Постанова

від 15.03.2021 по справі 420/918/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 березня 2021 року

м. Київ

справа № 420/918/19-ц

провадження № 61-4626св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Орхідея 2015 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 02 жовтня

2019 року у складі судді Чалого А. В. та постанову Луганського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у складі колегії суддів: Дронської І. О., Карташова О. Ю., Яреська А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Орхідея 2015 (далі - ТОВ Орхідея 2015 ) про розірвання договорів оренди землі.

Позовну заяву мотивовано тим, що йому на праві приватної власності

на землю належать дві земельні ділянки площею 4,4906 га та 4,4989 га, які розташовані на території Закотненської сільської ради Новопсковського району Луганської області.

21 травня 2015 року та 27 травня 2015 року між ОСОБА_1

та ТОВ Орхідея 2015 були укладені договори оренди землі, відповідно

до умов яких ТОВ Орхідея 2015 отримало в оренду зазначені земельні ділянки.

ОСОБА_1 зазначав, що ТОВ Орхідея 2015 систематично порушувало умови зазначених договорів оренди землі щодо своєчасної сплати орендної плати за користування земельними ділянками. У 2017 році та 2018 році відповідач перестав виплачувати орендну плату.

З метою отримання орендної плати він неодноразово приїздив

до відповідача за адресою, що була зазначена у договорах оренди землі, проте жодного разу отримати орендну плату не зміг, оскільки будь-які працівники ТОВ Орхідея 2015 за зазначеною у договорах адресою були відсутні.

ОСОБА_1 вважав, що систематична невиплата орендної плати протягом двох років є підставою для розірвання договорів оренди землі, у зв`язку

з чим він звертався з відповідною пропозицією до відповідача, проте отримав відмову.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд розірвати договори оренди землі від 21 травня 2015 року та 27 травня 2015 року, укладені між ним та ТОВ Орхідея 2015 щодо земельних ділянок за кадастровими номерами 4423382000:03:001:0113 та 4423382000:03:001:0114, площею 4,4906 га та 4,4989 га, для ведення товарно сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Закотненської сільської ради Новопсковського району Луганської області, право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

24 травня 2015 року та 12 жовтня 2015 року, номер запису про інше речове право 10173498 та 11587041.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області

від 02 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту систематичної невиплати відповідачем орендної плати або наявності інших підстав для розірвання договорів оренди землі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 30 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 02 жовтня

2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту систематичної невиплати ТОВ Орхідея 2015 орендної плати або наявності інших підстав для розірвання договорів оренди землі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої

та апеляційної інстанцій заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17

та постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду

від 20 червня 2019 року у справі № 383/708/16-ц, від 09 жовтня 2019 року

у справі № 365/317/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 365/315/16-ц та від 02 жовтня 2019 року у справі № 652/59/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на той факт, що ТОВ Орхідея 2015 датував лист щодо нагадування ОСОБА_1 про необхідність отримання орендної плати за 2018 рік за користування земельними ділянками 28 грудня 2018 року, що свідчить, як ОСОБА_1 вважав, про те, що такий лист був створений за 4 дні до закінчення календарного року, що не може свідчити про своєчасність звернення останнього до нього з нагадування про виплату. Також, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що зазначений лист ОСОБА_1 отримав засобами поштового зв`язку 12 січня 2019 року, що не може свідчити про своєчасність звернення ТОВ Орхідея 2015 до нього з нагадуванням про виплату, та що не спростував представник відповідача при розгляді справи в суді першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2020 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 420/918/19

із Новопсковського районного суду Луганської області.

У червні 2020 року матеріали справи № 420/918/19 надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ Орхідея 2015 на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення

є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Орхідея 2015 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав ТОВ Орхідея 2015 у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 4423382000:03:001:0113, площею 4,4906 га, строком на 7 років (а. с. 9-14).

27 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Орхідея 2015 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав ТОВ Орхідея 2015 у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 4423382000:03:001:0114, площею 4,4989 га, строком на 10 років (а. с. 20-25).

Відповідно до пунктів 9.1, 11 зазначених договорів оренди землі,

які є ідентичними за своїм змістом, розмір орендної плати за рік у грошовій формі становить 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки,

що становить 3 303,00 грн. Орендна плата вноситься щорічно у такі строки: у натуральній формі - з 01 вересня до 20 грудня, у грошовій формі -

з 01 листопада до 31 грудня.

Для отримання орендної плати у грошовій або натуральній формі орендодавець повинен з`явитися у строки, зазначені у пункті 11 договору,

за адресою: АДРЕСА_1 . У разі зміни адреси отримання орендної плати орендар повинен повідомити про це орендодавця листом за адресою, яку зазначено у реквізитах цього договору. У разі неможливості з`явитися

за вищезазначеною адресою у строки, указані в пункті 11 договору, орендодавець з 01 травня до 15 липня року, за який отримується орендна плата, повинен направити на адресу орендаря, зазначену в реквізитах цього договору, лист-заяву щодо отримання орендної плати на картковий рахунок або поштовим переказом. Такий лист-заява є чинним до кінця року, у якому його направлено, якщо орендодавець бажає отримати орендну плату на картковий рахунок, у листі-заяві орендодавець розбірливо зазначає свій номер карткового рахунка, назву банку, у якому відкритий картковий рахунок, транзитний рахунок банку, свій індивідуальний податковий номер, свій контактний номер телефону. До листа-заяви додається оригінал довідки з банку, у якому відкрито рахунок, про те, що саме на орендодавця відкрито цей картковий рахунок і на нього можливо здійснити перерахунок орендної плати за користування землею. У разі виплати орендної плати таким шляхом орендна плата вважається сплаченою орендарем

і орендодавець не вправі пред`явити будь-яких претензій до орендаря щодо строків унесення орендної плати. У такому разі виплата орендної плати здійснюється відповідно до пункту 9.1. цього договору (пункти 10, 10.1, 10.2, 10.3. договорів оренди землі).

Листом від 28 грудня 2018 року б/н ТОВ Орхідея 2015 в особі директора Дєточки Ю. А. звернулося до ОСОБА_1 з нагадуванням про необхідність отримання орендної плати за 2018 рік за користування земельною ділянкою № 252 (4423382000:03:001:0113), розташованою на території Закотненської сільської ради Новопсковського району Луганської області,

за місцезнаходженням підприємства. У цьому листі було зазначено про можливість перерахування орендної плати на картковий рахунок орендодавця (а. с. 31).

15 січня 2019 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 звертався

до ТОВ Орхідея 2015 з проханням надати договори оренди земельних ділянок за кадастровим номером 4423382000:03:001:0113, площею

4,4906 га, та кадастровим номером 4423382000:03:001:0114, площею

4,4989 га, а також перерахувати на його картковий рахунок орендну плату за 2017 рік та 2018 рік за вказаними договорами. У своїх листах ОСОБА_1 зазначав, що останній раз орендну плату за договорами оренди отримував

у 2016 році. У 2017 році та 2018 році він неодноразово відвідував підприємство за адресою, вказаною у договорах оренди, проте орендну плату не отримав у зв`язку із відсутністю працівників ТОВ Орхідея 2015

на робочому місці.

Згідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених та утриманих ОСОБА_1 доходів за 2017 рік, ОСОБА_1 у четвертому кварталі 2017 року отримав від ТОВ Орхідея 2015 - 9 898,62 грн (а. с. 133).

Відповідно до видаткового касового ордеру від 22 грудня 2017 року

ОСОБА_1 22 грудня 2017 року було виплачено грошові кошти у розмірі 7 968,39 грн у рахунок оренди земельного паю за 2017 рік (а. с. 201).

25 січня 2019 року ОСОБА_1 отримав від ТОВ Орхідея 2015 на свій картковий рахунок кошти у рахунок оренди земельного паю за 2018 рік

у сумі 21 968,00 грн, що підтверджується листом, що був направлений ОСОБА_1 на адресу ТОВ Орхідея 2015 від 04 лютого 2019 року

(а. с. 43, 47).

14 березня 2019 року ОСОБА_1 надсилав на адресу ТОВ Орхідея 2015 листи-повідомлення з проектами додаткових угод про дострокове розірвання договорів оренди землі та проектами акту приймання-передачі об`єкта оренди. У вказаних листах ОСОБА_1 зазначав, що ТОВ Орхідея 2015 всупереч положенням договорів оренди землі від 21 травня 2015 року та 27 травня 2019 року два роки поспіль не виплачувало йому орендну плату, зокрема за 2017 та 2018 роки. Орендну плату за вказані роки

ОСОБА_1 отримав на свій картковий рахунок лише 25 січня 2019 року.

З огляду на те, що він виявив бажання самостійно обробляти належні йому земельні ділянки, та відповідно до пункту 34 договорів оренди землі, пропонував ТОВ Орхідея 2015 розірвати зазначені договори оренди

за взаємною згодою сторін шляхом погодження проектів додаткових угод до договорів оренди землі про дострокове розірвання цих договорів

(а. с. 51-56).

Згідно листів, надісланих ТОВ Орхідея 2015 на адресу ОСОБА_1 , підприємство виконувало умови договорів у повному обсязі, а тому підстави для їх розірвання у відповідності до пунктів 34, 35 відсутні

(а. с. 57, 58).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна

або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше

не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено

або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що оренда землі -

це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 2 вказаної редакції Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України

(далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний

за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма

і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України Про плату за землю . Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду

в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених

статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також

на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно із пунктом д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два

та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором,

як підстави для розірвання договору оренди.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року

у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Згідно з пунктами 9.1, 11 спірних договорів оренди землі розмір орендної плати за рік у грошовій формі становить 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3 303,00 грн. Орендна плата вноситься щорічно у такі строки: у натуральній формі - з 01 вересня

до 20 грудня, у грошовій формі - з 01 листопада до 31 грудня.

Звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 , серед іншого, посилався на те, що відповідачем не виплачено орендну плату за 2017-2018 роки.

Заперечуючи проти позовних вимог, ТОВ Орхідея 2015 посилалося на те, що умови договорів оренди землі виконувало, згідно наданих позивачем відомостей з державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених та утриманих ОСОБА_1 доходів за 2017 рік, останній своєчасно отримав орендну плату за 2017 рік, а за 2018-2019 рік товариство перерахувало йому орендну плату у розмірі 21 968,00 грн, яку ОСОБА_1 отримав 25 січня 2019 року на свій картковий рахунок.

Встановлено, що 22 грудня 2017 року ТОВ Орхідея 2015 було виплачено ОСОБА_1 орендну плату за користування двома земельними ділянками за 2017 рік у розмірі 7 968,39 грн, що було підтверджено видатковим касовим ордером від 22 грудня 2017 року.

Орендну плату за 2018-2019 роки за користування земельними ділянками

ОСОБА_1 отримав від ТОВ Орхідея 2015 25 січня 2019 року у розмірі 21 968,00 грн.

Таким чином, надані відповідачем докази підтверджують факт належного виконання ним зобов`язання перед позивачем, що виникли у 2017 році.

Разом із тим, у цьому випадку має місце несвоєчасне виконання

ТОВ Орхідея 2015 зобов 'язання перед позивачем, що виникли у 2018 році, проте це не свідчить про систематичність порушення умов договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається

як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),

що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку

як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення

або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно застосував вказані норми матеріального

та процесуального права, встановив фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факт систематичного порушення відповідачем умов договорів оренди земельних ділянок щодо сплати орендної плати, що давало б підстави для

їх розірвання.

Доводи касаційної не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах судових рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки, що в силу

статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший

статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень,

але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь

на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно

від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд,

та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України,

№ 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення

у справах Пономарьов проти України та Рябих проти Російської Федерації , у справі Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 02 жовтня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 30 січня

2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович