Рішення

від 11.03.2021 по справі 148/1008/19

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/1008/19

Провадження №2/148/115/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 березня 2021 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Мрочко Т.О.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача Захарченка О.В., Баюри З.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до СТОВ "Авангард" про визнання угоди про внесення змін до договору оренди землі недійсною і витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до СТОВ "Авангард" про визнання угоди про внесення змін до договору оренди землі недійсною і витребування майна з чужого незаконного володіння, мотивуючи позовні вимоги тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.06.2013, посвідченого Тульчинською державною нотаріальною конторою, він являється власником земельної ділянки площею 1,7188 га, кадастровий номер 0524385300:01:001:0038, розташованої на території Сільницької сільської ради Тульчинського району, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала його покійній матері ОСОБА_3 відповідно до державного акту серія ЯБ №689701, виданого 17.07.2007 Тульчинською державною адміністрацією.

В 2015 році він дізнався, що належна йому на праві власності земельна ділянка знаходиться в користуванні СТОВ "Авангард". Адміністрацією даного підприємства йому було видано копію договору оренди землі без дати, а також угоду про внесення змін до договору оренди на земельну ділянку від 10.01.2011 з додатками, одним із яких була копія договору про оренду землі уже з датою - 04.12.2007.

Ознайомившись з копією договору оренди землі, а також з угодою про внесення змін до договору оренди на земельну ділянку від 10.01.2011, виявилось, що строк дії договору оренди землі 10 років, а відповідно до угоди про внесення змін до договору оренди на земельну ділянку, в якій вказано, що вносяться зміни до договору оренди землі, зареєстрованого 12.12.2007, строк дії договору продовжено до 25 років. Також ним було виявлено, що в угоді про внесення змін до договору оренди на земельну ділянку від 10.01.2011 року стоїть підпис не його матері, а сам договір оренди землі взагалі не було підписано на той час власником земельної ділянки - його покійною матір`ю.

Встановивши дані обставини, він звернувся до керівництва СТОВ "Авангард" про повернення належної йому земельної ділянки, однак отримав відмову.

Він звернувся з письмовою заявою до Тульчинського ВП Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області на посадових осіб відповідача про скоєний злочин, а саме-самовільне зайняття земельної ділянки.

Тульчинським ВП Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області було відкрито кримінальне провадження 312016020310000365 від 28.06.2016 та в його рамках було призначено та проведено Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України судово-почеркознавчу експертизу, відповідно до висновку якого було встановлено, що підпис в графі " ОСОБА_3 " в угоді про внесення змін до договору оренди на земельну ділянку виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Таким чином, угода про внесення змін до договору оренди на земельну ділянку від 10.01.2011, на підставі якої на сьогоднішній день незаконно користується відповідач його земельною ділянкою, не відповідає вимогам цивільного законодавства.

В зв`язку з даними обставинами він змушений звернутися до суду. Просить визнати недійсною угоду про внесення змін до договору оренди на земельну ділянку від 10.01.2011, яка була укладена між ОСОБА_3 та СТОВ "Авангард", код за ЄДРСПО 25495830, а також витребувати із незаконного володіння СТОВ "Авангард", код за ЄДРСПО 25495830, земельну ділянку площею 1,7188 га, кадастровий номер 0524385300:01:001:0038, розташовану на території Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 06.06.2013. Стягнути з відповідача всі судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просять позов задовольнити. Згідно наявної в матеріалах справи відповіді на відзив позивач вказав, що висновок експерта, отриманий в межах кримінального провадження, проведений у відповідності до вимог "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень від 1998 року та просив задовільнити його позов.

Представники відповідача заперечили позовні вимоги та просять відмовити в задоволенні позовних вимог. Також представник відповідача Баюра З.В. пояснила, що позивач приїздив за паєм та отримував орендну плату. Відповідно до наявного в матеріалах справи відзиву на позовну заяву представник відповідача Захарченко О.В. вказав, що позовні вимоги є безпідставні та бездоказові і СТОВ "Авангард" не визнаються в повному обсязі. На протязі періоду з 04.12.2007 по 23.06.2012 ОСОБА_3 сплачувалась орендна плата і її все влаштовувало, вона не оспорювала договору оренди землі, не зверталась до СТОВ "Авангард" про його недійсність з приводу того, що укладення даного договору не відповідає її волевиявленню, жодних претензій до СТОВ "Авангард" у неї не було з будь-яких підстав. Вважає, що звернення позивача з даним позовом з вищевказаних мотивів є безпідставним та надуманим і є лише його бажанням передати земельну ділянку іншому підприємству. Вважає, що висновок експерта не повинен братись до уваги як доказ.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 04.12.2007 між власником земельної ділянки ОСОБА_3 та СТОВ "Авангард" було укладено договір оренди землі №00416, предметом якого є земельна ділянка площею 1,7188 га, яка розташована на території Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області і належала орендодавцеві на підставі державного акта, що підтверджується копією договору оренди землі №00416 від 04.12.2007 (а.с. 9-10) та копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №689701 (а.с.52). Вказаний договір оренди землі №00416 від 04.12.2007 був укладений строком на 10 років та зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.12.2007 за № 040785300416.

Відповідно до копії акту про передачу та прийом земельної ділянки в оренду від 04.12.2007 (а.с.10) вищевказана земельна ділянка була передана орендодавцем ОСОБА_3 орендарю СТОВ "Авангард" в оренду.

Відповідно до копії угоди про внесення змін до договору оренди на земельну ділянку, земельну частку (пай) від 10.01.2011 (а.с.6) вбачається, що до договору оренди землі №00416, зареєстрованого 12.12.2007, були внесені зміни, зокрема щодо строку дії договору, який був встановлений на 25 років, починаючи з дня реєстрації угоди про внесення змін. Дана угода була зареєстрована у Відділі Держкомзему у Тульчинському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.11.2011 за № 052438534000955.

Відповідно до копії акту Погодження та закріплення меж земельної ділянки від 10.01.2011 (а.с.8) в присутності орендаря та орендодавця проведено встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки гр. ОСОБА_3 , на території Сільницької сільської ради загальною площею 1,7188 га, в тому числі ріллі 1,7188 га. При цьому, в даному акті відсутній підпис орендодавця ОСОБА_3 .

Згідно копії свідоцтва про смерть від 26.06.2012 серія НОМЕР_1 (а.с.15) ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тульчині, Вінницької області померла ОСОБА_3 .

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.06.2013, виданого держаним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори Сухомлин О.А. (а.с.16) позивач успадкував після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку площею 1,7188 га, кадастровий номер 0524385300:01:001:0038, розташовану на території Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.06.2013 №4524678 (а.с.11) за позивачем 06.06.2013 зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку.

Відповідно до копії висновку експерта Вінницького наукового-дослідного експертно-криміналістичного центру від 27.03.2017 за №131-П (а.с.12-14) підпис у графі " ОСОБА_3 " в угоді про внесення змін до договору оренди на земельну ділянку, земельну частку (пай) від 10.01.2011, виконаний не гр. ОСОБА_3 , а іншою особою.

Також за клопотанням позивача у даній справі згідно ухвали суду від 25.03.2020 була призначена судова почеркознавча експертиза. Відповідно до висновку експерта Вінницького наукового-дослідного експертно-криміналістичного центру від 20.05.2020 за №137 (а.с.130-135) підпис у графі "Орендодавець" в угоді про внесення змін до договору оренди на земельну ділянку, земельну частку (пай) від 10.01.2011, що укладений від імені ОСОБА_3 з СТОВ "Авангард", в особі директора Трач М.М., виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Таким чином, предметом позовних вимог є визнання недійсною угоди про внесення змін до договору оренди на земельну ділянку від 10.01.2011, яка була укладена між ОСОБА_3 та СТОВ "Авангард", а також витребування із незаконного володіння СТОВ "Авангард" даної земельної ділянки, власником якої на даний час являється позивач.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.125 Земельного Кодексу України (надалі ЗК України (в редакції чинній на момент укладення спірної угоди) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно ст.13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення спірної угоди) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідноч.1, 4 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною 3 ст.203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч.1 ст.215 ЦК України, так і у ст.229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 в справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що "підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.14 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення спірної угоди) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, а за ст. 18 цього Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22.04.2015 у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не підписано) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки. Також Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що ОСОБА_3 угоду про внесення змін до договору оренди на земельну ділянку, земельну частку (пай) від 10.01.2011, яка була укладена між нею та СТОВ "Авангард"не підписувала, відтак умови даної угоди не погоджувала. В зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що у ОСОБА_3 було відсутнє волевиявлення на укладення спірної угоди, а тому відповідна угода є такою, що не була вчинена, а правовідносини за нею - не виникли.

В свою чергу, правочин, який не вчинено, не може бути визнаний недійсним.

Згідно ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що спірна угода є такою, що не була вчинена, а тому, відповідно, не може бути визнана недійсною, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову в частині визнання недійсною угоди про внесення змін до договору оренди на земельну ділянку від 10.01.2011, яка була укладена між ОСОБА_3 та СТОВ "Авангард",слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

Разом з тим, враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення представників відповідача, судом взято до уваги, що позивач у цій справі також наполягає на поверненні належної йому земельної ділянки, вважаючи, що вона знаходяться у фактичному користуванні СТОВ "Авангард" без установлених законом підстав. При цьому, він пред`являє вимогу про витребування із незаконного володіння СТОВ "Авангард" земельної ділянки площею 1,7188 га, кадастровий номер 0524385300:01:001:0038, розташованої на території Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить його на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.06.2013.

В свою чергу, зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки.

З огляду на те, що 12.12.2017 закінчився строк договору оренди землі №00416 від 04.12.2007, який було укладено строком на 10 років між ОСОБА_3 та СТОВ "Авангард", а нового договору сторони між собою не уклали, відповідач мав би повернути позивачу успадковану ним земельну ділянку, адже у разі припинення договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві (в даному випадку його спадкоємцю) земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Беручи до уваги той факт, що в судовому засіданні підтверджено факт неукладення угоди про внесення змін до договору оренди на земельну ділянку від 10.01.2011, суд приходить до висновку, що починаючи з 13.12.2017 відповідач без законних на те підстав користується належною позивачу земельною ділянкою. Більше того, факт користування земельною ділянкою представниками відповідача в судовому засіданні не заперечувався.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку порушеним є право позивача на користування успадкованою земельною ділянкою, оскільки він, будучи її власником, не може належним чином нею користуватися, так як дана земельна ділянка знаходиться у користуванні відповідача.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у спосіб, визначений ч.3 ст.152 ЗК України та із застосуванням інших, передбачених законом, способів.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, землевласник вправі витребувати земельну ділянку від особи, яка самовільно займає цю земельну ділянку та без відповідної правової підстави заволоділа нею.

З огляду на вищевикладені норми законодавства, суд приходить до висновку, що використання відповідачами після 13.12.2017 земельної ділянки площею 1,7188 га, кадастровий номер 0524385300:01:001:0038 всупереч волі позивача, як її власника, є безпідставним. Відтак, в даному випадку ефективним способом захисту прав позивача буде саме зобов`язання відповідача повернути вищевказану ділянку із незаконного володіння відповідача, а не її витребування, як просить позивач.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи представника відповідача щодо того, що висновок експерта Вінницького наукового-дослідного експертно-криміналістичного центру від 27.03.2017 за №131-П не повинен братись до уваги як доказ не заслуговують на увагу, оскільки у справі за клопотанням позивача була проведена ще одна судова почеркознавча експертиза та висновок експерта збігається з висновком іншого. В свою чергу, даний висновок оцінювався судом разом із іншими доказами, наявними в матеріалах справи і не мав для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх часткового задоволення.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому з врахуванням вимог ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 768,40 грн. (а.с.1), а також витрати за проведення експертизи в розмірі 2250,24 грн. (а.с.127).

Вирішуючи питання судових витрат, щодо правничої допомоги, судом враховано, що згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України представник позивача 10.03.2021 подав заяву про стягнення судових витрат.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката складаються з гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану із справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів, обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, що сплачена відповідною стороною. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення витрат, з урахуванням детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки позов задоволено частково, тому витрати на правову допомогу, понесені відповідачем, підлягають стягненню з позивача.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у своїй постанові від 03.05.2018 в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась останньому його представником - адвокатом Кіцулою В.І. в розмірі 12000 грн., що підтверджується копією договору про надання правничої допомоги від 08.11.2018, копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів, розрахунком витрат (суми гонорару) за надану правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.14 Конституції України, ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.125, 152, 212 ЗК України, ст. 11,15, 16, 202-205, 207, 215, 638 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, 263- 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до СТОВ "Авангард" про визнання угоди про внесення змін до договору оренди землі недійсноюзадовольнити частково.

Зобов`язати СТОВ "Авангард" ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 25495830, місцезнаходження якого: вул. Центральна, 30, с. Сільниця, Тульчинський район, Вінницька область, 23621, повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , земельну ділянку площею 1,7188 га, кадастровий номер 0524385300:01:001:0038, розташовану на території Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 до СТОВ "Авангард" про визнання угоди про внесення змін до договору оренди землі недійсною відмовити.

Стягнути з СТОВ "Авангард", ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 25495830, місцезнаходження якого: вул. Центральна, 30, с. Сільниця, Тульчинський район, Вінницька область, 23621, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати з оплати судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок), витрати за проведення експертизи в розмірі 2250,24 грн. ( дві тисячі двісті п`ятдесят гривень 24 копійки), а також за надану правничу допомогу в сумі 12000 грн. (дванадцять тисяч гривень).

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя