Постанова

від 18.02.2021 по справі 910/11209/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2021 р. м.Київ Справа№ 910/11209/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Кравчука Г.А.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання : Салій І.О.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання 18.02.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.11.2020

у справі № 910/11209/20 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН"

до 1) Головного управління Держпраці у Київській області

2) Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

3)Державної казначейської служби України

про стягнення боргу у розмірі 250513,30 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН", звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державної казначейської служби України, в якому просить суд стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН" грошові кошти у розмірі 250513,30 грн та судові витрати.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 у справі № 640/4535/19 визнано протиправним та скасовано постанови Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу увід 15.01.2019 № КВ 1968/1323/АВ/ТД/ФС-20 та № КВ 1968/1323/АВ/ІП/ФС-19 на підставі яких були відкриті виконавчі провадження № 58572531 та № 58572493, в рамках яких було стягнуто з позивача загалом 250513,30 грн. Вказані обставини, за твердженням позивача, свідчать про безпідставне стягнення коштів у зв`язку з чим підлягає застосуванню положення ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі № 910/11209/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН" - задоволено частково. Вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН" 227103 грн. 00 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3406 грн. 55 коп., а всього 230509 (двісті тридцять тисяч п`ятсот дев`ять) грн. 55 (п`ятдесят п`ять) коп. В решті позовних вимог було відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що позивач, на виконання постанов Головного управління Держпраці у Київській області № КВ1968/1323/АВ/ТД/ФС-20 від 15.01.2019 та № КВ1968/1323/АВ/ІП/ФС-19 від 15.01.2019 добровільно сплатив суми штрафів, а рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 у справі № 640/4535/19, яке набрало законної сили, визнано протиправними та скасовано вказані постанови відповідача-1, наявні підстави для захисту порушеного права позивача згідно із приписами ст. 1212 ЦК України, а сплачена сума коштів підлягає поверненню. При цьому, оскільки позивачем сплачено грошові кошти в сумі 227103,00 грн до Державного бюджету, то належним способом захисту прав позивача є стягнення вказаної суми саме з Державного бюджету без визначення особи, уповноваженої на їх перерахування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 23410,30 грн, суд першої інстанції послався на те, що матеріали справи не містять доказів походження сплати таких коштів позивачем, враховуючи те, що сума штрафів, які стягнуто з позивача на підставі постанов, які були скасовані рішенням суду, не відповідає сумі коштів, що сплачені позивачем за наданими платіжними дорученнями. Вказана сума коштів також не відповідає сумі виконавчих зборів, які стягнуті з позивача за постановами про відкриття виконавчих провадження. Крім того, дії державного виконавця в частині накладення виконавчих зборів позивачем не оскаржувалися, матеріали справи не містять доказів неправомірності стягнення таких коштів з позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН" звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі № 910/11209/20 в частині відмови задоволених позовних вимог та ухвалити у наведеній частині нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення в оскаржуваній частині порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 23410,30 грн було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи що привело до неправильного вирішення спору.

Також, 18.02.2021 від позивача через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення по суті поданої апеляційної скарги.

Скаржник в обгрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що Голосіївським районним відділом ДВС у м.Києві ГТУЮ у м.Києві стягнуто з позивача грошові кошти загалом в сумі 246 218,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 58572513/2 від 01.04.2019 з призначенням платежу Примусове списання коштів згідно постанови ГУ Держпраці у Київській області № КВ1968/132/АВ/ТД/ФС-20 від 15012019 , з яких: - 223 380,00 грн. - сума штрафу, - 22 338,00 грн. - сума виконавчого збору, - 431,00 грн. - витрати на проведення виконавчих дій, - 69,00 грн. - розмір плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Крім того, Голосіївським районним відділом ДВС у м.Києві ГТУЮ у м.Києві були також стягнуті з відповідача грошові кошти загалом в сумі 4 295,30 грн. згідно платіжного доручення № 58572493/2 від 11.04.2019 з призначенням платежу Вик. ПВ №58572493/2в04042019 примус.стяг.зг постан.ГУ Держпраці Київ.обл. № КВ1968/1323/АВ/Іп/фс-19В15012019 , з яких:

- 3 723,00 грн. - сума штрафу, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження;

- 372,30 грн. - сума стягнення виконавчого збору, що підтверджується постановою про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 58572493 від 15.04.2019;

- 131,00 грн. - витрати на проведення виконавчих дій;

- 69,00 грн. - розмір плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження., стягнуті на підставі п. 1 наказу Міністерства юстиції України від 24.03.2017 № 954/5 Про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження .

Таким чином, скаржник вказував на те, що він не погоджується з висновками суду першої інстанції про те що сума кошті в розмірі 23 410,30 грн. не відповідає сумі виконавчих зборів, які стягнуті з позивача, а оскільки вказані кошти були стягнуті з позивача під час примусового виконання постанов Головного управління Держпраці у Київській області № КВ1968/1323/АВ/ТД/ФС-20 від 15.01.2019 та № КВ1968/1323/АВ/ІП/ФС-19 від 15.01.2019, які скасовані в судовому порядку, а тому і стягнути за їх виконання кошти підлягають відшкодуванню позивачу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2020, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. перебував у відпустці з 29.12.2020 по 22.01.2021 включно, у зв`язку з чим вирішення питання щодо апеляційної скарги здійснюється після виходу головуючого судді з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11209/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020, встановлено відповідачам 10-денний строк з моменту отримання ухвали на подання відзиву на апеляційну скаргу, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 18.02.2021.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду 25.01.2021 отримана Головним управлінням Держпраці у Київській області згідно рекомендованого поштового повідомлення 0406005947614 (дата отримання - 01.02.2021), Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління у місті Києві згідно рекомендованого поштового повідомлення 0302211047298 (дата отримання - 01.02.2021), Державною казначейською службою України згідно рекомендованого поштового повідомлення 0160141004465 (дата отримання - 01.02.2021).

Відзиви на апеляційну скаргу у встановлений процесуальний строк - до суду апеляційної інстанції від відповідачів не надходили, проте, згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 18.02.2021 з`явився представник позивача (скаржника). Відповідач-1 (Головне управління Держпраці у Київській області), відповідач-2 (Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції) та відповідач-3 (Державна казначейська служба України) в судове засідання 18.02.2021 представників - не направили, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлені належним чином за адресами свого місцезнаходження, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими поштовими повідомленнями про отримання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов`язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників відповідачів в судове засідання, - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні 18.02.2021 надав пояснення по справі та підтримав вимоги викладені у апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі № 910/11209/20 в частині відмови задоволених позовних вимог в сумі 23 410,30 грн. та ухвалити у наведеній частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 15.01.2019 Головним управління Держпраці у Київській області прийнято постанову про накладення штрафу № КВ1968/1323/АВ/ТД/ФС-20 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН" штрафу у розмірі 223380,00 грн у зв`язку із порушенням ст. 253 КЗпП України (виплата заробітної плати без нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків).

15.01.2019 Головним управління Держпраці у Київській області прийнято постанову про накладення штрафу № КВ1968/1323/АВ/ІП/ФС-19 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН" штрафу у розмірі 3723,00 грн у зв`язку із порушенням ч.ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 ЗУ № 108 (не забезпечення виплати заробітної плати працівникам у встановлений законом термін).

Виконання вказаних постанов здійснювалось Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у рамках виконавчого провадження № 58572531 (постанова про накладення штрафу № КВ1968/1323/АВ/ТД/ФС-20) та виконавчого провадження № 58572493 (постанова про накладення штрафу № КВ1968/1323/АВ/ІП/ФС-19).

05.04.2019 Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 58572531, а 17.05.2019 - постанову про закінчення виконавчого провадження № 58572493.

Вказані виконавчі провадження завершені у зв`язку із фактичним виконанням постанов про накладення штрафів, про що свідчать платіжне доручення № 58572513/2 від 11.04.2019 на суму 246 218,00 грн. з призначенням платежу прим спис кош зг пост ГУ Держпраці у Київ обл № КВ1968/1323/АВ/ТД/ФС-20 від 15.01.2019 та платіжне доручення № 58572493/2 від 11.04.2019 на суму 4 295,30 грн. з призначенням платежу Вик. ПВ №58572493/2в04042019 примус.стяг.зг постан.ГУ Держпраці Київ.обл. № КВ1968/1323/АВ/Іп/фс-19В15012019 .

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 15.01.2019 № КВ/1968/1323/АВ/ТД/ФС-20 та № КВ/1968/1323/АВ/ІП/ФС-19 (справа № 640/4535/19).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 у справі № 640/4535/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН" задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу від 15.01.2019 № КВ/1968/1323/АВ/ТД/ФС-20 та № КВ/1968/1323/АВ/ІП/ФС-19.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2020 у справі № 640/4535/19 апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області повернуто апеллянту.

З огляду на викладене, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 у справі № 640/4535/19 набрало законної сили 09.01.2020, про що свідчить відмітка на копії долученого до матеріалів позовної заяви рішення, а також відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, а також що не заперечувалось учасниками спору.

11.02.2020 позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про видачу поданні на повернення надміру зарахованих до бюджету коштів, в якій у зв`язку з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 у справі № 640/4535/19, яким визнано протиправними та скасовано постанови Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу від 15.01.2019 № КВ/1968/1323/АВ/ТД/ФС-20 та № КВ/1968/1323/АВ/ІП/ФС-19, просив здійснити повернення коштів, стягнутих на рахунок Голосіївського районного відділу ДВС м.Києва.

Згідно листа-відповіді відповідача 1 від 05.03.2020, позивачу роз`яснено, що з питання повернення надміру зарахованих до бюджету коштів необхідно звернутися до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

31.01.2020 позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про видачу подання на повернення надміру зарахованих до бюджету коштів (надіслана поштовими засобами зв`язку, що підтверджується трекером відправлення поштової установи та описом вкладеного від 31.01.2020), в якій у зв`язку з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 у справі № 640/4535/19, яким визнано протиправними та скасовано постанови Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу від 15.01.2019 № КВ/1968/1323/АВ/ТД/ФС-20 та № КВ/1968/1323/АВ/ІП/ФС-19, просив здійснити повернення коштів, стягнутих на рахунок Голосіївського районного відділу ДВС м.Києва.

24.03.2020 позивач звернувся до відповідача 2 із заявою (надіслана поштовими засобами зв`язку, що підтверджується трекером відправлення поштової установи 24.03.2020), в якій просив розглянути заяву позивача щодо повернення стягнутих коштів.

Також, у відповідь на звернення позивача (в особі адвоката Ястремського О.Я.), Голосіївський районний відділ ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції листом від 10.07.2020 № 58572531 повідомило про те, що на виконанні у відділ перебувало виконавче провадження № 58572531 з примусового виконання постанови ГУ Держпраці у Київській області № № КВ/1968/1323/АВ/ТД/ФС-20 від 15.01.2019 про стягнення з ТОВ Елетон на користь держави штрафу в сумі 223 380,00 грн, а також виконавче провадження № 58572493 з примусового виконання постанови ГУ Держпраці у Київській області № КВ/1968/1323/АВ/ІП/ФС-19 від 15.01.2019 про стягнення з ТОВ Елетон на користь держави штрафу в сумі 3 723,00 грн. Виконавчі провадження закінчені відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження (рішення виконано у повному обсязі), кошти стягнуті на користь стягувача (Головне управління Держпраці у Київській області).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі № 910/11209/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН" - задоволено частково. Вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН" 227103 грн. 00 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3406 грн. 55 коп. В решті позовних вимог щодо стягнення 23410,30 грн. було відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН" звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі № 910/11209/20 в частині відмови задоволених позовних вимог 23 410,30 грн. та ухвалити у наведеній частині нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги повністю, і відповідно, в межах доводів якої здійснюється апеляційний розгляд у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд, в межах доводів апеляційної скарги, дійшов наступних висновків.

Матеріалами справи та її фактичними обставинами встановлено, що позивачем 11.04.2019 здійснено сплату штрафів у розмірі 223380,00 грн та 3723,00 грн відповідно до постанов Головного управління Держпраці у Київській області № КВ1968/1323/АВ/ТД/ФС-20 від 15.01.2019 та № КВ1968/1323/АВ/ІП/ФС-19 від 15.01.2019. При цьому, в подальшому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 у справі № 940/4535/19 вказані постанови про накладення штрафів визнано протиправними та скасовані, рішення суду набрало законної сили 09.01.2020.

Таким чином, після набрання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 законної сили правова, підстава для перерахування грошових коштів в сумі 372 300,00 грн відпала, у зв`язку із скасуванням постанов відповідача 1 КВ1968/1323/АВ/ТД/ФС-20 від 15.01.2019 та № КВ1968/1323/АВ/ІП/ФС-19 від 15.01.2019, на підставі яких було накладено штрафи на позивача.

Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 затверджено "Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок № 787).

Цей порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) (п. 2 Порядку № 787).

Відповідно до п. 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.

Положенням про Державну службу України з питань праці, а саме підпунктом 6 пункту 4, визначено, що держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу. (п. 9 Порядку № 509).

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що саме відповідач 1 є органом, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету, а тому останнє наділене обов`язком щодо формування та подання до органів Казначейства подання про повернення коштів, яке не було сформовано відповідачем-1 в частині посвернення сумм безпідставно списанного штрафу. .

Оскільки позивач, на виконання постанов Головного управлінням Держпраці у Київській області № КВ1968/1323/АВ/ТД/ФС-20 від 15.01.2019 та № КВ1968/1323/АВ/ІП/ФС-19 від 15.01.2019 позивачем сплачено суми штрафів, а рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 у справі № 640/4535/19, яке набрало законної сили, визнано протиправними та скасовано вказані постанови відповідача-1, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для захисту порушеного права позивача згідно з приписами ст. 1212 ЦК України. В свою чергу, оскільки спірна сума коштів сплачена до Державного бюджету, то належним способом захисту прав позивача є стягнення вказаної суми саме з Державного бюджету без визначення особи, уповноваженої на їх перерахування, у зв`язку з чим з Державного бюджету України підлягає стягненню на користь позивача 227103,00 грн.

У вказаній частині рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржувалось, і відповідно, у суду апеляційної інстанції відсутні обумовлені ст. 269 Господарського процессуального кодексу України підстави для виходу за межі вимог апеляційної скарги у цій частині.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 23410,30 грн, суд першої інстанції послався на те, що матеріали справи не містять доказів походження сплати таких коштів позивачем, враховуючи те, що сума штрафів, які стягнуто з позивача на підставі постанов, які були скасовані рішенням суду, не відповідає сумі коштів, що сплачені позивачем за наданими платіжними дорученнями. Вказана сума коштів також не відповідає сумі виконавчих зборів, які стягнуті з позивача за постановами про відкриття виконавчих провадження. Крім того, дії державного виконавця в частині накладення виконавчих зборів позивачем не оскаржувалися, матеріали справи не містять доказів неправомірності стягнення таких коштів з позивача.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції у наведеній частині, висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні стягнення 23 410,30 грн. у оскаржуваному рішенні не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України), а також нез`ясуванням обставин справи стосовно наявності у позивача охоронюваного законом інтересу в контексті спірних правовідносин учасників справи.

Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 цього ж кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Ч.1 ст. 5 42 Закону України Про виконавче провадження визначено, що пПримусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" .

В свою чергу, ч. 1 , ч. 2, с. 3 ст. 42 Закону України Про виконавче провадження визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Ч. 1 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Ч. 2 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Ч. 4 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Також, Наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2830/5 Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження затверджено види та розміри витрат виконавчого провадження, до яких зокрема віднесено: плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII Про виконавче провадження плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження, інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, встановив, що Голосіївським районним відділом ДВС у м.Києві ГТУЮ у м.Києві стягнуто з позивача грошові кошти загалом в сумі 246 218,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 58572513/2 від 01.04.2019 з призначенням платежу Примусове списання коштів згідно постанови ГУ Держпраці у Київській області № КВ1968/132/АВ/ТД/ФС-20 від 15012019 , і у вказану суму списаних коштів включено 223 380,00 грн. - сума штрафу згідно постанови Головного управління Держпраці у Київській області № КВ1968/1323/АВ/ТД/ФС-20 від 15.01.2019, яка в подальшому була визнана протиправною та скасована рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 у справі № 640/4535/19, а отже, і стягнуті з позивача також на підставі примусового виконання постанови Головного управління Держпраці у Київській області № КВ1968/1323/АВ/ТД/ФС-20 від 15.01.2019 кошти: 22 338,00 грн. - сума виконавчого збору (розмір зазначено у відповідній постанові про відкриття виконавчого провадження), - 431,00 грн. - витрати на проведення виконавчих дій, - 69,00 грн. - розмір плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження, стягнуті на підставі п. 1 наказу Міністерства юстиції України від 24.03.2017 № 954/5 Про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження - також є такими, що стягнуті на підставі виконавчого документу, який в подальшому було скасовано в судовому порядку, а отже, є за своєю правовою природою шкодою, яка завдана позивачу діями відповідача-2, яка підлягає відшкодуванню позивачу в силу вимог закону, а саме ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи, встановив, що Голосіївським районним відділом ДВС у м.Києві ГТУЮ у м.Києві були також стягнуті з відповідача грошові кошти загалом в сумі 4 295,30 грн. згідно платіжного доручення № 58572493/2 від 11.04.2019 з призначенням платежу Вик. ПВ №58572493/2в04042019 примус.стяг.зг постан.ГУ Держпраці Київ.обл. № КВ1968/1323/АВ/Іп/фс-19В15012019 , з яких: 3 723,00 грн. - сума штрафу згідно постанови Головного управління Держпраці у Київській області № КВ1968/1323/АВ/ІП/ФС-19 від 15.01.2019, яка в подальшому була визнана протиправною та скасована рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 у справі № 640/4535/19, а отже, і стягнуті з позивача також на підставі примусового виконання постанови Головного управління Держпраці у Київській області № КВ1968/1323/АВ/ІП/ФС-19 від 15.01.2019 кошти: 372,30 грн. - сума стягнення виконавчого збору, що підтверджується постановою про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 58572493 від 15.04.2019, 131,00 грн. - витрати на проведення виконавчих дій, 69,00 грн. - розмір плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження., стягнуті на підставі п. 1 наказу Міністерства юстиції України від 24.03.2017 № 954/5 Про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження , також є такими, що стягнуті на підставі виконавчого документу, який в подальшому було скасовано в судовому порядку, а отже, є за своєю правовою природою шкодою, яка завдана позивачу діями відповідача-2, яка підлягає відшкодуванню позивачу в силу вимог закону, а саме ст. ст. 22, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що стягнення з позивача в рамках примусового виконання постанов Головного управління Держпраці у Київській області виконавчого збору (22 338,00 грн. та 372,30 грн., що відповідно складає 10% від сум, що підлягали примусовому стягненню за постановами Головного управлінням Держпраці у Київській області № КВ1968/1323/АВ/ТД/ФС-20 від 15.01.2019 та № КВ1968/1323/АВ/ІП/ФС-19 від 15.01.2019), витрат на проведення виконавчих дій ( 431,00 грн. та 131,00 грн.) розмір плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження (69,00 грн. та 69,00 грн.), що загалом складає оскаржувану скаржником суму 23 410,30 грн., відбулось внаслідок дій відповідача-2 в рамках виконавчого провадження з примусового виконання постанов відповідача-1, які були пред`явлені до виконання і, відповідно, виконувались в порядку та розмірах, обумовлених Законом України Про виконавче провадження , а в подальшому були скасовані в судовому порядку з тих підстав, що оскаржувані постанови не відповідають критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України , є протиправними.

Наведене в сукупності свідчить про наявність причинного зв`язку між діями відповідача-2 та їх результатом (списання спірної суми коштів в рамках виконавчого провадження порядку та розмірах, обумовлених Законом України Про виконавче провадження ), а тому спірні кошти загалом в розмірі 23 410,30 грн. мають відповідно, подвійну правову природу (кошти, списані в рамках виконавчого провадження та шкода), і підлягають відшкодуванню позивачу за сукупності вищенаведених правових норм, зокрема і ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України

При цьому, зазначення позивачем у позові Головного управління Держпраці у Київській області, Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державної казначейської служби України, як осіб, які повинні відповідати за позовом, не спростовує та ні нівелює права позивача отримати судовий захист свого порушеного права щодо стягнення спірної суми грошових коштів, а у даному випадку Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві в контексті спірної суми 23 410,20 грн. виступає від імені держави, як державний орган, внаслідок дій якого відбулося безпідставне списання спірної суми коштів з позивача, а внаслідок вчинених відповідачем-2 дій щодо списання таких коштів позивачу завдано шкоди.

При цьому, з висновками суду першої інстанції як підставу відмови у задоволенні вимог в частині стягнення 23 410,30 грн. про те, що дії державного виконавця в частині накладення виконавчих зборів позивачем не оскаржувалися, матеріали справи не містять доказів неправомірності стягнення таких коштів з позивача, що свідчить про відсутність обумовлених законом підстав для стягнення спірної суми - суд апеляційної інстанції не погоджується та вважає такі висновки помилковими, з огляду на те, що суд в межах розгляду певного спору не позбавлений права встановити та дослідити спірні правовідносини та застосувати відповідну норму права, яка їх регулює. При цьому, не вчинення позивачем дій щодо оскарження дій органів державної виконавчої служби, жодним чином не позбавляє позивача на ефективний спосіб захисту в контексті спірних правовідносин сторін.

В свою чергу, визначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17). Повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів проти держави, є законодавчо визначеними, а тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Згідно з ч.1 ст. 25 Бюджетного кодексу України, казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пп.1 п. 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: 1) рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Відповідно до п.п. 5 п. 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 затверджено "Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" (далі - Порядок № 845).

Цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (п. 1. Порядку № 845).

Органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету (пп. 1 п. 16. Порядку № 845).

Безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (п. 2. Порядку № 845).

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) (п. 3. Порядку № 845).

Стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку (п. 17. Порядку № 845).

У разі прийняття рішення про стягнення коштів, стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо) (п. 6. Порядку № 845).

Відповідно до п. 8. Порядку № 845, органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку:

1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер;

2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;

3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів (п. 19. Порядку № 845).

У разі коли рахунок, з якого необхідно здійснити безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, на дату прийняття виконавчого документа про стягнення надходжень бюджету до виконання або надходження інформації, зазначеної у пункті 18 цього Порядку, змінено у зв`язку з внесенням змін до відповідних нормативно-правових актів, безспірне списання таких коштів здійснюється із зміненого рахунка, на якому обліковуються надходження бюджету та на який в поточному бюджетному періоді зараховується відповідний вид надходжень, з урахуванням пропозицій органу, що контролює справляння надходжень бюджету. Якщо законом відповідний вид надходжень у поточному бюджетному періоді не передбачений, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів здійснюється з рахунка, на якому обліковуються кошти за кодом класифікації доходів бюджету „Інші надходження" (п. 20. Порядку № 845).

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" , гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" , та особливості їх виконання встановлені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" .

Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" , держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 3 зазначеного Закону , виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015 , Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно зі статтею 25 Бюджетного кодексу України , казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Водночас, відповідно до статті 2 Цивільного кодексу України, учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, входить до компетенції Державного казначейства України.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення коштів, перерахованих в якості гарантійного платежу в розмірі 23 410,30 грн., - підлягають задоволенню шляхом їх стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу, і що не виходить за межі позовних вимог.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту поновлення порушеного права позивача.

Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України , статтею 20 Господарського кодексу України , який проте є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Здійснюючи судовий розгляд даної справи, апеляційний господарський суд установив, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, призводить у спірних правовідносинах до реального захисту та відновлення порушених прав позивача та законних сподівань у такий спосіб. При цьому, визначення судом правової природи спірних правовідносин, як і їх кваліфікація та застосування норми права, яка регулює відповідні відносини - є повноваженнями суду, які реалізуються з метою дотримання засад господарського судочинства, закріплених у ст. 2 ГПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний позивачем спосіб захисту - є ефективним з огляду на вимоги наведених вище положень Цивільного кодексу України та Конвенції з прав людини та основоположних свобод та статті 1 Першого Протоколу до згаданої Конвенції.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 23 410,30 грн. - є законними та обґрунтованими, були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаній частині. У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, за наслідками апеляційного розгляду справи встановив, що висновки суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні в частині відмови у стягненні на користь позивача спірної суми коштів у розмірі 23 410,30 грн. не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також з неправильним застосування норм матеріального права (ст. ст. 2, 170, 1173, 1174 Цивільного кодексу України) та порушенням норм процесуального права (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України), а також нез`ясуванням обставин справи стосовно наявності у позивача охоронюваного законом інтересу в контексті спірних правовідносин учасників справи, в заявлених межах.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України 23 410,30 грн. - є законними та обґрунтованими, були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов у наведеній частині підлягає задоволенню, за наведених у дані постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення грошових коштів в сумі 23 410,30 грн. підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення вимог у наведеній частині: шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь позивача грошові кошти у сумі 23 410,30 грн. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення 227 103,00 грн. учасниками спору не оскаржувалось.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд надав учасникам спору вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення грошових коштів в сумі 23 410,30 грн. (за за своєю правовою природою є шкодою) підлягає скасуванню в апеляційному порядку, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення вимог у вказаній частині.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі № 910/11209/20 (в частині відмови у задоволенні стягнення грошових коштів в сумі 23 410,30 грн.) - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі № 910/11209/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН" про стягнення з Державного бюджету України грошових коштів в сумі 23 410,30 грн. - скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН" про стягнення з Державного бюджету України грошових коштів в сумі 23 410,30 грн. - задовольнити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі № 910/11209/20 в наступній редакції:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН" задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН" (вул. Сумська, буд. 3, м. Київ, 03138, ідентифікаційний код 25279859) 227 103 (двісті двадцять сім тисяч сто три) грн. 00 коп. та 23 410 (двадцять три тисячі чотириста десять) грн. 30 коп. грошових коштів (шкоди), а також 3 735 (три тисячі сімсот тридцять п`ять) грн. 00 коп. судового збору за подачу позову. .

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕТОН" (вул. Сумська, буд. 3, м. Київ, 03138, ідентифікаційний код 25279859) 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Матеріали справи № 910/11209/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання постанови: 22.03.2021.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Г.А. Кравчук

О.В. Тищенко