Постанова

від 16.03.2021 по справі 367/5807/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №367/5807/19 головуючий у І інстанції: Саранюк Л.П.

провадження 22-ц/824/4979/2021 доповідач: Сліпченко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 березня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., суддів Сушко Л.П., Гаращенка Д.Р.

за участю секретаря: Пітенко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Груп Фактор на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 12 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Банк Надра в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Надра Білої Ірини Володимирівни, треті особи: Відділ примусового виконання судових рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Саприкін Володимир Михайлович про визнання недійсним договору іпотеки,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із вищевказаним позовом, просив визнати недійсним договір іпотеки від 21 лютого 2007 року укладений між ним та ПАТ КБ Надра .

В січні 2021 року позивач подав заяву про забезпечення позову.

Зазначав, що за спірним договором іпотеки змінювалась сторона кредитора з ПАТ КБ Надра на ТОВ ФК Фаст лайн та згодом на ТОВ ФК Груп Фактор , що наразі оскаржується ним в судовому порядку.

Вказував, що існує виконавче провадження, щодо стягнення з нього заборгованості на користь кредитора та відповідно державним виконавцем накладено арешт на земельні ділянки, які являються предметом іпотеки.

В грудні 2020 року йому стало відомо, що невідомою особою, без погодження з відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби були зняті арешти з земельних ділянок, про що він повідомив державного виконавця, який наклав нові арешти на вказане майно.

Зауважував, що у ТОВ Груп фактор наявний повний пакет документів, необхідний для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки для державної реєстрації права власності та відповідно дії, щодо зняття арештів та перереєстрації майна здійснюються неодноразово.

Посилаючись на можливе ускладнення ефективного захисту та поновлення порушених його прав в разі задоволення позову, просив:

- заборонити ТОВ ФК Груп Фактор , а також будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію майнових прав за кредитним договором від 21 лютого 2007 року та від 31 січня 2008 року, договору іпотеки від 21 лютого 2007 року.

- Заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав вчиняти будь які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в тому числі реєстрацію права власності, відчуження нерухомого майна та державну реєстрацію на земельні ділянки, які є предметом договору іпотеки.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 січня 2021 року заяву задоволено частково.

Заборонено ТОВ ФК Груп Фактор , а також будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію майнових прав за кредитним договором від 21 лютого 2007 року та договору іпотеки від 21 лютого 2007 року.

Заборонено суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав на десять земельних ділянок.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ ФК Груп Фактор подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд допустився порушення норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що товариство не являється учасником справи, в ході якої вжито заходи забезпечення позову, та відповідно до нього не заявлено жодних позовних вимог, які потрібно забезпечувати, а відтак вжиті заходи обмежують його у можливості на власний розсуд розпоряджатись наявними майновими правами.

Крім того, зауважує, що наразі відкрито виконавче провадження, в ході якого накладено арешт на земельні ділянки, які є предметом іпотеки.

Вважає, що підстав для задоволення заяви позивача про задоволення позову немає, а ухвала місцевого суду є необґрунтованою.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з її доводами та вказує, що іпотекодержатель може на власний розсуд розпорядитись предметом іпотеки, а тому відсутність забезпечення позову визначеним шляхом призведе до відчуження спірного майна та зняття іпотеки.

У судовому засіданні представники ТОВ ФК Груп Фактор та ОСОБА_1 підтримали свої позиції, інші повідомлені учасники справи не з`явились.

У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає в повній мірі.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір, щодо договору іпотеки, а невжиття відповідних заходів забезпечення позову щодо земельних ділянок, які являються предметом договору іпотеки, може утруднити виконання можливе рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або)грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 2 грудня 2006 року, міститься роз`яснення, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як зазначено в п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові від 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого суду про ускладнення або унеможливлення виконання судового рішення у випадку невжиття заходів забезпечення позову в заявленому вигляді є обґрунтованими.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем заявлено вимоги, щодо визнання недійсними договору іпотеки від 21 лютого 2007 року укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ Надра .

Предметом іпотеки являються земельні ділянки, щодо яких позивач просив вжити заходи забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ ФК Груп Фактор наразі має можливість розпоряджатись майновими правами договору іпотеки № 190 від 21 лютого 2007 року укладеного між сторонами у якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 16/П/РП/2007-840 від 21 лютого 2007 року.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ ФК Груп Фактор являється іпотекодержателем земельних ділянок, які є предметом спірного договору іпотеки.

Враховуючи, що спір виник, щодо договору іпотеки, вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав земельних ділянок, які являються предметом іпотеки та вчиняти дії, спрямовані на реалізацію майнових прав за відповідними кредитним договором та договором іпотеки являються обґрунтованими та співмірними позовним вимогам, оскільки перешкоджають подальшому відчуженню предмету іпотеки та майнових прав за спірним договором іпотеки.

Посилання апеляційної скарги на те, що ТОВ ФК Груп Фактор не являється учасником справи, до нього не заявлено позовних вимог, тому місцевий суд неправомірно застосував заходи забезпечення позову, які порушують права товариства колегія суддів відхиляє, оскільки як було встановлено ТОВ ФК Груп Фактор являється іпотекодержателим предмету договору іпотеки, який оскаржується та відповідно вжиття заходів забезпечення позову відповідає предмету спору.

Доводи апелянта, щодо відсутності необхідності вжиття заходів забезпечення позову з посиланням на наявність арешту на земельні ділянки в ході виконавчого провадження, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вжиті заходи забезпечення позову спрямовані на виконання рішення суду, а наявність арешту в ході виконавчого провадження не може бути підставою для відмови в задоволенні такої заяви.

Крім того, апеляційний суд враховує, що саме можливість зняття арешту з предмету іпотеки в ході виконавчого провадження зумовила звернення позивача із відповідною заявою про забезпечення позову.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Груп Фактор залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 12 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 16 березня 2021 року.

Головуючий

Судді: