Ухвала

від 16.03.2021 по справі 685/20/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 березня 2021 року

м. Київ

справа № 685/20/20

провадження № 61-3904ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 13 серпня 2020 року у складі судді: Самойловича А. П., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Бережинецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області про визнання права власності на будинок за набувальною давністю ,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бережинецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області про визнання права власності на будинок за набувальною давністю.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 2006 року разом з сім`єю проживає в житловому будинку по АДРЕСА_1 , є головою домогосподарства, тобто, фактично, відкрито та добросовісно володіє ним з 2006 року по даний час. Будинок не перебуває на балансі Бережинецької сільської ради та місцевого сільськогосподарського підприємства Україна 2001 . Позивач з лютого 2006 року користується послугами з газопостачання будинку, а з 2007 року користується послугами з водопостачання, своєчасно сплачує отримані послуги. ОСОБА_1 вважає, що у зв`язку з добросовісним, безперервним володінням чужим нерухомим майном у нього виникло право власності на цей об`єкт нерухомого майна за набувальною давністю.

ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок із господарськими будівлями за номером АДРЕСА_2 .

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 13 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 грудня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

09 березня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 13 серпня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 грудня 2020 року, у якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/17274/17 щодо підстав набуття права власності за набувальною давністю, що вказані у пунктах 43-53 і при застосуванні яких суд мав достатньо підстав щоб захистити право сільського жителя на житло. Суд не дослідив зібрані у справі докази, а саме те, що відповідачем визнано позов та підтверджено, що спірний будинок не є у власності територіальної громади та наданий у власність позивачу і він відкрито володіє ним з 2006 року, будинок збудовано колгоспом та введено в експлуатацію, після чого він обліковувався згідно книг по господарському обліку у сільській раді, у будинку немає іншого власника.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання права власності на будинок за набувальною давністю. Справа № 685/20/20 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

ОСОБА_1 укасаційній скарзі вказує, що справа має виняткове значення для позивача, як сільського жителя, оскільки стосується визнання права власності на його житло, яким він володіє понад десять років та право на яке гарантовано його сім`ї Конституцією України. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, в чому проявляється виняткове значення для нього цієї справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для ОСОБА_1 .

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 13 серпня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Бережинецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області про визнання права власності на будинок за набувальною давністю .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук