальновизнаних правил поведінки, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи елементарні правила поведінки, моральності, добропристойності, використовуючи нікчемний привід для мотивації своїх протиправних дій, напали на ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , наносячи при цьому в темну пору доби численні удари руками, ногами, дерев`яними палицями по тілу потерпілих, умисно заподіявши ОСОБА_13 , ОСОБА_12 середньої тяжкості, а ОСОБА_11 легкі тілесні ушкодження.

Не погодившись з вироком суду захисником ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подано апеляцію, в якій покликається на неповноту судового слідства та істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Зазначає, що фактично, судове слідство не проводилось і після рішення суду про розгляд справи у відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 суд перейшов до судових дебатів.

Вважає, що саме лише повідомлення про те, що особа за прізвищем ОСОБА_14 на ім`я ОСОБА_15 28.09.2011 року перетнув кордон на поїзді Ковель-Москва не є достатньою підставою для розгляду справи у його відсутності 25 травня 2012 року. Зазначає, що у вироку зазначено, що ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, хоча будь-яких даних про його виклик в справі немає.

Просить вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 25 травня 2012 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і повернути справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Заслухавши головуючого, захисника ОСОБА_6 , який підтримав апеляцію, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції, перевіривши вирок суду в межах доводів апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника ОСОБА_6 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 365 КПК України (в ред. 1960 року) вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчиненим групою осіб (ч.2 ст. 296 КК України) та в умисному нанесенні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вчиненим за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст.28, ч.1 ст.122 КК України), грунтується на сукупності зібраних у справі та досліджених у судовому засіданні достатніх та достовірних доказів, яким судом дана правильна юридична оцінка.

Такий висновок суду детально проаналізований і належним чином вмотивований у вироку, з чим погоджується і апеляційна інстанція.

Незважаючи на невизнання підсудним ОСОБА_7 винуватості в інкримінованих йому злочинах, оцінивши критично показання підсудного, надані суду, у зв`язку з тим, що вони суперечать його першочерговим поясненням, наданим під час проведення досудового слідства та спростовуються іншими зібраними по справі доказами, свій висновок про доведеність вини останнього суд першої інстанції обгрунтував показаннями потерпілих, свідків, дослідженими письмовими доказами.

Так, як вбачається з вироку суду, потерпілі ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ствердили, що при встановлених судом обставинах, які мали місце 21 січня 2011 року, приблизно о 23 год., підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , які з палицями в руках одразу підішли до них, пред`явили претензії, не з`ясувавши причин непорозуміння, почали наносити їм удари, що як прийшов до висновку суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, свідчить про те, що хуліганські дії підсудних були вчинені за попередньою змовою між собою, наперед сплановані та об`єднані єдиним умислом, спрямованим на заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень. Потерпілий ОСОБА_13 додав, що його вдарив ОСОБА_7 , від чого він упав на підводу та відчув пекучий біль. Після цього, його також били палицею, однак хто саме уже не бачив. В якийсь момент він підвівся і побіг в напрямку с. Цвир. Потерпілий ОСОБА_12 показав, що спочатку били ОСОБА_11 потім збили з ніг та почали бити його.

Допитаний судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_16 показав, що лише наступного дня (стосовно подій 21.01.2011 р.) від односельчан довідався, що його племінник причетний до побиття потерпілих.

Як вбачається з вироку суду першої інстанції свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 показали, що зі слів їх чоловіків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 та співмешканця ОСОБА_13 , відповідно, їм стало відомо, що останніх побили односельчани ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Зазначили, відповідно, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були закривавлені, ОСОБА_12 ? в тяжкому стані, ОСОБА_13 скаржився на біль у правому плечі.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що про дану подію дізнався від працівників міліції. Підтвердив, що при огляді місця події були виявлені сліди в сторону с. Цир. Уточнив, що на відстані 40-50 м. вели сліди двох людей, далі сліди однієї людини.

Ці показання потерпілих, свідків в підтвердження винуватості підсудного у вчиненні інкримінованих йому злочинів узгоджуються і з іншими наведеними у вироку об`єктивними доказами, а саме: даними протоколів огляду місця події від 22.01.2011 року, 24.01.2011 року, яким встановлено, що злочин вчинено в лісовому масиві, що знаходиться в урочищі «Підкомів`є» поблизу с. Цир Любешівського району Волинської області, а при нанесенні ударів потерпілим використовувались дерев`яні палиці; даними протоколів відтворення обстановки та обставин події від 28.03.2011 року, 03.04.2011 року, 10.04.2011 року, в яких потерпілі кожен окремо деталізували обставини побиття їх підсудними; даними протоколів відтворення обстановки та обставин події від 25.03.2011 року, в яких ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 кожен окремо показали на місці кому з потерпілих і яким чином наносили удари; даними протоколів очних ставок між підсудними і потерпілими, в яких потерпілі підтвердили, що саме підсудні безпричинно наносили їм удари дерев`яними палицями, при цьому ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 погодились з показаннями потерпілих в цій частині; даними висновків судово-медичних експертиз № 34 від 14.02.2011 року, № 36 від 14.02.2011 року, № 43 від 25.02.2011 року щодо характеру тілесних ушкоджень потерпілих.

За наведеного, виходячи з фактичних обставин справи, суд першої інстанції правильно встановив, що дії ОСОБА_7 підлягають кваліфікації за ч.2 ст. 296 КК України, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 122 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, повною мірою дотримався вимог ст.ст. 50, 65 КК України, оскільки врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є злочинами середньої тяжкості, суспільну небезпеку вчинених ним злочинів, обставини їх вчинення, особу винного, який посередньо характеризується за місцем проживання, будучи працездатним офіційно ніде не працює, має на утриманні двох малолітніх дітей, вдруге притягується до кримінальної відповідальності за вчинення умисного злочину, будучи присутнім під час судового слідства, в перерві перед судовими дебатами порушив умови підписки, виїхав за межі України та ухилився від явки до суду, обставини, які пом`якшують покарання підсудного ОСОБА_7 не встановлено, до обставин, які обтяжують покарання судом віднесено рецидив злочинів та призначив покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів у межах санкцій частин статей, які передбачають відповідальність за інкриміновані злочини з застосуванням ст.ст. 70, 71 КК України у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо неповноти судового слідства та істотного порушення кримінально-процесуального закону є безпідставними.

Так, в судовому засіданні встановлено, що повноваження адвоката ОСОБА_21 на здійснення захисту інтересів підсудного ОСОБА_7 на досудовому слідстві та в суді підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами: ордером № 5 від 14 лютого 2010 року, копією посвідчення № 127 від 27 травня 2003 року, постановою про допуск захисника до участі в справі від 14 березня 2011 року (Т. № 2, а.с.107-109).

З протоколу судового засідання вбачається, що 20 липня 2011 року на пропозицію головуючого ОСОБА_7 давав показання при розгляді кримінальної справи про його обвинувачення та ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 122, ч.2 ст.296 К України (Т.№3, а.с.270), за результатами розгляду якої постановлено обвинувальний вирок від 06 жовтня 2011 року стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , який набрав законної сили, з зазначенням у вироку суду, що справа відносно підсудного ОСОБА_7 провадженням зупинена в зв`язку з його розшуком.

З протоколу судового засідання вбачається, що 25 травня 2012 року при наявності достатніх даних наявної в матеріалах справи довідки головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби України (Т.№ 3, а.с.317) щодо перетину ОСОБА_7 28 вересня 2011 року державного кордону України в напрямку «виїзд», суд у відповідності до вимог п.1 ч.2 ст. 262 КПК України продовжив розгляд справи у відсутність підсудного, з врахуванням встановлених з дотриманням загальних положень судового розгляду обставин відповідно до вироку від 06 жовтня 2011 року стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

З огляду на наведене, колегія суддів не вважає, що судом при постановленні вироку допущено неповноту судового слідства та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, враховуючи при цьому те, що підсудний ОСОБА_7 був присутній на судових засіданнях 20 липня, 04, 17, 25 серпня 2011 року, тобто, зокрема, при проведенні судом у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства судового слідства та не з`явився в судове засідання 09 вересня 2011 року, до якого було оголошено перерву 25 серпня 2011 року, після постановлення судом закінченим судового слідства, перед судовими дебатами (Т.3, а.с.269-280).

Доказів наспростування висновківмісцевого судув апеляціїне наведено,матеріалами справине встановлено,і вході судовогозасідання апеляційноїінстанції нездобуто.

Вирок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є законнним та обгрунтованим, а тому підстав для його скасування і повернення справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 377, 379 КПК України (в ред.1960 року), п.15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України, колегія суддів, ?

УХВАЛИЛА:

Вирок Камінь-Каширськогорайонного судуВолинської областівід 25травня 2012року стосовно ОСОБА_7 за ч.2 ст.28, ч.1 ст.122, ч.2 ст.296 КК України залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 без задоволення.

Ухвала Рівненського апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачікасаційної скаргибезпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяцівз моментунабрання неюзаконної сили,а ОСОБА_7 , який перебуває під вартою, ? в той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_22 Збитковська