Постанова

від 17.03.2021 по справі 500/1884/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1884/20 пров. № А/857/2719/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Кушнерика М.П.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року, прийняте суддею Подлісною І.М. в місті Тернополі, в порядку спрощеного провадження, у справі № 500/1884/20 за адміністративним позовом Фермерського господарства Софілон до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство Софілон (далі - ФГ Софілон ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач - 1), Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС у Тернопільській області, відповідач - 2) про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ГУ ДПС у Тернопільській області №1334748/42337782 від 21.11.2019 та №1396601/42337782 від 23.12.2019 про відмову у реєстрації податкових накладних №2 від 29.10.2019 та № 4 від 02.12.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, зобов`язання ДПС України зареєструвати вищезазначені податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних в день її направлення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним виконані всі умови для реєстрації податкової накладної, проте складена позивачем податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про протиправність дій відповідача.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року позов задоволено повністю. Рішення комісії Головного управління ДПС у Тернопільській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної\розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, або відмову в такій реєстрації №1334748/42337782 від 21.11.2019 та №1396601/42337782 від 23.12.2019 про відмову у реєстрації податкових накладних №2 від 29.10.2019 та № 4 від 02.12.2019 - визнано протиправним та скасовано. Зобов`язано Державну Податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних подані Фермерським господарством Софілон податкові накладні №2 від 29.10.2019 та № 4 від 02.12.2019. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Фермерського господарства Софілон понесені ним судові витрати в сумі 4204 гривні, відповідно до платіжного доручення №173 від 21.07.2020.

Із таким судовим рішенням не погодився відповідач - 2 та подав апеляційну скаргу вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки позивачем не надано копії документів, необхідність подання яких передбачена Порядком зупинення реєстрації податкових накладних, комісією ГУ ДПС у Тернопільській області правомірно прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з таких підстав.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Фермерське господарство Софілон є виробником та продавцем сільськогосподарської продукції. Вказана господарська діяльність здійснюється на орендованих земельних ділянках, що підтверджується копіями договорів оренди та звітом про Про валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду .

Окрім цього, ФГ Софілон здійснює господарську діяльність згідно коду КВЕД - 49.41 - вантажний автомобільний транспорт (перевезення вантажів автомобільним транспортом). З метою здійснення діяльності, господарством отримано в користування вантажні автомобілі у фізичної особи ОСОБА_1 згідно договору позички транспортних засобів від 25 жовтня 2019 р та акту прийому-передачі від 25.10.2019 № 1.

Між фермерським господарством Софілон та ТзОВ Агрополіс укладено договір від 28 жовтня 2019 р. № 41 Про надання послуг по перевезенню вантажів .

На виконання умов договору, протягом 29-31 жовтня 2019 року, ФГ Софілон надано послуги з перевезення на загальну суму 191503,46 грн (в тому числі ПДВ - 31917,24 грн). Вказані факти підтверджуються актом прийому-передачі виконаних робіт від 31.10.2019 №АГ000004847. Оплата за надані послуги проведена на підставі платіжного доручення від 07.11.2019 №162.

За наслідками здійснення господарських операцій позивачем направлено на реєстрацію податкову накладну від 29.10.2019 № 2.

29 листопада 2019 року між ФГ Софілон та ТОВ Біофід груп укладено договір поставки № 1-11/19. На виконання умов договору Постачальником на підставі видаткової накладної від 02.12.2019 № 1 поставлено Покупцю 39,79 тон сої на загальну суму 314341 грн (в тому числі ПДВ - 52390,17 грн).

Перевезення товару здійснювалось ТОВ Біофід груп та підтверджується товарно-транспортною накладною від 02.12.2019 № 1. Оплата за поставлений товар проведена в протягом 2-10 грудня 2019 року, що підтверджується платіжними дорученнями.

На виконання вимог ст. 187 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань позивачем складено та направлено на реєстрацію податкову накладну від 02.12.2019 № 4.

За результатами перевірки вищезазначених податкових накладних, ДФС України направляла позивачу Квитанції від 11.11.2019 (ПН № 2) та від 09.12.2019 (ПН № 4) про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, у яких зазначено, що реєстрація надісланих податкових накладних зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки обсяг постачання товару/послуги за кодами УКТ ЗЕД 49.41 та 12.01 перевищує величину залишку придбання. Водночас, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Відповідно до квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до ПН в ЄРПН реєстрація податкових накладних № 2 та № 4 зупинена відповідно до п. 201.16.ст. 201 Податкового кодексу України. ПН/РК відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо відмови у реєстрації податкових накладних, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій за спірними податковими накладними, а надані документи складені з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для реєстрації цих податкових накладних в ЄРПН.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених КМ України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі - Порядок № 117).

Згідно з вимогами п.4 Порядку № 117 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак, визначених у пункті 3 цього Порядку, такі податкова накладна/розрахунок коригування не підлягають моніторингу та підлягають реєстрації в Реєстрі.

Як вбачається з п.5 Порядку № 117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з приписами п.6 Порядку № 117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Зі змісту квитанцій про зупинення реєстрації спірних податкових накладних (а.с. 10-11) вбачається, що контролюючим органом сформовано у кожній квитанції аналогічний висновок про відповідність податкової накладної вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податків (далі - Критерії).

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що контролюючим органом не тільки не обґрунтовано рішення, а і норми пункту 13 Порядку №117, оскільки, ним не зазначено у квитанції конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкових накладних.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (пункт 12, 13 Порядку № 117).

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (пункт 14 Порядку).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг). Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронні довірчі послуги , Закону України Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (пункт 15, 16 Порядку).

Згідно з вимогами п.п. 18-20 вказаного Порядку письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до вимог п. 21 вказаного Порядку підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з п. 22 зазначеного Порядку, рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.

Відповідно до п.23 цього Порядку таке рішення приймається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність: 1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Судом встановлено, що в рішеннях ГУ ДПС у Тернопільській області №1334748/42337782 від 21.11.2019 та №1396601/42337782 від 23.12.2019 про відмову в реєстрації податкових накладних №2 від 29.10.2019 та № 4 від 02.12.2019 відповідно, визначено підставу відмови - обсяг постачання товару/послуги перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання.

Однак, позивачем з метою підтвердження реальності господарської операції, за результатами здійснення яких складено податкову накладну, у реєстрації якої відмовлено контролюючим органом, було подано до податкового органу пояснення та документальні підтвердження, а саме: договори оренди земельних ділянок, договір поставки, договір позики транспортних засобів, договір про надання послуг по перевезенню вантажів, акт прийому-передачі виконаних робіт, видаткову накладну, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Таким чином, позивачем направлено до контролюючого органу повідомлення з обгрунтованими поясненнями та копіями документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних, а тому у контролюючого органу не було правових підстав для відмови позивачу у реєстрації спірних податкових накладних, що правильно вказав суд першої інстанції і з чим погоджується колегія суддів.

Апеляційний суд враховує, що контролюючому органу позивачем представлено всі необхідні первинні документи, в яких відображено проведені господарські операції між позивачем та його контрагентами, та такі документи були надані контролюючому органу.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до ЄРПН визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затв. постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010 р.

Пунктом 19 цього Порядку визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Відповідно до п.20 вказаного Порядку у разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами чинного законодавства України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної або визначення в судовому рішенні конкретної дати, яку слід вважати датою реєстрації або скасування реєстрації податкової накладної.

Частиною другою ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Colder v. the United Kingdom), пп. 2836. Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia . заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-П) .

За усталеною судовою практикою дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Відповідачі не наділені повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

З аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків чи підстави для зупинення реєстрації.

Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі № 500/1884/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула