Постанова

від 12.05.2010 по справі 4/117-1970

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2010 р. № 4/117-1970

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів:

Головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Мирошниченка С.В.,

розглянувши

касаційну скаргу Приватного підприємства "Продекспорт"

на рішення господарського суду Терн опільської області від 02.12.2009

та на постанову Львівського апеляційног о господарського суду від 27.01.20 10

у справі № 4/117-1970

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_4

до Приватного підприємства "Продекспорт"

про стягнення 45 442,93 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача повідомле ний, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарськог о суду Тернопільської област і від 02.12.2009 (суддя Бурда Н.М.), зали шеним без змін постановою Ль вівського апеляційного госп одарського суду від 27.01.2010 (судді : Кордюк Г.Т., Давид Л.Л., Мурська Х.В.) задоволений позов Приват ного підприємця ОСОБА_4 (н адалі позивач) до Приватного підприємства "Продекспорт" (н адалі відповідач/скаржник); з а рішенням з відповідача стя гнуто 42 701,40 грн. основного боргу за поставлений товар, 2 741,53 грн. пені.

Відповідач, не погоджуючис ь із прийнятими у даній справ і судовими рішеннями, зверну вся до Вищого господарського суду України із касаційною с каргою, в якій просить їх скас увати з підстав порушення но рм матеріального та процесуа льного права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодо ю для суду касаційної інстан ції переглянути в касаційном у порядку оскаржувані судові акти.

Сторони у справі належним ч ином повідомлялися про час т а місце розгляду даної справ и згідно з вимогами Інструкц ії з діловодства в господарс ьких судах України, затвердж еної наказом Голови Вищого г осподарського суду України в ід 10.12.2002 № 75, проте не скористали ся своїм правом бути присутн іми у судовому засіданні 12.05.2010.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду спра ви в касаційній інстанції, пр оаналізувавши на підставі фа ктичних обставин справи заст осування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судо вих актів, вважає, що касаційн а скарга не підлягає задовол енню, враховуючи наступне.

Згідно із статтею 108 Господ арського процесуального код ексу України Вищий господарс ький суд України переглядає за касаційною скаргою (подан ням) рішення місцевого госпо дарського суду та постанови апеляційного господарськог о суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуаль ного кодексу України перегля даючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна ін станція на підставі встановл ених фактичних обставин спра ви перевіряє застосування су дом першої чи апеляційної ін станції норм матеріального і процесуального права; касац ійна інстанція не має права в становлювати або вважати дов еденими обставини, що не були встановлені у рішенні або по станові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність т ого чи іншого доказу, про пере вагу одних доказів над іншим и, збирати нові докази або дод атково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 стат ті 175 ГК України майново-госпо дарськими визнаються цивіль но-правові зобов'язання, що ви никають між учасниками госпо дарських відносин при здійсн енні господарської діяльнос ті, в силу яких зобов'язана сто рона повинна вчинити певну г осподарську дію на користь д ругої сторони або утриматися від певної дії, а управнена ст орона має право вимагати від зобов'язаної сторони викона ння її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які ви никають між учасниками госпо дарських відносин, регулюють ся Цивільним кодексом Україн и з урахуванням особливостей , передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК Ук раїни зобов`язанням є правов ідношення, в якому одна сторо на (боржник) зобов`язана вчини ти на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утри матися від певної дії, а креди тор має право вимагати від бо ржника виконання його обов`я зку.

Підставою виникнення циві льних прав та обов`язків є, зок рема, договори та інші правоч ини (пункт 1 частини 2 статті 11 Ц ивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільног о кодексу України визначає д оговір як домовленість двох або більше сторін, що спрямов ана на встановлення, зміну аб о припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором поставки одна сторона (постачальник), яка зд ійснює підприємницьку діяль ність, зобов' язується перед ати у встановлений строк тов ар у власність покупця для ви користання його у підприємни цькій діяльності або в інших цілях, не пов' язаних з особи стим, сімейним, домашнім або і ншим подібним використанням , а покупець зобов' язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму(ст. 7 12 ЦК України).

Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій між по зивачем та відповідачем в си лу ст. ст. 11, 202, 712 ЦК України виник ли зобов' язальні відносини , на підставі укладеного дого вору постачання №14 від 01.01.2009.

За укладеним між сторонами у справі договором постачан ня, позивач (за договором прод авець) зобов'язався передава ти (поставити, продати) товари у власність відповідача (за д оговором покупець) на умовах та в строки, встановлені дого вором, а відповідач (покупець ) в порядку та в строки встанов лені договором, зобов'язуєть ся прийняти товар і оплатити його за цінами, зазначеними в додатку №1 до договору (п. 1.1. дог овору).

Як встановлено судами попе редніх інстанцій на підставі дослідження наявних в матер іалах справи копій видаткови х накладних, позивач постави в відповідачу товар на загал ьну суму 42 701,40 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України д о договору поставки застосов уються загальні положення пр о купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, зако ном або випливає з характеру відносин.

Стаття 692 ЦК України передба чає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його пр ийняття або прийняття товаро розпорядчих документів на нь ого, якщо договором або актам и цивільного законодавства н е встановлений інший строк о плати товару.

Відповідно до ч. 1 п. 8.1. договор у покупець здійснює розрахун ки з продавцем за поставлени й товар по проходженню 45 кален дарних днів з моменту здійсн ення постачання товару.

Однак, всупереч умов догово ру та наведених норм відпові дач не здійснив розрахунків з позивачем за поставлений н им товар, що і стало підставою для звернення із даним позов ом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК Ук раїни зобов'язання має викон уватися належним чином відпо відно до умов договору та вим ог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших в имог, що звичайно ставляться . Одностороння відмова від зобов'язання або односторон ня зміна його умов не допуска ється, якщо інше не встановле но договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб 'єкти господарювання та інші учасники господарських відн осин повинні виконувати госп одарські зобов'язання належн им чином відповідно до закон у, інших правових актів, догов ору, а за відсутності конкрет них вимог щодо виконання зоб ов'язання - відповідно до вимо г, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до вико нання господарських договор ів застосовуються відповідн і положення ЦК України з урах уванням особливостей, передб ачених ГК України.

Враховуючи вищенаведені н орми, а також встановлені суд ами попередніх інстанцій обс тавини щодо невиконання відп овідачем умов договору, висн овки судів попередніх інстан цій про обґрунтованість заяв лених позивачем позовних вим ог про стягнення основної за боргованості у розмірі 42 701,40 гр н. є правомірними.

Крім того, однією із вимог п озивача, яка задоволена суда ми попередніх інстанцій, бул а вимога про стягнення з відп овідача пені в порядку п. 10.1. до говору постачання, приписи я кого передбачають відповіда льність відповідача (покупця ) у разі прострочення здійсне ння розрахунків з позивачем (продавцем) у вигляді стягнен ня з нього пені у розмірі 0,04% ві д суми затриманої проплати, а ле не більше подвійної облік ової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК Ук раїни неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або і нше майно, які боржник повине н передати кредиторові у раз і порушення зобов'язання; пенею є неустойка, що обчи слюється у відсотках від сум и несвоєчасно виконаного гро шового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Статтями 1, 3 Закону України "П ро відповідальність за несво єчасне виконання грошових зо бов'язань" передбачено, що пла тники грошових коштів сплачу ють на користь одержувачів ц их коштів за прострочку плат ежу пеню в розмірі, що встанов люється за згодою сторін. Роз мір пені, передбачений статт ею 1 цього Закону, обчислюєтьс я від суми простроченого пла тежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який спл ачується пеня.

Отже, суди попередніх інста нцій, встановивши, факт поруш ення виконання відповідачем грошового зобов'язання за до говором постачання №14 від 01.01.2009 , правомірно стягнули з відпо відача пеню у розмірі 2 741,53 грн., обчислену від суми основної заборгованості.

Як вбачається із касаційно ї скарги, основним доводом, як ий наводить скаржник в обґру нтування підстав скасування прийнятих у даній справі суд ових рішень, є порушення суда ми попередніх інстанцій норм процесуального права, що пол ягає у неповідомленні відпов ідача про час та місце розгля ду даної справи, що на думку ск аржника унеможливило здійсн ення ним належного захисту й ого прав та законних інтерес ів.

Проте, із такими доводами ск аржника у суду касаційної ін станції немає підстав погоди тися, оскільки в матеріалах с прави містяться поштові пові домлення за №№025426 та 260480, якими пі дтверджується факт отриманн я відповідачем процесуальни х документів місцевого госпо дарського суду, а саме: ухвали про порушення провадження у даній справі від 26.10.2009 та ухвал и про відкладення розгляду с прави від 18.11.2009, а також поштове повідомлення за №448570, що свідч ить про отримання відповідач ем ухвали суду апеляційної і нстанції про порушення апеля ційного провадження у даній справі.

Стосовно доводів скаржник а про безпідставне не задово лення судом апеляційної інст анції його клопотання про ві дкладення розгляду даної спр ави, надіслане відповідачем на адресу суду апеляційної і нстанції у вигляді телеграми , що також на думку скаржника у неможливило здійснення ним н алежного захисту своїх прав, оскільки відповідач не зміг надати документи на підтвер дження своїх доводів, суд кас аційної інстанції зазначає, що по-перше, відкладення розг ляду справи, відповідно до пр иписів ст. 77 ГПК України є прав ом, а не обов'язком суду; по-дру ге, відповідно до вказаної но рми, суд відкладає розгляд сп рави у разі неподання сторон ою витребуваних судом докуме нтів, без подання яких неможл иво розглянути справу. Проте , як вбачається із ухвали суду апеляційної інстанції, оста нній не витребував у відпові дача жодних документів. По-тр етє, скаржник, стверджуючи пр о наявність у нього документ ів на підтвердження його дов одів, не був позбавлений прав а надати їх разом з апеляційн ою скаргою.

Відповідно до приписів ст.с т. 33, 34 ГПК України кожна сторон а повинна довести ті обстави ни, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і зап еречень. Господарський суд п риймає тільки ті докази, які м ають значення для справи.

Відповідач не довів в устан овленому законом порядку ная вність підстав для скасуванн я прийнятих у даній справі су дових рішень; доводи касацій ної скарги не спростовують п равомірних судових рішень, а відтак, підстав для їх скасув ання немає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК Ук раїни касаційна інстанція за результатами розгляду касац ійної скарги має право залиш ити рішення суду першої інст анції або постанову суду апе ляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишаєт ься без задоволення, коли суд визнає, що рішення суду першо ї інстанції або постанова ап еляційного господарського с уду прийнята з дотриманням в имог матеріального та процес уального права.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Госпо дарського процесуального ко дексу України, ст.ст. 125, 129 Консти туції України, Рішенням Конс титуційного Суду України від 11.03.2010 № 8-рп/2010, Вищий господарськи й суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Пр иватного підприємства "Проде кспорт" залишити без задовол ення.

Постанову Львівського апе ляційного господарського су ду від 27.01.2010 та рішення господар ського суду Тернопільської о бласті від 02.12.2009 у справі № 4/117-1970 за лишити без змін.

Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття, каса ційному оскарженню не підляг ає.

Головуючий суддя Н.М. Гу бенко

Судді: Т.Л. Барицька

С .В. Мирошниченко