Рішення

від 03.03.2021 по справі 640/23293/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2021 року м. Київ № 640/23293/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Гарника К.Ю., суддів: Пащенка К.С., Іщука І.О., за участю секретаря судового засідання Основи О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО ,

Приватного підприємства Сервіс - Транс ,

Товариства з обмеженою відповідальністю Капітель - 1 ,

Іноземного підприємства Черномор ,

Товариства з обмеженою відповідальністю АІС СТОЛИЦЯ ТРЕЙД

до Кабінету Міністрів України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (Агентство з розшуку та менеджменту активів, АРМА),

Товариство з обмеженою відповідальністю Українська металургійна компанія

про визнання протиправною, такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили та нечинною постанови та зобов`язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача 1 - Марківа В.Д.

від позивачів 2, 3, 4, 5 - Сидоренко С.І.

від відповідача - Бігдан А.В.

від третьої особи 1 - Савулія В.О.

від третьої особи 2 - Круглової О.М.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли позовні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО (далі по тексту - позивач 1), адреса: 03189, місто Київ, вулиця Вільямса Академіка, будинок 6, корпус Д, офіс 43, Приватного підприємства Сервіс-Транс (далі по тексту - позивач 2), адреса: 61022, місто Харків, вулиця Клочківська, будинок 55, Товариства з обмеженою відповідальністю Капітель-1 (далі по тексту - позивач 3), адреса: 04074, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 21, літера І , Іноземного підприємства Черномор (далі по тексту - позивач 4), адреса: 04074, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 21, літера І , Товариства з обмеженою відповідальністю АІС СТОЛИЦЯ ТРЕЙД (далі по тексту - позивач 5), адреса: 39627, Полтавська область, місто Кременчук, проспект Лесі Українки, будинок 1а до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач), адреса: 01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (Агентство з розшуку та менеджменту активів, АРМА) (далі по тексту - третя особа 1), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Бориса Гринченка, будинок 1, Товариство з обмеженою відповідальністю Українська металургійна компанія (далі по тексту - третя особа 2), адреса: 61001, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4а, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною, такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року №754 Про внесення зміни до Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах (Урядовий кур`єр від 29 серпня 2020 року №167), якою внесено зміну до Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 року №719 (Офіційний вісник України, 2017 р., №80, ст. 2448);

- зобов`язати Кабінет Міністрів України невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено постанову Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року №754 Про внесення зміни до Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах , після набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивачі послались на те, що 14 квітня 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва винесено вирок у справі №757/28806/18-к (далі по тексту - вирок), відповідно до якого затверджено угоду від 07 квітня 2020 року у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12018100000000393, укладену між прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва Кондратовим Олександром Гарійовичем та обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частини 4 статті 190, частини 4 статті 190 Кримінального кодексу України, а також застосовано спеціальну конфіскацію та вирішено передати у власність держави нерухоме майно та корпоративні права , які постановою старшого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві Шевчук К.О. від 27 вересня 2019 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, які належать позивачам.

Також, позивачі наголошують на тому, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 квітня 2020 року у справі №757/28806/18-к було накладено арешт на майно позивачів з метою забезпечення спеціальної конфіскації та забезпечення цивільного позову потерпілого і цивільного позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Українська металургійна компанія .

Станом на день звернення до суду з цією позовною заявою, як зазначено у позовних заявах, вирок суду від 14 квітня 2020 року та ухвала суду від 07 квітня 2020 року у справі №757/28806/18-к набрали законної сили, проте процедура оскарження судових рішень у справі №757/28806/18-к ще не завершилася.

При цьому, позивачі зазначають, що виконання вироку від 14 квітня 2020 року в справі №757/28806/18-к у частині спеціальної конфіскації активів позивачів покладено на Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА).

Так, порядок реалізації активів, до яких застосовано спеціальну конфіскацію в кримінальних провадженнях (далі за текстом позову - спеціально конфісковані активи), визначається Порядком реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 року № 719 (далі по тексту - Порядок №719).

29 серпня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року №754 Про внесення зміни до Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах (далі по тексту - Постанова КМУ №754), відповідно до абзацу 2 якої внесено зміну до Порядку №719 шляхом доповнення Порядку №719 пунктом 27 наступного змісту: У разі самостійного виконання судового рішення про спеціальну конфіскацію активів у порядку, визначеному частиною десятою статті 100 Кримінального процесуального кодексу України, Національне агентство протягом трьох робочих днів здійснює розподіл отриманих коштів від реалізації таких активів шляхом перерахування потерпілому, цивільному позивачу коштів у визначеному судовим рішенням розмірі для відшкодування збитків від злочину, а частіша, що залишилася, перераховується до державного бюджету. У разі коли суми коштів від реалізованих активів недостатньо для відшкодування збитків потерпілому, цивільному позивачу в повному обсязі, відшкодування здійснюється пропорційно су мі, що належить кожному .

На переконання позивачів, оскаржуваною постановою КМУ №754 Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів надано повноваження оперативно відшкодовувати збитки від злочину потерпілій стороні , а саме самостійно виконувати судове рішення (вирок) про розподіл і виплату коштів приватній особі (потерпілому, цивільному позивачу) для відшкодування збитків від злочину за рахунок коштів держави, отриманих від реалізації АРМА спеціально конфіскованих активів, що, як вважають позивачі, суперечить Конституції України, змісту правового інституту спеціальної конфіскації активів, інтересам держави, а також правам й інтересам позивачів як власників активів, до яких було застосовано спеціальну конфіскацію.

Крім того, позивачі вважають, що оскаржувана постанова розроблена та прийнята для надання АРМА повноважень з виконання фактично єдиного, на дату звернення до суду з цими позовними заявами, вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року у справі №757/28806/18- к, яким застосовано спеціальну конфіскацію до належних позивачам на праві власності активів (об`єктів нерухомого майна).

Тобто, як стверджують позивачі, єдиним фактичним вигодонабувачем від прийняття відповідачем оскаржуваної постанови на даний час є потерпілий і цивільний позивач у справі №757/28806/18-к - Товариство з обмеженою відповідальністю Українська металургійна компанія .

На думку позивачів, оскаржувана постанова суперечить положенням Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України.

При цьому, обгрунтовуючи своє право на звернення до адміністративного суду з вказаними позовними заявами позивачі посилаються на те, що процедура судового оскарження вироку суду від 14 квітня 2020 року ще не завершена, тобто, вирок суду може бути скасований, проте, виконаний в частині реалізації АРМА належного позивачам майна, відповідно, в подальшому, в такому випадку, внесені оскаржуваною постановою доповнення в Порядок №719, утруднять або зроблять неможливим поворот виконання вироку.

Більш того, позивачі стверджують, що відповідач незаконно втрутився та вніс суттєву суперечність у встановлені законом належні правові процедури, фактично поєднавши дві самостійні та взаємовиключні в правовому сенсі процедури, а саме: процедуру спеціальної конфіскації активів, яка передбачає безоплатне вилучення активів третьої особи у власність держави у передбачених законом випадках, та процедуру відшкодування потерпілому, цивільному позивачу завданих злочином збитків, що порушує вищевказані законні інтереси позивачів.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивачів до адміністративного суду з відповідними позовними заявами.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог позивачів представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що відповідно до вимог чинного законодавства Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями щодо врегулювання питань реалізації Національним агентством активів, які були арештовані в судовому порядку.

На виконання наданих відповідачу повноважень було прийнято постанову від 27 вересня 2017 №719, якою затверджено Порядок реалізації арештованих активів на електронних торгах, яким визначено, що реалізації підлягають активи - майно, майнові та інші права, на які накладено арешт у кримінальному провадженні або у позовному провадженні у справах про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави та які:

- передані Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління (для реалізації або без визначення шляху управління ними) на підставі ухвали слідчого судді, суду або згоди власника активів, та підлягають реалізації на підставі частин четвертої та п`ятої статті 21 Закону України Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ;

- перебувають в управлінні Національного агентства та підлягають реалізації як захід самостійного виконання судового рішення про конфіскацію, спеціальну конфіскацію активів, стягнення в дохід держави активів на підставі частин другої та четвертої статті 23 Закону України Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

В свою чергу, як зазначає представник відповідача, стаття 100 Кримінального процесуального кодексу України передбачає, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили, а також те, що під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації насамперед має бути вирішене питання про повернення грошей, цінностей та іншого майна власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання. У разі відсутності у винної особи майна, на яке може бути звернене стягнення, крім майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, збитки, завдані потерпілому, цивільному позивачу, відшкодовуються за рахунок коштів від реалізації конфіскованого майна, а частина, що залишилася, переходить у власність держави.

Тому, за твердженнями представника відповідача, з метою врегулювання окремих питань практичної реалізації визначеної статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України процедури забезпечення прав потерпілих осіб, Кабінетом Міністрів України було внесено до Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах відповідні зміни.

На думку представника відповідача, положеннями оскаржуваної постанови № 754 не врегульовано будь-яких нових процедурних аспектів застосування спеціальної конфіскації, порівняно з визначеним чинним Кримінальним процесуальним кодексом України порядком, а тому твердження позивачів про те, що на законодавчому рівні не визначено можливості здійснювати Національним агентством окремих заходів, спрямованих на забезпечення виконання судових рішень про спеціальну конфіскацію активів, спростовується вищезазначеними положеннями чинного законодавства.

Крім того, представник відповідача наголосив на тому, що з матеріалів справи вбачається, що вироком суду у справі № 757/28806/18-к, на підставі статей 21, 23 Закону України Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів було вирішено відшкодувати збитки потерпілого за рахунок коштів від реалізації конфіскованого майна Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, а тому, твердження позивачів 1, 2 про відсутність повноважень Національного агентства щодо вжиття окремих заходів виконання судових рішень про реаліазацію конфіскованого майна спростовується висновками суду, яким було визначено порядок відшкодування шкоди потерпілому, та застосованими судом у кримінальній справі положеннями чинного законодавства.

Також, представник відповідача зазначив й про те, що право позивачів прийняттям оскаржуваної постанови не порушено.

З огляду на вищевикладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивачів.

Не погоджуючись з доводами, викладеними представником відповідача у відзиві на позовну заяву, представник позивача 1 надав суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій послався на аналогічні обставини тим, що викладені у позовній заяві.

Не погоджуючись з позовними вимогами позивачів 1, 2, 5 представник третьої особи 1 у письмових поясненнях на позовну заяву послався на те, що вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року у справі №757/28806/18-к у тому числі застосовано спеціальну конфіскацію та вирішено передати у власність держави нерухоме майна та корпоративні права, які в рамках кримінального провадження були визнані речовими доказами, а також задоволено цивільний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська металургійна компанія , стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 2 288 538 629,76 грн та вирішено відшкодування збитків, завданих потерпілому, здійснити за рахунок коштів, отриманих від реалізації конфіскованого майна відповідно до частини 10 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України, статей 21,23 Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів , а частину, що залишиться зарахувати у власність держави.

Вказаний вирок з відміткою про набрання ним законної сили надійшов на адресу АРМА 28 травня 2020 року, 07 вересня 2020 року на адресу АРМА надійшли виконавчі листи від 14 квітня 2020 року - для виконання в частині спеціальної конфіскації та відшкодування збитків, завданих потерпілому.

На переконання представника третьої особи 1, АРМА відповідно до положень чинного законодавства наділене повноваженням щодо відшкодування шкоди потерпілому, а тому вправі виконувати вказаний вище вирок в частині відшкодування шкоди третій особі 2 за рахунок коштів, отриманих від реалізації конфіскованого майна.

В свою чергу, представник третьої особи 1 в своїх письмових поясненнях на позовну заяву послався на те, що Порядком №719 визначено механізм реалізації активів на електронних торгах, а з метою врегулювання питання порядку дій АРМА щодо перерахування отриманих від реалізації активів коштів на користь потерпілого, цивільного позивача та до Державного бюджету України, до вказаного Порядку постановою КМУ №754 було внесено зміни та доповнено його пунктом 27, якими визначено чіткий алгоритм дій АРМА при виконанні судових рішень про спеціальну конфіскацію активів.

Крім того, на думку представника третьої особи 1, оскаржувана постанова №754 не є актом індивідуальної дії, а тому не породжує для позивачів права на захист, що, в свою чергу, як вважає представник третьої особи 1, свідчить про те, що станом на день звернення позивачів до суду їх права порушені не були, а захист інтересів на майбутнє не передбачений чинним законодавством.

З огляду на вищевикладене, представник третьої особи 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Письмових пояснень щодо позовних вимог позивачів 3, 4 третьою особою 1 до суду не надано.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог позивача 1 представник третьої особи 2 у письмових поясненнях на позовну заяву послався на те, що відповідачем не порушено процедуру прийняття оскаржуваної постанови №754, а доводи позивачів є безпідставними, оскільки прийняття оскаржуваної постанови фактично покликано на те, щоб встановити розумні строки, в які АРМА має вчинити дії щодо відшкодування шкоди потерпілим.

Більш того, представник третьої особи 2 послався на відсутність порушеного права позивача.

На підставі викладеного, представник третьої особи 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Письмових пояснень щодо позовних вимог позивачів 2, 3, 4, 5 третьою особою 2 до суду не надано.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі № 640/23293/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО та призначено підготовче засідання, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Українська металургійна компанія .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року у справі №640/23293/20 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Українська металургійна компанія про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції залишено без задоволення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/23292/20 за позовом Приватного підприємства Сервіс - Транс до Кабінету Міністрів України, третя особа - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (Агентство з розшуку та менеджменту активів, АРМА) про визнання протиправною, такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили та нечинною постанови та зобов`язання вчинити діїта призначено підготовче засідання на 12 січня 2021 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/23351/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Капітель - 1 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (Агентство з розшуку та менеджменту активів, АРМА) про визнання протиправною, такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили та нечинною постанови та зобов`язання вчинити дії та призначено підготовче засідання на 14 грудня 2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/23354/20 за позовом Іноземного підприємства Черномор до Кабінету Міністрів України, третя особа - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (Агентство з розшуку та менеджменту активів, АРМА) про визнання протиправною, такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили та нечинною постанови та зобов`язання вчинити дії та призначено підготовче засідання на 14 грудня 2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/23348/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АІС СТОЛИЦЯ ТРЕЙД до Кабінету Міністрів України, третя особа - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (Агентство з розшуку та менеджменту активів, АРМА) про визнання протиправною, такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили та нечинною постанови та зобов`язання вчинити дії та призначено підготовче засідання на 21 січня 2021 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року об`єднано в одне провадження адміністративну справу №640/23293/20 з адміністративною справою №640/23292/20 за позовом Приватного підприємства "Сервіс - Транс", з адміністративною справою №640/23351/20 та з адміністративною справою №640/23354/2. Присвоєно адміністративній справі єдиний унікальний номер №640/23293/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року об`єднано в одне провадження адміністративну справу №640/23293/20 з адміністративною справою №640/23348/20 та адміністративній справі єдиний унікальний номер №640/23293/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті в складі колегії суддів.

В судовому засіданні 03 березня 2021 року представник позивача 1 та представник позивачів 2, 3, 4, 5 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовних заявах; представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Представники третіх осіб заперечували проти задоволення позовних вимог позивачів, пославшись на аналогічні обставини тим, що були викладені ними у письмових поясненнях проти позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО (код ЄДРПОУ 35648162) зареєстровано юридичною особою приватного права з 24 грудня 2007 року; Приватне підприємство Сервіс-Транс (код ЄДРПОУ 33092601) - з 29 червня 2004 року; Іноземне підприємство Черномор (код ЄДРПОУ 34443332) - 19 липня 2006 року; Товариство з обмеженою відповідальністю Капітель-1 (код ЄДРПОУ 20713788) - 27 березня 2006 року; Товариство з обмеженою відповідальністю АІС СТОЛИЦЯ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 39145234) - 24 березня 2014 року, про що до реєстру внесено відповідні реєстраційні записи.

Крім того, судом встановлено та проти чого не заперечували сторони у справі, що

1) Товариству з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО на праві власності належить наступне майно:

- нежитлова будівля (літера В) загальною площею 3 673,6 кв. м, розташована за адресою: місто Київ, Столичне шосе, будинок 101-В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1524693180000;

- нежитлова будівля (літера Г) загальною площею 1 561,9 кв. м, розташована за адресою: місто Київ, Столичне шосе, будинок 101-Г, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1524649380000;

- комплекс по наданню послуг населенню та дилерських центрів для продажу легкових автомобілів загальною площею 990,6 кв.м, розташований за адресою: місто Київ, Столичне шосе, будинок 101д, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 455038080000.

2) Приватному підприємству Сервіс-Транс на праві власності належить наступне майно:

- нежитлова будівля літера П-2 загальною площею 1 507,4 кв.м, розташована за адресою: місто Харків, вулиця Клочківська, будинок 55, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37669063101;

- земельна ділянка кадастровий номер 6310136300:02:003:0026 загальною площею 0,4536 га, розташована за адресою: місто Харків, вулиця Клочківська, земельну ділянку 55, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1156925563101;

- гараж під літерою Г-ІІ/приміщення охорони з підвалом/загальною площею - 97,6 кв.м, та нежиле приміщення/допоміжний корпус з магазином/під літерою Б-І, загальною площею 812,5 кв.м, розташовані за адресою: місто Суми, вулиця Героїв Крут (Черепіна), будинок 19, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 30248059101.

3) Іноземному підприємству Черномор на праві власності належить наступне майно:

- комплекс будівель, загальною площею 1 030,2 кв.м, розташований за адресою: місто Кропивницький, вулиця Кропивницького, будинок 173, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 62256135101;

- земельна ділянкя кадастровий номер 3510100000:38:322:0005, загальною площею 0,2825 га, розташована за адресою: місто Кропивницький, вулиця Кропивницького, земельна ділянка 173, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 360755935101;

- будівля та споруди, розташовані за адресою: місто Дніпро (Дніпропетровськ), вулиця Берегова, будинок 208, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 50477012101;

- склад літера К, склад літера Л, гараж літера И, пункт охорони літера Н-2, будівля автомийки літера М, загальною площею 336,8 кв.м, розташовані за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Південне шосе, будинок 8, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 136164823101;

- нежитлові приміщення, загальною площею 173,1 кв.м, розташовані за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Академіка Сахарова, будинок 38 а , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 279878926101;

- нежитлова будівля, павільйон для зберігання автомобілів, К-1 загальною площею 402,7 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Чигиринська, будинок 60/2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 280163471101;

- земельна ділянка кадастровий номер 5310137000:18:013:0039 площею 0,1973 га, розташована за адресою: місто Полтава, вулиця Серьогіна, земельна ділянка 1а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 813854853101;

- автосалон загальною площею 248,5 кв.м, розташований за адресою: місто Херсон, вулиця Тираспольська, будинок 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7851965101;

- гаражні бокси літ. С-1, С'-1 загальною площею 101,8 кв.м, розташовані за адресою: місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 202, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 831364446101;

- нежитлові приміщення № 6,7,8 в літера А-7 загальною площею 114,5 кв.м, розташовані за адресою: місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 202, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 799921146101;

- будівля під літерою Ф-1 загальною площею 245,9 кв.м, розташована за адресою: місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 202, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35531746101;

4) Товариству з обмеженою відповідальністю Капітель-1 належить на праві власності наступне майно:

- земельна ділянка кадастровий номер 3221289000:05:003:0052 площею 0,7784 га, розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Требухівська сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 46563232212;

- земельна ділянка кадастровий номер 3221289000:05:003:0053 площею 0,7785 га, розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Требухівська сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 41891732212.

5) Товариству з обмеженою відповідальністю АІС СТОЛИЦЯ ТРЕЙД належить на праві власності наступне майно:

- будівля магазину непродовольчих товарів літера А, загальною площею 286,0 кв.м, розташована за адресою: місто Житомир, проспект Незалежності (вулиця Ватутіна), будинок 100, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 279810018101;

- нежиле приміщення, автосалон загальною площею 406,8 кв.м, що розташований за адресою: місто Дніпро, вулиця Шолохова, будинок 7, приміщення 7,12, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 49826112101;

- будівля автосалону, станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів на 4 поста, загальною площею 1 880,7 кв.м, розташовані за адресою: місто Кременчук, проспект Лесі Українки, будинок 1-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35673353104.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 квітня 2020 року у кримінальній справі №757/28806/18-к на вказане вище нерухоме майно, що належить позивачам на праві власності та яке постановою слідчого від 27 вересня 2019 року було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, з метою забезпечення збереження речових доказів, що є предметом кримінальних правопорушень, а також з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна, яке відповідно до норм чинного кримінального закону підлягає спеціальній конфіскації з подальшою передачею арештованого майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їх економічної вартості, накладено арешт шляхом заборони їх відчуження, розпорядження та користування.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року у справі № 757/28806/18-к затверджено угоду про визнання винуватості від 07 квітня 2020 року у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12018100000000393, укладену між прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва Кондратовим Олександром Гарійовичем та обвинуваченими, а також застосовано спеціальну конфіскацію та передано у власність держави нерухоме майно та корпоративні права, які постановою старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві Шевчук К.О. від 27 вересня 2019 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, у тому числі, на майно, яке належить позивачам.

Також, вказаним вище вироком цивільний позов потерпілого Товариства з обмеженою відповідальністю Українська металургійна компанія про стягнення солідарно завданої кримінальними правопорушеннями матеріальної шкоди у розмірі 2 288 538 629,76 гривень задоволено та стягнуто на користь потерпілого Товариства з обмеженою відповідальністю Українська металургійна компанія 2 288 538 629,76 гривень (два мільярди двісті вісімдесят вісім мільйонів п`ятсот тридцять вісім тисяч шістсот двадцять дев`ять гривень сімдесят шість копійок) на відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочинами.

Крім того, у резолютивній частині вироку зазначено, що відшкодування збитків, завданих потерпілому Товариству з обмеженою відповідальністю Українська металургійна компанія у зв`язку з тяжким матеріальним становищем обвинувачених та відсутністю майна здійснити за рахунок коштів від реалізації конфіскованого майна Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів відповідно до частини 10 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України і статей 21, 23 Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів , а частину, що залишиться, зарахувати у власність держави, а речові докази по справі, до яких застосовано спецконфіскацію, передано у власність держави.

Постановою Кабінету Міністрів України №719 від 27 вересня 2017 року затверджено Порядок реалізації арештованих активів на електронних торгах, який визначає механізм реалізації арештованих активів на електронних торгах (далі по тексту - Порядок №719), до якого постановою Кабінету Міністрів України Про внесення зміни до Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах від 26 серпня 2020 року №754 (далі по тексту - Постанова КМУ №754), яким вказаний Порядок доповнено пунктом 27 наступного змісту:

27. У разі самостійного виконання судового рішення про спеціальну конфіскацію активів у порядку, визначеному частиною десятою статті 100 Кримінального процесуального кодексу України, Національне агентство протягом трьох робочих днів здійснює розподіл отриманих коштів від реалізації таких активів шляхом перерахування потерпілому, цивільному позивачу коштів у визначеному судовим рішенням розмірі для відшкодування збитків від злочину, а частина, що залишилася, перераховується до державного бюджету.

У разі коли суми коштів від реалізованих активів недостатньо для відшкодування збитків потерпілому, цивільному позивачу в повному обсязі, відшкодування здійснюється пропорційно сумі, що належить кожному. .

Вважаючи, що постановою КМУ №754 порушено права позивачів, зокрема, щодо процедури спеціальної конфіскації нерухомого майна, яке належить позивача на праві власності на підставі вироку суду та процедури відшкодування потерпілому, цивільному позивачу завданих злочином збитків, позивачі звернулись до адміністративного суду з вказаними позовними заявами.

Так, повноваження Кабінету Міністрів України у спірних правовідносинах регламентовано Конституцією України, Законом України "Про Кабінет Міністрів України" від 07 жовтня 2010 року №2591-VI, який діяв на момент прийняття оскаржуваної постанови, Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11 вересня 2003 року № 1160-IV (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови; надалі - Закон України № 1160-IV від 11.09.2003), Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою КМУ від 18 липня 2007 року № 950 (надалі - Регламент №950) та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до статті 3 Закону України Про Кабінет Міністрів України від 07 жовтня 2010 року № 2591-VI діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.

Згідно з положеннями статті 4 вказаного Закону Кабінет Міністрів України керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також актами Президента України.

Приписами статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України Про Кабінет Міністрів України від 07 жовтня 2010 року № 2591-VI Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

При цьому, згідно з пунктом 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

В свою чергу статтею 1 Закону України № 1160-IV від 11 вересня 2003 року визначено, що регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання

З аналізу наведених вище норм законодавства слідує, що регуляторний акт характеризується наступним: 1) приймається уповноваженим регуляторним органом; 2) спрямований на регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторним органом та суб`єктом господарської діяльності; 3) має ознаки нормативно-правового акта, тобто розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, прийнятий щодо невизначеного кола суб`єктів.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивачі є власниками майна, до якого застосовано вироком суду спеціальну конфіскацію активів у порядку, визначеному частиною десятою статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Оскаржуваною постановою КМУ №754 наділено Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів повноваженнями щодо здійснення розподілу отриманих коштів від реалізації таких активів шляхом перерахування потерпілому, цивільному позивачу коштів у визначеному судовим рішенням розмірі для відшкодування збитків від злочину, а частина, що залишилася, перераховується до державного бюджету у чітко визначений строк.

Наведене свідчить, що позивачі є суб`єктами правовідносин, у яких застосовується або буде застосована оскаржувана постанова КМУ №754, а тому твердження представника відповідача та представників третій осіб в частині того, що станом на час звернення до суду з цими позовами не надано належних доказів порушеного права позивачів, є необгрунтованими, оскільки законодавець в даному випадку не пов`язує звернення до суду за захистом свого вже порушеного права, а навпаки визначає право особи на звернення до суду до настання події, з якою може бути пов`язано таке порушення, тобто, буде застосована оскаржувана постанова.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, при вирішенні даної адміністративної справи по суті, суд має перевірити, чи прийнято спірну постанову Уряду на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно та пропорційно.

Згідно частини 1 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі по тексту - КПК України) речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 7 частини 6 статті 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Друге речення частини 7 статті 100 КПК України передбачає, що прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно частини 8 статті 100 КПК України реалізація, технологічна переробка або знищення речових доказів у випадках, передбачених цією статтею, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у випадках, якщо такі речові докази передані Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, - відповідно до закону та прийнятих на його виконання актів законодавства.

У відповідності до частини 9 статті 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому:

1) гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю);

2) гроші, цінності та інше майно, які призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, конфіскуються;

3) майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується;

4) майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання;

5) гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;

6) гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються;

6 -1 ) майно (грошові кошти або інше майно, а також доходи від них) засудженого за вчинення корупційного злочину, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, його пов`язаної особи конфіскується, якщо в суді не підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно.

Пов`язаними особами засудженого є юридичні особи, які при його сприянні отримали у власність чи користування зазначене майно.

Якщо суд визнає відсутність законних підстав набуття прав на частину майна, то конфіскується ця частина майна засудженого, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість. У разі неможливості конфіскації майна, законність підстав набуття прав на яке не було підтверджено, на засудженого покладається обов`язок сплатити вартість такого майна;

7) документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Відповідно до частини 10 статті 100 КПК України під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації насамперед має бути вирішене питання про повернення грошей, цінностей та іншого майна власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання. У разі відсутності у винної особи майна, на яке може бути звернене стягнення, крім майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, збитки, завдані потерпілому, цивільному позивачу, відшкодовуються за рахунок коштів від реалізації конфіскованого майна, а частина, що залишилася, переходить у власність держави.

В свою чергу, частиною 1 статті 2 Закону України Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 10 листопада 2015 року № 772-VIII (далі по тексту - Закон України від 10 листопада 2015 року №772-VIII) передбачено, що Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Відповідно до статті 9 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII Національне агентство виконує такі функції:

1) проведення аналізу статистичних даних, результатів досліджень та іншої інформації про виявлення, розшук та управління активами;

2) підготовка пропозицій щодо формування та реалізації державної політики у сфері виявлення, розшуку та управління активами, розроблення проектів нормативно- правових актів з цих питань;

3) здійснення заходів з виявлення, розшуку, проведення оцінки активів за зверненням слідчого, детектива, прокурора, суду (слідчого судді);

4) організація здійснення заходів, пов`язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами;

5) формування та ведення Єдиного державного реєстру активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні;

6) здійснення співробітництва з органами іноземних держав, до компетенції яких належать питання щодо виявлення, розшуку та управління активами, іншими компетентними органами іноземних держав, відповідними міжнародними організаціями;

7) участь у забезпеченні представництва прав та інтересів України у закордонних юрисдикційних органах у справах, пов`язаних з поверненням в Україну активів, одержаних від корупційних та інших кримінальних правопорушень;

8) надання роз`яснень, методичної та консультаційної допомоги слідчим, детективам, прокурорам та суддям з питань, пов`язаних з виявленням, розшуком, проведенням оцінки та управлінням активами;

9) інші функції, визначені законом.

Згідно частини 1 статті 21 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 2 статті 9 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII).

Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави. Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем (частина 3 статті 9 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII).

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що Майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 5 статті 21 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора. Реалізація здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами. Порядок відбору таких юридичних осіб, порядок реалізації активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах визначаються Кабінетом Міністрів України. Рішення про передачу для реалізації активів вартістю понад 10 тисяч розмірів мінімальних заробітних плат погоджується спеціально створеною при Національному агентстві міжвідомчою комісією з питань реалізації активів. Положення про міжвідомчу комісію з питань реалізації активів та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України.

В той же час, відповідно згідно частини 2 статті 23 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII за погодженням з міжвідомчою комісією з питань реалізації активів Національне агентство самостійно забезпечує виконання судового рішення про конфіскацію, спеціальну конфіскацію активів, стягнення в дохід держави активів, що перебувають в його управлінні або перебували, але були реалізовані, вартістю понад 10 тисяч розмірів мінімальних заробітних плат. У разі прийняття рішення про реалізацію активи передаються Національним агентством визначеній на конкурсних засадах юридичній особі для реалізації. Реалізація зазначених активів здійснюється на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Договори купівлі-продажу активів, що реалізуються Національним агентством відповідно до цього Закону, нотаріальному посвідченню не підлягають.

З урахуванням наведених вище положень чинного законодавства, а також враховуючи предмет та підстави позову, колегія суддів погоджується з позицією відповідача в тій частині, що Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями щодо врегулювання питань реалізації Національним агентством активів, які були арештовані в судовому порядку.

Так, на виконання зазначених повноважень, як вже зазначалось, Кабінетом міністрів України прийнято постанову від 27 вересня 2017 року № 719, якою затверджено Порядок реалізації арештованих активів на електронних торгах.

Крім того, варто наголосити на тому, що згідно статті 6 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

В межах спірних правовідносин, з огляду на положення чинного законодавства, таким органом є Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що не суперечить положенням статті 6 Закону України Про виконавче провадження , оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з практичною реалізацією виконання вироку суду про спеціальну конфіскацію активів.

Так, пунктом 2 Порядку №719 передбачено, що реалізації відповідно до цього Порядку підлягають активи - майно, майнові та інші права, на які накладено арешт у кримінальному провадженні або у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави та які: передані Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство) в управління (для реалізації або без визначення шляху управління ними) на підставі ухвали слідчого судді, суду або згоди власника активів, та підлягають реалізації на підставі частин четвертої та п`ятої статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів";перебувають в управлінні Національного агентства та підлягають реалізації як захід самостійного виконання судового рішення про конфіскацію, спеціальну конфіскацію активів, стягнення в дохід держави активів на підставі частин другої та четвертої статті 23 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Як вже було зазначено, відповідно до частини 10 статті 100 КПК України під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації насамперед має бути вирішене питання про повернення грошей, цінностей та іншого майна власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання. У разі відсутності у винної особи майна, на яке може бути звернене стягнення, крім майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, збитки, завдані потерпілому, цивільному позивачу, відшкодовуються за рахунок коштів від реалізації конфіскованого майна, а частина, що залишилася, переходить у власність держави.

Зважаючи на специфіку реалізації конфіскованого майна на підставі судового рішення, а також враховуючи, що органом, який уповноважений виконувати судові рішення в цій частині є Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, колегія суддів погоджується й з позицією відповідача щодо того, що саме з метою врегулювання окремих питань практичної реалізації визначеної статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України процедури забезпечення прав потерпілих осіб, оскаржуваною постановою КМУ №754 було внесено до Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах відповідні зміни, без врегулювання при цьому будь-яких нових процедурних аспектів застосування спеціальної конфіскації, порівняно з визначеним чинним Кримінальним процесуальним кодексом України порядком.

Наведене в сукупності свідчить, що твердження позивачів щодо того, що на законодавчому рівні не визначено можливості здійснювати Національним агентством окремих заходів, спрямованих на забезпечення виконання судових рішень про спеціальну конфіскацію активів є безпідставними та такими, що не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

Більш того, колегія суддів наголошує, що саме вироком суду від 14 квітня 2020 року у справі № 757/28806/18-к було вирішено відшкодувати збитки потерпілого за рахунок коштів від реалізації конфіскованого майна Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

При цьому, в матеріалах справи відсутні й докази того, що Національним агентством вже реалізовано конфісковане майно, належне на праві власності позивачам, та за рахунок отриманих від реалізації коштів відшкодовано збитки Товариству з обмеженою відповідальністю Українська металургійна компанія , як і відсутні відомості щодо скасування вироку суду в цій частині, що, в свою чергу, дозволяє дійти висновку про безпідставність тверджень позивачів щодо утруднення або ускладення повернення їм майна, у разі скасування спеціальної конфіскації та неможливості повороту виконання вироку.

За таких підстав, колегія суддів приходить висновку, що приймаючи постанову від 26 серпня 2020 року № 754 Про внесення зміни до Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах , Кабінет Міністрів України діяв у межах повноважень та у відповідності до Конституції України та законів України, виходячи з нагальної потреби врегулювати окремі питань питання практичної реалізації, визначеної статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України, процедури забезпечення прав потерпілих осіб, а відтак правові підстави для скасування цієї постанови відсутні.

Крім того, варто наголосити й на тому, що в межах розгляду даної адміністративної справи позивачами не оскаржувалась сама процедура прийняття нормативно-правового акта, а тому судом не надавалась правова оцінка в цій частині.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачами не підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення їх прав в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем доведено правомірність своїх дій під час прийняття оскаржуваної постанови №754 з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у суду відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивачів, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 72-77, 139, 241-245, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО , Приватного підприємства Сервіс - Транс , Товариства з обмеженою відповідальністю Капітель - 1 , Іноземного підприємства Черномор , Товариства з обмеженою відповідальністю АІС СТОЛИЦЯ ТРЕЙД - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Головуючий суддя К.Ю. Гарник

Судді: К.С. Пащенко

І.О. Іщук

Повний текст рішення суду виготовлений 18 березня 2021 року.