Постанова

від 09.03.2021 по справі 922/1453/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/1453/20

розглянувши касаційну скаргу Харківської міської ради

на рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2020 (суддя Буракова А.М.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 (Гребенюк Н.В. - головуючий, судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О.) у справі

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічний центр "ІСЖМ"

про стягнення 1 834 195,31 грн.

(У судове засідання з`явився представник позивача - Коваль Г.Ю.)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У травні 2020 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічний центр "ІСЖМ" (далі - ТОВ "ІСЖМ") про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1834195,31 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічний центр "ІСЖМ" у період з 01.11.2018 по 30.01.2019 та у період з 01.12.2018 по 30.04.2019 використовувало земельні ділянки по вул. Каштановій, 14 у м. Харкові (кадастрові номери 6310136900:02:005:0165 та 6310136900:05:001:0017) та не сплачувало за користування вказаними земельними ділянками плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника вказаних земельних ділянок у зазначений період грошові кошти у розмірі орендної плати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на акт обстеження земельної ділянки від 15.03.2019, витяги з технічної документації про нормативно грошову оцінку земель від 11.03.2019 №97-20-0.23,08-972/176-19 та від 11.03.2019 №97-20-0.23,08-974/176-19, витяги з Державного земельного кадастру від 14.03.2019 № НВ-6308531642019 та від 24.10.2018 № НВ-0002232702018, акт обстеження земельної ділянки по вул. Каштановій,14 у м. Харкові від 15.03.2019.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, ТОВ "ВТЦ "ІСЖМ" створено в результаті виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іноваційно-виробничий центр "Машгідропривод" та є його правонаступником в частині виділених прав та обов`язків згідно з розподільчим балансом (пункт 1.2. Статуту).

31.03.2003 згідно з актом приймання-передачі до розподільчого балансу від 31.03.2003, TOB "Інноваційно-виробничий центр "Машгідропривод" передало основні засоби (нежитлові будівлі), що розташовані по вул. Каштанова, 14 в м. Харкові та право постійного користування земельними ділянками площею 8,5846 га та площею 0,4030 га для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель на підставі Державного акта на землю №831 від 06.10.2000 серії І-ХР №003513.

На підставі договорів купівлі-продажу ТОВ "ІВЦ "ІСЖМ" придбало у власність по вул. Каштановій, 14 у м. Харкові нежитлові будівлі: літ. "А-1" загальною площею 2152 кв.м. за договором №328 від 18.02.2005; літ. "Щ-1", загальною площею 890,1 кв.м. за договором №1-3153 від 09.09.2005.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.03.2019 № 159761322 ТОВ "ІВЦ "ІСЖМ" є власником нерухомого майна літ. "А-1" загальною площею 2152 кв.м., літ. "Б-2" загальною площею 8420,5 кв.м., літ. "В-3" загальною площею 2434,6 кв.м., літ. "Г-1" загальною площею 3041,9 кв.м., літ. "Д-1" загальною площею 924,0 кв.м., літ. "Ж-2" загальною площею 2078,6 кв.м., літ. " 3-1" загальною площею 422,3 кв.м., літ. "И-1" загальною площею 50,9 кв.м., літ. "К-1" загальною площею 113,7 кв.м., літ. "М-1" загальною площею 375,1 кв.м., літ. "Н- 1" загальною площею 539,5 кв.м., літ. "П-1" загальною площею 599,4 кв.м., літ. "Р- 2" загальною площею 1429,9 кв.м., літ. "С-2" загальною площею 840,8 кв.м., літ. Т-1" загальною площею 418,1 кв.м., літ. "Х-1" загальною площею 57,0 кв.м., літ. У-1" загальною площею 325,1 кв.м., літ. "Ш-1" загальною площею 1558,9 кв.м., літ. "Щ-1" , загальною площею 890,1 кв.м., яке розташоване на земельних ділянках по вул. Каштановій 14 у м. Харкові.

В 2000 році право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 8,9876 га по вул. Каштановій, 14 в м. Харкові для експлуатації та обслуговування зазначених вище адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд було надано виконкомом Харківської міської ради Відкритому акціонерному товариству "Будгідропривод", що підтверджується Державним актом від 06.10.2000 І-ХР №003513, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №831.

Рішенням Харківської міської ради від 22.02.2012 № 625/12, припинено ВАТ "Будгідропривод" право користування земельною ділянкою загальною площею 8,9876 га по вул. Каштановій, 14 в м. Харкові у зв`язку з видаленням його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Харківській області від 02.03.2010р. №46/2-1333.

Вказаним рішенням Державний акт на право постійного користування землею, реєстраційний №831 від 06.10.2000 визнано таким, що припиняє дію з дня видалення ВАТ "Будгідропривод" з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - з 01.03.2010.

02.05.2018 ТОВ "ВТЦ "ІСЖМ" звернулось до позивача з заявами вих. № № 27, 28 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель територіальної громади м. Харкова площею орієнтовно 8,5846 га, та площею орієнтовно 0,4030 га, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, 14 для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд.

20.06.2018 рішенням 20 сесії 7 скликання Харківської міської ради № 1132/18 надані дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель територіальної громади м. Харкова площею орієнтовно 8,5846 га, та площею орієнтовно 0,4030 га, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, 14.

17.10.2018 рішенням 22 сесії Харківської міської ради 7 скликання №1241/18 затверджено проект землеустрою земельної ділянки площею 0,4030га, кадастровий номер 6310136900:02:005:0165 та надано ТОВ "ВТЦ "ІСЖМ" дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 0,4030 га.

Листом від 31.10.2018 №7440/0/225-18, Харківська міська рада повідомила ТОВ "ВТЦ "ІСЖМ" про необхідність провести експертну грошову оцінку земельної ділянки та укласти договір про внесення авансового внеску в рахунок оплати ціни за земельну ділянку площею 0,4030 га, кадастровий номер 6310136900:02:005:0165.

05.11.2018 між Харківською міською радою та ТОВ "ВТЦ "ІСЖМ" укладено нотаріально посвідчений Договір про внесення авансового внеску №60/18.

23.11.2018 сформовано та проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 8,4327 га в Державному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 6310136900:05:001:0017.

28.11.2018 рішенням 23 сесії 7 скликання Харківської міської ради №1305/18 затверджено проект землеустрою земельної ділянки площею 8,4327га, кадастровий номер 6310136900:05:001:0017.

28.11.2018 рішенням 23 сесії 7 скликання Харківської міської ради №1310/18 вирішено продати відповідачу земельну ділянку, площею 0,4030 га, із земель комунальної власності міста Харкова: кадастровий номер 6310136900:02:005:0165, для експлуатації та обслуговування на нежитлових будівель літ. "Р-2" та літ. "Т-1".

21.12.2018 між Харківською міською радою та ТОВ "ВТЦ "ІСЖМ" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки №77/18 площею 0,4030 га, кадастровий номер 6310136900:02:005:0165.

31.01.2019 ТОВ "ВТЦ "ІСЖМ" та державний реєстратор отримали лист Харківської міськради №567/0/225-19 від 31.01.2019 щодо повного розрахунку за зазначену земельну ділянку та 01.02.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "ВТЦ "ІСЖМ" було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,4030 га, кадастровий номер 6310136900:02:005:0165.

28.11.2018 рішенням 23 сесії 7 скликання Харківської міської ради №1309/18 Харківською міськрадою вирішено надати ТОВ "ВТЦ "ІСЖМ" дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 8,4327 га, кадастровий номер 6310136900:05:001:0017.

21.12.2018 між позивачем та ТОВ "ВТЦ "ІСЖМ" укладено договір про внесення авансового внеску №69/18.

27.02.2019 рішенням 25 сесії 7 скликання Харківської міської ради №1472/19 вирішено продати відповідачу земельну ділянку із земель комунальної власності міста Харкова: кадастровий номер 6310136900:05:001:0017, для експлуатації та обслуговування на нежитлових будівель літ. "А-1", "Б-2", "В- 3", "Г-1", "Д-1", "Ж-2", " 3-1", "И-1", "К-1", "М-1", "Н-1", "П-1", "С-2", "У-1", "Х-1", "Ш-1", "Щ-1", площа земельної ділянки 8,4327 га.

23.04.2019 між позивачем та ТОВ "ВТЦ "ІСЖМ" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки №18/19 площею 8,4327 га, кадастровий номер 6310136900:05:001:0017.

22.05.2019 ТОВ "ВТЦ "ІСЖМ" та державний реєстратор отримали лист Харківської міськради № 3512/0/225-19 від 22.05.2019 щодо повного розрахунку за зазначену земельну ділянку та 23.05.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "ВТЦ "ІСЖМ" було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 8,4327 га, кадастровий номер 6310136900:05:001:0017.

Отже, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.04.2020 № 207268129 та № 207268550, за відповідачем зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6310136900:02:005:0165 з 01.02.2019, а на земельну ділянку кадастровий номер 6310136900:05:001:0017 з 23.05.2019.

За твердженнями позивача, відповідач, в порушення вимог статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), використовував земельні ділянки площею 0,4030 га кадастровий номер 6310136900:02:005:0165 у період з 01.11.2018 по 30.01.2019 та площею 8,4327 га кадастровий номер 6310136900:05:001:0017 у період з 01.12.2018 по 30.04.2019 по вул. Каштановій 14 у м. Харкові без документів, що посвідчують право власності або право користування, а тому відповідач, зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельними ділянками.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.08.2020 у справі № 922/1453/20 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що твердження позивача про існування станом на 01.11.2018 та 01.12.2018 земельних ділянок, площею 0,4030 га та 8,4327 га, по вул. Каштановій ,14, у м. Харкові, за кадастровими номерами 6310136900:05:001:0017, 6310136900:02:005:0165 як об`єктів цивільних прав, не узгоджуються з вимогами статті 79-1 ЗК України, а тому, відповідач не міг безпідставно зберегти кошти у вигляді орендної плати за землю, якої не існувало як об`єкта цивільних прав.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі № 922/1453/20 рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2020 у справі № 922/1453/20 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічний центр "ІСЖМ", м. Харків, на користь позивача, Харківської міської ради, м. Харків, безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельні ділянки по вул. Каштановій, 14 у м. Харкові (кадастрові номери 6310136900:02:005:0165 та 6310136900:05:001:0017) за період з 01.11.2018 по 30.01.2019 та з 01.12.2018 по 31.03.2019 та в цій частині закрито провадження у справі. У іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2020 у справі № 922/1453/20 залишено без змін.

Постанова обґрунтована тим, що склад сторін, предмет та підстави позову у даній справі та у справі №922/926/19 є тотожними, при цьому постанова Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 у справі № 922/926/19 є такою, що набрала законної сили. Зі змісту судових рішень у справі №922/926/19 вбачається, що судами надано правову оцінку обставинам (підставам), зазначеним у позовній заяві у даній справі № 922/1453/20, з урахуванням положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), акта обстеження земельної ділянки по вул. Каштановій,14 у м. Харкові від 15.03.2019 та визначеності об`єктів цивільних прав у розумінні статті 79-1 ЗК України, тобто у справі № 922/926/19 ті самі підстави позову, які позивачем також було визначено у даній справі.

Відхиляючи доводи позивача про те, що позови у справах 922/926/19 та 922/1543/20 відрізняються періодами стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками, площею 0,4030 га та 8,4327 га, на вул. Каштановій, 14, у м. Харкові з кадастровими номерами 6310136900:05:001:0017, 6310136900:02:005:0165, а саме, у справі № 922/926/19 охоплювався період як до державної реєстрації спірних земельних ділянок в Державному кадастрі, так і після такої реєстрації, суд апеляційної інстанції вказав на те, що на момент винесення постанов Східним апеляційним господарським судом від 26.11.2019 та Верховним Судом від 05.03.2020 у справі № 922/926/19 позивачу було відомо про зазначену реєстрацію спірних земельних ділянок, водночас у даній справі № 922/1453/20 позивачем не змінювались ані предмет позову, ані його підстави.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Харківська міська рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі № 922/1453/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставою касаційного оскарження є пункти 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник стверджує, що суди неправильно застосували положення статті 79-1 ЗК України у поєднанні зі статтею 1212 ЦК України та не врахували висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені у постановах від 21.02.2020 у справі № 922/981/18, від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду викладені у постанові від 03.06.2020 у справі № 363/4852/17. Посилаючись на вказані постанови Верховного Суду, заявник стверджує, що стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати можливе з моменту формування земельної ділянки, який полягає у присвоєнні їй кадастрового номера та реєстрації у Державному земельному кадастрі, саме з цього моменту ділянка є сформованою як об`єкт цивільних прав. Водночас суд апеляційної інстанції помилково застосував положення частини 9 статті 79-1 ЗК України, які, на думку скаржника, встановлюють можливість розпоряджатися земельною ділянкою саме в якості об`єкта цивільних прав у цивільному обороті після проведення державної реєстрації права на неї, що не є необхідним під час застосування положень статті 1212 ЦК України.

Крім того, з урахуванням зазначеного, на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України заявник вважає за необхідне відступити від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зазначеного у постанові від 05.03.2020 у справі № 922/926/19 щодо застосування статті 79-1 ЗК України, а саме можливості стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати з моменту проведення державної реєстрації права власності на ділянку.

Також у скарзі зазначено, що стверджуючи про тотожність справи № 922/1453/20 та справи № 922/926/19, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що у цих справах позовні вимоги стосуються різного періоду за який заявлено стягнення грошових коштів та різні підстави їх розрахунку, інший розмір земельної ділянки. Також при звернення із позовом у справі № 922/926/19 була відсутня нормативна грошова оцінка земельних ділянок за період з 01.03.2018 по 12.10.2018 та 23.11.2018 та було посилання на положення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний бюджет України", якого немає у справі № 922/1453/19.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ІСЖМ" вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Предметом позовних вимог є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Спірним питанням у справі № 922/1453/20, на думку заявника, є момент, з якого виникає право вимагати стягнення безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати: дата формування земельної ділянки (присвоєння кадастрового номеру та реєстрації її у Державному земельному кадастрі) чи дата її державної реєстрації права власності на неї.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 922/926/19, у спорі між цими ж сторонами від висновку у якій просить відступити заявник касаційної скарги, викладено таке.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями частин 1 статей 122, 123, 124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього цккупівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Статтею 206 ЗК України установлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною 1 статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

У силу приписів статті 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Частиною 1 статті 79 ЗК України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

У справі № 922/926/19 судами установлено, що Харківською міською радою не надано доказів існування протягом заявленого у позові періоду: з 01.03.2018 по 31.01.2019 земельних ділянок, площею 0,4030 га та 8,4327 га, на вул. Каштановій, 14, у м. Харкові з кадастровими номерами 6310136900:05:001:0017, 6310136900:02:005:0165 як об`єктів цивільних прав у розумінні статті 79-1 ЗК України. З наведеного апеляційний господарський суд зробив висновок з яким погодився Верховний суд про те, що зазначена обставина виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав. Судами установлено, що проведення державної реєстрації права власності на зазначені земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Харківською міською радою відбулося 05.12.2018 (12.10.2018 земельну ділянку площею 0,4030 га зареєстровано у ДЗК із присвоєнням кадастрового номеру № 6310136900:02:005:0165) і 25.03.2019 (23.11.2018 земельну ділянку площею 8,4327 га зареєстровано у ДЗК із присвоєнням кадастрового номеру №6310136900:02:005:0017). Таким чином, реальну можливість передати зазначені земельні ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" Харківська міська рада отримала тільки 05.12.2018 та 25.03.2019 відповідно, оскільки саме з цього часу земельні ділянки стали об`єктами цивільних прав і до цього часу не була визначена нормативна грошова оцінка земельних ділянок, та, як наслідок, не могла бути розрахована орендна плата.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав на те, що стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати можливе виключно з моменту формування земельних ділянок як об`єктів цивільного права, а саме після проведення державної реєстрації права власності.

5.4. Не погоджуючись із таким висновком, скаржник обґрунтовуючи підстави для відступлення від нього, стверджує, що стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати можливе з моменту присвоєння земельній ділянці кадастрового номера та реєстрації у Державному земельному кадастрі, саме цей момент є достатнім для застосування статті 1212 ЦК України. У свою чергу, положення частини 9 статті 79-1 ЗК України, на які також посилався суд апеляційної інстанції, встановлюють можливість розпоряджатися земельною ділянкою в якості об`єкта цивільних прав у цивільному обороті після проведення державної реєстрації права на неї, що не є необхідним під час застосування положень статті 1212 ЦК України.

На підтвердження цієї позиції, Харківська міська рада посилається на висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 21.02.2020 у справі № 922/981/18, від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду викладені у постанові від 03.06.2020 у справі № 363/4852/17, якими одночасно обґрунтована підстава оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Однак колегія суддів не вбачає підстав як для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.03.2020 у справі № 922/926/19, так і для висновку про те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду викладені у вказаних постановах під час застосування положень статті 1212 ЦК України та статті 79-1 ЗК України.

Колегія суддів зауважує, що Верховним Судом вже сформована стала практика щодо безпідставного стягнення збережених коштів у вигляді орендної плати. Серед іншого, Верховний Суд наголошував, що об`єктом цивільних прав може бути земельна ділянка з моменту її формування та державної реєстрації права власності. Відповідні висновки викладені і у постановах, на які посилається скаржник. Так, у постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19 у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Таким чином, заявник помилково тлумачить норми цивільного і земельного законодавства, стверджуючи про необхідність дотримання вимог частини 9 статті 79-1 ЗК України лише у випадку наявності наміру розпоряджатися земельною ділянкою саме в якості об`єкта цивільних прав у цивільному обороті. Посилаючись на висновки викладені у зазначених вище постановах, скаржник не враховує, що ними навпаки підтверджується позиція щодо необхідності державної реєстрації права власності на земельну ділянку задля можливості стягнення безпідставно збережених коштів.

Застосовуючи приписи статті 79-1 ЗК України до спірних правовідносин, помилковим буде врахування лише положень щодо сформованості земельної ділянки після реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Так, частина 1 цієї статті чітко зауважує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. За приписами частини 9 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Тобто під час розгляду спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати зазначені положення статті 79-1 ЗК України не можуть застосовуватися окремо, тільки в частині її формування із присвоєнням кадастрового номеру, оскільки лише після державної реєстрації права власності, така земельна ділянка набуває статусу об`єкта, щодо якого можуть виникнути будь-які цивільні права.

З наведеного убачається, що доводи скаржника про необхідність відступлення від висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 922/926/19 не враховують необхідності комплексного застосування статті 79-1 ЗК України та не мають достатніх мотивів обґрунтування помилковості практики Верховного Суду у цій частині, яка є усталеною.

5.5. Щодо підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України колегія суддів також зазначає таке. Скаржник стверджує про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду викладених у постановах від 21.02.2020 у справі № 922/981/18, від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду викладені у постанові від 03.06.2020 у справі № 363/4852/17.

Як уже зазначалося вище, висновки Верховного Суду у справах № 922/2843/19, № 922/2417/19, № 922/3780/17, № 922/536/18, № 922/391/18, № 922/981/18 та № 922/902/18 навпаки акцентують увагу на необхідності формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, про що зазначено, зокрема і судом апеляційної інстанції. Доводи скаржника, засновані на вибірковому тлумаченні лише окремої норми щодо моменту формування ділянки як об`єкта цивільних прав у спірних відносинах, без урахування вимог закону про те, що державна реєстрація права власності на відповідну ділянку є обов`язковою умовою настання моменту з якого така ділянка може бути об`єктом цивільних прав.

Щодо посилань на постанову Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 922/981/18 варто зазначити, що у цій справі відсутня постанова від 21.02.2020, водночас наявна постанова від 10.02.2020 якою справу направлено на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду. У свою чергу, зі змісту цієї постанови не убачається висновку про можливість стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати без проведення державної реєстрації права власності на неї, а застосовуючи положення статті 79-1 ЗК України Суд спростовував лише твердження відповідача щодо відсутності державної реєстрації земельної ділянки до 01.12.2017. З урахуванням обставин справи, Верховний Суд вказав на те, що саме відповідна земельна ділянка була об`єктом оренди, а в матеріалах містяться витяги № 1522/08 від 05.06.2008 та № 540/0/45-17 від 04.12.2017 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0414 га по вул. Сумській, 35 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136300:03:001:0095), тобто кадастровий номер 6310136300:03:001:0095 було закріплено саме за спірною земельною ділянкою. У зв`язку із зазначеним, відсутні підстави вважати, що у справі № 922/981/18 викладено правовий висновок, на який би звернув увагу скаржник та який не був узятий до уваги апеляційним господарським судом.

Крім того, щодо посилань на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 363/4852/17, колегія суддів звертає увагу на таке.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності у різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

При цьому як судові рішення у справах зі спорів, що виникли із подібних правовідносин, належить розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Як убачається зі справи № 363/4852/17, предметом позовних вимог було визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації та визнання права власності н спадкове майно, що очевидно вказує на відмінний характер спору від спору у справі № 922/1453/20, як за предметом, так і підставами і змістом позовних вимог. Крім того, у справі № 363/4852/17 Верховний Суд не викладав висновку щодо застосування положень статті 79-1 ЗК України, застосування якої і є предметом касаційного оскарження.

5.6. Також заявник стверджує про помилковий висновок суду апеляційної інстанції щодо часткової тотожності справи № 922/1453/20 та справи № 922/926/19.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 231 ГГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 175 ГПК України підставою для закриття провадження у справі є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Зі змісту зазначених норм слідує, що розгляд та вирішення по суті спору про той же предмет, між тими ж сторонами, з тих же підстав, свідчить про реалізацію особою (особами) у процесуальному порядку, однак в межах іншого провадження (справи), права на захист щодо конкретної вимоги у спірних правовідносинах між тими ж сторонами, з тих же підстав та про той же предмет, внаслідок чого ця особа (особи) у процесуальному сенсі (порядку) втрачає в подальшому право на судовий захист та на задоволення вимоги, щодо якої вже ухвалене рішення по суті спору у спорі про той же предмет, між тими ж сторонами, з тих же підстав.

Тобто для застосування підстави для закриття провадження у справі, необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову. Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для закриття провадження у справі.

Досліджуючи питання щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, апеляційний господарський суд установив, що предметом позову у справі 922/926/19 була вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 4 833 849,47 грн на підставі статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельними ділянками комунальної власності, площею 0,4030 га та 8,5846 га, по вул. Каштановій, 14, у м. Харкові, кадастрові 6310136900:02:005:0165, 6310136900:05:001:0017, без укладення договору оренди за період з 01.03.2018 по 31.03.2019. В якості обґрунтування правових підстав позову у справі № 922/926/19 позивач посилався на те, що відповідач в порушення вимог ст.ст. 125-126 ЗК України, використовував земельні ділянки площею 0,4030га, кадастровий номер 6310136900:02:005:0165, у період з 01.03.2018 по 31.01.2019, та площею 8,4327га кадастровий номер 6310136900:05:001:0017 у період з 01.03.2018 по 31.03.2019, по вул. Каштановій 14 у м. Харкові, без виникнення в останнього права власності на землю, права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки без державної реєстрації, у зв`язку з чим відповідач зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельної ділянки, таким чином на підставі статей 1212-1214 ЦК України, на думку позивача, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав чи міг би одержати від цього майна, а тому відповідачем порушені права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку. Також, в якості доказів в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на акт обстеження земельної ділянки по вул. Каштановій,14 у м. Харкові від 15.03.2019, витяги з технічної документації про нормативно грошову оцінку земель від 11.03.2019 №97-20-0.23,08-972/175-19 та від 11.03.2019 №№97-20-0.23,08-974/175-19, а також на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №161126294 від 26.03.2019 та №161126245 від 26.03.2019.

Зі змісту судових рішень у справі №922/926/19 вбачається, що судами надано правову оцінку обставинам (підставам), зазначеним у позовній заяві у даній справі № 922/1453/20, з урахуванням положень статей 1212-1214 ЦК України, акта обстеження земельної ділянки по вул. Каштановій,14 у м. Харкові від 15.03.2019 та визначеності об`єктів цивільних прав у розумінні статті 79-1 ЗК України, враховуючи ті самі підстави позову, які позивачем також було визначено у даній справі.

Проаналізувавши зміст позовної заяви, яка є предметом розгляду у цій справі та зміст позовної заяви, яка була предметом розгляду у справі №922/926/19, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що склад сторін, предмет та підстави позову у даній справі та у справі №922/926/19 є тотожними, при цьому постанова Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 у справі № 922/926/19 є такою, що набрала законної сили. Крім того, суд вказав на те, що доводи позивача про те, що позови у справах 922/926/19 та 922/1543/20 відрізняються періодами стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками, площею 0,4030 га та 8,4327 га, на вул. Каштановій, 14, у м. Харкові з кадастровими номерами 6310136900:05:001:0017, 6310136900:02:005:0165, а саме, у справі № 922/926/19 охоплювався період як до державної реєстрації спірних земельних ділянок в Державному кадастрі, так і після такої реєстрації, не знайшли свого правового обґрунтування та судом не прийняті до уваги, оскільки на момент винесення постанов Східним апеляційним господарським судом від 26.11.2019 та Верховним Судом від 05.03.2020 у справі № 922/926/19 позивачу було відомо про зазначену реєстрацію спірних земельних ділянок, а у даній справі № 922/1453/20 позивачем не змінювались ані предмет позову, ані його підстави.

Стверджуючи про помилкові висновки суду апеляційної інстанції у цій частині, заявник посилається на те, що у справах № 922/1453/20 і № 922/926/19, позовні вимоги стосуються різного періоду за який заявлено стягнення грошових коштів, мають різні підстави їх розрахунку, наявний інший розмір земельної ділянки. Також при звернення із позовом у справі № 922/926/19 була відсутня нормативна грошова оцінка земельних ділянок за період з 01.03.2018 по 12.10.2018 та 23.11.2018, а позов мав посилання на положення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний бюджет України".

Однак, колегія суддів вважає такі твердження заявника безпідставними. Зокрема, закриваючи частково провадження у справі, суд апеляційної інстанції вказав саме на тотожність вимог не в цілому, а щодо частини вимог. Зокрема, звернув увагу на те, що частина вимог частково дублює вимоги у справі № 922/926/19, зокрема щодо терміну, протягом якого відповідач не здійснював сплату за користування земельними ділянками. Крім того, обрахунок відповідних коштів у справах здійснено на підставі аналогічних даних про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, однак у справі № 922/926/19 суди лише вказали на те, що розрахунок плати за березень 2018 року позивач зробив саме на підставі даних про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які було занесено до Державного земельного кадастру не раніше жовтня-листопада 2018 року, на підставі витягів №97-20-0.23, 08-974/176-19, №97-20-0.23, 08-972/176-19 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданих Головним управлінням Держгеокадастру у Харківської області, отриманих лише 11.03.2019, тобто на рік пізніше. Також у справах № 922/1453/20 і № 922/926/19 спірні вимоги стосуються земельних ділянок з кадастровими номерами 6310136900:05:001:0017, 6310136900:02:005:0165, а стверджуючи про різний розмір земельних ділянок, Харківська міська рада не обґрунтовує наявність змін у їх розмірах з моменту їх реєстрації. Твердження заявника про те, що позов у справі № 922/926/19 був також мотивований положеннями пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний бюджет України" саме по собі не вказує на інші підстави позовні вимоги, оскільки додаткове посилання на законодавчі норми на обґрунтування своїх доводів не спростовує факту звернення на підстав статей 1212-1214 ЦК України. За таких обставин, у Верховного Суду відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права частково закриваючи провадження у справі, оскільки як у справі № 922/1453/20, так і у справі № 922/926/19 у відповідній частині тотожними є сторони, предмет та підстави позову, а інший виклад фактичних обставин справи не може бути розцінений як зміну одного з цих елементів.

5.7. З наведеного убачається, що доводи, викладені у касаційній скарзі щодо наявності підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди, ґрунтуються на переоцінці обставин справи, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги міськради.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення і постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки підстав для скасування рішень у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ