Постанова

від 10.03.2021 по справі 910/3665/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2021 р. Справа№ 910/3665/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 10.03.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Повного товариства "Ломбард "Експрес-готівка" Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ фінансових рішень" і компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2020

у справі №910/3665/20 (суддя Босий В.П.)

за позовом Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення

до Повного товариства "Ломбард "Експрес-готівка" Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ фінансових рішень" і компанія"

про стягнення 151 145,02 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Український союз об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (надалі - "УКРСОЮЗСЕРВІС") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Адвокатського об`єднання "Український адвокат" (надалі - ПТ "Ломбард "Експрес-готівка" ТОВ "Світ фінансових рішень" і КО") про стягнення 151 145,02 грн.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати за оренду майна на підставі договору оренди майна б/н від 10.07.2017, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості з орендної плати у розмірі 115 056,22 грн, а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 975,06 грн та 3 % річних у розмірі 763,14 грн.

08.04.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про збільшення позовних вимог, оскільки в ній заявник просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 115 056,22 грн., пеню у розмірі 33 245,52 грн. та 3% річних у розмірі 2 843,28 грн.

Суд першої інстанції прийняв збільшення розміру позовних вимог оскільки відповідна заява подана позивачем з дотриманням вимог ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, подальший розгляд справи здійснювався з її врахуванням.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 у справі №910/3665/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Повного товариства "Ломбард "Експрес-готівка" Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ фінансових рішень" і компанія" на користь Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення заборгованість з орендної плати у розмірі 115056 грн 22 коп., пеню у розмірі 19 505 грн 69 коп., 3% річних у розмір 2 843 грн 28 коп. та судовий збір у розмірі 2 061 грн 08 коп. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд виходив з того, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати орендних платежів за спірний період за договором підтверджений матеріалами справи і підстави для звільнення від оплати - відповідачем не доведені, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу у заявленій сумі.

Крім того, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення 3% річних. Що стосується пені, суд дійшов висновку цю вимогу задовільнити частково, оскільки у розрахунку по пені встановлено помилку, а такоє те, що позивачем не дотримано вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Повне товариство "Ломбард "Експрес-готівка" Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ фінансових рішень" і компанія" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 у справі №910/3665/20 скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Крім того, скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення безпідставно не було враховано ту обставину, що з 13.11.2018 орендар (скаржник) був позбавлений можливості користуватися об`єктом оренди, а з 24.11.2018 об`єкт оренди взагалі був демонтований та знищений, про що суду надано відповідні докази.

Також скаржник наголосив на тому, що суд першої інстанції не надав правової оцінки тим обставинам, що об`єкт оренди з 13.11.2018 був захоплений невідомими особами, а отже, відповідач не мав змоги користуватися об`єктом внаслідок існування обставин, за які він не відповідає, а тому і обов`язок по сплаті орендних платежів у нього відсутній.

Також в процесі розгляду справи у суді апеляційної інстанції скаржник в підтвердження своїх доводів подав повідомлення-виклик для складання акту загибелі майна від 03.11.2020 №01/03-11, повідомлення-виклик для складання акту загибелі майна (повторне) від 25.11.2020 №02/25-11, Акт загибелі (знищення) майна від 09.12.2020.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2020, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 апеляційну скаргу Повного товариства "Ломбард "Експрес-готівка" Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ фінансових рішень" і компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 у справі №910/3665/20 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 поновлено Повному товариству "Ломбард "Експрес-готівка" Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ фінансових рішень" і компанія" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 у справі №910/3665/20. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 14.12.2020 о 15:00 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 07.12.2020. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 07.12.2020. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/5241/20 від 14.12.2020, у зв`язку з перебуванням судді Попікової О.В. у відпустці, яка входять до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3665/20.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Владимиренко С.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 апеляційну скаргу Повного товариства "Ломбард "Експрес-готівка" Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ фінансових рішень" і компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 у справі №910/3665/20 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Владимиренко С.В., Євсіков О.О. Повідомлено учасників справи про розгляд справи в раніше призначеному судовому засіданні 14.12.2020 о 15:00 год.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020, від 25.02.2021, від 22.02.2021 розгляд справи було відкладено та у судових засіданнях оголошувалась перерва, зокрема у судовому засіданні від 22.02.2021 до 10.03.2021.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач у відзиві зазначає, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 10.03.2021 з`явився представник відповідача.

Позивач до судового засідання вкотре не з`явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.

09.03.2021 до судового засідання позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що триває процес внесення представника позивача Конюх С.І. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та цей процес затягнувся у зв`язку із необхідністю переоформлення установчих документів. Водночас, виконавчий директор ОСОБА_1. перебуває на лікарняному і не може прийняти участь у судовому засіданні 10.03.2021.

Розглянувши клопотання колегія суддів дійшла висновку відмовити в його задоволенні, зважаючи на наступне.

За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Колегія суддів, порадившись на місці, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, про що постановлено протокольну ухвалу. Колегією суддів враховано, що позивач належним чином повідомлений про дату та час судового засідання у справі, а тому не був позбавлений права на участь у судовому засіданні. Зокрема, сама по собі обставина подачі чергового клопотання не слугує підставою відкладення розгляду справи. Між тим, питання щодо належного оформлення повноважень представника позивача неодноразово досліджувалось у судових засіданнях.

Зважаючи на те, що розгляд даної справи здійснювався протягом тривалого часу у позивача було достатньо часу для реалізації своїх прав, в тому числі забезпечити явку у судове засідання належного представника, в тому числі адвоката. Між тим, позивачем у процесі апеляційного перегляду справи неодноразово подавались відзив та відповідь на пояснення відповідача та висловлено його позицію щодо апеляційної скарги.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

10.07.2017 між УКРСОЮЗСЕРВІС (орендодавець) та ПТ "Ломбард "Експрес-готівка" ТОВ "Світ фінансових рішень" і КО" (орендар) був укладений договір оренди майна б/н (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове орендне платне користування в належному технічному стані, майно у складі: будівлі площею 28 кв.м., будівлі для вбиральні площею 2,5 кв.м., споруди - асфальтованого майданчика загальною площею 360 кв.м., залізобетонної огорожі довжиною 45 м., висотою 2.3 м., металевих воріт з хвірткою (разом далі - об`єкт), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А.

Згідно з п. 3.1 Договору передача об`єкту в оренду здійснюється за актом прийому-передачі, який є невід`ємною частиною договору, підписується в день передачі об`єкта та свідчить про фактичну передачу об`єкта в оренду.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за користування об`єктом орендар сплачує не пізніше 25 числа попереднього місяця за наступний місяць орендну плату в сумі 24 000,00 грн. в місяць, в т.ч. ПДВ 4 000,00 грн. станом на 01.04.2017.

В разі, якщо індекс інфляції за поточний місяць більше одиниці, розмір орендної плати за наступний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати на цей індекс інфляції (п. 5.2 Договору).

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове орендне платне користування об`єкт оренди, що підтверджується актом прийому-передачі від 14.07.2017, який є додатком №1 до Договору.

07.05.2018 сторонами укладена додаткова угода до Договору, відповідно до якої пункт 4.1 викладено в наступній редакції: "об`єкт надається в оренду з "14" липня 2017 року по "31" липня 2019 року включно".

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати орендних платежів на підставі Договору за період з квітня по липень 2019 року, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 115 056,22 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Договір від 10.07.2017 є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт прийому-передачі майна від 14.07.2017) підтверджується факт передачі в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об`єктом оренди за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд апеляційної інстанції, дослідивши умови укладеного договору оренди від 10.07.2017 встановив, що пунктом 5.1 договору сторонами визначено розмір орендної плати, а у п.4.1 договору (згідно з Додатковою угодою від 07.05.2018) узгоджено строк оренди - з 14.07.2017 по 31.07.2019 включно.

Відповідно до положень п.5.9 договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкту за актом прийому-передачі включно.

У п.7.2.3 договору оренди від 10.07.2017 сторонами визначено обов`язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату за користування об`єктом, плату за використання електроенергії, водопостачання і водовідведення, а також плату за комунальні та інші послуги, якщо такі були отримані від орендодавця.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п.п. 5.1, 5.2 Договору у відповідача наявна заборгованість із сплати позивачу орендних платежів у розмірі 115 056,22 грн за період з квітня по липень 2019 року на підставі Договору, а строк виконання грошового зобов`язання на момент подання позовної заяви настав.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 115 056,22 грн на підставі Договору за період з квітня по липень 2019 року.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду не надано.

У доводах апеляційного оскарження, як і під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач продовжував наполягати про неможливість використовувати об`єкт оренди через дії третіх осіб. Ці аргументи колегія суддів визнає необґрунтованими та вважає обгрунтовною позицією суду першої інстанції щодо їх відхилення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 5.9 Договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення Об`єкту за актом прийому-передачі включно.

У п. 7.2.3 Договору сторонами визначено обов`язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату за користування Об`єктом, плату за використання електроенергії, водопостачання і водовідведення, а також плату за комунальні та інші послуги, якщо такі були отримані від Орендодавця.

Наявне в матеріалах справи листування між сторонами та подані письмові пояснення свідчать про те, що орендар у листопаді 2018 року повідомляв про наміри звільнення об`єкта оренди, у січні 2019 на вимогу орендодавця за вих. №01/1-137 від 27.12.2018 щодо повернення майна за актом, припинення договірних відносин, надіслав Акт прийому-передачі майна від 19.11.2018, який позивач відмовився підписати у зв`язку із датою його підписання, що не відповідала фактичним обставинам та необхідністю повернення майна за місцем оренди із передачею орендодавцю ключів.

Умовами п. 8.8 Договору встановлено, що в разі дострокового припинення договору оренди з ініціативи орендаря, орендар письмово повідомляє про це орендодавця за два місяці до дати повернення об`єкта і сплачує орендодавцю орендну плату за останній місяць оренди, а також всі платежі, передбачені цим договором, в повному обсязі.

Відповідно до п. 8.6 Договору визначено, що в разі закінчення строку договору або в разі його дострокового припинення орендар зобов`язується: звільнити Об`єкт і повернути його Орендодавцю на протязі одного календарного дня та підписати акт прийому-передачі; передати Орендодавцю Об`єкт в комплектації, що була на час його передачі в оренду та в стані не гіршому за стан на момент передачі його в оренду.

Об`єкт вважається фактично поверненим Орендодавцеві з моменту підписання акту прийому-передачі. У момент підписання цього акту Орендар передає Орендодавцеві ключі від Об`єкта (п. 8.7 Договору).

Докази припинення сторонами договірних відносин по Договору, дострокового розірвання договору та повернення об`єкта оренди за Актом приймання-передачі, підписання відповідного Акта, станом на час вирішення спору, у матеріалах справи відсутні.

За умовами п. 8.10 Договору в разі звільнення орендарем приміщення без оформлення акту прийому-передачі орендар несе повну матеріальну відповідальність за збитки орендодавця, що виникають в зв`язку з цим, при цьому орендар не звільняється від сплати орендної плати і інших, передбачених цим договором платежів до дня повернення об`єкта за актом.

Разом з тим, обов`язок складання акту прийому-передачі при повернення орендарем орендодавцю об`єкта покладається на орендаря (п. 8.11 Договору).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, відповідно до умов Договору сторонами було узгоджено, що основне зобов`язання відповідача - сплачувати орендну плату за весь час користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється самим лише звільненням об`єкта оренди, оскільки таке припинення можливе з моментом підписання сторонами відповідного акта про повернення орендарем об`єкта оренди.

Суд відзначає, що у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів письмового звернення у встановленому законом порядку до позивача щодо неможливості користуватись майном або намірів достроково розірвати договір оренди від 10.07.2017, що свідчило б про припинення договірних відносин сторін, також суду не доведено факту звільнення об`єкта оренди у листопаді 2018, передачу його за актом прийому-передачі, обов`язок щодо складання якого покладено на орендаря, орендодавцю, та у зв`язку із чим припинення зобов`язання щодо оплати орендної плати чи підстав звільнення її від оплати у зв`язку із неможливістю користування приміщенням.

Згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Наведена норма права визначає як підставу звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Відсутність у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 8 травня 2018 р. № 910/7495/16; № 12-37гс18).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що належні, допустимі та достатні докази в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України припинення сторонами договірних відносин по договору оренди від 10.07.2017, дострокового розірвання договору та повернення об`єкта оренди за Актом приймання-передачі, підписання відповідного Акта, - позивачем не подано ні станом на момент вирішення спору судом першої інстанції, ні станом на момент апеляційного розгляду справи.

При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що доказами припинення договірних відносин між орендодавцем та орендарем, зокрема і внаслідок знищення об`єкта оренди, його захоплення, є повідомлення виконавчого директора орендодавця ОСОБА_1 , заява свідка ОСОБА_2 , лист позивача №01/1-137 від 27.12.2018, фотокартки місця повного демонтажу об`єкта оренди, лист відповідача №17-01-01/19 від 17.01.2019, адвокатські запити до ГУ ДФС у м. Києві №01/28-07.20/02 від 28.07.2020 та до позивача №03/28-07.20/02 від 28.07.2020, відомості з Реєстру досудових розслідувань №12018100010010423 від 14.11.2018, суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, оскільки вказані документи не є належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження наведених відповідачем обставин припинення договірних відносин у встановленому законом порядку (зокрема шляхом двостороннього узгодження сторонами правочину припинення своїх зобов`язань у правовідносинах оренди). Суд відзначає, що у таких документах містяться відомості стосовно певних подій, які не можуть бути покладені в основу твердження про припинення договірних відносин між позивачем та відповідачем в контексті існуючого спору.

Крім того, стосовно нотаріально посвідченої заяви свідка ОСОБА_2 суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. В свою чергу, в силу приписів ст. 208, 526, 651, 759, 781, 784 Цивільного кодексу України, тобто в силу вимог чинного законодавства, обставини припинення певних договірних правовідносин між сторонами даного спору мають відображатися у відповідних документах, у зв`язку з чим заява свідка ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції відхиляється, як належний та допустимий доказ в підтвердження факту припинення договірних відносин між сторонами спору.

Щодо Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.07.2018 (номер довідки 172774062) суд зазначає, що в матеріалах справи наявна подана позивачем копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 40508438 від 05.04.2018), згідно якого об`єкт оренди є власністю позивача (номер запису про право власності 25608775 від 03.04.2018).

Поряд з цим, при апеляційному перегляді даної справи судом враховано, що зазначені обставини також були встановлені при розгляді Господарським судом міста Києва та Північним апеляційним господарським судом справи №910/3160/19, у межах якої судами було розглянуто спір за позовом УКРСОЮЗСЕРВІС до ПТ "Ломбард "Експрес-готівка" ТОВ "Світ фінансових рішень" і КО" про стягнення заборгованості за Договором за період з грудня 2018 року по березень 2019 року. Спір у означеній справі виник між тими ж сторонами, по тому ж договору, але за інший спірний борговий період.

Ухвалою Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №910/3160/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Повного товариства Ломбард Експрес-Готівка Товариства з обмеженою відповідальністю Світ фінансових рішень і Компанія на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у справі № 910/3160/19.

Відтак, у межах даної справи, судом було досліджено вказані обставини з огляду на вимогу про стягнення заборгованості за Договором за інший борговий період період.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на судові рішення у справі № 910/3945/20, які на його думку, є преюдиційними щодо даного спору. Дослідивши судові рішення, колегія суддів зазначає, що у справі № 910/3945/20 розглянуто спір щодо іншого відповідача, позов пред`явлено на іншому договорі оренди та щодо іншого об`єкту оренди, який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Ямська, 72-А.

Крім того, стосовно поданих суду апеляційної інстанції документів за назвою поясненя апелянта від 10.12.2020, як повідомлення-виклик для складання акту загибелі майна від 03.11.2020 №01/03-11, повідомлення-виклик для складання акту загибелі майна (повторне) від 25.11.2020 №02/25-11, Акт загибелі (знищення) майна від 09.12.2020 за підписом з боку представників відповідача, суд апеляційної інстанції не приймає їх до уваги, з огляду на приписи ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем не наведено винятковості випадку стосовно неможливості їх подання до суду першої інстанції та взагалі не обґрунтовано подання цих доказів суду апеляційної інстанції.

Також колегією суддів при дослідженні на предмет прийняття в суді апеляційної інстанції відповідних доказів також враховано правову позицію, викладену постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19.

З урахуванням наведеного вище, оцінивши наявні у справі докази в сукупності та перевіривши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано належних доказів в розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України, а саме письмового звернення у встановленому законом порядку щодо неможливості користуватись майном або намірів достроково розірвати Договір, що свідчило б про припинення договірних відносин сторін. Також відповідачем ні суду першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справи не доведено факту звільнення відповідачем об`єкта оренди у листопаді 2018 року, передачу його орендодавцю за актом прийому-передачі, обов`язок щодо складання якого покладено на орендаря, та у зв`язку із чим припинилося зобов`язання щодо оплати орендної плати чи наявні підстави звільнення від оплати у зв`язку із неможливістю користування приміщенням.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати орендних платежів за спірний період за договором оренди від 10.07.2017 підтверджений матеріалами справи і підстави для звільнення від оплати відповідачем не доведені, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 115 056,22 грн (28 613,83 грн + 28814,13 х 3 місяці (за кожен спірний місяць з урахуванням індексу інфляції згідно п. 5.1, п. 5.2 договору) орендної плати по договору за період з квітня по липень 2019 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, за прострочення виконання зобов`язань щодо оплати орендної плати у заявленому розмірі за період з квітня по липень 2019 року позивачем заявлено про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення) пені у розмірі 33 245,52 грн та 3% річних у розмірі 2 843,28 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.7 Договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення позивачем пені колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо помилковості розрахунку пені, здійсненого позивачем, оскільки останній не містить періодів її нарахування, проте містить кількість днів прострочення, з яких вбачається, що позивачем не дотримано вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, правомірним буде нарахування пені у такі періоди: за квітень 2019 року - з 26.03.2019 по 25.09.2019; за травень 2019 року - з 26.04.2019 по 25.10.2019; за червень 2019 року - з 28.05.2019 по 27.11.2019; за липень 2019 року - з 26.06.2019 по 25.12.2019.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 19 505,69 грн, за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 26.03.2019 по 25.12.2019.

Що стосується заявленого до стягнення розрахунку 3% річних суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 843,28 грн.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 115 056,22 грн, пені у розмірі 19 505,69 грн та 3% річних у розмірі 2 843,28 грн є обгурнтованим та доведеним, в іншій частині позовних вимог (пеня у розмірі 13 739,83 грн) правомірно відмовлено судом.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.

Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 у справі №910/3665/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови суду складено та підписано - 16.03.2021.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.В. Владимиренко