Постанова

від 11.03.2021 по справі 923/188/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 923/188/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря Низенко В. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємства Шарм Плюс

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Філінюка І.Г., Богатиря К.В., Бєляновського В.В.

від 08.12.2020

за позовом ОСОБА_1

до Приватного підприємства Шарм Плюс

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2

про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників підприємства, статуту та скасування державної реєстрації змін до установчих документів

за участю представників:

від позивача: Дев`ятка О.Г.

від відповідача: Мироненко К.Б.

від третьої особи: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до Приватного підприємства Шарм Плюс про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства Шарм Плюс (код ЄДРПОУ 36388200), оформлених протоколом № 1/03/2016 від 09 березня 2016 року;

- визнання недійсним статуту Приватного підприємства Шарм Плюс (код ЄДРПОУ 36388200) у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів засновників Приватного підприємства Шарм Плюс , оформленим протоколом № 1/03/2016 від 09 березня 2016 року;

- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства Шарм Плюс (код ЄДРПОУ 36388200), оформлених протоколом № 2/03/2016 від 23 березня 2016 року;

- визнання недійсним статуту Приватного підприємства Шарм Плюс (код ЄДРПОУ 36388200) у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників Приватного підприємства Шарм Плюс , оформленим протоколом №2/03/2016 від 23 березня 2016 року;

- визнання недійсною заяви ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 22.03.2016 про вихід зі складу учасників (засновників) Приватного підприємства Шарм Плюс ;

- скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб підприємців та громадських формувань від 21.03.2016 за № 10751050007002220 Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи проведеної державним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Чернегою О.В.: зміна місцезнаходження, зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників;

- скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб підприємців та громадських формувань від 29.03.2016 за № 15561050008057680 Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи проведеної державним реєстратором КП Центр Розвитку та інвестиції Васильківського району Гутник І.І.: зміна складу або інформації про засновників;

- скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.04.2016 за № 15561070009057680 Державна реєстрація відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах , проведеної державним реєстратором КП Центр Розвитку та інвестиції Васильківського району Гутник І.І.: зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів;

- скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 07.03.2018 № 14991100011019536; внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації, проведеної державним реєстратором Херсонської міської ради Херсонської області Сидоровим В.А.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на загальних зборах учасників Приватного підприємства Шарм Плюс , які відбулися 09 та 23 березня 2016 року ОСОБА_1 участі не брала, письмового повідомлення із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного не отримувала, протоколи загальних зборів від 09 березня 2016 року № 1/03/2016 та від 23 березня 2016 року № 2/03/2016 не підписувала, заяву про свій вихід зі складу учасників (засновників) Приватного підприємства Шарм Плюс не підписувала та не подавала.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем норм Закону України Закону України Про господарські товариства , Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) і ОСОБА_2 (надалі - третя особа, ОСОБА_2 ) є засновниками Приватного підприємства Шарм Плюс (надалі - відповідач або підприємство), яке було зареєстровано 03.03.2009, номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - 10781020000002714 (код ЄДРПОУ 36388200).

Згідно із статутом підприємства, в редакції від 02.03.2009 (п.6.2.) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.03.2016, ОСОБА_1 володіла часткою статутного фонду підприємства вартістю 700 000,00 грн, що складало 50 % статутного фонду, ОСОБА_2 володів часткою статутного фонду підприємства в розмірі 700 000,00 грн, що також становить 50 % статутного фонду.

Позивачка зазначає, що 09 березня 2016 року відбулись загальні збори учасників Приватного підприємства Шарм Плюс , на яких, згідно протоколу №1/03/2016 від 09 березня 2016 року присутні засновники одноголосно вирішили:

- збільшити частку учасника - ОСОБА_2 за рахунок додаткового особистого внеску у розмірі 30 000,00 грн та затвердити статутний капітал Приватного підприємства Шарм Плюс у розмірі 1 430 000,00 гривень;

- затвердити порядок розподілу часток учасників (засновників) у статутному капіталі Приватного підприємства Шарм Плюс : ОСОБА_1 - частка в грн - 700 000,00 грн, частка в % - 49,6%; ОСОБА_2 - частка в грн - 730 000,00 грн., частка в % - 50,4%;

- затвердити нове місцезнаходження Приватного підприємства Шарм Плюс : м.Одеса, пл. Грецька 3/4, прим. 736;

- затвердити, підписати та провести державну реєстрацію статуту у новій редакції згідно вимог чинного законодавства України.

Вказаний протокол містить підписи від імені учасників підприємства - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

На підставі протоколу № 1/03/2016 від 09 березня 2016 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені реєстраційні дії від 21.03.2016 за № 10751050007002220 Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи , проведені державним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Чернегою О.В.: зміна місцезнаходження, зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників.

Заявою від 22.03.2016 ОСОБА_1 повідомила загальні збори учасників Приватного підприємства Шарм Плюс про свій вихід зі складу учасників (засновників) Приватного підприємства Шарм Плюс та просила виплатити їй належну частку у статутному капіталі Приватного підприємства Шарм Плюс .

23 березня 2016 року відбулись загальні збори учасників Приватного підприємства Шарм Плюс , на яких, згідно протоколу № 2/03/2016 від 23 березня 2016 року присутні засновники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одноголосно вирішили:

- прийняти заяву ОСОБА_1 про вихід зі складу учасників (засновників) Приватного підприємства Шарм Плюс та виключити її із складу учасників (засновників) Приватного підприємства Шарм Плюс із наступною виплатою належної частки у статутному капіталі Приватного підприємства Шарм Плюс ;

- затвердити наступний порядок розподілу часток учасників (засновників) у статутному капіталі Приватного підприємства Шарм Плюс : ОСОБА_2 - частка в грн. 1 430 000,00 грн, частка у % - 100%;

- затвердити, підписати та провести державну реєстрацію статуту у новій редакції згідно вимог чинного законодавства України.

Вказаний протокол містить підписи від імені учасників Підприємства: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

На підставі протоколу № 2/03/2016 від 23 березня 2016 року та заяви ОСОБА_1 від 22.03.2016 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені реєстраційні дії від 29.03.2016 за № 15561050008057680 Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи , проведені державним реєстратором КП Центр Розвитку та інвестиції Васильківського району Гутник І.І. : зміна складу або інформації про засновників, щодо виключення позивача зі складу учасників Підприємства.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 405-ПТ від 17.08.2017, підпис від імені ОСОБА_1 в графі Підписи учасників (засновників): на спірних протоколах №1/03/2016 від 09 березня 2016 року та № 2/03/2016 від 23 березня 2016 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 , в графі Підпис заяви від 22.03.2016, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Зазначеним вище позивачка обґрунтовує, що у загальних зборах учасників Приватного підприємства Шарм Плюс , які відбулися 09.03.2016 та 23.03.2016 вона участі не брала, письмового повідомлення із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного не отримувала, протоколи загальних зборів № 1/03/2016 від 09 березня 2016 року та № 2/03/2016 від 23 березня 2016 року не підписувала, заяву від 22.03.2016 про свій вихід зі складу учасників (засновників) Приватного підприємства Шарм Плюс не підписувала та не подавала.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020 у справі № 923/188/20 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства Шарм Плюс , оформлене протоколом № 1/03/2016 від 09 березня 2016 року.

Визнано недійсним Статут Приватного підприємства Шарм Плюс у новій редакції, затверджений рішенням загальних зборів засновників Приватного підприємства Шарм Плюс , оформлений протоколом № 1/03/2016 від 09 березня 2016 року.

Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства Шарм Плюс , оформлене протоколом № 2/03/2016 від 23 березня 2016 року.

Визнано недійсним Статут Приватного підприємства Шарм Плюс у новій редакції, затверджений рішенням загальних зборів учасників Приватного підприємства Шарм Плюс , оформлений протоколом № 2/03/2016 від 23 березня 2016 року.

Визнано недійсною заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) від 22.03.2016 про вихід зі складу учасників (засновників) Приватного підприємства Шарм Плюс ;

Скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб підприємців та громадських формувань від 21.03.2016 за № 10751050007002220 Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи проведену державним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Чернегою О.В.: зміна місцезнаходження, зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників.

Скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб підприємців та громадських формувань від 29.03.2016 за № 15561050008057680 Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, проведену державним реєстратором КП Центр Розвитку та інвестиції Васильківського району Гутник І.І.: зміна складу або інформації про засновників.

Скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.04.2016 за № 15561070009057680 Державна реєстрація відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах проведену державним реєстратором КП Центр Розвитку та інвестиції Васильківського району Гутник І.І.: зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів.

Скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 07.03.2018 № 14991100011019536; внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації, проведену державним реєстратором Херсонської міської ради Херсонської області Сидоровим В.А.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів належного повідомлення позивача про проведення 09.03.2016 та 23.03.2016 зборів учасників Приватного підприємства Шарм Плюс , а також не подано доказів надіслання порядку денного таких зборів на адресу позивача.

У зв`язку з чим, всупереч вимогам частини п?ятої статті 61 Закону України Про господарські товариства та п.4.19. Статуту, позивачку, як власника 50% статутного капіталу ПП Шарм Плюс , не було повідомлено про проведення 09.03.2016 та 23.03.2016 загальних зборів учасників Приватного підприємства Шарм Плюс , а також не надіслано порядок денний таких зборів за адресою місця проживання позивачки, чим порушено її право на участь в загальних зборах, що є самостійною підставою для визнання недійсним рішення, прийнятого на зборах засновників, проведених без участі засновника/учасника, не повідомленого у визначений Законом спосіб про дату, час, місце проведення таких зборів і порядок денний.

Крім того, місцевим господарським судом враховано висновок експерта № 405-ПТ, яким доведений факт того, що протоколи загальних зборів учасників Приватного підприємства Шарм Плюс від 09.03.2016 та 23.03.2016 та заява про вихід зі складу учасників підприємства від 22.03.2016, підписані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Таким чином, оскаржувані протоколи та заява містять недостовірні відомості щодо присутності позивача на цих зборах та його участі у прийнятті рішень.

Також, місцевим господарським судом задоволено вимогу позивача про визнання недійсним статуту Приватного підприємства Шарм Плюс в новій редакції, яка затверджена рішенням загальних зборів учасників Приватного підприємства Шарм Плюс від 09.03.2016 та від 23.03.2016, оскільки вказані рішення загальних зборів суд визнав недійсними, а тому як наслідок, статут у нових редакціях, які затверджені незаконними рішеннями, підлягає визнанню недійсним.

Щодо вимог про скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб підприємців та громадських формувань, то суд зазначив, що зміни та рішення ОСОБА_2 щодо припинення підприємства порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, а тому вони також підлягають скасуванню, як похідні від вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів та статуту підприємства у нових редакціях.

Щодо позовних вимог про визнання недійсною заяви ОСОБА_1 від 22.03.2016 про вихід зі складу учасників (засновників) Приватного підприємства Шарм Плюс , то суд зазначив, що з урахуванням відсутності волевиявлення позивача на складення спірної заяви, припинення права ОСОБА_1 на частку у статутному капіталі підприємства вчинено з порушенням частини третьої статті 203 Цивільного кодексу України, що з огляду на частину першу статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання її недійсною.

Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 08.12.2020 рішення Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020 залишив без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Приватне підприємство Шарм Плюс звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 у справі № 923/188/20, у якій просило його скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктами 1, 2 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначив, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, зокрема, суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2018 № 2а-2573/11 (провадження № 11-39зва18). Скаржником також зазначено про наявність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17 (у касаційній скарзі допущено описку та помилково зазначено у справі №461/3657/17, однак постанова з таким номером від 05.02.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня, у той час як наведеній в касаційній скарзі постанові відповідачє постанова Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17) та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Крім того, скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції встановлено обставини, які мають значення для справи, на підставі недопустимого доказу, а також необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення почеркознавчої експертизи та відмовлено у розгляді заяви про застосування строків позовної давності.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що наведені відповідачем доводи є необґрунтованими, у зв?язку з чим касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а судові рішення - без змін, а також заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу. Суд вважає наведені позивачем доводи обгрунтованими та достатніми для задоволення його клопотання, у зв?язку з чим продовжує позивачу строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Згідно із статтями 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Статтею 113 Господарського кодексу України визначено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

При цьому, статут підприємства - це установчий документ, на основі якого діє таке підприємство, який визначає порядок створення, діяльності та припинення діяльності останнього.

Пунктом 4.1. статуту Приватного підприємства Шарм Плюс (в редакції від 02.03.2009) визначено, що вищим органом управління підприємством є загальні збори власників. Вони скликаються не рідше двох разів на рік і вважаються повноважними, якщо на них присутні власники (представники власників), що володіють у сукупності більше як 60 відсотками загальної кількості голосів власників підприємства (пункт 4.13).

Власники (їх повноважні представники) на засіданні зборів мають кількість голосів пропорційну розміру їх часток у Статутному фонді Підприємства (пункт 4.14 статуту).

Відповідно до пункту 4.17. статуту про проведення зборів власників голова зборів повідомляє власників письмово із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.

Згідно з пунктом 4.19. статуту повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання зборів.

Дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, встановивши те, що позивачка не була належним чином повідомлена про час та місце проведення загальних зборів 09.03.2016 та 23.03.2016, а також не брала участі у цих загальних зборах, що є порушенням її права, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Приватного підприємства Шарм Плюс від 09.03.2016 та від 23.03.2016, які оформлені протоколами загальних зборів № 1/03/2016 від 09.03.2016 та № 2/03/2016 від 23.03.2016, оскільки вони прийняті за відсутності кворуму для проведення загальних зборів та прийняття рішень на них.

Наслідком визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Приватного підприємства Шарм Плюс від 09.03.2016 та від 23.03.2016, які оформлені протоколами загальних зборів № 1/03/2016 від 09.03.2016 та № 2/03/2016 від 23.03.2016, є визнання недійсними статуту у нових редакціях, затверджених цими рішеннями, та скасування рішень про державну реєстрацію змін до установчих документів Приватного підприємства Шарм Плюс .

Також, у зв?язку з встановленням відсутності волевиявлення позивачки на складення заяви про вихід зі складу учасників підприємства, припинення її права на частку у статутному капіталі Приватного підприємства Шарм Плюс вчинено з порушенням частини третьої статті 203 Цивільного кодексу України, що правильно визнано судами попередніх інстанцій підставою для визнання її недійсною.

Доводи касаційної скарги таких висновків суду не спростовують та зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції касаційного суду згідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно зазначити таке.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судові рішення у даній справі прийнято без врахування позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.02.2018 у справі № 2а-2573/11 щодо належного повідомлення учасника справи про судові засідання у справі.

Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, п. 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у

Як вбачається з постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2а-2573/11 її прийняття обумовлене тим, що рішенням Європейського суду з прав людини від 27.06.2017 у справі Лазаренко та інші проти України встановлено, що Україна порушила стосовно заявниці ОСОБА_5 пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР. А саме встановлено, що заявницю - фізичну особу не було повідомлено про здійснення апеляційного провадження у справі у зв?язку з чим вона була позбавлена можливості подати заперечення стосовно поданої апеляційної скарги.

У справі № 923/188/20 судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції з метою належного повідомлення відповідача - Приватного підприємства Шарм Плюс про дату, час і місце проведення судових засідань у даній справі здійснював надсилання копій відповідних ухвал на адресу юридичної особи, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 73003, м. Херсон, вул.Паровозна, 31, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями з довідками поштової установи про причини невручення. Крім того, судом першої інстанції відповідача та третю особу повідомлено через оголошення про виклик в судове засідання на офіційному веб-сайті судової влади України. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що при зверненні з апеляційною скаргою скаржником зазначено ту ж саму адресу: 73003, м.Херсон, вул. Паровозна, 31, за цією адресою судом апеляційної інстанції надсилалась кореспонденція відповідачу, і кореспонденцію, що надходила від апеляційного суду відповідач отримував. Тобто висновки суду апеляційної інстанції, що неотримання скаржником поштової кореспонденції, яка надсилалась місцевим господарським судом, за належною адресою відповідача, залежало від волевиявлення самого адресата, тобто мало суб`єктивний характер, є обґрунтованими.

Отже, висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2а-2573/11 не є релевантними для справи №923/188/20.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Щодо оскарження рішення суду апеляційної інстанції з підстав передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, то заявник вказує на необхідність відступити від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 05.02.2020 №461/3675/17, про те, що висновки експерта, виконані у кримінальному провадженні, можуть враховуватись у якості допустимих доказів судами інших юрисдикцій, окрім кримінальної.

Вказуючи на необхідність відступити від цього висновку Верховного Суду, відповідач зазначив, що враховуючи висновок експертизи, проведеної в кримінальному провадженні, порушується принцип рівності сторін, оскільки відповідач не є учасником кримінального провадження на відміну від позивачки, суд не задовольнив клопотання відповідача про призначення експертизи в порядку Господарського процесуального кодексу України. Врахування висновків експерта, виконаних за правилами КПК України не узгоджується з приписами частини 3 статті 98 Господарського процесуального кодексу України. Презюмування того факту, що висновок, виконаний за правилами КПК України є законним - є не більш як припущення, на якому не може ґрунтуватись рішення суду. Оцінюючи висновок експерта, який наданий у кримінальній справі, господарський суд у своєму рішенні встановлює юридичні факти, які під час розгляду кримінальної справи можуть бути використані іншим судом як преюдиціальні, тобто висновок про винуватість особи легалізується у рішенні господарського суду задовго до вироку у кримінальній справі.

Відповідно до статті 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної.

Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу, тощо.

Аналогічна позиція була неодноразово викладена Верховним Судом (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.06.2018 у справі № 907/651/17, від 08.08.2018 у справі № 907/679/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18), відступати від якої з наведених скаржником мотивів немає підстав.

Рішення господарського суду ні за яких умов не може містити висновку про винуватість особи щодо якої порушена кримінальна справа.

Судом апеляційної інстанції було досліджено поданий позивачем висновок експерта від 17.08.2017 № 405-ПТ та встановлено, що судовий експерт попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

Отже, суд не знаходить підстав для відступу від висновку Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №461/3675/17, про те, що висновки експерта, виконані у кримінальному провадженні, можуть враховуватись у якості допустимих доказів судами інших юрисдикцій, окрім кримінальної.

Щодо підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, то доводи касаційної скарги скаржника щодо скасування рішення суду апеляційної інстанції відповідно до пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою фактів, на які посилався скаржник у апеляційній скарзі, а також до незгоди з висновками судів, які покладені в основу судових рішень про задоволення позову. Доказів на підтвердження аргументів про недопустимість доказів у справі в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України скаржником не надано.

Незгода скаржника з підставами, з яких судом апеляційної інстанції було відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про призначення експертизи, а також відмовлено у застосуванні строків позовної давності спрямована на переоцінку доказів, що не є компетенцією Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, відсутні підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до цього суду згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, на яку скаржник посилається в обґрунтування безпідставності врахування висновку експертизи, проведеної в кримінальній справі, залишення судом без задоволення його клопотання про призначення експертизи в порядку ГПК України та застосування строків позовної давності.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.

Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою в цій частині на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

Судові витрати

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1 Касаційне провадження у справі № 923/188/20, відкрите за касаційною скаргою Приватного підприємства Шарм Плюс на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу Приватного підприємства Шарм Плюс залишити без задоволення.

3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 у справі № 923/188/20 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

В. Студенець