Постанова

від 19.05.2021 по справі 522/22694/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 522/22694/17 Головуючий в 1 інстанції: Домусчі Л.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Осіпова Ю.В.,

- Шляхтицького О.І.,

за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу адвоката Ігоніна Володимира Костянтиновича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради, Юридичний департамент Одеської міської ради, про визнання противоправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Одеської міської ради (далі - Відповідач, Міськрада, ОМР), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 (далі - Третя особа-1, ОСОБА_3 ), Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Третя особа-2, ДКВ ОМР), Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради (далі - Третя особа-3, ДАтМ ОМР), Юридичний департамент Одеської міської ради (далі - Третя особа-4, ЮД ОМР), в якому, з урахуванням заяви про часткову відмову від позовних вимог, просила суд (Том ІІІ, а. с. 97):

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради від 04.10.2017 року № 2464-VII Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в частині відмови ОСОБА_2 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване рішення міськради не відповідає діючому законодавству України та саме містобудівній документації, зокрема Генеральному плану міста Одеси та Плану зонування території (зонінгу) міста Одеси, відповідно до якого земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , розташовані в громадській зоні ГІ-1 (зона загальноміського центру Стара Одеса ), в зоні ІК-1 (зона охорони археологічного культурного шару (об`єктів археологічної спадщини), в проектній водоохоронній зоні Чорного моря та лиманів. Вважає, що зона ГІ-1 з переважанням пам`яток архітектури національного та місцевого значення та об`єктів культурної спадщини призначена для розташування об`єктів адміністративних будівель органів управління, ділових установ, багатоквартирних житлових будинків та інших багатофункціональних об`єктів, що забезпечують громадські функції загального та регіонального значення. А по АДРЕСА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 1826 року, тобто 191 рік, розташований саме багатоквартирний житловий будинок. Одеська міська рада в обґрунтування рішення не застосувала ні жодної норми законодавства, а посилалась лише на лист Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 30.08.2017 року № 01-11/3747-122пз-П. При цьому, на думку Позивача, у рішенні не наведено та не обґрунтовано те, яким положенням містобудівної документації встановлені наведені обмеження, а так само в чому надання такої згоди не відповідає вимогам законодавства.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18 червня 2019 року по справі № 522/22694/17, крім іншого, закрито провадження по справі в частинні позовних вимог ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Одеської міської ради, а саме:

- зобов`язати Одеську міську раду на найближчому пленарному засіданні Одеської міської ради розглянути та прийняти рішення по суті вимог клопотання ОСОБА_2 від 07.08.2017 року № 31-Ко-669/3 про надання згоди на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, а саме, земельної ділянки площею 143 кв.м. (кадастровий номер № 5110137500:14:002:0006), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- зобов`язати Одеську міську раду подати до суду у місячний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили звіт про його виконання (Том ІІІ, а. с. 103-105).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 відмовлено ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у задоволенні адміністративного позову до Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради, Юридичний департамент Одеської міської ради, про визнання противоправним та скасування рішення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Ігонін В.К. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій оскаржуване рішення таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції повністю та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, незгодою апелянта із висновком суду першої інстанції про те, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , має вид використання, який не міститься в списку переважних, супутніх та допустимих у зоні ГІ-І, а тому розташування земельних ділянок, на яких цей житловий будинок розташований, не відповідає містобудівної документації, що є підставою для відмови у наданні дозволу громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення, у зв`язку із перекручення причинно-наслідкового зв`язку положень законів, нормативно-правових актів, термінів та ігнорування наданих доказів Позивачем.

Скаржник вказує, що у листі Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 30.08.2017 року № 01-11/3747-122пз-П зазначено, зокрема, що розташування земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва планувальними рішеннями даної зони не передбачено та не відповідає затвердженої містобудівний документації, однак Позивач не звертався до Одеської міської ради щодо індивідуального житлового будівництва.

Також апелянт не погоджується із висновком суду про невідповідність місця розташування земельних ділянок вимогам затвердженій містобудівної документації, оскільки відповідно до Плану зонування території (зонінгу) м. Одеси (далі - Зонінг), ДБН В.2.2-15-2005 зі Зміною 1, ДБН В.2.2-15:2019, на підставі Договорів купівлі-продажу квартир 1-3, 11-13, правовстановлюючих документів та технічних паспортів від 27.09.2004 року, від 19.01.2005 року, жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , є багатоквартирним житловим будинком у складі 6 квартир (квартири 1-3 першого поверху, квартири 4-6 другого поверху), підвального приміщення, трьох сходових клітин. Тому, з цих підстав, вказаний багатоквартирний житловий будинок має вид використання, який міститься в списку переважних територіальній зоні ГІ-І.

Разом з тим, План зонування території (зонінгу) м. Одеси не має обмежень щодо зміни цільового призначення земельних ділянок в територіальної зоні ГІ-І, але судом першої інстанції зазначені доводи та надані докази не було взято до уваги.

Крім того, скаржник вважає, що судом першої інстанції не виконана вимога закону щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, оскільки судом безпідставно, за надуманими підставами, ухвалою від 04.03.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання Позивача про призначення інженерно-технічної експертизи, за видом будівельно-технічної експертизи, зазначивши наступні питання, з яких експертна установа, а саме, Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України (ОНДІСЕ), які підлягають вирішенню: чи є жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , багатоквартирним житловим будинком у відповідності до Плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-VII, ДБН В.2.2-15-2005 зі Зміною 1 та ДБН В.2.2-15:2019.

До того ж, судом першої інстанції не взято до уваги те, що у Зонінгу м. Одеси терміни багатоквартирні житлові будинки , квартира вживається у відповідності до ДБН В.2.2-15-2005 (Зміна 1), проте ніяк не п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та ч. 1 ст. 382 ЦК України (квартира як об`єкт права власності), які застосовуються судом в оскаржуваному рішенні. З цих підстав, висновок суду першої інстанції щодо відсутності в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та у договорах оренди землі між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Одеською міською радою ... відомостей, які б відносили цей об`єкт до окремого багатоквартирного житлового будинку... є безпідставним.

Також апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно та необґрунтовано віднесено до недопустимого доказу експертний висновок № АСІ № 1904603, складеного експертом ОСОБА_4 та затвердженого В.о. директора державного підприємства Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві Басько С.В. від 15.02.2019 року, оскільки вказаним висновком підтверджується приналежність житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , до коду 1122.2 ДК 018-2000 та здійснена ОСОБА_1 відповідно до правового висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 31.01.2019 року у справі № 822/2624/16.

Крім цього, скаржник вказує, що 04.03.2021 року представником Позивача подана до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке призначено на 04.03.2021 року о 11.30 годин, у зв`язку із продовженням дії карантину на території України з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2021 року, оскільки зала судового засідання № 105, в якому відбувався розгляд справи, не відповідав Рекомендаціям в частині дотримання принципу соціального дистанціювання (1.5 м), одночасного перебування відповідачів з розрахунку не більше однієї особи на 10 квадратних метрів площі, так як його загальна площа складає 25.6 кв.м., тобто, відповідно до вимог Рекомендацій одночасно перебувати у залі судового засідання може бути не більш двох осіб. Однак, протокольною ухвалою суду від 04.03.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, що позбавила Позивача використати усі надані КАС України права учасників справи, зокрема, давати усні пояснення, доводи та заперечення, висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі.

Також, в порушення вимог КАС України судом першої інстанції залишені без розгляду наступні заяви та клопотання Позивача:заяви про огляд веб-сайту від 10.06.2019 року, вх. суду № 59528/19 від 10.06.2019 року (Том І, а.с. 59); від 10.06.2019 року вх. суду № 59536/19 від 10.06.2019 року (Том І, а.с. 95); від 10.06.2019 року вх. суду № 59532/19 від 10.06.2019 року (Том І, а.с. 96); клопотання про витребування доказів від 10.06.2019 року, вх. суду № 59520/19 від 10.06.2019 року (Том І, а.с. 98); клопотання про визнання явки третьої особи, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, обов`язковою від 08.07.2019 року, вх. суду № 71369/19 від 08.07.2019 року (Том І, а.с. 169-172).

Одеська міська рада надала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 11.10.2004 року № 3431 затверджено технічний висновок про стан несучих конструкцій квартир № 1, 2, 3, 11, 12, 13 та підвального приміщення по АДРЕСА_2 та вважається введеними в експлуатацію загальною площею 454,1 кв.м., у тому числі житлова - 206,2 кв.м., а також присвоєно двоповерховій будівлі по АДРЕСА_2 статус домоволодіння та присвоєно самостійному домоволодінню поштову адресу - АДРЕСА_2 (Том І, а.с. 108).

На підставі зазначеного розпорядження, 19.10.2004 року виконавчим комітетом Одеської міської ради видано ОСОБА_2 (після зміни ім`я та прізвища - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 Свідоцтво про право власності на домоволодіння серії НОМЕР_1 , відповідно до якого останнім на праві спільної часткової власності належить домоволодіння, що в цілому складається з одного житлового будинку, загальною площею 454,1 кв.м., житловою площею 206,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Том І, а.с. 34).

27.10.2004 року КП Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості прийняте рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 8106589, тип об`єкта: домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.10.2004 року № 5210572 (Том І, а.с. 35).

Між тим, будівля за адресою: АДРЕСА_1 , належить до об`єктів культурної спадщини, а саме: житловий будинок, споруджений у 1824-1826 роках за проектом архітектора Ф. Фраполлі, рішенням виконавчого комітету Одеської обласної Ради народних депутатів від 17.04.1987 року № 167 прийнятий під охорону держави як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення; наказом Міністерства культури і туризму України від 16.06.2007 № 662/0/16-07 зазначену будівлю занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятку архітектури і містобудування під охоронним № 4-Од (Том ІІ, а.с. 212-213).

Згідно схеми розташування об`єктів культурної спадщини, а також Історико-архітектурного опорного плану м. Одеса, затвердженого Наказом Міністерства культури України від 20.06.2008 року № 728/0/16-08 пам`яткою культурної спадщини є П-подібна двоповерхова будівля, яка чільним фасадом виходить на червону лінію провулку Воронцовського та має адресу АДРЕСА_2 , частина якої рішенням сесії Одеської міської ради надано окрему поштову адресу АДРЕСА_2 (Том ІІІ, а.с. 133).

Таким чином, П-подібна двоповерхова будівля, яка чільним фасадом виходить на червону лінію АДРЕСА_2 та має адресу: АДРЕСА_2 , яка включає частину будівлі за поштовою адресою: АДРЕСА_2 , занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України під охоронним номером №4-Од.

05.10.2005 року між Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації (Орган охорони) та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (Власники) укладено Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 05-10/А-1, за умовами якого Власники беруть на себе зобов`язання щодо охорони будівлі-пам`ятки (загальною площею 454,1 кв.м) АДРЕСА_1 (житловий будинок, споруджений у 1824-1826рр., під охорону держави прийнятий рішенням Одеського облвиконкому від 17.04.1987р. № 167 як пам`ятка архітектури місцевого значення), яка знаходиться у їх власності. Термін дії охоронного договору: безстроково (Том ІІІ, а.с. 134-136).

Отже, належне ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домоволодіння є об`єктом культурної спадщини.

03.08.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складено заяву, яка засвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І. та зареєстрована в реєстрі за № 7719, 7720, якою визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 263 кв.м., між ними згідно схеми розподілу земельної ділянки, а саме:

- ОСОБА_2 передається в користування земельна ділянка площею 143 кв.м., зовнішні межі під буквами 5-6-7-8-9-5; для будівництва та обслуговування домоволодіння, господарських будівель та споруд;

- ОСОБА_3 передається в користування земельна ділянка площею 120 кв.м., зовнішні межі під буквами 1-2-3-4-1; для будівництва та обслуговування домоволодіння, господарських будівель і споруд.

Також згідно із заявою вказані особи зобов`язалися безперешкодно допускати один одного до експлуатації відповідних частин домоволодіння, а також надали згоду один одному на приватизацію вказаної земельної ділянки у розмірах, визначених схемою розподілу земельної ділянки (Том І, а.с. 33).

В подальшому, 26.11.2009 року між Одеською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_2 (Орендар) укладено Договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстровано в реєстрі за № 4133, та зареєстрований у Одеському міському відділі ОРФ Центр ДЗК , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 11.02.2010 року за № 041050500012 (далі - Договір № 4133). Договір укладено терміном до 50 (п`ятдесяти) років, для обслуговування жилого будинку (п. 3.1. Договору № 4133) (Том І, а.с. 24-29).

Пунктом 1.1. Договору № 4133 передбачено, що Орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі № 161-ХІV від 06.10.1998 року та рішення Одеської міської ради № 4666-V від 07.07.2009 року надає, а Орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку площею 143 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування жилого будинку, згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору (кадастровий номер 5110137500:14:002:0006).

Пунктами 2.1. та 2.2. Договору № 4133 встановлено, що в оренду передається земельна ділянка площею 143 кв.м., у тому числі по угіддях: капітальна забудова 143 кв.м. На земельній ділянці розташоване домоволодіння (фундамент бутовий, черепашникові стіни, крівля шиферна), 1/2 (одна друга) частина якого належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданого 19.10.2004 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності на яку зареєстровано КП ОМБТІ та РОН 27.10.2004 року за номером запису: 41361 в книзі: 270-116.

Пунктами 5.1. та 5.2. Договору № 4133 обумовлено, що земельна ділянка передається в оренду ОСОБА_2 для обслуговування жилого будинку. Категорія земель за основним цільовим призначенням - землі історико-культурного призначення .

На виконання умов Договору між Орендодавцем та Орендарем укладено Акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято земельну ділянку, площею 143 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в оренду, терміном до 50 років, для обслуговування жилого будинку (Том І, а.с. 31).

Крім того, 26.11.2009 року між Одеською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_3 (Орендар) укладено Договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстровано в реєстрі за № 4132, та зареєстрований у Одеському міському відділі ОРФ Центр ДЗК , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 11.02.2010 року за № 041050500011 (далі - Договір № 4132). Договір укладено терміном до 50 (п`ятдесяти) років, для обслуговування жилого будинку (п. 3.1. Договору № 4132) (Том І, а.с. 15-20).

Пунктом 1.1. Договору № 4132 передбачено, що Орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі № 161-ХІV від 06.10.1998 року та рішення Одеської міської ради № 4665-V від 07.07.2009 року надає, а Орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку площею 120 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування жилого будинку, згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору (кадастровий номер 5110137500:14:002:0005).

Пунктами 2.1. та 2.2. Договору № 4132 встановлено, що в оренду передається земельна ділянка площею 120 кв.м., у тому числі по угіддях: капітальна забудова 120 кв.м. На земельній ділянці розташоване домоволодіння (фундамент бутовий, черепашникові стіни, крівля шиферна), 1/2 (одна друга) частина якого належить ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданого 19.10.2004 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності на яку зареєстровано КП ОМБТІ та РОН 27.10.2004 року за номером запису: 41361 в книзі: 270-116.

Пунктами 5.1. та 5.2. Договору № 4132 обумовлено, що земельна ділянка передається в оренду ОСОБА_3 для обслуговування жилого будинку. Категорія земель за основним цільовим призначенням - землі історико-культурного призначення .

На виконання умов Договору між Орендодавцем та Орендарем укладено Акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято земельну ділянку, площею 0,0120га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в оренду, терміном до 50 років, для обслуговування жилого будинку (Том І, а.с. 22).

07.08.2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Одеської міської ради із клопотанням (вх. № 31-Ко-669/3 від 07.08.2017 року) про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (Том І, а.с. 12-13).

Департамент комунальної власності Одеської міської ради у листі від 06.09.2017 року № 01-26/191 повідомив заявників, що ним направлено запит до управління архітектури та містобудування Одеської міської ради стосовно надання інформації щодо відповідності місця розташування запитаних земельних ділянок плану зонування або детальному плану території, затвердженому згідно з вимогами Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , після отримання якого вказаним департаментом буде підготовлений відповідний проект рішення та направлено до розгляду на сесію Одеської міської ради (Том І, а.с. 14).

Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради листом від 30.08.2017 року № 01-11/3747-122пз-П повідомило, що згідно з Планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-VII, земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані: у громадській зоні ГІ-1 (зона загальноміського центру Стара Одеса ), в історичному ареалі Центральний історичний ареал , в зоні ІК-А (зона археологічного культурного шару (об`єктів археологічної спадщини), в проектній водоохоронній зоні Чорного моря і лиманів. Одним із переважних видів використання території зони ГІ-1 є розташування багатоквартирних житлових будинків . Розташування земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва планувальними рішеннями даної зони не передбачено та не відповідає затвердженій містобудівній документації. Враховуючи викладене, можливе використання земельних ділянок, площами 0,0120 га та 0,0143 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування житлових будинків, відповідно до Договорів оренди землі від 26.11.2009 року щодо відведення даних земельних ділянок на умовах оренди (Том І, а.с. 81-82).

В подальшому, Одеською міською радою прийнято рішення від 04.10.2017 року № 2464-VII Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок , згідно із п. 3 якого відмовлено у наданні дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно з переліком (Додаток 2). Додатком 2 до рішення міської ради від 04.10.2017 року № 2464-VII є Перелік громадян, яким відмовляється у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у м. Одесі. Згідно з пунктом 37 додатку 2 відмовлено у наданні дозволу громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі невідповідності містобудівній документації з посиланням на вищевказаний лист Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 30.08.2017 року № 01-11/3747-122пз-П (Том І, а.с. 84).

Отже, з огляду на зміст вищевказаного листа Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженому рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-VII.

Не погодившись з такою відмовою, вважаючи її незаконною та неправомірною, ОСОБА_2 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Між тим, ОСОБА_2 змінено власні прізвище та ім`я на ОСОБА_1 , про що 07.11.2017р. складено відповідний актовий запис № 99, що підтверджується відповідним свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 від 07.11.2017 року (Том ІІ, а.с. 259).

Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належне ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є пам`яткою культурної спадщини, яка розташована на землях історико-культурного призначення, а тому основне цільове призначення вірно визначено у договорах оренди землі, що укладені ними з міською радою. Визначене основне цільове призначення земельних ділянок відповідає чинній Класифікації видів цільового призначення земель (секція G. 08: землі історико-культурного призначення), а за такою категорією земель нормативно не допускається визначення цільового призначення як Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (секція В.02.01 Класифікації), що за положеннями вищенаведеної Класифікації, є допустимим при категорії земель - землі житлової та громадської забудови . Отож, у даній справі визначений Позивачем види використання земельної ділянки передбачають її забудову, що, як вбачається, не відповідає містобудівному регламенту, встановленому режиму використання території з відповідними планувальними обмеженнями.

Як з`ясовано колегією суддів, в даному випадку ключовим правовим питанням у справі є правильність зміни цільового призначення спірної земельної ділянки - з обслуговування жилого будинку на будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) . Від цього залежить правомірність оскаржуваного рішення міської ради, яка відмовила в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельний кодекс Украйни (далі - ЗК України) закріплює поділ земель за цільовим призначенням і категорією землі, ці поняття не є тотожними.

Стаття 19 ЗК України закріплює такі категорії земель за основним цільовим призначенням:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення ;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Зокрема, Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 489 від 25.11.2016, передбачає, що за основним цільовим призначенням землі поділяються на такі категорії:

- землі сільськогосподарського призначення (Секція А);

- землі житлової та громадської забудови (Секція В);

- землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (Секція С);

- землі оздоровчого призначення (Секція D);

- землі рекреаційного призначення (Секція Е);

- землі історико-культурного призначення (Секція G);

- землі лісогосподарського призначення (Секція Н);

- землі водного фонду (Секція І);

- землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (Секція J);

- землі запасу, резервного фонду та загального користування (Секція К).

За функцією використання землі поділяються на:

- землі сільськогосподарського призначення (01);

- землі житлової забудови (02);

- землі громадської забудови (03);

- землі природно-заповідного фонду (04);

- землі іншого природоохоронного призначення (05);

- землі оздоровчого призначення (06);

- землі рекреаційного призначення (07);

- землі історико-культурного призначення (08);

- землі лісогосподарського призначення (09);

- землі водного фонду (10);

- землі промисловості (11);

- землі транспорту (12);

- землі зв`язку (13);

- землі енергетики (14);

- землі оборони (15);

- землі запасу (16);

- землі резервного фонду (17);

- землі загального користування (18);

- для цілей підрозділів 16.00-18.00 та для збереження і використання земель природно-заповідного фонду (19).

Частиною 1 статті 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Таким чином, земельним законодавством встановлено, що за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури здійснюється лише зміна цільового призначення земельних ділянок, а віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (абз. 1 ч. 5 ст. 20 ЗК України).

Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником, у даному випадку Одеською міською радою, самостійно з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Абзацом 14 статті 1 Закону України Про землеустрій визначено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її в оренду та в документі, що посвідчує право на користування земельною ділянкою.

Згідно відомостей з Публічної кадастрової карти (далі - ПКК), яка є інформаційним порталом, на якому оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру, а також інші інформаційно-довідкові матеріали (доступ до ПКК здійснюється за адресою http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta), колегією суддів встановлено наступне.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:14:002:0006 , яка передана у платне користування ОСОБА_2 , належить до комунальної власності; цільове призначення: G.08 землі історико-культурного призначення (землі, на яких розташовані: пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби) для обслуговування жилого будинку; площа: 0.0143 га (https://map.land.gov.ua/?cc=3421878.26752208,5858994.02903341&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all&marker=3421878.79785497,5858994.029033415).

Як вбачається з Договору № 4133, Одеською міською радою надано ОСОБА_2 у строкове, платне користування земельну ділянку площею 143 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування жилого будинку, категорія земель за основним цільовим призначенням - землі історико-культурного призначення.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:14:002:0005 , яка передана у платне користування ОСОБА_3 , належить до комунальної власності; цільове призначення: G.08 землі історико-культурного призначення (землі, на яких розташовані: пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби) для обслуговування жилого будинку; площа: 0.012 га (https://map.land.gov.ua/?cc=3421866.22747904,5859009.56124576&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all&marker=3421866.17837671,5859009.56124576).

Як вбачається з Договору № 4132, Одеською міською радою надано ОСОБА_3 у строкове, платне користування земельну ділянку площею 120 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування жилого будинку, категорія земель за основним цільовим призначенням - землі історико-культурного призначення.

Статтею 53 ЗК України встановлено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ч. 1 ст. 54 ЗК України).

Між тим, Одеською міською радою прийнято рішення від 25.03.2015 року № 6489-VI Про затвердження Генерального плану м. Одеси . Відповідно до Тому І Сучасний стан. Проблеми і пріоритети розвитку міста (арх. № 91052) Пояснювальної записки Генерального плану міста Одеси в якості вихідних даних використана науково-дослідна робота: Історико-архітектурний опорний план, проект зон охорони пам`яток, визначення меж і режимів використання історичних ареалів м. Одеси (розробник: НДІ пам`ятко охоронних досліджень, м. Київ, 2007 р.), затверджена наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008р. №728/0/16-08, яка після затвердження генплану стає його складовою частиною.

Отже, Історико-архітектурний опорний план, проект зон охорони пам`яток, визначення меж і режимів використання історичних ареалів м. Одеси , розроблений Науково-дослідним інститутом пам`ятко охоронних досліджень (м. Київ) у 2007 році і затверджений наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 року № 728/0/16-08, є складовою Генерального плану м. Одеси.

19.10.2016 року Одеською міською радою прийнято рішення за № 1316-VII Про затвердження Плану зонування території (зонінгу) міста Одеси .

Відповідно до Плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, земельні ділянки за адресою: м. Одеса, пров. Воронцовський, 5А, розташовані у громадській зоні ГІ-1 (зона загальноміського центру Стара Одеса ), в історичному ареалі Центральний історичний ареал , в зоні ІК-А (зона археологічного культурного шару (об`єктів археологічної спадщини), в проектній водоохоронній зоні Чорного моря і лиманів.

Одним із переважних видів використання території зони ГІ-1, визначеної Планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-VII, у межах якої знаходяться земельні ділянки, що перебувають у користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , є розташування багатоквартирних житлових будинків. Розташування земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва планувальними рішеннями даної зони не передбачено та не відповідає затвердженій містобудівній документації. Про це зазначає Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради у листі від 30.08.2017 року № 01-11/3747-122пз-П.

Водночас, у клопотанні від 07.08.2017 року (вх. № 31-Ко-669/3 від 07.08.2017 року) про надання дозволу на розробку проектів землеустрою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , на будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) , тобто відповідно до класифікатора цільового використання землі, дані земельні ділянки відносилися до земель житлової та громадської забудови (02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)).

У той же час, як було встановлено колегією суддів вище, зазначені земельні ділянки належать до комунальної власності та відносяться до категорії земель історико-культурного призначення G.08 (землі, на яких розташовані: пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби), а їх цільове призначення - для обслуговування жилого будинку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що фактично йдеться про спробу зміни виду використання земельної ділянки (з обслуговування жилого будинку на будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), яка в свою чергу тягне зміну як зміну цільового призначення (з обслуговування жилого будинку на 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) і, відповідно тягне зміну категорії земельної ділянки (із земель історико-культурного призначення на землі житлової та громадської забудови). Тобто, має місце спроба зміни цільового призначення земельної ділянки та зміни її категорії.

Абзацом 1 частини 5 статті 20 ЗК України визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок вирішення цього питання не встановлений.

Виходячи з принципу ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі, тобто за проектами землеустрою щодо їх відведення (стаття 20 ЗК України), які відповідно до ст. 186 1 ЗК України підлягають погодженню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року по справі № 308/7923/16-ц, та в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року по справі № 521/4789/17.

За приписами ч. 1 ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 2 статті 123 ЗК України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 3 ст. 123 ЗК України).

Оскільки дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 про зміну цільового призначення земельної ділянки, що знаходиться у АДРЕСА_2 , передбачає зміну цільового призначення, яке не відповідає категорії земель історико-культурного призначення G.08, тобто зміна виходить за її межі, колегія суддів приходить до переконання, що Одеська міська рада мала законні підстави для відмови у наданні такого дозволу. Порядок зміни категорії земель відбувається в іншому порядку. При цьому значення має правовий статус земельної ділянки, в даному разі землі історико-культурного призначення.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, в даному випадку основне цільове призначення спірної земельної ділянки відповідає чинній Класифікації видів цільового призначення земель (секція G. 08: землі історико-культурного призначення), а за такою категорією земель нормативно не допускається визначення цільового призначення як Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (секція В.02.01 Класифікації), що за положеннями вищенаведеної Класифікації, є допустимим при категорії земель - землі житлової та громадської забудови .

Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення відносяться особливо цінних земель (п. г ч. 1 ст. 150 ЗК України).

Положеннями ч. 7 ст. 20 ЗК України визначено, що зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного , лісогосподарського призначення , що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України .

В свою чергу ані Позивачем, ані його представником не наведено таке рішення Кабінету Міністрів України, яким було б змінено цільове призначення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з землі історико-культурного призначення до категорії земель житлової та громадської забудови .

Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованим під час вирішення питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки посилання на Генеральний план міста, згідно з яким спірна земельна ділянка належить до перспективних територій садибної житлової забудови.

Статтею 17 Закону України Про основи містобудування встановлено, що містобудівна документація є основою, зокрема, для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (ст. 25 Закону України Про основи містобудування ).

Отже, генеральний план не визначає правового статусу земельної ділянки, а є документом, якому повинні відповідати наміри забудови земельної ділянки, а її цільове призначення повинно відповідати містобудівній документації.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з яким повністю погоджується колегія суддів, оскільки дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, що знаходиться у АДРЕСА_2 , не відповідає містобудівній документації, так як передбачає зміну цільового призначення, яке не відповідає категорії земель історико-культурного призначення G.08, тобто зміна виходить за її межі.

Разом з цим, більшість доводів апеляційної скарги скаржника зводяться на віднесенні домоволодіння, яке знаходиться на спірних земельних ділянках, до типу багатоквартирного житлового будинку, а також на невірне вживання судом першої інстанції термінів багатоквартирні житлові будинки та квартира , проте колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки зазначене не є предметом доказування по цій справі, так як ключовим правовим питанням у справі є правильність зміни цільового призначення спірної земельної ділянки - з обслуговування жилого будинку на будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) . Від цього залежить правомірність оскаржуваного рішення міської ради, яка відмовила в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється.

Крім того, судова колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено Позивачу у задоволенні клопотання про призначення інженерно-технічної експертизи, за видом будівельно-технічної експертизи, в якому Позивач просив вирішити чи є жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , багатоквартирним житловим будинком у відповідності до Плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-VII, ДБН В.2.2-15-2005 зі Зміною 1 та ДБН В.2.2-15:2019, оскільки зміст питання стосується визначення типу та назви існуючого об`єкта нерухомого майна, відомості про що згідно з законодавством містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно і правовстановлюючих документах відповідно, та їх з`ясування не потребує наявності спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

До того ж, виходячи зі змісту позовних вимог та їх підстав, до предмету доказування у справі входять обставини наявності чи відсутності у міської ради підстав відмовляти Позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням документів, на підставі яких прийняте це рішення, тому відсутні підстави для призначення вказаної експертизи.

Щодо позбавлення судом першої інстанції Позивача можливості використати усі надані КАС України права учасників справи, зокрема, давати усні пояснення, доводи та заперечення, висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі у зв`язку із безпідставною відмовою у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, яка оформлена протокольною ухвалою суду від 04.03.2021 року, колегія суддів зазначає наступне.

Скаржник вказує, що 04.03.2021 року представником Позивача подана до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке призначено на 04.03.2021 року о 11.30 годин, у зв`язку із продовженням дії карантину на території України з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2021 року, оскільки зала судового засідання № 105, в якому відбувався розгляд справи, не відповідав Рекомендаціям в частині дотримання принципу соціального дистанціювання (1.5 м), одночасного перебування відповідачів з розрахунку не більше однієї особи на 10 квадратних метрів площі, так як його загальна площа складає 25.6 кв.м., тобто, відповідно до вимог Рекомендацій одночасно перебувати у залі судового засідання може бути не більш двох осіб.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 року по 31.07.2020 року (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 року №343 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2 та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 року регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньо обласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 року перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, а Позивач та/або його представник не позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до ст. 195 КАС України.

Як вбачається з частин 3 та 4 статті 195 КАС України, учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус або Державною судовою адміністрацією України

Проте, в матеріалах справи відсутні відповідні клопотання Позивача про розгляд справи у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду з використанням власних технічних засобів. Небажання Позивача та його представника розглядати справу у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду з використанням власних технічних засобів на підставі відповідного клопотання, не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції їх процесуальних прав.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на невірному тлумаченні апелянтом норм матеріального права та доводах, які вже були предметом дослідження суду першої інстанції та яким надано належну правову оцінку.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Ігоніна Володимира Костянтиновича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради, Юридичний департамент Одеської міської ради, про визнання противоправним та скасування рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: О.І. Шляхтицький