Ухвала

від 18.03.2021 по справі 522/2990/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/2990/21

Провадження № 2-з/522/128/21

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

18 березня 2021 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Павлик І.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення порушень права власності шляхом скасування дозвільних документів, зобов`язання відновити фасадну стіну у попередній стан,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2021 до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та УДАБК ОМР про усунення порушень права власності шляхом скасування дозвільних документів, зобов`язання відновити фасадну стіну у попередній стан.

24.02.2021 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та УДАБК ОМР про усунення порушень права власності шляхом скасування дозвільних документів, зобов`язання відновити фасадну стіну у попередній стан та призначено судове засідання на 16.03.2021.

16.03.2021 позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони до ухвалення рішення у справі: ОСОБА_2 відчужувати на користь третіх осіб квартиру АДРЕСА_1 ; суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно проводити реєстраційні дії щодо змінення власників спірних квартири АДРЕСА_1 .

Зазначену заяву представник позивача просив розглянути без його участі.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 , яка є суміжною з квартирою відповідача-1 в якій проводиться реконструкція, тому заявлені ним позовні вимоги про скасування дозвільних документів та зобов`язання відповідача-1 відновити фасадну стіну у попередній стан, безпосередньо пов`язані з нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 та належить на праві власності відповідачу-1.

Позивач обґрунтовано припускає, що відповідач-1 може вдатися до мір з відчуження належного їй нерухомого майна з яким пов`язаний спір, таким чином створивши умови, які утруднять або взагалі унеможливлять поновлення його порушених прав.

Заявник наголошує, що у разі зміни власників спірного майна (відчуження відповідачами спірних квартир на користь третіх осіб) виконання рішення суду про задоволення позову втратить сенс, стане утрудненим або взагалі стане неможливим. Таким чином, існують дві підстави для вжиття двох видів забезпечення позову: заборони відповідачу ОСОБА_2 відчужувати належне їй спірне майно - квартири АДРЕСА_1 та заборони суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно проводити державну реєстрацію змін права власності на спірні квартири.

У відповідності до п. 6 ч.1 ст. 151 ЦПК України представник позивача надає пропозицію щодо зустрічного забезпечення у вигляді гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд немає сумнівів.

Надавши належну правову оцінку наведеним заявником підставам для забезпечення позову вказаним у заяві шляхом, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Згідно приписів статті 6 Конвенції Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

В силу ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відтак, системний аналіз ст.ст. 2, 149, 150 ЦПК України та практики Європейського суду з прав людини вказує на те, що метою забезпечення позову є, крім іншого, вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (14-88цс20) зазначила, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 не є предметом даного спору, а забезпечення позову вказаним заявником шляхом не спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та не свідчить про імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, в зв`язку з чим у задоволені заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149 , 150 , 152, 15 3, 260, 261, 353 ЦПК України , суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення порушень права власності шляхом скасування дозвільних документів, зобов`язання відновити фасадну стіну у попередній стан, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та протягом п`ятнадцяти днів може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.

Суддя І.А. Павлик