Постанова

від 10.03.2021 по справі 311/32/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 311/32/18

провадження № 61-5531св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі: Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, Головного управління Держгеокадастру

у Запорізькій області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа ? Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 серпня 2018 року

у складі судді Сидоренко Ю. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю.,

Онищенка Е. А.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року заступник керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Василівська РДА Запорізької області), Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі -

ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:

розірвати договір оренди землі від 21 лютого 2005 року, укладений між Василівською РДА Запорізької області та ОСОБА_1 , зареєстрований

у відділі Держкомзему у Василівському районі Запорізької області від 21 травня 2005 року, відносно земельної ділянки площею 14,9 га з кадастровим номером: 2320983300:08:013:0001;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області земельну ділянку площею 14,9 га з кадастровим номером: 2320983300:08:013:0001, яка розташована на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області;

стягнути із ОСОБА_1 на користь прокуратури Запорізької області

в особі Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Енергодарською місцевою прокуратурою під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин опрацьовано інформацію

ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 10 листопада 2017 року, Василівського управління Токмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області (далі - Токмацька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) від 20 вересня 2017 року щодо заборгованості зі сплати орендної плати й установлено факт систематичної несплати (понад 12 місяців) орендної плати за користування земельною ділянкою фізичною особою ОСОБА_1

21 лютого 2005 року між Василівською РДА Запорізької області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, який зареєстровано 12 травня 2005 року

у Василівському районному відділі Запорізької регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040526600003.

Відповідно до умов вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель запасу, яка знаходиться на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області; об`єктом оренди відповідно до пункту 2 вказаного договору є земельна ділянка площею 14,9 га (кадастровий номер: 2320983300:08:013:0001); правочин укладено на 49 років.

На підставі договору про внесення змін до договору оренди землі від 04 жовтня 2011 року пункт 5 договору викладено в новій редакції, згідно з якою нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно довідки відділу Держкомзему

у Василівському районі Запорізької області від 04 жовтня 2011 становить 203 402, 88 грн. У пункті 9 договору сторони узгодили, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі 6 102,10 грн на рік, що становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Пункт 11 договору викладено в новій редакції, згідно з якою орендна плата за договором вноситься у грошовій формі щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Василівського району Малобілозерської сільської ради.

Відповідачем зобов`язання за договором належним чином не виконувалося, орендна плата за земельну ділянку державної власності своєчасно та в повному обсязі не сплачувалася, що призвело до виникнення заборгованості. Протягом грудня 2016 року - листопада 2017 року орендарем жодного разу не сплачено орендну плату за землю та згідно інтегрованої картки платників податків сума заборгованості по орендній платі ОСОБА_1 станом на 28 листопада 2017 року становила 9 145,82 грн. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області) вживалися заходи щодо стягнення заборгованості з орендної плати, постановами Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 у справі

№ 808/2996/16 та від 18 вересня 2017 у справі № 808/1897/17 позови

ГУ ДФС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом з орендної плати фізичних осіб задоволені, що підтверджує систематичне невиконання зобов`язань зі сплати оренди ОСОБА_1 . Несплата ОСОБА_1 орендної плати за користування земельною ділянкою площею 14,9 га понад 12 місяців поспіль є систематичною, у зв`язку

з чим є підстави для припинення права користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою та розірвання договору оренди земельної ділянки від

21 лютого 2005 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 10 серпня

2018 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що відсутні підстави для розірвання договору оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати, оскільки не надано доказів, які б підтверджували фіксацію органами Державної фіскальної служби України наявності у ОСОБА_1 щомісячної заборгованості

з орендної плати за спірною земельною ділянкою згідно вимог пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також відповідно до пункту 287.5 статті 287 ПК України, яким передбачено сплату податку на землю протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, доказів направлення вказаними органами на адресу ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення. Ні договір оренди землі від 21 лютого 2005 року, ні додатковий договір від 04 жовтня 2011 року не містять конкретного розміру щомісячної орендної плати.

Після відкриття провадження у цій справі 15 лютого 2018 року ОСОБА_1 сплатив орендну плату за землю в сумі 13 986,01 грн, тому на момент ухвалення судових рішень заборгованість з орендної плати у відповідача відсутня.

Суд першої інстанції зробив висновок про відсутність доказів на підтвердження договірних відносин за договором оренди землі від 21 лютого 2005 року, оскільки в наявній в матеріалах справи копії зазначеного договору відсутні аркуші

з пунктами 25 - 30 договору. Разом з тим, апеляційний суд зробив висновок, що договір оренди землі від 21 лютого 2005 року та договір про внесення змін до договору оренди землі від 04 жовтня 2011 року № 593, копія якого міститься

в матеріалах справи, є укладеними, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд першої інстанції не досліджував докази, на які посилався прокурор

в обґрунтування заявлених позовних вимог, а саме: постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі

№ 808/2996/16 та від 18 вересня 2017 року у справі № 808/1897/17, оскільки копія постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня

2017 року у справі № 808/1897/17 не містить відмітки про набрання цим судовим рішенням законної сили; постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 808/2996/16 долучена прокурором

у неповному обсязі, що позбавляє суд можливості з`ясувати обґрунтування та підстави прийнятого судом рішення. Відповідних та належним чином завірених копій зазначених постанов Запорізького окружного адміністративного суду прокурором не надано. Із зазначених постанов не вбачалася наявність

у ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати саме за спірним договором оренди, та саме у період з грудня 2016 року по листопад 2017 року, який зазначений у позовній заяві. Відповідно до довідок та інформацій Василівського відділення Токмацької ОДПІ ДФС в Запорізькій області станом на 01 грудня

2016 року у відповідача існувала заборгованість по пені в сумі 4 566,77 грн, що не є тотожнім поняттям із заборгованістю з орендної плати.

Аргументи учасників справи

У березні 2019 року заступник прокурора Запорізької області подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 серпня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2019 року, в якій, посилаючись на необґрунтованість судових рішень належними, допустимими та достовірними доказами, неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову; стягнути судові витрати.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту систематичної несплати відповідачем орендних платежів не відповідають обставинам справи, оскільки цей факт доведено належними й допустимими доказами. ОСОБА_1 , починаючи

з 2013 року, систематично й істотно порушував умови договору оренди щодо сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою. Заходи на погашення заборгованості вживалися відповідачем тільки після пред`явлення відповідних позовів, що свідчить про свідоме небажання добровільно сплачувати орендну плату. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 808/2996/16 за позовом Токмацької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області до ОСОБА_1 встановлено, що відповідач

у 2013-2015 роках належним чином не виконував умови договору оренди земельної ділянки, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 4 566,77 грн, яка стягнута у судовому порядку. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року у справі № 808/1897/17 позов ГУ ДФС у Запорізькій області до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто

з відповідача заборгованість із орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, яка виникла з 07 грудня 2016 року у розмірі 10 405,82 грн,

з яких сума основної заборгованості складала 9 145,82 грн та пеня - 1 260 грн. Цим рішенням установлено, що ГУ ДФС у Запорізькій області 30 червня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 36-13 про нарахування ОСОБА_1 грошового зобов`язання у розмірі 9 145,82 грн, яке 08 жовтня 2016 року отримано ОСОБА_1 . Враховуючи, що сума грошового зобов`язання

у встановлені законом строки не сплачена, з 07 грудня 2016 року виник податковий борг. Це підтверджується також інформацією Василівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області від 28 грудня 2017 року.

Судами не враховано позицію ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області та Василівської РДА Запорізької області, які наполягали на розірванні договору оренди землі.

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов лист ГУ ДФС у Запорізькій області про погодження із зазначеною касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області.

Відзив на касаційні скарги іншими учасниками справи не подано.

Рух справи

УхвалоюВерховного Суду від 20 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

У вересні 2020 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 21 лютого 2005 року між орендодавцем Василівською РДА Запорізької області та орендарем ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за умовами якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 14,9 га, строком на 45 років, орендна плата становить 1 490 грн, яка вноситься в строк до 15 листопада відповідного року. 12 травня 2005 року вказаний договір оренди зареєстрований у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис

№ 040526600003.

04 жовтня 2011 року внесені зміни до договору оренди землі, відповідно до яких пункт 5 договору викладено в новій редакції, згідно з якою нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно довідки відділу Держкомзему у Василівському районі Запорізької області від 04 жовтня 2011 року становить 203 402,88 грн. Відповідно до пункту 9 договору про оренду землі орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі 6 102,10 грн на рік, що становить

3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Пункт 11 Договору про оренду землі викладено в новій редакції, згідно з якою орендна плата по договору вноситься у грошовій формі щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Василівського району Малобілозерська сільська рада. 22 листопада 2011 року зазначений договір про внесення змін до договору оренди землі зареєстрований у відділі Держкомзему у Василівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис

№ 232090004000911 від 22 листопада 2011 року.

Після відкриття провадження у цій справі 15 лютого 2018 року ОСОБА_1 сплатив орендну плату за землю в сумі 13 986,01 грн.

Щодо позовних вимог заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області

Згідно пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним

є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону України Про оренду землі розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

У пункті 288.4 статті 288 ПК України передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

У частині першій статті 32 Закону України Про оренду землі визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження

№ 61-41932сво18) зроблено висновок, що: підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору , оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження

№ 61-29970сво18) зроблено висновок, що тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо) .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 383/708/16-ц (провадження № 61-16985св18) зазначено, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що несплата орендної плати за 2012-2015 роки

у строк, передбачений договором оренди землі, не є систематичною несплатою орендної плати, не врахував, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, а тому той факт, що відповідач сплатив суму заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди. Про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України. Зокрема, такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16 та від 12 грудня

2012 року у справі № 6-146цс12 .

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня

2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначила, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) .

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження

№ 61-11сво17) вказано, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність

і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь

у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися

і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту .

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 808/2996/16 за позовом Токмацької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом оприлюднена

19 січня 2017 року та набрала законної сили 21 лютого 2017 року. Відповідно до зазначеної постанови стягнуто із ОСОБА_1 податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в сумі 4 566,77 грн. Суд встановив, що у зв`язку із несвоєчасною сплатою відповідачем грошових зобов`язань з орендної плати

з фізичних осіб за період 29.11.2013 -26.10.2015 ОСОБА_1 було нараховано пеню у сумі 3 013,36 грн, за період з 25 листопада 2014 року по

26 жовтня 2015 року - у сумі 399,70 грн, та за період з 25 листопада 2014 року по 17 листопада 2015 року - у сумі 1 154,19 грн. В результаті наявної переплати

у розмірі 0,48 грн сума боргу з нарахованої податковим органом пені склала

4 566,77 грн.

Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня

2017 року у справі № 808/1897/17 за позовом ГУ ДФС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом оприлюднена

27 жовтня 2017 року та набрала законної сили 08 листопада 2017 року.Відповідно до зазначеної постанови стягнуто із ОСОБА_1 податковий борг у сумі 10 405, 82 грн. Судом встановлено, що за відповідачем обліковувався борг по орендній платі з фізичних осіб, 08 жовтня 2016 року відповідач отримав податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року № 36-13 про нарахування суми грошового зобов`язання 9 145, 82 грн, проте вказана сума податкових зобов`язань у встановлений законом строк відповідачем не сплачена, у зв`язку з чим вони набули статусу податкового боргу. Токмацькою ОДПІ Головного управління Міндоходів Василівського відділення 21 лютого 2014 року сформована податкова вимога № 63-25 на суму 5 977,33 грн, яка направлена на адресу відповідача засобами поштового зв`язку.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи

і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Апеляційний суд встановив, що пунктом 9 договору оренди землі від 21 лютого 2005 року, зі змінами до цього договору від 04 жовтня 2011 року, передбачено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі 6 102,10 грн на рік; пунктом 11 зазначеного договору визначено, що орендна плата за договором вноситься у грошовій формі щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

За таких обставин судизробили помилковий висновок, що зазначені договори не містять розміру й умов внесення щомісячної орендної плати; застосували статті 286, 287 ПК України, якими врегульований порядок обчислення та строк сплати плати за землю (земельного податку), а не орендної плати; не врахували, що систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є істотним порушенням договору, а сплата відповідачем заборгованості з орендної плати під час розгляду справи не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди.

Щодо позовних вимог заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Василівської РДА Запорізької області

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства

є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня

2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Згідно з пунктом 12 Перехідні положення ЗК України в редакції на час набрання ним чинності 01 січня 2002 року,до розмежування земель державної

і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до повноважень, визначених у статті 122 ЗК України, саме районні державні адміністрації з 01 січня 2002 року до 31 грудня 2012 року були розпорядниками земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту.

Згідно із Законом України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності ,який набрав чинності з 01 січня 2013 року землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За актом прийому-передачі договорів оренди земель сільськогосподарського призначення по Малобілозерській сільській раді від 13 вересня 2013 року Василівська РДА Запорізької області передала зазначений договір оренди землі від 21 лютого 2005 року відділу Держземагентства у Василівському районі (а. с. 78-79 т. 1)

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року

№ 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади шляхом перетворення Держземагентства України створено Держгеокадастр України.

Згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29 вересня 2016 року, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже розпорядником земель за договором оренди землі від 21 лютого 2005 року, зі змінами до цього договору від 04 жовтня 2011 року, стало ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.

За таких обставин права та інтереси Василівської РДА Запорізької області у цій справі не порушено, тому позовні вимоги заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Василівської РДА Запорізької області не підлягають задоволенню саме з цієї підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення

частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з наведеним та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення в частині відмови

у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Василівської РДА Запорізької області змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в частині позовних вимог в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області судові рішення скасувати з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

Відповідно до підпунктів б , в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені прокуратурою Запорізької областісудові витрати у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції

у розмірі 3 200 грн, переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4 800 грн та суді касаційної інстанції у розмірі 6 400 грн, а всього - 14 400 грн, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Разом з тим при поданні касаційної скарги прокуратура Запорізької області відповідно до платіжного доручення від 11 березня 2019 року № 446 сплатила судовий збір у розмірі 19 304,54 грн. Тому 12 904,54 грн (19 304,54 грн - 6 400 грн) підлягає поверненню з державного бюджету згідно зі статтею 7 Закону України Про судовий збір на користь прокуратури Запорізької області.

Керуючись статтями 141, 400, 402 , 412, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задовольнити частково.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 серпня

2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави

в особі Василівської районної державної адміністрації Запорізької областідо ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови .

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 серпня

2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави

в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до ОСОБА_1 , третя особа ? Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку скасувати та у цій частині ухвалити нове рішення.

Позов заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру

у Запорізькій області до ОСОБА_1 , третя особа ? Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 21 лютого 2005 року, укладений між Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області та ОСОБА_1 , зареєстрований у відділі Держкомзему

у Василівському районі Запорізької області від 21 травня 2005 року, відносно земельної ділянки площею 14,9 га з кадастровим номером: 2320983300:08:013:0001.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області земельну ділянку площею 14,9 га з кадастровим номером: 2320983300:08:013:0001, яка розташована на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь прокуратури Запорізької області судові витрати на сплату судового збору в сумі 14 400 грн.

Зобов`язати УК у Печерському районі м. Києва повернути прокуратурі Запорізької області частину сплаченого судового збору у розмірі 12 904,54 грн, що внесений платіжним дорученням від 11 березня 2019 року № 446 на рахунок: 31219207026007, отримувач - УК у Печерському районі м. Києва/22030102, код отримувача - 38004897.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 серпня 2018 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2019 року в скасованій частині втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов