Постанова

від 16.03.2021 по справі 917/1457/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2021 р. Справа № 917/1457/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників:

позивача - Кириченко А.О., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1144 від 04.01.2012, довіреність №5 від 24.02.2021,

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Пропан» (вх. №339П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.12.2020 у справі №917/1457/20 (суддя Киричук О.А., повний текст рішення підписано 28.12.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдніпрогаз» , м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Пропан» , м.Полтава

про 563.558,16 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдніпрогаз» звернулось до суду з позовом до ТОВ «Пан Пропан» про стягнення 563.558,16 грн заборгованості за договором поставки №06082019/1 від 06.08.2019, що складається із: суми залишку боргу у розмірі 3.158,00 грн, штрафної санкції у вигляді пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ) у розмірі 579,94 грн та штрафу за прострочення платежу у розмірі 10% від невиконаного зобов`язання в сумі 431.509,10 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.12.2020 у справі №917/1457/20 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Пан Пропан» (м.Полтава, вул.Котляревського, будинок 1/27, оф.221, код ЄДРПОУ 42868542) на користь «Укрдніпрогаз» (м.Київ, вул.Червоноткацька,49 Код ЄДРПОУ 42525629) 94.258,08 грн штрафу, 579,94 грн пені, 3.590,74 грн витрат по сплаті судового збору. В частині вимог про стягнення 3.158,00 грн основного боргу провадження у справі закрито. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач - ТОВ «Пан Пропан» , з вказаним рішенням місцевого господарського суду частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити зазначене рішення в частині стягнення штрафу в розмірі 94.258,08 грн та просить її зменшити на 91.100,08 грн, і у підсумку стягнути з ТОВ «Пан Пропан» на користь ТОВ «Укрдніпрогаз» штраф в розмірі 3.158,00 грн. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції в частині стягнення штрафу з підприємства відповідача не врахував того, що штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2021 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 апеляційну скаргу ТОВ «Пан Пропан» залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.

12.02.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ «Пан Пропан» надійшло платіжне доручення №62 від 08.02.2021 про сплату судового збору у відповідному розмірі.

Згідно з Витягом із табелю обліку використання робочого часу суддів Східного апеляційного господарського суду, суддя-доповідач Істоміна О.А. з 16.02.2021 перебувала на лікарняному до 22.02.2021 (включно).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.02.2021, після усунення апелянтом недоліків, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Пан Пропан та призначено її до розгляду 16.03.2021. Сторонам по справі надано строк для подачі письмові пояснень, заперечень, відзивів на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України).

12.02.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача ТОВ Укрдніпрогаз надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №1865), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 16.12.2020 залишити без змін, як законне та обґрунтоване. В обґрунтування доводів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що підприємством відповідача, при підписанні спірного договору, було визначено розмір відповідальності як покупця у випадку допущення ним порушення своїх договірних зобов`язань. При цьому, судом першої інстанції вже було враховане фінансове становище підприємства відповідача та значно зменшено розмір штрафу.

02.03.2021 до Східного апеляційного господарського суду шляхом електронної пошти звернувся представник відповідача ТОВ Пан Пропан із заявою про відкладення розгляду справи (вх.2710), в якому просив відкласти розгляд справи №917/1457/20 на іншу дату в зв`язку із неможливістю сторони апелянта бути присутнім в судовому засіданні через приймання участі в іншому судовому засіданні, призначеному на цю ж дату. При цьому, заявник висловив заперечення проти розгляду скарги без його участі.

03.03.2021 через відділ документального забезпечення Східного апеляційного господарського суду відповідачем подано ще одну заяву про відкладення розгляду справи (вх.2738), в якій наведені аналогічні обставини неможливості прийняття участі в судовому засіданні 16.03.2021.

Розглянувши зазначені заяви колегія судді дійшла висновку про залишення їх без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції обмежений шестидесятиденним строком з моменту відкриття апеляційного провадження у справі.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В той же час, у наданому клопотанні заявником жодним чином не обґрунтовано, які саме обставини підлягають встановленню та з`ясуванню саме у судовому засіданні та потребують присутності сторін, а також жодним чином не підтверджено обставини, на які посилається заявник.

При цьому, колегія суддів враховує, що правова позиція відповідача з приводу оскаржуваного рішення викладена у апеляційній скарзі, а відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Слухання не вимагається, коли немає сумнівів щодо переконливості чи оскаржуваних фактів, які вимагають слухання, і суд може справедливо і обґрунтовано винести рішення на основі подань сторін та інших письмових матеріалів (рішення ЄСПЛ у справах Dory v. Sweden ( Дерю проти Швеції ); Saccoccia v. Austria ( Саккочча проти Австрії ).

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело права та зважаючи на відсутність необхідності надання сторонами у судовому засіданні відповідних пояснень, колегія суддів, користуючись наданим суду правом, не вбачає правових підстав для задоволення заяви відповідача про відкладення розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням частини першої та пункту 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки явка у судове засідання не визнавалася обов`язковою, а в матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення.

Представник позивача під час судового засідання підтримала доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, наполягала на залишенні без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 16.12.2020, як законного та обґрунтованого, та залишенні без задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 06.08.2020 ТОВ Укрдніпрогаз (постачальник за договором, позивач по справі) та ТОВ Пан Пропан (покупець за договором, відповідач по справі) уклали договір поставки №06082019/1, за умовами якого постачальник прийняв на себе зобов`язання поставити покупцю скраплений вуглеводневий газ узгодженими партіями, а покупець зобов`язався їх оплатити і прийняти відповідно до умов договору і додаткових угод до нього.

Умовами спірного договору визначено предмет договору, кількість товару, якість товару, умови відвантаження, ціни і порядок розрахунків, приймання, які визначаються в додаткових угодах.

В 9-тому розділі спірного договору сторони визначили відповідальність сторін:

- у разі безпідставної відмови покупця від приймання товару на будь-якій стадії виконання договору або ненадання покупцем вчасно даних та документів необхідних для оформлення товару в межах виконання договору, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 5% від вартості товару, від приймання якого покупець відмовився, та відшкодовує всі збитки, що виникли у постачальника у зв`язку із поверненням товару (п. 9.1);

- у разі невиконання покупцем умов оплати вартості товару, зазначених у додаткових угодах до даного договору, покупець сплачує на користь постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 9.3).

- у разі невиконання або неналежного виконання покупцем умов оплати вартості товару, зазначених в додаткових угодах до даного договору, покупець сплачує на користь постачальника окрім пені, передбаченої цим пунктом, штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу за кожен випадок несплати або несвоєчасної сплати вартості товару (п. 9.3);

- покупець зобов`язаний сплатити постачальнику передбачені цим договором штрафні санкції та понесені постачальником збитки протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня, коли покупець дізнався про існування підстав для застосування до нього штрафних санкцій чи стягнення збитків, якщо інший строк не зазначено у вимозі постачальника (п. 9.11);

Всі додаткові угоди до цього договору є його невід`ємною частиною (п. 13.6.).

Договір підписаний уповноваженими представниками обох сторін, без зауважень та заперечень, скріплений печатками підприємств.

Виконуючи умови договору, підприємство позивача здійснило поставку товару, що підтверджується відповідними додатковими угодами та видатковими накладними до них, наявними в матеріалах справи та ретельно дослідженими судом першої інстанції, а саме: додаткова угода №1 від 06.08.2019 та видаткова накладна №134 від 06.08.2019 на суму 288.624,00 грн; додаткова угода №2 від 06.08.2019 та видаткова накладна №143 від 09.08.2019 на суму 298.032,00 грн; додаткова угода №3 від 06.09.2019 та видаткова накладна №302 від 08.09.2019 на суму 374.616,00 грн; додаткова угода №4 від 10.09.2019, та видаткова накладна №340 від 11.09.2019 на суму 175.950,00 грн; додаткова угода №5 від 13.09.2019 та видаткова накладна №339 від 13.09.2019 на суму 247.760,00 грн; додаткова угода №6 від 26.09.2019 та видаткові накладні №386 від 26.09.2019 на суму 197.640,00 грн, №387 від 27.09.2019 на суму 187.026,00 грн; додаткова угода №7 від 30.09.2019 та видаткова накладна №396 від 30.09.2019 на суму 197.100,00 грн; додаткова угода №8 від 03.10.2019 та видаткова накладна №400 від 03.10.2019 на суму 300.852,00 грн; додаткова угода №9 від 04.10.2019 та видаткова накладна №406 від 04.10.2019 на суму 337.844,00 грн; додаткова угода №10 від 31.10.2019 та видаткова накладна №465 від 04.11.2019 на суму 303.072,00 грн; додаткова угода №11 від 06.12.2019 та видаткова накладна № 568 від 08.12.2019 на суму 346.000,00 грн; додаткова угода №12 від 10.01.2020 та видаткові накладні №75 від 11.02.2020 на суму 265.362,00 грн, №76 від 11.02.2020 на суму 249.852,00 грн; додаткова угода №13 від 25.02.2020 та видаткова накладна №104 від 29.02.2020 на суму 260.420,00 грн; додаткова угода №14 від 27.02.2020 та видаткова накладна №96 від 27.02.2020 на суму 153.920,00 грн; додаткова угода №15 від 27.02.2020 та видаткова накладна №103 від 29.02.2020 на суму 295.075,00 грн; додаткова угода №15/1 від 28.02.2020 та видаткова накладна №106 від 03.03.2020 на суму 303.966,00 грн; додаткова угода №16 від 13.03.2020 та видаткова накладна №138 від 14.03.2020 на суму 277.472,00 грн; додаткова угода №17 від 20.03.2020 та видаткова накладна №177 від 23.03.2020 на суму 270.900,00 грн.

За додатковою угодою №18 від 24.03.2020, згідно якої постачальник зобов`язався поставити товару у кількості 19 тон на загальну суму - 260.680,00 грн, постачальник здійснив поставку товару, від отримання якої покупець відмовився.

Неналежне виконання ТОВ Пан Пропан грошових зобов`язань з оплати поставленого товару за спірним договором поставки №06082019/1 від 06.08.2020; стало підставою для звернення ТОВ Укрдніпрогаз до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача:

- заборгованості по оплаті за договором, яка станом на дату подачі позовної заяви становила 3.158,00 грн;

- пені в розмірі 579,94 грн,

- штрафу у розмірі 10 % річних за несвоєчасну оплату товару відповідно до п. 9.3. договору, що складає загалом 418.475,10 грн,

- штрафу в розмірі 5% за відмову від приймання товару згідно додаткової угоди №18 та п. 9.1. договору в розмірі 13.034,00 грн.

Господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати отриманого товару. При цьому, судом прийнято до уваги, що умовами п. 9.3 договору передбачений штраф у розмірі 10% від суми саме простроченого платежу за кожен випадок несплати або несвоєчасної сплати вартості товару, в зв`язку з чим заявлені позивачем вимоги про стягнення штрафу у розмірі 10% від суми поставки визнано необґрунтованими. Після здійснення судом перерахунку, з урахуванням наданих відповідачем доказів оплати за поставлений товар, наданого відповідачем контррозрахунку, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 10% від суми простроченого платежу в сумі 235.645,20 грн та пені у розмірі 579,94 грн. Провадження в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 3.158,00 закрито, в зв`язку з її погашенням після пред`явлення позову.

В той же час, суд першої інстанції вирішуючи питання про стягнення штрафу у заявленому позивачем розмірі, дійшов висновку що стягнення неустойки в повному обсязі значною мірою підірве можливості відповідача щодо господарської діяльності та зменшив його на 60% на підставі ст.233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України, присуджуючи до стягнення з підприємства відповідача штраф в розмірі 94.258,08 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог частин 1,2 та 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України ).

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, зобов`язання за яким регулюються статтею 712 Цивільного кодексу України, де визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір поставки є оплатним, і обов`язок постачальника виконати певну роботу відповідає обов`язку покупця цей товар прийняти та оплатити.

Як вірно встановлено і досліджено судом першої інстанції, позивач в повному обсязі та в строк виконав роботи, визначені умовами договору поставки, що підтверджується відповідними додатковими угодами та видатковими накладними, і що не оскаржується відповідачем.

Відповідач в порушення умов договору не виконав покладені на нього зобов`язання щодо повної оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість, що призвело до застосування відповідальності за договором шляхом нарахування суми пені та штрафу і це також не оскаржується підприємством відповідача ТОВ Пан Пропан .

В той же час, причиною незгоди відповідача в вищезазначеним рішенням суду в суді апеляційної інстанції став занадто великий розмір застосованого до нього штрафу в сумі 94.258,08 грн, в зв`язку з чим відповідач просить його зменшити на 91.100,08 грн, та стягнути з ТОВ «Пан Пропан» на користь ТОВ «Укрдніпрогаз» штраф в розмірі 3.158,00 грн.

Як вже зазначалось, сторони, керуючись принципом свободи договору , самі узгодили питання відповідальності за неналежне виконання договору, зокрема в п. 9.3, де визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання покупцем умов оплати вартості товару, зазначених в додаткових угодах до даного договору, покупець сплачує на користь постачальника окрім пені, передбаченої цим пунктом, штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу за кожен випадок несплати або несвоєчасної сплати вартості товару.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що домовленість позивача та відповідача про застосування, зокрема, штрафу сформульована безпосередньо у п.9.3 договору, вимоги ст.547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання, видом якого у розумінні ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України є неустойка, у даному випадку дотримані.

Відповідач, звертаючись до апеляційного господарського суду, просить про зменшення розміру стягуваного штрафу в порядку ст.551 Цивільного кодексу України. Так, заявник просить врахувати ступень виконання зобов`язань відповідачем, його майновий стан, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору та загальні засади цивільного законодавства. При цьому, апелянт зазначає, що стягнення штрафу не повинно бути основним доходом ТОВ Укрдніпрогаз і не може впливати на його господарську діяльність. Штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язань, а не основним боргом, а тому при зменшенні його розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного Кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття значно та надмірно є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Разом з тим, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім вищевикладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Слід відмітити, що укладаючи договір, сторони брали на себе певні зобов`язання та ризики. Отже, підписуючи договір відповідач усвідомлював ступінь відповідальності за неналежне виконання умов договору, зокрема передбачений розмір штрафних санкцій за несвоєчасну оплату вартості товару.

Стягнення штрафу в даному випадку не є засобом доходу, як зазначив відповідач, а засобом впливу на боржника для належного виконання ним своїх зобов`язань зі своєчасної оплати товару, яка здійснювалась з порушенням строків оплати.

При розгляді даної справи судом першої інстанції, відповідачем подавався контррозрахунок штрафних санкцій, який було враховано в оскаржуваному рішенні та зменшено його розмір.

При цьому, станом на момент розгляду справи в апеляційному суді відповідачем не доведено, що стягнення штрафу - не відповідає засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності підприємства. Посилання апелянта та тяжке фінансове становище не відповідає критерію повноти та обґрунтованості.

Беручи до уваги викладене, враховуючи недоведеність відповідачем поважності причин неналежного виконання перед позивачем грошових зобов`язань за 2020 рік за договором поставки, враховуючи майновий стан обох сторін, колегія суддів дійшла висновку, що сума пені за несвоєчасну оплату поставленого товару на умовах договору в розмірі 94.258,08 грн не є "значно" чи "надмірно" великою, в зв`язку з чим не вбачає причин для задоволення апеляційної скарги.

Таким чином, висновки, наведені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України закріпляє обов`язок доказування і подання доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою останньому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Пропан» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 16.12.2020 у справі №917/1457/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19.03.2021

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Н.М. Пелипенко