Постанова

від 17.03.2021 по справі 916/2276/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2276/20 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.,

секретар судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - Мехед М.І. (директор),

від відповідача - Кушнеров С.О. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Діавіта

на рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2020 (суддя Петров В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Діавіта

до Комунального некомерційного підприємства Одеська обласна клінічна лікарня Одеської обласної ради

про стягнення заборгованості за договорами про закупівлю в загальній сумі 10 037 682,73 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2020 року ТОВ Діавіта (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Комунального некомерційного підприємства Одеська обласна клінічна лікарня Одеської обласної ради (далі - Лікарня, відповідач) в якому просило (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.09.2020) стягнути з відповідача

за договором про закупівлю №257/11 від 29.11.2019 суму основного боргу в розмірі 9 069 300,00 грн., інфляційне збільшення - 164 036,11 грн. та 3% річних - 129 349,03 грн.;

за договором про закупівлю №17/12 від 17.12.2019 суму основного боргу в розмірі 653 950,00 грн., інфляційне збільшення - 11 827,97 грн. та 3% річних - 9 219,62 грн.

Позов обґрунтований тим, що за результатами проведення відкритих торгів між сторонами було укладено два договори про закупівлю від 29.11.2019 та 17.12.2019.

Так, на виконання умов вказаних договорів позивач здійснив поставку Товару (апаратура для підтримання фізіологічних функцій організму) відповідної кількості, належної якості, тобто свої зобов`язан6ня з поставки товару на адресу відповідача позивач виконав в повному обсязі, претензій щодо якості товару від відповідача на адресу позивача не надходило. Однак, відповідач свої зобов`язання з оплати товару в строки встановлені договором не виконав.

31.03.2020 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив останнього надати відповідь щодо можливості та строків оплати за отриманий товар. На вказаний лист позивача, відповідач надав відповідь від 10.04.2020, в якій підтвердив невиконання свого грошового зобов`язання за вищевказаними договорами в розмірі основної заборгованості та повідомив, що рішення щодо оплати кредиторської заборгованості в Департаментів охорони здоров`я ООДА не прийнято та буде розглядатись на найближчій сесії Одеської обласної ради.

17.04.2020 позивач звернувся з листом до Департаменту охорони здоров`я ООДА, в якому просив вирішити питання щодо погашення заборгованості відповідача за вищевказаними договорами. На вказаний лист позивача, Департамент від 05.05.200 надав відповідь, де зазначив, що обласному бюджеті передбачено видатки на реалізацію обласної цільової програми Доступна медицина на 2018-2020р , в межах якої за планова оплата фінансових зобов`язань Лікарні перед ТОВ Діавіта .

У зв`язку з тим, що відповідач протягом тривалого періоду часу не сплатив позивача заборгованість за отриманий товар, ТОВ Діавіта нарахувало на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних та з відповідним позовом звернулось до суду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували отримання Лікарнею бюджетних коштів на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок саме за спірними договорами про закупівлю № 257/11 від 29.11.2019 та № 17/12 від 17.12.2019, а також нездійснення оплати за отриманий товар за наявністю відповідного бюджетного фінансування. Ці обставини позивачем не спростовані належними та допустимими доказами. Ті обставини, що відповідачем визнається факт поставки товару, не підтверджують наявність у відповідача реального фінансування видатків в бюджеті на вказані цілі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції , ТОВ Діавіта звернулось до апеляційного господарського з апеляційною скаргою, в якій просило рішення скасувати, ухвалити нове рішення, позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на те, що в п. 4.1. Договорів сторони визначили відкладальну обставину - в прядку ст. 49 Бюджетного кодексу надходження коштів з бюджету, яка так і не настала як на момент звернення позивача до суду першої інстанції так і на момент винесення останнім рішення, не може заслуговувати на увагу, оскільки вказана умова Договорів стосується лише обов`язків відповідача щодо оплати вартості поставленого товару, а відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України угода буде вважатись умовною, якщо відкладальна обставина поширюється на права та обов`язки обох сторін, і така подія як поява бюджетного фінансування не є обов`язковою, а допускається в розумінні ст. 212 ЦК України.

Отже, скаржник вважає, що розрахунок за поставлений Товар, за відсутності строку оплати прийнятого Товару, мав бути здійсненний відповідачем за правилами ч. 1 ст. 530 ЦК, тобто в строк, що встановлений у Договорі.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції другою відкладальною обставиною вважає умову Договорів - у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 30 банківських днів з дати отримання замовником бюджетних коштів на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Однак, скаржник звертає увагу суду, що сторонами узгоджено не умови виникнення у відповідача вказаного обов`язку, а порядок та строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобов`язання.

На думку ТОВ Діавіта , відповідач як бюджетна установа, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання, зумовленої відсутністю коштів у бюджеті.

Також, скаржник зазначає, що представником відповідача були надані бухгалтерські виписки по рахунках відповідача, з яких вбачається, що 24.12.2019 року на рахунку відповідача зосереджено кошти в розмірі 9 999 964,40 грн. для забезпечення програми периторіальний діаліз. 20.12.2019 та 24.12.2019 позивачем було здійснено поставку товару, і очевидно, що ці кошти були виділені для оплати відповідачем витратних матеріалів.

03.02.2020 до суду від Лікарні надійшов відзив на апеляційну скаргу в якій остання вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з повною відповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

17.02.2021 до початку судового засідання від позивача до суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.

В судовому засіданні 17.02.2021 представник позивача надала пояснення, якими підтримала доводи апеляційної скарги та просила суду задовольнити останню, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.02.2021 надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 17.02.2021 була оголошена перерва до 17.03.2021.

15.03.2021 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, разом з додатковими документами.

Судова колегія не приймає до уваги додатково надані документи позивачем до суду апеляційної інстанції, оскільки вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції та позивач в порушення ч. 3 ст.269 ГПК України не надав апеляційному суду доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В судовому засіданні 17.03.2021 представники сторін підтримали пояснення, які були надані у попередньому судовому засіданні 17.02.2021.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Лікарнею відповідно до рішення Одеської обласної ради від 21 грудня 2017 року № 580-VII Про затвердження обласної цільової програми Доступна медицина на 2018-2020 роки та на виконання п. 3.7 (Забезпечення медикаментами та виробами медичного призначення хворих з нирковою недостатністю методом гемодіалізу (перитоніального діалізу) додатку № 3 до програми (Напрями діяльності та заходи щодо реалізації обласної цільової програми Доступна медицина на 2018-2020 роки) було проведено електронну процедуру закупівель за кодом 33180000-5 - Апаратура для підтримування фізіологічних функцій організму (35000 - Магістраль для перитонеального діалізу) та за кодом 33600000-6 - Фармацевтична продукція (розчин для перитонеального діалізу), за результатами яких переможцем процедури закупівлі визнано ТОВ Діавіта .

29 листопада 2019 року та 17 грудня 2019 року між Лікарнею (замовник) та ТОВ Діавіта (учасник) укладено договори про закупівлю № 257/11 та № 17/12 за умовами яких, учасник зобов`язується у 2019 році поставити замовникові товар (медичні вироби) зазначений в специфікації (додаток 1), а замовник - прийняти і оплатити товар, найменування товару 33600000-6 - Фармацевтична продукція (розчин для перитонеального діалізу) та 33600000-5 - Апаратура для підтримування фізіологічних функцій організму (35000 - Магістраль для перитонеального діалізу). Кількість - зазначено у специфікації (п.п. 1.1., 1.2. Договорів).

Пунктами 3.1 договорів визначено, що ціна договору становить 25 735 500,00 грн., у тому числі ПДВ - 16 83 630,84 грн. (договір від 29.11.2019 №257/11) та 653 950,00 грн., в тому числі ПДВ 42 781,78 грн. (договір від 17.12.2019 №17/12).

Згідно п. 4.1 вказаних договорів розрахунки проводяться шляхом: поетапної оплати замовником поставленої продукції на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України згідно рахунків та накладних, на умовах відстрочки платежу до 30 банківських днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 30 банківських днів з дати отримання замовником бюджетних коштів на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Пунктів 4.2 вказаних договорів визначено, що розрахунки за продукцію здійснюються в безготівковому порядку за кошти місцевого бюджету, власного бюджету та за рахунок інших коштів замовника.

За умовами п. 5.1 договору № 257/11 від 29.11.2019 визначено строк поставки товару - на протязі 10 днів після отримання заявки на електронну скриньку учасника mail@diavita.com.ua з електронної скриньки замовника kuookl1@ukr.net. Поставка товару здійснюється протягом 2019 року за рахунок учасника. Підтвердженням відправки електронного листа є скріншот зроблений на офіційному веб-сайті, у якого обслуговується замовник.

Положеннями п. 5.1 договору № 17/12 від 17.12.2019 зазначено строк поставки товару - після отримання заявки на електрону скриньку учасника mail@diavita.com.ua з електронної скриньки замовника kuookll@ukr.net, але не пізніше 20 грудня 2019 року. Поставки товару здійснюються протягом 2019 року за рахунок Учасника. Підтвердженням відправки електронного листа є скріншот зроблений на офіційному веб-сайті, у якого обслуговується замовник.

Умовами п.п. 6.1.1, 6.1.2 п. 6.4 вказаних договорів визначено, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за товар; приймати поставлений товар згідно накладних.

Згідно п.п. 6.3.1 п. 6.3 договору № 257/11 від 29.11.2019 учасник зобов`язаний забезпечити поставку на протязі 10 днів після отримання заявки на електронну скриньку учасника mail@diavita.com.ua з електронної скриньки замовника kuookll@ukr.net та здійснювати поставку товару за рахунок учасника.

Відповідно до п.п. 6.3.1 п. 6.3 договору № 17/12 від 17.12.2019 учасник зобов`язаний забезпечити поставку товарів після отримання заявки на електрону скриньку учасника mail@diavita.com.ua з електронної скриньки замовника kuookll@ukr.net та здійснювати поставку товару за рахунок учасника не пізніше 20 грудня 2019 року.

Згідно п.п. 6.4.1 п. 6.4 вказаних договорів учасник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.

Пунктами 9.1, 9.2 вказаних договорів сторони передбачили, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

Згідно п. 10.1 вказаних договорів останні набирають чинності з моменту їх підписання та діють до 31.12.2019 р., а в частині розрахунків до їх повного виконання.

За умовами п. 12.1 вказаних договорів невід`ємними їх частинами є додаток № 1 (специфікація).

На виконання умов договору про закупівлю № 17/12 від 17.12.2019 між позивачем та відповідачем складено специфікацію на загальну суму 653 950,00 грн. (в т.ч. ПДВ 42 781,78 грн.), в якій сторонами погоджено найменування продукції: Ковпачок роз`єднувальний дезінфікуючий MiniCap у кількості 55 000 шт.

На виконання умов договору № 257/11 від 29.11.2019, позивач постави відповідачу товар на суму 9 069 300,00 грн. (в т.ч. ПДВ), про що свідчить видаткова накладна від 20.12.2019 № 60, яка без заперечень та зауважень підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб (т. 2, а.с. 29-30).

Крім цього, на виконання умов договору про закупівлю № 17/12 від 17.12.2019, позивач постави відповідачу товар на суму 653 950,00 грн. (в т.ч. ПДВ), про що свідчить видаткова накладна від 24.12.2019 № 68, яка без заперечень та зауважень підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб (т. 1, а.с. 23).

Отже, позивач поставив, а відповідач отримав товар, про що останній не заперечує.

Зазначені первісні бухгалтерські документи безумовно підтверджує факт поставки і приймання-передачі товару продавцем (позивачем) покупцю (відповідачу).

Жодних зауважень або претензій щодо якості та кількості від відповідача не надходило.

Однак, в порушення умов договорів про закупівлі, відповідач за товар не розрахувався посилаючись, на те, що є бюджетною організацією та затримкою бюджетного фінансування.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення основної заборгованості по договором, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували отримання Лікарнею бюджетних коштів на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок саме за спірними договорами про закупівлю № 257/11 від 29.11.2019 та № 17/12 від 17.12.2019, а також нездійснення оплати за отриманий товар за наявністю відповідного бюджетного фінансування. Ті обставини, що відповідачем визнається факт поставки товару, не підтверджують наявність у відповідача реального фінансування видатків в бюджеті на вказані цілі.

Проте, судова колегія вважає, вказані висновки суду першої інстанції передбаченими та помилковими, враховуючи наступне.

Відповідно до Статуту Лікарні від 20.11.2019 остання є неприбутковим та лікарняним закладом охорони здоров`я - унітарним комунальним некомерційним підприємством, а також об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, інтереси яких представляє Одеська обласна рада (далі - Власник) в межах повноважень, визначених законодавством України (п. 1.1.).

Пунктом 1.3. Статуту встановлено, що постійний контроль за виконанням статутних завдань Лікарні здійснює Департамент охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, який є відповідальним перед Власником за належне виконання функцій контролю щодо діяльності Лікарні (т. 1, а.с. 163).

В матеріалах справи наявна бухгалтерська виписка по рахунку відповідача, з якої вбачається, що 24 грудня 2019 року відповідачу на його реєстраційний рахунок головним розпорядником були виділені кошти у розмірі 9 999 964,40 грн. із призначенням: МС пер.діал. програма (т. 1, а.с. 144).

При цьому, у листі від 31.08.2020 №К-521/809 Департамент охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації підтвердив, що 24.12.2019 Лікарню було профінансовано 9 999 964,40 грн., в тому числі 59,45 грн. по договору №17/12 від 17.12.2019 року ТОВ Діавіта за ДК 021:2015 33180000-5 - Апаратура для підтримання фізіологічних функцій (т.3, а.с. 67).

Крім цього, листом від 30.11.2020 №К-699/1040 Департамент охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації підтвердив, що з 20.12.2019 до сьогодні на рахунки Лікарні для оплати медикаментів та виробів медичного призначення хворих з нирковою недостатністю методом гемодіалізу (перитоніального діалізу) перераховано 9 999 964,40 грн., із них 3 945 080,58 грн. для розрахунку за договором про закупівлю від 29.11.2019 №257/11 (т. 3, а.с. 156).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 525 ЦК України). Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст.193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 договорів сторонами погоджено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставленої продукції на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України згідно рахунків та накладних, на умовах відстрочки платежу до 30 банківських днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 30 банківських днів з дати отримання замовником бюджетних коштів на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок .

Отже, з матеріалів справи вбачається, що 24.12.2019 з бюджету Лікарні було перераховано - 59,45 грн. для здійснення оплати за договором №17/12 від 17.12.2019 року та 3 945 080,58 грн. - за договором від 29.11.2019 №257/11, однак, вказані кошти відповідач позивачу не перерахував, у зв`язку з чим, позов в частині стягнення з Лікарні на користь Товариства основного боргу підлягає задоволенню частково в розмірі 3 945 140,03 грн. (59,45 грн. + 3 945 080,45 грн.).

Судова колегія відмовляє в задоволенні позову в частині основного боргу в розмірі 5 778 109,97 грн. (5 124 219,42 грн. за договором 29.11.2019 №257/11 + 653 890,55 грн. за договором №17/12 від 17.12.2019), оскільки в матеріалах справи відсутні докази, отримання Лікарнею бюджетних коштів на фінансування закупівлі у вказаних сумах.

Судова колегія враховує листи Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації від 05.05.2020 та 31.08.2020, що в обласному бюджеті передбачено видатки на реалізацію обласної цільової програми Доступна медицина на 2018-2020 роки , в межах якої запланована оплата фінансових зобов`язань Лікарні перед ТОВ Діавіта та те, що Департаментом підготовлено проект розпорядження про виділення коштів у сумі 17 311 190,81 грн. для оплати витрат, пов`язаних із закупівлею медикаментів та виробів медичного призначення хворих із нирковою недостатністю методом гемодіалізу (перитоніального діалізу), в тому числі за договором про закупівлю від 17.12.2019 № 17/12.

Приймаючи до уваги вказані листи Департаменту, судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 5 778 109,97 грн. є передчасними, оскільки наразі Лікарнею не отримано на реєстраційний рахунок бюджетних коштів на фінансування закупівлі у вказаній сумі.

Стосовно позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Враховуючи, що змінились суми та періоди нарахування, судова колегія не приймає до уваги розрахунки позивача та робить власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

За договором № 257/11 від 29.11.2019 позивач поставив товар відповідачу 20.12.2019, відповідач отримав фінансування з бюджету 24.12.2020 в розмірі 3 945 080,58 грн., отже з врахуванням п. 4.1. Договору, прострочення оплати товару починає свій перебіг з 08.02.2020 по 28.07.2020 (остання дата визначена позивачем - підписання позовної заяви).

Отже, сума 3% річних за період з 08.02.2020 по 28.07.2020 складає 55 619,17 грн. (3 945 080,58 грн. х 3 х 172/ 366/100), а інфляційні втрати з лютого по червень 2020 року (інфляційні втрати необхідно нараховувати з лютого по липень 2020 року однак судова колегія враховує останній місяць періоду нарахування, який зазначив позивач, оскільки у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, таке право належить виключно позивачу, тому суд не виходить за межі позовних вимог) становлять 71 011,45 грн.

За договором № 17/12 від 17.12.2019 позивач поставив товар відповідачу 24.12.2019, відповідач отримав фінансування з бюджету 24.12.2020 в розмірі 59,45 грн., отже з врахуванням п. 4.1. Договору, прострочення оплати товару починає свій перебіг з 08.02.2020 по 28.07.2020 (остання дата визначена позивачем - підписання позовної заяви).

Отже, сума 3% річних за період з 08.02.2020 по 28.07.2020 складає 0,84 грн. (59,45 грн. х 3 х 172/ 366/100), а інфляційні втрати з лютого по червень 2020 року (інфляційні втрати необхідно нараховувати з лютого по липень 2020 року, однак судова колегія враховує останній місяць періоду нарахування, який зазначив позивач, оскільки у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, таке право належить виключно позивачу, тому суд не виходить за межі позовних вимог) становлять 1,08 грн.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду частковому скасуванню з викладенням його резолютивної частини в новій редакції.

Судові втрати, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції та апеляційним розглядом даної справи, відповідно до правил ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Діавіта задовольнити частково, рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2020 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Діавіта задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Одеська обласна клінічна лікарня Одеської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Діавіта за Договором про закупівлю №257/11 від 29.11.2019

суму основного боргу в розмірі 3 945 080,58 грн.,

інфляційне збільшення - 71 011,45 грн.,

3% річних - 55 619,17 грн.;

та за Договором про закупівлю №17/12 від 17.12.2019

суму основного боргу в розмірі 59,45 грн.,

інфляційне збільшення - 1,08 грн.,

3% річних - 0,84 грн.,

а також судові витрати в розмірі 61 076,59 грн. по сплаті судового збору. .

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Одеська обласна клінічна лікарня Одеської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Діавіта витрати по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в розмірі 91 614,88 грн.

Видачу наказів на виконання даної постанови з зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Одеської області.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18.03.2021.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Діброва Г.І.

Разюк Г.П.