Постанова

від 16.03.2021 по справі 160/1873/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року

м. Київ

справа № 160/1873/19

провадження № К/9901/25684/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско ресурси"

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.08.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Шальєвої В.А., суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.)

у справі №160/1873/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско ресурси"

до Державної служби геології та надр України,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арегріон Україна",

про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Проско ресурси" звернулося 26.02.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра), в якому просило визнати протиправними та скасувати наказ відповідача від 19.12.2016 №489 Про встановлення термінів для усунення порушень , яким зупиненно дію виданих позивачу спеціальних дозволів на користування надрами, та накази відповідача від 07.02.2017 № 66 та від 18.05.2017 № 23, якими внесено зміни до наказу від 19.12.2016 №489.

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 позов задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 19.12.2016 № 489 в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 24.02.2009 № 4921, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Проско ресурси", та в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 24.02.2009 №4922, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Проско ресурси";

визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 07.02.2017 № 66 в частині часткової заміни підстав для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, доповнення переліку порушень та підстав для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 24.02.2009 №4921, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Проско ресурси", та в частині часткової заміни підстав для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 24.02.2009 №4922, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Проско ресурси";

визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 18.05.2017 № 237 в частині, що стосується спеціального дозволу на користування надрами від 24.02.2009 № 4921, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Проско ресурси", та спеціального дозволу на користування надрами від 24.02.2009 № 4922, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Проско ресурси";

зобов`язано Державну службу геології та надр України продовжити строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 24.02.2009 № 4921, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Проско ресурси", та спеціального дозволу на користування надрами від 24.02.2009 № 4922, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю Проско ресурси .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.08.2020 у справі №160/1873/19 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 скасовано, а позовну заяву залишено без розгляду з мотивів пропуску позивачем строку звернення до суду.

4. У поданій касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Проско ресурси із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. 24.02.2009 ТОВ Проско Ресурси отримано спеціальні дозволи на користування надрами з терміном дії до 24.09.2017: № 4921 на ділянку надр: Просянське родовище ділянка Вершинська; № 4922 на ділянку надр: Просянське родовище ділянка Західно-Дібровська.

6. Наказом Державної служби геології та надр України від 19.12.2016 №489 Про встановлення термінів для усунення порушень зупинено дію спеціальних дозволів на користування надрами згідно з переліком, наведеним у додатку до наказу, зокрема, зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами № 4921 від 24.02.2009, виданого ТОВ Проско ресурси , зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами № 4922 від 24.02.2009, виданого ТОВ Проско ресурси (пункт 27 та 28 додатку до наказу), та надано 30 календарних днів для усунення порушень.

7. Листом Державної служби геології та надр України від 23.12.2016 №24080/13/14-16 повідомлено позивача, що зазначеним наказом зупинено дію спеціальних дозволів на користування надрами від 24.02.2009 № 4921 та № 4922 у зв`язку з не усуненням порушення (проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин відповідно до п. 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 р. № 865).

8. Листом від 16.01.2017 №16/01/17-3 ТОВ Проско ресурси повідомило відповідача про те, що на виконання наказу від 19.12.2016 №489 укладено договори з ТОВ Форвард Інвест на проведення робіт з повторної державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин по Просянському родовищу каолінів (ділянки Вершинська та Західно-Дібровська). Враховуючи викладене, позивач просив поновити дію спеціальних дозволів від 24.02.2009 №4921 та №4922.

9. Наказом Державної служби геології та надр України від 07.02.2017 № 66 частково замінено підстави для зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, доповнено перелік порушень та підстав для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, зокрема, спеціальних дозволів на користування надрами від 24.02.2009 № 4921 та № 4922, виданих ТОВ Проско ресурси (пункт 2, 3 додатку до наказу), а саме, доповнено підстави для зупинення дії дозволів підпунктами 3 та 4 пункту 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615.

10. Наказом Державної служби геології та надр України від 18.05.2017 №237 Про встановлення термінів для усунення порушень встановлено термін для усунення порушень законодавства про надра надрокористувачам, зокрема, ТОВ Проско ресурси .

11. Вважаючи накази відповідача від 19.12.2016 № 489, від 07.02.2017 № 66 та від 18.05.2017 № 237 незаконними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

12. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ Проско ресурси не порушувало вимог законодавства, а тому у відповідача були відсутні підстави для зупинення спеціальних дозволів на користування надрами позивача.

13. Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції зазначив, що наявними у справі рекомендованими повідомленнями доводиться отримання ТОВ Проско ресурси спірних наказів відповідача 05.01.2017, 29.03.2017 та 23.06.2017.

14. Проте, з цим позовом позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду лише 26.02.2019, тобто із значним пропуском визначеного КАС України строку на оскарження рішень суб`єкта владних повноважень.

15. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що про порушення своїх прав прийняттям первісного наказу про зупинення дії дозволів, позивач очевидно дізнався ще в січні 2017 року, про що свідчить лист позивача від 16.01.2017 № 16/01/17-3, яким ТОВ Проско ресурси повідомлено відповідача про те, що на виконання наказу від 19.12.2016 № 489 підприємством вчинено ряд дій.

16. Доведеність факту отримання наказів відповідача від 07.02.2017 № 66 та від 18.05.2017 №237, на переконання суду апеляційної інстанції, не викликає сумніву.

17. Окремо суд звернув увагу, що всі спірні накази відповідача були опубліковані офіційному інтернет сайті Державної служби геології та надр України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. У своїй касаційній скарзі позивач наголошує на безпідставності висновків суду апеляційної інстанції щодо доведеності факту отримання засобами поштового зв`язку позивачем наказів відповідача від 07.02.2017 № 66 та від 18.05.2017 № 237. Зазначає, що ідентифікувати особу, підпис якої міститься на наявних у справі зворотних повідомленнях, не вбачається за можливе, а самі зворотні повідомлення оформлені з порушенням вимог Правил надання послуг поштового зв`язку. Зазначає, що жоден нормативний акт не зобов`язує суб`єктів господарювання здійснювати постійний моніторинг інтернет ресурсів відповідача на предмет наявності/відсутності наказів Державної служби геології та надр України.

19. Окремо позивач звертає увагу, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо суті спору: оскаржувані накази відповідача є незаконними та прийняті з порушенням вимог Кодексу України про надра та Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (далі - Порядок №615).

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з наступного.

21. За змістом статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

22. Суд апеляційної інстанції зазначив: доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не надано, а судом не встановлено підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними .

23. Колегія суддів звертає увагу, що для правильного вирішення спору слід надати оцінку висновкам суду апеляційної інстанції про наявність факту пропуску позивачем строку звернення до суду щодо кожного зі спірних наказів відповідача.

24. Щодо наказу Державної служби геології та надр України від 19.12.2016 №489 колегія суддів зазначає таке.

25. У своїй позовній заяві позивач самостійно зазначав, що отримав зазначений наказ на початку січня 2017 року.

26. За змістом зазначеного наказу №489 дія дозволів зупинена у зв`язку з не усуненням позивачем порушення вимог чинного законодавства в частині не проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин відповідно до п. 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 № 865.

27. Суди встановили, що листом від 16.01.2017 №16/01/17-3 ТОВ Проско ресурси повідомило відповідача про те, що на виконання наказу від 19.12.2016 №489 укладено договори з ТОВ Форвард Інвест на проведення робіт з повторної державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин по Просянському родовищу каолінів (ділянки Вершинська та Західно-Дібровська). Враховуючи викладене, позивач просив поновити дію спеціальних дозволів від 24.02.2009 №4921 та №4922.

28. При цьому, позовна заява була мотивована тим, що на зазначений лист від 16.01.2017 №16/01/17-3 відповідач жодним чином не відреагував, дію дозволів не поновив.

29. В обґрунтування власної позиції позивач посилався на пункт 22 Порядку №615, відповідно до якого дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів ДФС і поновлюється органом з питань надання дозволу після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії.

30. Тобто, за твердженням представника позивача, ТОВ Проско ресурси вважало, що факт виправлення підприємством порушення, яке призвело до зупинення дії дозволу, і відсутність подальшої реакції Державної служби геології та надр України, свідчать про позитивне рішення щодо поновлення дії спеціальних дозволів.

31. Суд апеляційної інстанції зазначеним твердженням позивача оцінки не надав. Обставина отримання відповідачем листа від 16.01.2017 №16/01/17-3 та наявність/відсутність реакції на нього - не встановлена.

32. Слід зазначити, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

33. Так, у постанові від 22.12.2018 (справа №826/7430/17) Верховний Суд дійшов такого правового висновку:

Приймаючи рішення про скасування рішення суду першої інстанції та залишення без розгляду адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з матеріалів справи вбачається, що про наявність факту порушення своїх прав та інтересів Товариство могло та повинне було дізнатися у день прийняття оспорюваного наказу - 29.09.2016, тоді як звернулося до суду із даним позовом лише у червні 2017.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції, не надав належної правової оцінки доводам позивача про те, що порушення прав та інтересів Товариства відбулось не у день прийняття оспорюваного наказу, а внаслідок неприйняття Міністерством жодних рішень після подання Товариством 03.04.2017 та 12.05.2017 матеріалів та звернення з клопотаннями про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкції, застосованої наказом Міністерства від 29.09.2017 № 1652 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України", оскільки обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Тобто факт порушеного права визначається не лише датою відповідного рішення суб`єкта владних повноважень .

34. Застосовуючи зазначений правовий висновок, колегія суддів звертає увагу, що правовідносини у цій справі є в певній мірі тотожні справі №826/7430/17. Так, у обох справах:

відповідач - суб`єкт владних повноважень виніс наказ, яким частково була заблокована господарська діяльність позивача;

чинне законодавство передбачає процедуру звернення суб`єкта господарювання з клопотанням про скасування застосованого обмеження;

позивач в межах чинного законодавства звертався до відповідача із клопотанням про скасування застосованого обмеження;

відповідач жодним чином не відреагував на листи/клопотання позивачів.

35. З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції, що позивач про прийняття наказу від 19.12.2016 №489 був обізнаний щонайменше з 05.01.2017 (дата отримання листа відповідача), відповідно, саме з цього часу має відраховуватися строк звернення до суду з цим позовом, є передчасним. Як вже зазначено вище, позивач на той час не вважав спірний наказ незаконним і вчиняв дії з метою його виконання. І лише відсутність реакції на дії підприємства щодо виконання наказу від 19.12.2016 №489, за твердженням позивача, стало підставою для подання позову.

36. Слід зазначити, що термін усунення порушень, які стали підставою для зупинення дії дозволів, є доволі значним (орієнтовно 6 місяців, про що позивач повідомив відповідача).

37. Суд апеляційної інстанції обмежився лише дослідженням факту надсилання позивачем відповідачу листа від 16.01.2017 №16/01/17-3 про усунення порушень. При цьому, не з`ясованим залишився факт отримання відповідачем зазначеного листа та, відповідно, реакція Державної служби геології та надр України на дії позивача, направлені на усунення порушень, про які йдеться в спірному наказі від 19.12.2016 №489. У запереченнях на позов (том 2, а.с. 59) відповідач зазначає про відсутність у нього матеріалів, які б підтверджували факт проведення експертизи. А позивач, у свою чергу, стверджує зворотне.

38. Зазначена обставина є суттєвою та прямо впливає на правильне вирішення цього спору. Адже за наявності факту отримання відповідачем листа від 16.01.2017 №16/01/17-3 і залишення його без уваги (у випадку встановлення такого факту; суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості самостійно дослідити зазначені обставини) у позивача відсутні будь-які інші способи захисту свого порушеного права, окрім як оскарження в судовому порядку наказу Державної служби геології та надр України від 19.12.2016 №489.

39. Наведене свідчить про відсутність факту повного з`ясування судом апеляційної інстанції всіх обставин справи в частині вирішення питання про наявність підстав для залишення позову без розгляду в частині оскарження наказу Державної служби геології та надр України від 19.12.2016 №489.

40. Щодо наказів Державної служби геології та надр України від 07.02.2017 №66 та від 18.05.2017 № 237, колегія суддів зазначає таке.

41. За твердженням позивача, після отримання ним відзиву відповідача у цій справі, йому стало відомо про існування спірних наказів. Після цього позивачем було збільшено позовні вимоги у цій справі (заявлено вимоги про скасування зазначених наказів).

42. Як на доказ отримання позивачем зазначених наказів відповідач посилався на наявні у справі повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, відповідно до яких накази від 07.02.2017 № 66 та від 18.05.2017 № 237 вручені позивачу 29.03.2017 та 23.06.2017 відповідно.

43. Позивач наголошує, що зазначені листи отримані невідомими особами, оскільки на повідомленнях про вручення рекомендованих поштових відправлень відсутні відомості (окрім підпису), які дозволили б таких осіб ідентифікувати.

44. Суд апеляційної інстанції зазначив, що питання вручення рекомендованих відправлень із повідомленням про вручення юридичній особі регламентовано пунктами 94, 96 Правил надання послуг поштового зв`язку.

45. Так, пунктом 94 Правил встановлено, що порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв`язку за місцем обслуговування.

46. Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

47. У разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки.

48. Відправлення "EMS", адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, у приміщенні адресата.

49. Згідно з пунктом 96 цих Правил реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об`єкті поштового зв`язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об`єкті поштового зв`язку.

50. На підставі аналізу зазначених норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні у справі повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень (містять лише підпис особи, яка отримала лист) у повній мірі підтверджують факт отримання позивачем наказів від 07.02.2017 № 66 та від 18.05.2017 № 237.

51. У постанові Верховного Суду від 20.03.2019 (справа №222/1402/16) на підставі аналізу зазначених Правил надання послуг поштового зв`язку Суд дійшов висновку, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвище. Цей запис вносить працівник поштового зв`язку.

52. Колегія суддів звертає увагу, що твердження позивача про той факт, що з наданих відповідачем доказів неможливо достовірно встановити, хто саме отримав зазначені листи фактично залишились проігнорованими. Наявні у матеріалах справи копії рекомендованих повідомлень містять лише підписи невстановленої особи. Зазначені підписи візуально не співпадають з підписом особи, яка від імені позивача отримала наказ Державної служби геології та надр України від 19.12.2016 №489 (факт отримання якого позивачем не заперечується).

53. Крім того, варто зазначити, що вперше подана позивачем позовна заява містила лише дві вимоги: скасування наказу від 19.12.2016 №489 та зобов`язання відповідача продовжити дію спецдозволів. Лише після подання відповідачем заперечень на позов із зазначенням у них про існування наказів від 07.02.2017 № 66 та від 18.05.2017 № 237 позивачем збільшено позовні вимоги та заявлено вимоги про скасування зазначених наказів.

54. Таким чином, в сукупності з відсутністю перевірки обставин отримання відповідачем листа позивача від 16.01.2017 №16/01/17-3 та надання відповіді на нього, колегія суддів звертає увагу на наявність факту неповного з`ясування всіх обставин у справі, що призвели до передчасних висновків про пропуск позивачем строку звернення до суду.

55. Отже, суд апеляційної інстанції невірно застосував норми процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

56. При цьому, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, адже по суті спору рішення суду першої інстанції судом не переглядалось, а тому відсутні підстави для прийняття рішення про залишення в силі рішення суду першої інстанції.

57. Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

58. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції та направлення справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

59. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статей 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско ресурси" задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.08.2020 у справі №160/1873/19 скасувати , а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб