Постанова

від 16.03.2021 по справі 648/1017/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 648/1017/20 Головуючий в І інстанції: Кусік І.В.

Номер провадження: №22-ц/819/471/21 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Давиденко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 17 грудня 2020 року, у складі судді Кусік І.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль,

В С Т А Н О В И В :

08 квітня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на автомобіль марки - ALFA ROMEO, модель - 146, рік випуску - 1998, колір - червоний, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1 .

Позов обґрунтований наступним.

18.02.2020 року вона позичила відповідачу гроші в сумі 500 доларів США, про що свідчить відповідна розписка. Згідно змісту вказаної розписки ОСОБА_1 позичив гроші до кінця лютого поточного року, при цьому, в якості гарантії виконання зобов`язання, залишив автомобіль марки - ALFA ROMEO, модель - 146, рік випуску - 1998, колір - червоний, шасі (кузов, рама, коляска) - НОМЕР_1 , та передав їй (позивачці) всі документи на даний автомобіль. В разі невиконання відповідачем зобов`язання по поверненню боргу в обумовлений термін останній наділив її правом власності на зазначений автомобіль. Зважаючи на те, що відповідач був співмешканцем її онуки ( ОСОБА_4 ), вони не стали укладати договір позики та завіряти його у нотаріуса, вирішили, що відповідної розписки буде достатньо.

На даний час ОСОБА_2 переконана, що відповідач не виконає свої зобов`язання - не поверне їй борг, оскільки з 18.02.2020 р., з саме того дня, коли вона позичила йому гроші, у с. Ромашкове його ніхто не бачив. Того ж дня відповідач переїхав від ОСОБА_4 , яка теж його більше не бачила.

Також зазначила, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником зазначено ОСОБА_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 і який, згідно довіреності серії ВКМ номер 074726, уповноважив відповідача ОСОБА_1 розпоряджатися (продати, обміняти, здати в (найм) оренду, позичку) вказаним автомобілем.

Враховуючи свій вік та стан здоров`я, а також матеріальне становище та далеку відстань, з метою реалізації своїх набутих прав на володіння, користування та розпорядження автомобілем, у квітні 2020 року вона (позивачка) попросила свого знайомого ОСОБА_5 зв`язатися з ОСОБА_3 . ОСОБА_5 повідомив їй, що він зустрічався з ним і під час їх бесіди ОСОБА_3 повідомив, що продав автомобіль ОСОБА_1 у червні 2008 року, що на користування та розпорядження автомобілем він не претендує, і що "подальша доля" автомобіля його не цікавить. Крім того, ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_1 повністю розрахувався з ним, на підставі чого ОСОБА_1 є повноправним власником автомобіля.

Вказала, що їй добре відомо що, проведення державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника, а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Проте, реалізувати в повному обсязі своє право власності на автомобіль вона (позивачка) не в змозі, оскільки відповідач ухиляється від візиту до реєстраційних органів.

Вказані вище обставини позбавляють її права в повній мірі володіти та розпоряджатися належним їй автомобілем.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись, зокрема, на ст.ст.321, 328, 334, 392, 638 ЦК України, просила задовольнити позов.

У своєму відзиві відповідач заявлені вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунтованими. При цьому зазначив, що розписка в тій частині, у якій вказано про передачу позивачці автомобіля, є нікчемною і такою, що не створює правових наслідків для сторін, оскільки договір купівлі-продажу транспортного засобу має бути нотаріально посвідчений. Вказав, що за положеннями ст.392 ЦК України з позовом про визнання права власності може бути пред`явлено особою, яка є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, або якщо вона втратила документ, який засвідчує право власності. Натомість позивачка не є власником автомобіля. Також зазначив, що видача довіреності на володіння й розпорядження автомобілем без укладення договору купівлі-продажу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 17 грудня 2020 року позов був задоволений. Суд вирішив визнати за позивачкою право власності на автомобіль марки - ALFA ROMEO, модель - 146, рік випуску - 1998, колір - червоний, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи й неправильне застосування норм матеріального права, просить вказане рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Зокрема, зазначив , що суд не врахував того, що позивачка не є власником вказаного автомобіля, а тому є безпідставним посилання на ст.392 ЦК України, крім того, є помилковим висновок суду про можливість набуття права власності на автомобіль на підставі розписки, до того ж написаною не власником автомобіля.

Також вказав , що поза увагою суду залишився й порядок укладення договорів купівлі-продажу транспортних засобів та порядок державної реєстрації транспортних засобів. Зокрема, те, що продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Також, зазначив , що судом не було враховано й того, що відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником спірного автомобіля є ОСОБА_3 , який за довіреністю серії ВКМ номер 074726 уповноважив його (відповідача) розпоряджатися вказаним автомобілем. Натомість, видача довіреності на володіння й розпорядження автомобілем без укладення договору купівлі-продажу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб.

Крім того, вказав , що суд не врахував і того, що розписка в тій частині, у якій вказано про передачу позивачці автомобіля, є нікчемною і такою, що не створює правових наслідків для сторін, оскільки договір купівлі-продажу транспортного засобу має бути нотаріально посвідчений.

На вказану скаргу позивачкою ОСОБА_2 подано відзив, однак, оскільки до нього не додано доказів надіслання його іншим учасникам справи (ч.4 ст.360 ЦПК України), і при апеляційному розгляді справи позивачка підтвердила, що не направляла копії відзиву іншим учасникам справи, то апеляційний суд приймає вказаний відзив як письмові пояснення, які зводяться до того, що вона не визнає вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Справу вдруге було призначено до апеляційного розгляду на 16.03.2021 року о 14-00 годині, однак відповідач ОСОБА_1 і третя особа ОСОБА_3 , які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися. Відповідача ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції представляє адвокат Крупіца О.С. Від третьої особи жодних заяв до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається таке.

Відповідно до розписки від 18.02.2020 року, ОСОБА_1 зобов`язався віддати борг ОСОБА_2 в розмірі 500 доларів США до 30 лютого на підставі цього, залишив їй свій автомобіль ALFA ROMEO 146, рік випуску - 1998, технічний паспорт НОМЕР_3 . На підставі цього, якщо ОСОБА_1 порушить цей договір, ОСОБА_2 може продати, обміняти або зробити перереєстрацію даного автомобіля (а.с.5, 23).

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 23.09.2005 року вбачається, що власником автомобіля марки ALFA ROMEO, модель 146, 1998 року випуску, червоного кольору, шасі (кузов, рама, коляска) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_5 є ОСОБА_3 (а.с.4, 24).

Згідно довіреності від 19.06.2008 року, строк якої не встановлений, вбачається, що ОСОБА_3 надав відповідачу ОСОБА_6 право розпоряджатися від свого імені належним йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ автомобілем марки ALFA ROMEO, модель - 146, рік випуску - 1998, колір - червоний, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 (а.с.3, 25).

Відповідно до Висновку №АВє-177 від 17.07.2020 року Херсонської Торгово-промислової палати ринкова вартість зазначеного автомобіля складає 60247,70грн (а.с.36-41).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того , що сторони за власним волевиявленням та взаємною згодою визначили всі істотні умови укладеного між ними договору, за яким позивачу перейшло право "…продажу, обміну чи перереєстрації…", спірного транспортного засобу. Також суд виходив з того , що відповідач, який не у повному обсязі виконав своє зобов`язання, на підставі довіреності ОСОБА_7 від 19.06.2008 року фактично передав у власність позивача спірний автомобіль та відповідні документи на нього, спірний автомобіль був доставлений відповідачем на подвір`я ОСОБА_2 . Також суд виходив з того , що в силу вимог ст.334 ч.1 ЦК України право власності у позивача, як у набувача майна за договором, виникло з моменту передання майна, після того, як відповідач залишив спірний автомобіль на її подвір`ї. Крім того, суд виходив з того , що сторони, які є вільними в укладенні договору, за власним волевиявленням та взаємною згодою визначили всі істотні умови укладеного між ними договору, в результаті якого позивачка отримала спірний транспортний засіб, зважаючи на принцип свободи договору та принцип правомірності правочину.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки до нього він прийшов при неповному з`ясуванні всіх обставин справи та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Загальний порядок укладення договорів учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі - Порядок № 1200) та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з Порядком № 1200 оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерством внутрішніх справ (далі - МВС) і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб`єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером. Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану. У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта).

Згідно з ч.3 ст.244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ч.1 ст.237 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст.656 ЦК України).

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Разом з тим позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності.

Цивільне законодавство визначає особливості реалізації правомочності власника.

За правилами ст.392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у спорі про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Враховуючи, що відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-688цс15.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів" від 18 листопада 2015 року № 941, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є зокрема укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 650 ЦК України передбачено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

В порушення вищевказаних норм законодавства позивачкою не доведено належним чином наявність дій позивачки та відповідача, спрямованих на укладення договору купівлі-продажу автомобіля. При цьому видача сторонами довіреностей на право управління, експлуатації та розпорядження належними їм автомобілями не свідчить про укладення ними договору купівлі-продажу.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля в належній формі укладено не було, він не укладався у сервісному центрі МВС України та у присутності адміністратора такого органу. Оскільки не було дотримано порядку укладення договору купівлі-продажу автомобіля, то позивачку не може бути визнано його власником, за нею не може бути визнано право власності на спірний автомобіль.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом у постанові від 22.01.2019 року у справі № 145/145/17.

Таким чином, з підстав наведеного апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, судове рішення на підставі п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України слід скасувати й постановити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Керуючись ч.1 ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, ч.1 ст.237, ч.3 ст.244, ст.ст.328, 392, 638, 639, 650, ч.1 ст.655, ч. ст.656 ЦК України, Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів" від 18 листопада 2015 року № 941, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 17 грудня 2020 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 18 березня 2021 року .

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська