Ухвала

від 17.03.2021 по справі 905/1383/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

У Х В А Л А

17.03.2021 Справа № 905/1383/20

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Трест їдалень та ресторанів про відстрочення виконання судового рішення у справі №905/1383/20

за позовомКомунального підприємства Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю Трест їдалень та ресторанів простягнення 83 350,33 грн Суддя Хабарова М.В.

Секретар судового засідання Кліменко Д.І.

за участю представників:

від позивача (стягувача)не з`явились від відповідача (боржника)не з`явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.10.2020 у справі №905/1383/20 позов Комунального підприємства Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю Трест їдалень та ресторанів задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Трест їдалень та ресторанів на користь Комунального підприємства Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства плату за скид понаднормативних стоків у розмірі 83350,33 грн та судовий збір у розмірі 2102,00грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 рішення Господарського суду Донецької області від 28.10.2020 у справі № 905/1383/20 залишити без змін.

21.01.2021 на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 28.10.2020 у справі №905/1383/20 видано відповідний наказ.

15.02.2021 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Трест їдалень та ресторанів надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення по справі №905/1383/20 на один календарний рік від дати його винесення.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.02.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Трест їдалень та ресторанів про відстрочення виконання судового рішення повернуто заявнику без розгляду.

01.03.2021 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Трест їдалень та ресторанів надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення по справі №905/1383/20 на один календарний рік від дати його винесення.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.03.2021 призначено судове засідання для розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення на 17.03.2021.

11.03.2020 до суду від позивача надійшли заперечення про відстрочення виконання судового рішення, в яких останній просить суд у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Трест їдалень та ресторанів про відстрочення виконання судового рішення відмовити. У вказаних запереченнях позивач зазначає, що сам по собі складний фінансовий стан заявника, в розумінні ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, не є тією виключною обставиною, яка б давала підстави для відстрочення виконання рішення суду, адже її наявність (відсутність) залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання - заявника. Крім того, позивач вважає, що в поданій заяві відповідач взагалі не зазначає про відповідні дії, які будуть ним вчинятися протягом строку відстрочення для настання реальної можливості виконання рішення суду зі спливом одного року, відповідні докази на підтвердження своїх сподівань/очікувань чи запланованих дій до заяви не надано. При цьому, позивач звернув увагу суду на те, що відповідач просить саме відстрочити виконання рішення, а не розстрочити виконання на новий строк. Зазначене, на думку позивача, свідчить не лише про недотримання принципу співмірності негативних наслідків для боржника з інтересами кредитора (погашення боргу), однак і про відсутність реальних підстав вважати можливим отримання в подальшому стягувачем присуджених йому рішенням суду коштів через рік відстрочення виконання, про яке просить боржник. Одночасно, позивач зазначив, що задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення на один рік, призведе до непропорційного порушення балансу майнових інтересів сторін та не буде невиправданим для досягнення мети - виконання судового рішення.

Представники сторін в судове засідання, призначене на 17.03.2021, не з`явились.

Сторони про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заяви та наданих документів, господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення з наступних підстав.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що він відповідно до обраних видів КВЕД займається виключно наданням послуг з організації громадського харчування, однак на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 з 17.03.2020 було повністю заборонено роботу закладів громадського харчування (ресторанів та кафе). Враховуючи встановлені Кабінетом Міністрів України заборони щодо можливості надання означених послуг під час дії карантину, відповідач стверджує, що ним було повністю зупинено господарську діяльність починаючи з 12.03.2020 та станом на дату подачі заяви не відновлено. Також відповідач вказує, що з 12.03.2020, коли господарська діяльність відповідача була зупинена, він був змушений відправити працівників у тривалі відпустки із збереженням та без збереженням заробітної плати, що, на його думку, підтверджується наказом №11/03 від 11.03.2020. Крім того, заявник зазначає, що загроза розповсюдження коронавірусної хвороби, поєднана з падінням попиту на послуги та товари, які виробляє (надає) відповідач, а відповідно і суттєвим зниженням прибутку, змусила його встановити режим неповного робочого тижня та неповного робочого дня. При цьому, відповідач стверджує, що станом на лютий 2021 року на його рахунках знаходяться кошти у розмірі лише 1500,00 грн, яких недостатньо ані для виплати заробітної плати, ані для сплати податків та виконання рішення суду по справі №905/1383/20. Разом з тим, відповідач зазначив, що він має намір сплатити на користь позивача присуджені кошти, однак на даний час не має можливості виконати таке рішення, у зв`язку з відсутністю грошових коштів.

До заяви про відстрочення виконання судового рішення відповідачем додано: копію довідки Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк №210125SU11060805 від 25.01.2021 про поточний стан рахунку відповідача станом на 24.01.2021; копію наказу директора ТОВ Трест їдалень та ресторанів №31/08 Про тимчасове скорочення робочого тижня від 31.08.2021; копії наказів директора ТОВ Трест їдалень та ресторанів №2-К від 04.03.2020, №3-ОТП від 16.03.2020, №4-ОТП від 01.04.2020, №4-К від 26.05.2020, №5-ОТП від 01.05.2020, №7-ОТП від 01.06.2020, №6-К від 22.06.2020, №8-ОТП від 01.07.2020, №7-К від 27.07.2020, №9-ОТП від 01.08.2020, №8-К від 26.08.2020, №12-ОТП від 15.09.2020, №13-ОТП від 01.10.2020.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012);

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Порядок вирішення питання про відстрочення виконання судового рішення визначений положеннями ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів ч.ч. 1-5, 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

При вирішенні заяв про розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Системний аналіз вищевикладених положень чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення виконання рішення суду можуть бути обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не визначає конкретного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. А тому, саме суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, та встановлює факти їх наявності або відсутності.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Так, в силу приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд не вважає довідку Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк №210125SU11060805 від 25.01.2021 про поточний стан рахунку відповідача станом на 24.01.2021 доказом того, що підтверджує обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, оскільки зазначена довідка стосується періоду січня 2021 року, в той час коли заборгованість зі сплати за скид понаднормативних стоків виникла у період з січня 2019 року по березень 2020 року.

Більше того, суд зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу своєї неплатоспроможності, як-то: фінансової і податкової звітності за 2019 та 2020 роки, довідку податкового органу про усі відкриті відповідачем банківські рахунки.

При цьому карантинні заходи запровадженні на усій території України постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України короно вірусу COVID-19 , на які посилається боржник, як на обставину неможливості виконання рішення суду, запроваджено з 12.03.2020, проте останні ніяк не впливали на виникнення заборгованості та можливість добровільного погашення. Більше того, з червня 2020 року та по теперішній час діяльність місць громадського харчування відновлена за умови дотримання протиепідемічних заходів.

Надані відповідачем накази директора ТОВ Трест їдалень та ресторанів №2-К від 04.03.2020, №4-К від 26.05.2020, №6-К від 22.06.2020, №7-К від 27.07.2020, №8-К від 26.08.2020, №12-ОТП від 15.09.2020, №13-ОТП від 01.10.2020 про надання відпусток працівникам підприємства відповідача взагалі не свідчать, що відпустки, які були надані працівникам, спричинені саме карантином, оскільки останні містять посилання на надання відпустки по власному бажанню, за згодою сторін та за сімейними обставинами.

Разом з тим, надані накази директора ТОВ Трест їдалень та ресторанів №3-ОТП від 16.03.2020, №4-ОТП від 01.04.2020, №5-ОТП від 01.05.2020, №7-ОТП від 01.06.2020, №8-ОТП від 01.07.2020, №9-ОТП від 01.08.2020, №8-К від 26.08.2020 про надання відпустки деяким працівникам на період карантину стосуються періоду березня-серпня 2020 року, тобто після того як утворилась заборгованість. Більше того, відповідачем не надано будь-яких доказів (як-то: накази), які б свідчили про знаходженням працівників підприємства відповідача наразі у відпустках та про простій підприємства.

При цьому, посилання відповідача на те, що підприємство з 12.03.2020 по теперішній час зупинило свою діяльність жодним чином не підтверджено, наказ №11/03 від 11.03.2020, на який посилається заявник у своїй заяві, до матеріалів заяви не додано, а наказ директора ТОВ Трест їдалень та ресторанів №31/08 Про тимчасове скорочення робочого тижня від 31.08.2021 свідчить лише про скорочення робочого тижня для працівників з 31.08.2021 до закінчення карантину.

Судом також не приймається посилання заявника на те, що він займається виключно наданням послуг з організації громадського харчування, адже згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Трест їдалень та ресторанів є: постачання інших готових справ (основний) (код КВЕД 56.29); виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання (код КВЕД 10.71); виробництво готової їжі та страв (код КВЕД 10.85); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.11); діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (код КВЕД 56.10).

З матеріалів справи №905/1383/20 вбачається, що станом на 17.03.2021 заборгованість з плати за скид понаднормативних стоків Товариством з обмеженою відповідальністю Трест їдалень та ресторанів не сплачена ані в добровільному порядку, ані в примусовому порядку.

Окрім того, судом враховано те, що відповідач не вчинив жодних дій на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 28.10.2020 та/або на зменшення заборгованості відповідача перед позивачем.

За приписами ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Неналежне планування своєї господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як виняткові обставини (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі Півень проти України від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частина 2 ст. 617 Цивільного кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Заявником не надано доказів на підтвердження наявності обставин, пов`язаних із виникненням загрози банкрутства заявника, відсутності коштів на його банківських рахунках та майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Окрім того, заявником не надано належних доказів на підтвердження того, що у заявника з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк, а також належних доказів на підтвердження того, що така можливість у заявника виникне до 28.10.2021.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Трест їдалень та ресторанів про відстрочення виконання судового рішення по справі №905/1383/20 на один календарний рік від дати його винесення.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 86, 232, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Трест їдалень та ресторанів про відстрочення виконання судового рішення у справі №905/1383/20 на один календарний рік від дати його винесення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень п. 4 розділу Прикінцеві положення та п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова