Рішення

від 04.03.2021 по справі 522/22694/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/22694/17

Провадження №2-а/522/25/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради, Юридичний департамент Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2017 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) звернулась з адміністративним позовом до Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради, Юридичний департамент Одеської міської ради, у якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову у редакції від 14 грудня 2017 року, просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради від 04.10.2017 року № 2464-VII Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в частині відмови ОСОБА_2 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Одеську міську раду на найближчому пленарному засіданні Одеської міської ради розглянути та прийняти рішення по суті вимог клопотання ОСОБА_2 від 07.08.2017 року № 31-Ко-669/3 про надання згоди на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, а саме, земельної ділянки площею 143 кв.м. (кадастровий номер 5110137500:14:002:0006), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

В обґрунтування позову посилається, що 07.08.2017 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулися до Одеської міської ради з клопотанням за № 31-Ко-669/3 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які на теперішній час перебувають у ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в оренді з цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку.

Також вказує, що з кінця 2003 року власниками квартир під номерами 1, 2, 3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12, 13 та нежилого підвального приміщення лицевого двоповерхового флігелю є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частинах кожному. Посилається на те, що розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 11.10.2004 року № 3431 присвоєно двоповерховій будівлі, загальною площею 454,1 кв.м. - квартирам АДРЕСА_2 , 2, 3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та підвальному приміщенню по АДРЕСА_3 статус домоволодіння і присвоєно самостійному домоволодінню поштову адресу - АДРЕСА_3 . Зазначає, що з 11.10.2004 року лицьовий флігель має нову адресу АДРЕСА_3 , а лівобічний та правобічний флігелі мають стару адресу: АДРЕСА_3 . На підставі цього розпорядження виконавчим комітетом Одеської міської ради 19.10.2004 року видано свідоцтво про право власності на домоволодіння серії НОМЕР_1 , загальною площею 454,1 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках кожному на праві спільної часткової власності.

Позивач зазначає, що 03.08.2006 року приватним нотаріусом засвідчена заява ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про незаперечення встановлення порядку користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 263 кв.м., між ними згідно схеми розподілу земельної ділянки у такому порядку:

- ОСОБА_2 передається в користування земельна ділянка площею 143 кв.м., зовнішні межі під буквами 5-6-7-8-9-5; для будівництва та обслуговування домоволодіння, господарських будівель та споруд;

- ОСОБА_3 передається в користування земельна ділянка площею 120 кв.м., зовнішні межі під буквами 1-2-3-4-1; для будівництва та обслуговування домоволодіння, господарських будівель і споруд.

У позові вказується, що 26.11.2009 року укладено договори оренди землі, які зареєстровані у Одеському міському відділі ОРФ ДП Центр ДЗК 11.02.2010 року за номерами 041050500011 та 041050500012, між Одеською міською радою, в особі міського голови, та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про строкове (терміном до п`ятдесяти років), платне користування земельними ділянками загальною площею 263 кв.м. (кадастровий номер № 5110137500:14:002:0005 - 120 кв.м.; № 5110137500:14:002:0006 - 143 кв.м.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , для обслуговування жилого будинку, а саме, домоволодіння, відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 19.10.2010 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради.

У позові з посиланням на ст.ст. 19, 20, 38, 40 ЗК України вказується, що згідно договорів оренди землі цільове призначення земельних ділянок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , не відповідає вимогам ЗК України, а з 15.02.2011 року - вимогам Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548.

Позивач зазначає, що саме з огляду на це, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулися до Одеської міської ради з клопотанням від 07.08.2017 року за № 31-Ко-669/3. Листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 06.09.2017 року № 01-26/191 ОСОБА_3 , ОСОБА_2 доведено, що …Департаментом направлено запит до управління архітектури та містобудування Одеської міської ради стосовно надання інформації щодо відповідності місця розташування запитаних земельних ділянок плану зонування або детального плану території, затвердженого згідно з вимогами Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Після отримання Департаментом буде підготовлено відповідний проект рішення та направлено до розгляду на сесію Одеської міської ради .

Також у позові зазначається, що 08.09.2017 року на офіційному сайті міста Одеси omr.gov.ua розміщено проект рішення Одеської міської ради Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на сесію 20.09.2017 року. Відповідно до пункту 37 додатку 2 до проекту рішення передбачено відмову у наданні дозволу громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_3 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі невідповідності містобудівної документації лист Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради без дати та номера).

Позивачем зазначається, що вищевказаний проект рішення був прийнятий Одеською міською радою 04.10.2017 року за № 2464-VII, додаток 2 до рішення, пункт 37, відповідно до якого відмовлено у наданні дозволу громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_3 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі невідповідності містобудівної документації (лист Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 30.08.2017 року № 01-11/3747-122пз-П).

На думку позивача, вищевказане рішення ради не відповідає діючому законодавству України та саме містобудівній документації, зокрема Генеральному плану міста Одеси та Плану зонування території (зонінгу) міста Одеси, відповідно до якого земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , розташовані в громадській зоні ГІ-1 (зона загальноміського центру Стара Одеса ), в зоні ІК-1 (зона охорони археологічного культурного шару (об`єктів археологічної спадщини), в проектній водоохоронній зоні Чорного моря та лиманів. Вважає, що зона ГІ-1 з переважанням пам`яток архітектури національного та місцевого значення та об`єктів культурної спадщини призначена для розташування об`єктів адміністративних будівель органів управління, ділових установ, багатоквартирних житлових будинків та інших багатофункціональних об`єктів, що забезпечують громадські функції загального та регіонального значення. Позивач вказує, що саме багатоквартирний житловий будинок розташований по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 з 1826 року, тобто 191 рік.

ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) стверджує, що Одеська міська рада в обґрунтування рішення не застосувала ні жодної норми законодавства, а посилалась лише на лист Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 30.08.2017 року № 01-11/3747-122пз-П. При цьому, на думку позивача, у рішенні не наведено та не обґрунтовано те, яким положенням містобудівної документації встановлені наведені обмеження, а так само в чому надання такої згоди не відповідає вимогам законодавства.

На підставі вищевикладеного заявлені відповідні позовні вимоги.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 19.12.2017р. відкрито провадження (головуючий суддя Ільченко Н.А.) .

Одеська міська рада проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, подану 22.01.2018р. (а.с.65-79 т.1). Зокрема, зазначає, що Одеською міською радою прийнято рішення від 04.10.2017 року № 2464-VII Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок , згідно із п. 3 якого відмовлено у наданні дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно з переліком (додаток 2). Згідно з п. 37 додатку 2 відмовлено у наданні дозволу громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_4 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі невідповідності містобудівної документації з посиланням на лист Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 30.08.2017 року № 01-11/3747-122пз-П.

Заперечуючи проти підстав позову, міська рада з посиланням на приписи Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 року № 290, ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011 Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг) стверджує, що ані план зонування території (зонінг), ані генеральний план населеного пункту безпосередньо не визначають цільове призначення земельної ділянки, не змінюють його, не відносять земельні ділянки до певних категорії та видів земель чи відповідних територій, не включає земельні ділянки до меж відповідних територій, не визначає та не встановлює жодного правового статусу земельної ділянки, а згідно із Законом визначають принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту та умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон відповідно, що повністю спростовує підстави позову, які суперечать законодавству про містобудівну діяльність. Також відповідач вказує, що планування територій м. Одеси, що, в тому числі, передбачає вирішення питань розробки та затвердження генерального плану міста Одеси, плану зонування території та детальних планів територій в межах м. Одеси, чинним законодавством віднесено до компетенції Одеської міської ради та її виконавчих органів, на які законом фактично покладено обов`язок щодо реалізації регулювання планування територій.

Одеська міська рада наголошує, що згідно з Планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням від 19.10.2016 року № 1316-VII, земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , розташовані у громадській зоні ГІ-1 (зона загальноміського центру Стара Одеса ), в історичному ареалі Центральний історичний ареал , в зоні ІК-А (зона археологічного культурного шару (об`єктів археологічної спадщини), в проектній водоохоронній зоні Чорного моря і лиманів.

Одним із переважних видів використання території зони ГІ-1, визначеної планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, у межах якої знаходяться відповідні земельні ділянки, є розташування багатоквартирних житлових будинків. Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради у листі від 30.08.2017 року № 01-11/3747-122пз-П наголосило, що розташування земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва планувальними рішеннями даної зони не передбачено та не відповідає затвердженій містобудівній документації.

Відповідач вважає, що доводи ОСОБА_2 про віднесення належного їй та ОСОБА_3 на праві власності домоволодіння, розташованого на відповідних земельних ділянках, до багатоквартирних житлових будинків, не спростовують того, що ці особи звернулися до Одеської міської ради з питання встановлення цільового призначення саме для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Більш того, вважає, що ОСОБА_2 не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких доводів, що вказує на безпідставність позову.

Також відповідач зауважує, що жодного припинення або обмеження права на земельну ділянку, передану в оренду позивачу до прийняття вищенаведеної містобудівної документації (до затвердження Генерального плану м. Одеси та плану зонування території (зонінгу) м. Одеси) та, відповідно, до встановлення функціонального призначення територій, не відбувається оскаржуваним в частині рішенням, що також вказує на безпідставність доводів адміністративного позову.

Міська рада також зазначає, що відповідні земельні ділянки передані у користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 саме для обслуговування жилого будинку, що узгоджується з приписами ЗК України та не свідчить про невідповідність цільового використання земельної ділянки. Вважає, що посилання позивача на невідповідність цільового призначення земельних ділянок, що наведено у договорах оренди, приписам Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, що набрав чинності лише 15.02.2011 року, не заслуговують на увагу, адже цей правовий акт набрав чинності після укладання вищенаведених договорів. При цьому, в будь-якому випадку визначене у договорах цільове призначення відповідних земельних ділянок не суперечить цій Класифікації. У той же час, відповідач зазначає, що жодних доказів порушення порядку встановлення цільового призначення у договорах оренди матеріали справи не містять.

Також відповідач посилається на те, що позов заявлений фактично не тільки в інтересах ОСОБА_2 , а й в інтересах ОСОБА_3 , в той час як сам ОСОБА_3 не є позивачем у справі, самостійні позовні вимоги у справі не заявив.

Ухвалою суду від 18.04.2018р. зазначена справа прийнята до провадження судді ОСОБА_4 у зв`язку з повторним перерозподілом.

Третя особа ОСОБА_3 позов підтримав повністю, подав до суду відповідні пояснення (а.с.187-201 т.2) щодо позову та відзиву на позовну заяву. У поясненнях вважає, що земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , використовуються для розміщення житлової забудови, зокрема, для розміщення садибної забудови, а саме, багатоквартирного житлового будинку, у складі 6 (шістьох квартир) (квартири 1-3 першого поверху, квартири 11-13 другого поверху), підвального приміщення, трьох сходових клітин, який є приватною власністю фізичних осіб, а саме громадян ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (спільна часткова власність). У той же час, зазначає, багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_4 , має вид використання, який міститься в списку переважних територіальних зон ГІІ плану зонування.

Також вказує, що вид використання земельних ділянок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 , не відповідає вимогам Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548.

Крім того, ОСОБА_3 посилається на те, що будівля, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , у встановленому законом порядку під охорону держави як об`єкт культурної спадщини не приймалася та до Державного реєстру нерухомих пам`яток не заносилися і ця будівля не є пам`яткою культурної спадщини. Також зазначає, що Історико-архітектурний опорний план міста Одеси, затверджений наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 року № 728/0/16-08 та документація Плану зонування території (зонінгу) міста Одеси, а саме Схеми розташування пам`яток культурної спадщини до переліку пам`яток культурної спадщини, що не відображенні на Історико-архітектурному опорному плані міста Одеса… не містять даних щодо багатоквартирного житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_4 , як об`єкта культурної спадщини. ОСОБА_3 вважає, що з цих підстав вид цільового призначення земельних ділянок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 , не може відповідати коду КВЦПЗ G.08, а саме, землі історико-культурного призначення (землі, на яких розташовані: пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби).

Крім того, ОСОБА_3 вказує, що ні діюче законодавство, ні Історико-архітектурний опорний план міста Одеси не забороняє розташування садибної забудови в межах історичного ареалу Центральний історичний ареал , на території комплексної охоронної зони історичного центру м. Одеса, в зоні охорони археологічного культурного шару (об`єктів археологічної спадщини), тим більше якщо вона там розташована 192 роки, а саме з 1826 року, з видом цільового призначення земельних ділянок відповідно коду КВЦПЗ В.02.01, а саме, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) або коду КВЦПЗ В.02.03, а саме для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Також ОСОБА_3 вважає, що ні діюче законодавство, ні Генеральний план міста Одеси не забороняє розташування садибної забудови на території житлово-громадської забудови історичного центру міста, в проектувальній водоохоронній зоні Чорного моря та лиманів, тим більше що вона там розташована 192 роки, а саме з 1826 року, з видом цільового призначення земельних ділянок відповідно коду КВЦПЗ В.02.01, а саме, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) або коду КВЦПЗ В.02.03, а саме для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Крім того, вказана третя особа зазначає, що План зонування території (зонінгу) міста Одеси, що розроблений на основі генерального плану міста та не може йому суперечити, тому також як і генеральний план не забороняє розташування садибної забудови в зоні загальноміського центру Стара Одеса ГІ-1, в історичному ареалі Центральний історичний ареал , в зоні ІК-1 (зона охорони археологічного культурного шару (об`єктів археологічної спадщини), на території житлово-громадської забудови історичного центру міста, в проектувальній водоохоронній зоні Чорного моря та лиманів) тим більше що вона там розташована 192 роки, а саме з 1826 року, з видом цільового призначення земельних ділянок відповідно коду КВЦПЗ В.02.01, а саме, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) або коду КВЦПЗ В.02.03, а саме для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Також ОСОБА_3 вказує, що наданий висновок управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про те, що розташування земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва планувальними рішеннями даної зони не передбачено та не відповідає містобудівній документації , на яких ґрунтується оскаржуване рішення, не відповідає як законодавству, так і затвердженій містобудівній документації, а також не відповідає змісту клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Крім того, зауважує про те, що домоволодінню по АДРЕСА_4 не надано статус вимушеної невідповідності вимогам Зонінгу .

Крім того, зауважує, що правовий аналіз та висновки Юридичного департаменту Одеської міської ради про відповідність проекту оскаржуваного рішення Конституції України та чинному законодавству, що став підставою для прийняття цього рішення в оскаржуваній частині, суперечать діючому законодавству, затвердженій містобудівній документації та змісту клопотання.

Також зазначає, що Одеською міською радою не наведено та не обґрунтовано те, яким саме положенням Плану зонування території (зонінгу) міста Одеси встановлені наведені обмеження, а саме чому таке надання дозволу ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на розробку відповідного проекту землеустрою не відповідає вимогам чинного законодавства.

ОСОБА_3 також до суду подані пояснення щодо позову з урахуванням часткової відмови позивача від позову, згідно із якими на підтвердження того, що земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , використовуються для розміщення багатоквартирного житлового будинку, надано Експертний висновок Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві від 15 лютого 2019 року № 1904603.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2019 року провадження по адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Юридичний департамент Одеської міської ради про визнання противоправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії закрито , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. Роз`яснено позивачу, що цей спір повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати ухвалу суду першої інстанції, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019 року ухвалу суду 1-ї інстанції від 07.02.2019 року скасовано та справу направлено до суду 1-ї інстанції для продовження розгляду справи належним судом.

Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В. та ухвалою суду від 06.05.2019 року була прийнята до провадження та призначена до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

15.04.2019 року до суду надійшла заява про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого, в обґрунтування заяви зазначено, що 14.12.2017 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом (до набрання чинності нової редакції КАС України). На думку представника позивача Ігоніна В.К. відповідно до п. 1. ч. 1. ст. 19, ч. 2. ст. 20, ч. 1. ст. 22 КАС України належним судом є Одеській окружний адміністративний суд.

06.06.2019 року до суду надійшла заява про часткову відмову від позову(а.с.97 т.3), відповідно якого представник позивача зазначив про відмову від позовних вимог: зобов`язати Одеську міську раду на найближчому пленарному засіданні Одеської міської ради розглянути та прийняти рішення по суті вимог клопотання ОСОБА_2 від 07.08.2017 року № 31-Ко-669/3 про надання згоди на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, а саме, земельної ділянки площею 143 кв.м. (кадастровий номер 5110137500:14:002:0006), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Зобов`язати Одеську міську раду подати до суду у місячний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили звіт про його виконання .

10.06.2019р. до суду надійшли пояснення третьої особи ОСОБА_3 з урахуванням часткової відмови від позовних вимог (а.с.60-65 т3) та пояснення представника ОМР (а.с.90-94 т.3).

Ухвалою суду від 18.06.2019 року відмовлено у передачі справи на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду та прийнято судом часткову відмову від позову та закриття провадження в цій частині.

Отже, суд продовжив розгляд позову в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської ради від 04.10.2017 року № 2464-VII Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в частині відмови ОСОБА_2 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у АДРЕСА_1 .

02.07.2019р. Одеською міською радою подані заперечення (а.с.114129 т.3) на пояснення третьої особи ОСОБА_3 . Зокрема, вказує, що домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , право власності на яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , є пам`яткою культурної спадщини - житловим будинком. Ця пам`ятка культурної спадщини розташована на землях історико-культурного призначення, а тому основне цільове призначення вірно визначено у проекті землеустрою та закріплено у договорі оренди землі. Земельна ділянка за категорією земель за основним цільовим призначенням віднесена до земель історико-культурного призначення.

При цьому, міська рада вважає, що за такої категорії землі нормативно не допускається визначення в межах цієї категорії цільового призначення В.02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) , а також В.02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку , що передбачені Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 р. за № 1011/18306. Міська рада стверджує, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 у своєму клопотанні взагалі не порушували питання про надання згоди на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки для зміни існуючого цільового призначення на цільове призначення В.02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку . Вказує, що у спірних правовідносинах взагалі не порушувалось питання про таке цільове призначення . Окремо вказує, що належне позивачу та третій особі домоволодіння не є багатоквартирним будинком та наводить свої заперечення проти цього.

Третьою особою Департаментом комунальної власності Одеської міської ради до суду подані пояснення (а.с.146-148 т.3), у яких він просить відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у цих поясненнях. Зокрема, вказує, що оскаржуване рішення прийняте міською радою правомірно, згідно з Планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням від 19.10.2016 року № 1316-VII, земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , розташовані у громадській зоні ГІ-1 (зона загальноміського центру Стара Одеса ), в історичному ареалі Центральний історичний ареал , в зоні ІК-А (зона археологічного культурного шару (об`єктів археологічної спадщини), в проектній водоохоронній зоні Чорного моря і лиманів. Одним із переважних видів використання території зони ГІ-1, визначеної планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, у межах якої знаходяться відповідні земельні ділянки, є розташування багатоквартирних житлових будинків. Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради у листі від 30.08.2017 року № 01-11/3747-122пз-П наголосило, що розташування земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва планувальними рішеннями даної зони не передбачено та не відповідає затвердженій містобудівній документації. Також вказує, що на всю площу земельної ділянки накладено обмеження: заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об`єктів без погодженої за встановленим порядком проектної документації і розробки проекту відведення; умови дотримання вимог охоронних зон пам`ятників архітектури та містобудування (висновок від 01.07.2009 року № 929пр-П/01-15/2224). Департамент комунальної власності Одеської міської ради вказує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зверталися до Одеської міської ради саме з приводу питання встановлення цільового призначення саме для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Стверджує, що позивачем не доведено факту належності домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , до багатоквартирних житлових будинків.

Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради та Юридичний департамент Одеської міської ради заяв по суті, інших заяв та клопотань не подавали.

У підготовче засідання 08.07.2019 року з`явились представники Одеської міської ради та департаменту комунальної власності Одеської міської ради, які позов не визнавали та не підтримували.

Інші учасники справи до судового засідання не з`явились. Представник позивача, який також є 3-ю особою по справі надав заяву про відкладення розгляду справи, однак судом відмовлено у відкладенні, згідно протокольної ухвали суду від 08.07.2019 року.

Ухвалою суду від 08.07.2019 року підготовче засідання закрито у справі та призначено до розгляду на 22.10.2019 року.

22.10.2019 року розгляд справи відкладено на 15.01.2020 року у зв`язку з першою неявкою позивача та інших учасників процесу, окрім представника відповідача та третьої особи Юридичного департаменту Одеської міської ради та представника третьої особи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

У судовому засіданні 15.01.2020 року були присутні представник позивача Ігонін В.К., який також є третьою особою у справі, представник Одеської міської ради та представник третьої особи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Не з`явився представник третьої особи - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради.

Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивача та замінив назву третьої особи із Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради на Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради .

Ігонін В.К. у судовому засіданні заявив до суду клопотання про призначення по справі судової експертизи, проведення якої просив доручити ДП Спеціалізована державна експерта організація центральна служба української державної будівельної експертизи та на вирішення поставити наступне питання: чи є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , багатоквартирним житловим будинком у відповідності до ДБН 2.2-15-205 (Зміна 1), які діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.01.2020 року вказане вище клопотання представника позивача Ігоніна В.К. залишено без розгляду на підставі ч.2 ст.204 КАС України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду 1-ї інстанції, представник позивачки Ігонін В.К. 22 січня 2020 року подав відповідну апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення клопотання та призначення експертизи.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2020 року апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2020 року скасовано та направлено дану справу №522/22694/17 до суду 1-ї інстанції для продовження її розгляду та вирішення клопотання представника позивача від 13 січня 2020 року (вх.№3332/20) про призначення у справі судової експертизи по суті.

Після надходження справи до провадження судді Домусчі Л.В. наступне судове засідання у справі було призначене на 19 листопада 2020 року об 11:00. У вказане судове засідання прибули представник відповідача та третьої особи Юридичного департаменту Одеської міської ради, представник третьої особи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Інші учасники справи не з`явились, будучі повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Від представника позивача Ігоніна В.К., що є одночасно третьою особою, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав встановлення помаранчевої зони карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні вказаного клопотання, з урахуванням того що суспільний транспорт вже працює та він не був позбавлений можливості звернутися с заявою про проведення засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 19.11.2020 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 Ігоніна В.К. про призначення експертизи відмовлено та оголошено перерву з метою направлення ухвали суду учасникам справи.

16.01.2021 року не з`явились учасники справи, ОСОБА_3 надав заяву про відкладання засідання у зв`язку з карантином та вихідним, також заява від представника ОМР про відкладання, у зв`язку з чим судове засідання відкладено на 16.02.2021р. При цьому 16 січня 2021 був робочим днем.

16.02.2021 року в судове засідання не з`явились учасники справи, ОСОБА_3 надав заяву про відкладання засідання у зв`язку з карантином та дотримання соціальної дистанції одночасно в 1,5 м. та необхідністю мати площу зали не менш 70 кв.м., та надіслав клопотання про призначення інженерно-технічної експертизи.

16.02.2021р. у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному судове засідання відкладено на 04.03.2021р. При цьому до суду з`явився представник ДКВ ОМР.

У судове засідання 04.03.2021 року прибули представник відповідача Одеської міської ради та третьої особи Юридичного департаменту Одеської міської ради, представник третьої особи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, які проти задоволення позову та клопотання про експертизу заперечували. Інші учасники справи не з`явились, будучі повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Від представника позивача Ігоніна В.К., що є одночасно третьою особою, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав встановлення помаранчевої зони карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні вказаного клопотання, при цьому суд звернув увагу що дистанція в залі суду дозволяє проводити засідання та що ОСОБА_3 не був позбавлений можливості звернутися до суду с заявою про проведення засідання в режимі відео конференції.

Також від представника позивача Ігоніна В.К., що є одночасно третьою особою, надійшло клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, проведення якої просив доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертих Міністерства юстиції України (ОНДІСЕ) та на вирішення поставити наступне питання: чи є жилий будинок за адресою: м. Одеса, провулок Воронцовський, будинок 5А, багатоквартирним житловим будинком у відповідності до Плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-VII ДБН 2.2-15-2005 зі Зміною 1 та ДБН В 2.2-15:2019?

Ухвалою суду від 04.03.2021 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 Ігоніна В.К. про призначення будівельно-технічної експертизи відмовлено.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (після зміни ім`я та прізвища - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 належить в рівних частках право власності на домоволодіння загальною площею 454,1 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_4 , на підставі Свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданого 19.10.2004 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності зареєстровано КП ОМБТІ та РОН 27.10.2004 року за номером запису: 41361 в книзі: 270-116.

При цьому, розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 11.10.2004 року № 3431 присвоєно двоповерховій будівлі, загальною площею 454,1 кв.м. - квартирам АДРЕСА_2 , 2, 3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та підвальному приміщенню по АДРЕСА_3 , статус домоволодіння і присвоєно самостійному домоволодінню поштову адресу - АДРЕСА_4 .

Будівля за адресою: АДРЕСА_3 , належить до об`єктів культурної спадщини, а саме: житловий будинок, споруджений у 1824-1826 роках за проектом архітектора Ф. Фраполлі, рішенням виконавчого комітету Одеської обласної Ради народних депутатів від 17.04.1987 року № 167 прийнятий під охорону держави як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення; наказом Міністерства культури і туризму України від 16.06.2007 № 662/0/16-07 зазначену будівлю занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятку архітектури і містобудування під охоронним № 4-Од.

05.10.2005 року між управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладено охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 05-10/А-1, відповідно до якого власники беруть на себе зобов`язання щодо охорони будівлі-пам`ятки (загальною площею 454,1 кв.м.) по АДРЕСА_4 (житловий будинок, споруджений у 1824-1826 рр., під охорону держави прийнятий ріщенням Одеського облвиконкому від 17.04. 1987 р. № 167 як пам`ятка архітектури місцевого значення). Термін дії охоронного договору: безстроково.

Отже, належне ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домоволодіння є об`єктом культурної спадщини, що спростовує підстави позову про невіднесення його до такого об`єкта.

03.08.2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписана заява про незаперечення встановлення порядку користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 263 кв.м., між ними згідно схеми розподілу земельної ділянки у такому порядку:

- ОСОБА_2 передається в користування земельна ділянка площею 143 кв.м., зовнішні межі під буквами 5-6-7-8-9-5; для будівництва та обслуговування домоволодіння, господарських будівель та споруд;

- ОСОБА_3 передається в користування земельна ділянка площею 120 кв.м., зовнішні межі під буквами 1-2-3-4-1; для будівництва та обслуговування домоволодіння, господарських будівель і споруд.

Також згідно із заявою вказані особи зобов`язалися безперешкодно допускати один одного до експлуатації відповідних частин домоволодіння, а також надали згоду один одному на приватизацію вказаної земельної ділянки у розмірах, визначених схемою розподілу земельної ділянки.

Справжність підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на цій заяві засвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І., зареєстровано в реєстрі за № 7719, 7720.

26.11.2009 року між Одеською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстровано в реєстрі за № 4133, та зареєстрований у Одеському міському відділі ОРФ Центр ДЗК , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 11.02.2010 року за № 041050500012 (Договір № 4133).

Згідно із п. 1.1. Договору № 4133 Орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі № 161-ХІV від 06.10.1998 року та рішення Одеської міської ради № 4666-V від 07.07.2009 року надає, а Орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку площею 143 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , для обслуговування жилого будинку, згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору (кадастровий номер 5110137500:14:002:0006).

Відповідно до п. 2.1. Договору № 4133 в оренду передається земельна ділянка площею 143 кв.м., у тому числі по угіддях: капітальна забудова - 143 кв.м.

Згідно із п. 2.2. Договору № 4133 на земельній ділянці розташоване домоволодіння (фундамент бутовий, черепашникові стіни, крівля шиферна), 1/2 (одна друга) частина якого належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданого 19.10.2004 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності на яку зареєстровано КП ОМБТІ та РОН 27.10.2004 року за номером запису: 41361 в книзі: 270-116.

Відповідно до п. 5.1. Договору № 4133 земельна ділянка передається в оренду ОСОБА_2 для обслуговування жилого будинку.

Згідно п. 5.2. Договору № 4133 категорія земель за основним цільовим призначенням - землі історико-культурного призначення.

Відповідно до п. 3.1. Договору № 4133 цей Договір укладено терміном до 50 (п`ятидесяти) років, для обслуговування жилого будинку.

Також судом встановлено, що 26.11.2009 року між Одеською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_3 (Орендар) укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстровано в реєстрі за № 4132, та зареєстрований у Одеському міському відділі ОРФ Центр ДЗК , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 11.02.2010 року за № 041050500011 (Договір № 4132).

Згідно п. 1.1. Договору № 4132 Орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі № 161-ХІV від 06.10.1998 року та рішення Одеської міської ради № 4665-V від 07.07.2009 року надає, а Орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку площею 120 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , для обслуговування жилого будинку , згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору (кадастровий номер 5110137500:14:002:0005).

Відповідно до п. 2.1. Договору № 4132 в оренду передається земельна ділянка площею 120 кв.м., у тому числі по угіддях: капітальна забудова - 120 кв.м.

Згідно п. 2.2. Договору № 4132 на земельній ділянці розташоване домоволодіння (фундамент бутовий, черепашникові стіни, крівля шиферна), 1/2 (одна друга) частина якого належить ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданого 19.10.2004 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності на яку зареєстровано КП ОМБТІ та РОН 27.10.2004 року за номером запису: 41361 в книзі: 270-116.

Відповідно до п. 5.1. Договору № 4132 земельна ділянка передається в оренду ОСОБА_3 для обслуговування жилого будинку.

Згідно п. 5.2. Договору № 4132 категорія земель за основним цільовим призначенням - землі історико-культурного призначення.

Відповідно до п. 3.1. Договору № 4132 цей Договір укладено терміном до 50 (п`ятидесяти) років, для обслуговування жилого будинку.

Сторонами визнається та матеріалами справи підтверджується, що 07.08.2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до Одеської міської ради із клопотанням (вх. № 31-Ко-669/3 від 07.08.2017 року) про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.12 т.1).

Департамент комунальної власності Одеської міської ради у листі від 06.09.2017 року № 01-26/191 повідомив заявників, що ним направлено запит до управління архітектури та містобудування Одеської міської ради стосовно надання інформації щодо відповідності місця розташування запитаних земельних ділянок плану зонування або детальному плану території, затвердженому згідно з вимогами Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , після отримання якого вказаним департаментом буде підготовлений відповідний проект рішення та направлено до розгляду на сесію Одеської міської ради.

Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради листом від 30.08.2017 року № 01-11/3747-122пз-П повідомило, що згідно з Планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-VII, земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , розташовані у громадській зоні ГІ-1 (зона загальноміського центру Стара Одеса ), в історичному ареалі Центарльний історичний ареал , в зоні ІК-А (зона археологічного культурного шару (об`єктів археологічної спадщини), в проектній водоохоронній зоні Чорного моря і лиманів. Також управління архітектури та містобудування Одеської міської ради вказало, що одним із переважних видів використання території зони ГІ-1 є розташування багатоквартирних житлових будинків. Розташування земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва планувальними рішеннями даної зони не передбачено та не відповідає затвердженій містобудівній документації.

Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради також зазначило, що можливе використання земельних ділянок, площами 0,0120 га та 0,0143 га, за адресою: АДРЕСА_4 , для обслуговування житлових будинків, відповідно до договорів оренди землі від 26.11.2009 року щодо відведення даних земельних ділянок на умовах оренди.

Судом встановлено, що Одеською міською радою прийнято рішення від 04.10.2017 року № 2464-VII Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок , згідно із п. 3 якого відмовлено у наданні дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно з переліком (додаток 2).

Додатком 2 до рішення міської ради від 04.10.2017 року № 2464-VII є Перелік громадян, яким відмовляється у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у м. Одесі.

Згідно з п. 37 додатку 2 відмовлено у наданні дозволу громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_4 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі невідповідності містобудівній документації з посиланням на вищевказаний лист Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 30.08.2017 року № 01-11/3747-122пз-П.

Отже, з огляду на зміст вищевказаного листа Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради суд доходить висновку, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_4 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації - плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженому рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року

№ 1316-VII.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Згідно із ч. 1 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із ч. 3 ст. 122 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: 1) прогнозування розвитку територій; 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів; 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; 8) реконструкцію існуючої забудови та територій; 9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; 10-1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; 11) проведення моніторингу забудови; 12) ведення містобудівного кадастру; 13) здійснення контролю у сфері містобудування.

Положеннями ст. 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Згідно із ч. 2 ст. 17 Закону генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини.

Судом встановлено, що Одеською міською радою прийнято рішення від 25.03.2015 року № 6489-VI Про затвердження Генерального плану м. Одеси .

Відповідно до Тому 1 Сучасний стан. Проблеми і пріоритети розвитку міста (арх. № 91052) Пояснювальної записки Генерального плану міста Одеси в якості вихідних даних використана науково-дослідна робота: Історико-архітектурний опорний план, проект зон охорони пам`яток, визначення меж і режимів використання історичних ареалів м. Одеси (розробник: НДІ пам`яткоохоронних досліджень, м. Київ, 2007 р.), затверджена наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008р. №728/0/16-08, яка після затвердження генплану стає його складовою частиною.

Отже, Історико-архітектурний опорний план, проект зон охорони пам`яток, визначення меж і режимів використання історичних ареалів м. Одеси , розроблений Науково-дослідним інститутом пам`яткоохоронних досліджень (м. Київ) у 2007 році і затверджений наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008р. №728/0/16-08, є складовою Генерального плану м. Одеси.

Матеріалами справи підтверджується, що Одеською міською радою прийнято рішення від 19.10.2016 року № 1316-VII Про затвердження Плану зонування території (зонінгу) міста Одеси .

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Згідно із ч. 3 ст. 18 Закону зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно із ч. 6 ст. 18 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності склад, зміст, порядок розроблення плану зонування території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 року № 290 затверджено Порядок розроблення містобудівної документації, розділ ІV якого регламентує порядок розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні.

Згідно із п. 4.7. наведеного Порядку план зонування території розробляється для всієї території населеного пункту або для її частини (кварталу, мікрорайону, іншого планувального утворення), першочергово - для історичних ареалів; інвестиційно привабливих територій; сформованих селищних територій існуючої забудови, де передбачаються окремі локальні перетворення, можлива реконструкція або розміщення окремих будівель і споруд. Послідовність розроблення та площі територій населенного пункту, для яких розробляються плани зонування, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури згідно з генеральним планом населеного пункту.

Основним документом зонінгу відповідно до п. 4.7. ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011 Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг) є схема зонування, яка розробляється в цифровій формі у місцевій системі координат, прив`язаній до державної системи координат, що дозволяє формувати її електронне зображення або отримувати ї аналоговий документ на паперових носіях необхідного масштабу.

На схемі зонування територія населеного пункту поділяється на територіальні зони, для кожної з яких встановлюється містобудівний регламент, яким визначаються види дозволеного (переважні та супутні) використання земельних ділянок; граничні параметри дозволеного будівництва, реконструкції об`єктів будівництва відповідно до Порядку надання умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх складу та змісту, затвердженого наказом Мінрегіону України від 07.07.2011 року № 109.

Судом встановлено, що відповідно до Плану зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-VII, земельні ділянки за адресою: м. Одеса, пров.Воронцовський, 5А, розташовані у громадській зоні ГІ-1 (зона загальноміського центру Стара Одеса ), в історичному ареалі Центральний історичний ареал , в зоні ІК-А (зона археологічного культурного шару (об`єктів археологічної спадщини), в проектній водоохоронній зоні Чорного моря і лиманів. Одним із переважних видів використання території зони ГІ-1, визначеної Планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-VII, у межах якої знаходяться земельні ділянки, що перебувають у користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , є розташування багатоквартирних житлових будинків. Розташування земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва планувальними рішеннями даної зони не передбачено та не відповідає затвердженій містобудівній документації. Про це зазначає Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради у листі від 30.08.2017 року № 01-11/3747-122пз-П.

Суд відхиляє посилання ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 на те, що належне їм на праві власності домоволодіння є багатоквартирним житловим будинком, що, на думку позивачів, дозволяє згідно з Планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-VII, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_4 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Так, відповідно до Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої наказом Державної служби статистики України від 11.04.2016 року № 56, домоволодіння - житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, які розташовані на одній земельній ділянці.

Згідно зі ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Отже, термін домоволодіння узгоджується з терміном садиба , використаним у ЦК Україні.

Натомість, згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Вирішуючи спір суд враховує, що відомості про тип та назву існуючого об`єкта нерухомого майна згідно з законодавством мають міститися у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно і правовстановлюючих документах.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 3 наведеного Закону загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 цього Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Станом на момент державної реєстрації права власності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 на домоволодіння загальною площею 454,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , було чинне Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445 (далі - Положення, у редакції, чинній на момент державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), яке визначало порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.

Згідно з п. 1.2. Положення воно діє на всій території України і є обов`язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності.

Згідно з п. 1.4. Положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Відповідно до п. 1.5. Положення обов`язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Згідно з п. 1.6. Положення реєстрації підлягають права власності тільки на об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об`єкти.

Відповідно до п. 1.7. Положення Реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр прав) є інформаційною системою, яка містить відомості про зареєстровані права власності, суб`єктів прав, об`єкти нерухомого майна, правовстановлювальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності.

Відповідно до п. 3.8. Положення після прийняття рішення реєстратором та внесення запису до Реєстру прав на правовстановлювальних документах робиться відмітка (штамп) про реєстрацію відповідних прав (додаток 7), видається витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який є невід`ємною частиною правовстановлювального документа та містить: реєстраційний номер нерухомого майна; адресу (місцезнаходження) нерухомого майна; призначення (назву) нерухомого майна; підстави виникнення чи припинення права власності; особливі позначки реєстратора (дані, у разі їх наявності, про самовільно збудовані, прибудовані чи реконструйовані об`єкти, про накладення арешту, про перебування майна у податковій заставі тощо); відомості про власника (власників); дату видачі витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно; прізвище, ім`я, по батькові реєстратора; підпис реєстратора; підпис начальника БТІ або уповноваженої ним особи. Зазначений витяг скріплюється печаткою БТІ. Разом із витягом власнику (власникам) або уповноваженій особі повертаються правовстановлювальні документи.

Згідно з пп. 4.1.1. Положення розділ Реєстру прав має дві частини, які включають записи про нерухоме майно та про право власності на нього.

Зокрема, записи про нерухоме майно містять: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна та відомості про його місцезнаходження; призначення нерухомого майна; опис нерухомого майна, отриманий у порядку технічної інвентаризації (дані про розміри земельної ділянки (у разі наявності такої інформації), будівлі, її частини, споруди та інші характеристики, перелік яких установлений нормативно-правовими актами); зміни в описі нерухомого майна (у разі добудови, знесення, нового будівництва тощо), отримані в порядку технічної інвентаризації; вартість нерухомого майна за станом на дату проведення інвентаризаційних робіт; дату внесення записів та дату внесення змін до записів; прізвище реєстратора.

Відповідно до п. 4.1. Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003 року за № 67/7388, для здійснення реєстрації об`єкта нерухомого майна до Реєстру прав необхідно внести інформацію про: тип та призначення нерухомого майна; адресу нерухомого майна; загальну площу об`єкта нерухомого майна; площу земельної ділянки; вартість нерухомого майна; дату рішення про реєстрацію об`єкта нерухомого майна; прізвище, ім`я, по батькові реєстратора.

До Реєстру прав може вноситися додаткова інформація про об`єкт нерухомого майна, а саме про: розмір житлової площі; площу та вартість самовільної забудови; відсоток зносу об`єкта нерухомого майна; технічний опис об`єкта нерухомого майна; відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна; інші додаткові відомості щодо об`єкта нерухомого майна.

Зі змісту свідоцтва про право власності на домоволодіння від 19.10.2004 року серії САА № 448981, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.10.2004 року № 5210572, вбачається, що належний ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 об`єкт нерухомості є домоволодінням загальною площею 454,1 кв.м. Вказані документи, Реєстр не містять відомостей, які б відносили цей об`єкт до окремого багатоквартирного житлового будинку. Не містять таких відомостей і договори оренди землі, укладені між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Одеською міською радою відповідно.

Викладене спростовує відповідні доводи позивача та третьої особи ОСОБА_3 про віднесення належного їм на праві власності домоволодіння до багатоквартирного житлового будинку.

При цьому, суд окремо акцентує увагу, що клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосувалося надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , саме для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а не для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку.

Суд також відхиляє посилання позивача та третьої особи ОСОБА_3 на те, що віднесення належного їм з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на праві власності домоволодіння до багатоквартирного житлового будинку підтверджується Експертним висновком № АС1 № 1904603, складеним експертом А.В. Гірник та затвердженим в.о. директора державного підприємства Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві С.В. Басько 15.02.2019 року.

Даний висновок був складений щодо вірності здійсненої фізичною особою ОСОБА_3 класифікації об`єктів нерухомого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , за державним класифікатором будівель і споруд ДК 018:2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507 (далі - ДК БС або ДК 018-2000).

За результатами аналізу, відносно проведеної ОСОБА_3 класифікації зазначеного об`єкта нерухомого майна, та визначення вірності віднесення об`єкта в рамках класифікації до відповідних кодів класифікатора, експертом було зроблено висновок з приводу правомірності використання ДК БС, використаної методики класифікації об`єктів нерухомого майна, та проведено пооб`єктний аналіз класифікації за ДК 018-2000.

Загальний експертний висновок із здійсненого аналізу відображений у п. 7 висновку, а саме:

- для класифікації об`єкта нерухомого майна ОСОБА_3 правомірно використаний чинний ДК БС. Використана методика класифікації повністю відповідає чинним нормативним вимогам.

- віднесення об`єкта нерухомого майна за класифікаційною ознакою ДК БС відповідно до функціонального призначення об`єкта, визначеного ОСОБА_3 , виконане вірно.

- класифікація об`єкта нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , який визначений ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за кодом 1122.2 відповідно до ДК БС, відповідає чинним нормативним вимогам і може бути використана, не обмежуючись, для цілей визначених ДК БС.

Так, згідно у п. 1122.2 ДК БС визначені будинки багатоквартирні підвищеної комфортності, індивідуальні.

З п. 6.3. Пооб`єктний аналіз класифікації за ДК 018-2000 висновку вбачається, що фактично експерт виходив з візуального співставлення п`ятизначних цифрових кодів, назви об`єкта та функціонального призначення (використань), що надані Замовником, з цифровими кодами класифікатора, прийшовши до висновку про …співпадіння функціонального призначення класифікованого об`єкта нерухомості з класифікаційними угруповуваннями за ДК 018-2000 .

Натомість, як вбачається зі зміст висновку, а також матеріалів, на підставі яких він прийнятий, що надані ОСОБА_3 суду у копіях (договір про надання інформаційно-консультаційної послуги з класифікації об`єктів нерухомого майна від 01.02.2019 року № 209, рахунок-фактура від 01.02.2019 року № 209, квитанція ПАТ Ощадбанк про оплату послуг, акт здачі-приймання послуги з експертизи вірності класифікації об`єктів нерухомого майна, складений 18 лютого 2019 р.), під час складання висновку експертом не досліджувалися правовстановлюючі документи щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, матеріали технічної інвентаризації.

Проте, Верховний Суд вказує, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000 (постанова від 31.01.2019 року у справі № 822/2624/16).

Суд погоджується з доводами Одеської міської ради про те, що висновок не може підтверджувати набуття домоволодінням статусу багатоквартирного житлового будинку всупереч змісту правовстановлюючого документу на цей об`єкт та даним з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.10.2004 року № 5210572, які таких відомостей не містять.

Таким чином, суд вважає Експертний висновок № АС1 № 1904603, складеним експертом ОСОБА_6 та затвердженим в.о. директора державного підприємства Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві С.В. Басько 15.02.2019 року, у цій справі недопустимим доказом в розумінні ст. 74 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст. 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Згідно зі ст. 34 Закону України Про охорону об`єктів культурної спадщини землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Встановлення зон охорони пам`яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.

Матеріалами справи підтверджується, що домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , право власності на яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , є пам`яткою культурної спадщини, яка розташована на землях історико-культурного призначення, а тому основне цільове призначення вірно визначено у договорах оренди землі, що укладені ними з міською радою.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача на невідповідність цільового призначення земельних ділянок, що наведено у договорах оренди, приписам Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, що набрав чинності лише 15.02.2011 року, адже цей правовий акт набрав чинності після укладання вищенаведених договорів. Водночас, суд враховує, що визначене договорами оренди землі основне цільове призначення земельних ділянок відповідає чинній Класифікації видів цільового призначення земель (секція G. 08: землі історико-культурного призначення), що спростовує відповідні підстави позову.

За такої категорії землі нормативно не допускається визначення в межах такої категорії цільового призначення Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (секція В. 02.01 Класифікації), що за положеннями вищенаведеної Класифікації, є допустимим при категорії земель землі житлової та громадської забудови .

Посилання ОСОБА_3 про те, що домоволодінню про АДРЕСА_4 не надано статусу вимушеної невідповідності вимогам Зонінгу , не спростовує відсутності підстав для задоволення позову.

Так, відповідно до ч. 1 п. 8.2. розділу 8 Плану зонування території (зонінгу) міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-VII (Зонінг), об`єкти нерухомого майна, що існують на момент набуття чинності Зонінгу, вважаються такими, що не відповідають Плану зонування території (зонінгу) якщо:

- ці об`єкти розміщені в створі червоних ліній, встановлених затвердженою містобудівною документацією (планом червоних ліній в тому числі до детальних планів територій або проектів забудови, а при відсутності цих документів - параметрами вулиць, закладеними в генеральному плані);

- ці об`єкти мають вид використання, який не міститься в списку переважних, супутніх та допустимих у відповідній територіальній зоні;

- мають параметри відмінні від встановлених Зонінгом відповідно до конкретних територіальних зон.

Таким об`єктам, якщо право власності на них зареєстровано у порядку, встановленому законодавством України, за пропозицією управління архітектури та містобудування Одеської міської ради може бути надано статус вимушеної невідповідності вимогам Зонінгу .

Згідно із ч. 2 п. 6.3. розділу 6 Зонінгу зміна видів використання земельних ділянок і об`єктів будівництва фізичними та юридичними особами здійснюється у відповідності до переліків видів переважного, супутнього, допустимого видів використання в межах відповідної територіальної зони при дотриманні вимог містобудівних регламентів та в порядку, визначеному законодавством, за умов забезпечення надійності та безпеки об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 п. 6.4. розділу 6 Зонінгу при виникненні необхідності зміни цільового призначення (виду використання) земельної ділянки, що перебуває у користуванні фізичної або юридичної особи та була надана із земель комунальної власності, користувач звертається із відповідним клопотанням до міської ради, у якому обґрунтовує необхідність зміни цільового призначення.

Проте, наведені положення Зонінгу не спростовують і не суперечать висновку управління архітектури та містобудування Одеської міської ради.

При цьому, згідно із розділом 3 Зонінгу рішення щодо забудови та використання земельних ділянок приймаються з урахуванням планувальних обмежень, які діють у межах зон, кварталів та поширюються на всі будинки, споруди, земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна в межах цих зон та кварталів незалежно від форм власності. Виключенням є магістралі, вулиці, використання території яких визначається їх цільовим призначенням.

Межі дії планувальних обмежень нанесені на Схемі зонування території міста . Містобудівні регламенти для підзон прописані в даному розділі. Для кожної земельної ділянки дозволяється таке використання, яке відповідає видам забудови та використання, режиму використання територій з відповідними планувальними обмеженнями. Якщо земельна ділянка розміщується в зоні дії кількох планувальних обмежень, до неї застосовуються всі види обмежень та режимів використання територій або найбільш жорсткий з цих режимів.

У даній справі визначений позивачем види використання земельної ділянки передбачає її забудову, що, як вбачається, не відповідає містобудівному регламенту, встановленому режиму використання території з відповідними планувальними обмеженнями.

Також не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_3 про те, що правовий аналіз та висновки Юридичного департаменту Одеської міської ради про відповідність проекту оскаржуваного рішення Конституції України та чинному законодавству, що став підставою для прийняття цього рішення в оскаржуваній частині, суперечать діючому законодавству, затвердженій містобудівній документації та змісту клопотання, адже матеріали справи не містять жодних доказів, що свідчили б про існування відповідних висновків Юридичного департаменту Одеської міської ради. При цьому, у судовому засіданні під час розгляду справи представник Одеської міської ради, що є одночасно представником Юридичного департаменту Одеської міської ради, вказав, що такий висновок не складався.

Згідно із ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Одеської міської ради в повному обсязі.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ у справі Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 р., серія А, №303-А, п.29).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 124 Конституції України, ст..ст.19, 20, 21, 38 , 40, 79, 222, 223 Земельного Кодексу України, Законом України "Про місцеве самоврядування", ст. 2,-14, 19-20, 22, 44, 46, 72-77, 118, 139, 162, 205, 227-228, ст.229, 241-246, 250, 286, 294 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради, Юридичний департамент Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк після проголошення рішення суду .

Повний текст рішення суду буде складено 15.03.2021 днів.

Суддя: Домусчі Л.В.