Постанова

від 16.03.2021 по справі 911/867/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2021 р. Справа№ 911/867/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2020

(повний текст рішення складено 14.12.2020)

у справі № 911/867/20 (суддя Колесник Р.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства Володарської селищної ради "Володарка"

про стягнення 266 146,13 грн

за участю представників:

від позивача: Остапенко В.М.

від відповідача: Янковська В.В.

ВСТАНОВИВ:

АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Володарської селищної ради "Володарка" (далі - КП "Володарка") про стягнення 266 146,13 грн. за договором постачання природного газу № 1851/1617-БО-17 від 28.10.2016, з яких 155 513,65 грн пені, 23 880,39 грн 3% річних, 86 752,09 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.12.2020 ( Колесник Р.М. ) позов задоволено частково, 44 765,87 грн пені, 6 861,94 грн 3% річних, 82 924,92 грн інфляційних втрат та 3 825,26 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, оцінивши доводи сторін та обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 149 219,56 грн пені, 22 873,14 грн 3% річних та 82 924,92 грн інфляційних втрат та про можливість зменшення на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України розміру пені та 3% річних на 70%, що становить 44 765,87 грн та 6 861,94 грн відповідно.

Не погодившись з рішенням, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема неправильне застосування ст. 233 ГК України, ст. 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України, та процесуального права (ст. 7, 86, 236 ГПК України, просить скасувати рішення Господарського суду Київської області в частині відмови у стягненні пені у сумі 104 453,69 грн, 35 річних у сумі 16 011,20 грн, що загалом становить 120 464,89 грн та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 104 453,69 грн, 3% річних у сумі 16 011,20 грн, що загалом становить 120 464,89 грн, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

За твердженням скаржника, вказані судом обставини для зменшення пені не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання взятих на себе господарських зобов`язань, оскільки у випадку встановлення для послуг відповідача економічно необґрунтованих тарифів на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, що вироблялися. Транспортувалися, постачалися населенню або організаціям та невчасне їх відшкодування, відповідач не позбавлений права звертатись у встановленому порядку з вимогами про відшкодування різниці між економічно обґрунтованим та встановленим тарифом до органів державної влади у порядку ст. 1173 ЦК України (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 915/1865/19). У разі заборгованості перед відповідачем його контрагентів, відповідач не позбавлений права звернутись до суду із вимогами про стягнення боргу та збитків, у тому числі і до органів державної влади.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі № 911/867/20 та призначено до розгляду на 16.03.2021.

До Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення КП "Володарка" на апеляційну скаргу, в яких відповідач просив відмовити АТ "НАК "Нафтогаз України" в задоволенні апеляційної скарги, залишивши без змін рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/867/20.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив, наполягаючи на підставності зменшення розміру пені та 3% річних.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 28.10.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Володарка" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 1851/1617-БО-17 на умовах якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.1, 1.2).

Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) газ обсягом до 804,7 тис.куб.м., у тому числі по місяцях жовтень - 74,2 тис.куб.м., листопад - 129,4 тис.куб.м., грудень - 158,5 тис.куб.м., січень - 162,3 тис.куб.м.; лютий - 142,8 тис.куб.м.; березень - 137,5 тис.куб.м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, викладених в п. 1.2 цього договору (п. 2.1, 2.2 договору).

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п. 3.4 договору).

Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором з 01.10.2016 становить 5916,00 грн, крім того, податок на додану вартість (20%) - 1183,20 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 7099,20 грн (п. 5.2 договору). Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.5 договору).

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 договору).

Додатковими угодами від 28.10.2018 № 1, від 22.11.2016 № 2, від 30.12.2016 № 3 сторони вносили зміни у пункти 5.1 та 5.2 договору, за якими ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором з 23.12.2016 становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 5 930,40 грн.

Додатковою угодою від 23.01.2017 № 4 сторони погодили внести зміни до розділу І, пунктів 2.3, 2.4, 2.5, 3.3, 7.1, 7.4, 11.3 договору, виклавши такі пункти в редакції, зазначеній в додатковій угоді.

Відповідно до п. 12.1 договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Місцевим господарським судом також встановлено та вбачається з матеріалів справи, а саме, з актів приймання-передачі природного газу за період жовтень 2016 року - березень 2017 року постачальник передав споживачу природного газу на загальну суму 3 564 324,94 грн, а відповідач сплачував за газ з порушенням строків оплати, встановлених договором (докази оплати містяться в матеріалах справи).

Врахувавши, що відповідно до умов п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що за газ поставлений за актом від 31.10.2016 остаточний розрахунок мав бути здійснений в строк до 25.11.2016 включно, а прострочення настає з 26.11.2016; за актом від 30.11.2016 остаточний розрахунок мав бути здійснений в строк до 25.12.2016 включно, з урахуванням того, що 25.12.2016 припадає на вихідний день, то останнім днем виконання зобов`язання є 26.12.2016, а прострочення настає з 27.12.2016; за актом від 31.12.2016 остаточний розрахунок мав бути здійснений в строк до 25.01.2017 включно, а прострочення настає з 26.01.2017; за актом від 31.01.2017 остаточний розрахунок мав бути здійснений в строк до 25.02.2017 включно, з урахуванням того, що 25.02.2017 припадає на вихідний день, то останнім днем виконання зобов`язання є 27.02.2017, а прострочення настає з 28.02.2017; за актом від 28.02.2017 остаточний розрахунок мав бути здійснений в строк до 25.03.2017 включно, з урахуванням того, що 25.03.2017 припадає на вихідний день, то останнім днем виконання зобов`язання є 27.03.2017, а прострочення настає з 28.03.2017; за актом від 31.03.2017 2016 остаточний розрахунок мав бути здійснений в строк до 25.04.2017 включно, а прострочення настає з 26.04.2017.

Проте, 16.12.2016 відповідачем було сплачено позивачу 100 000,00 грн; 27.12.2016 - 69 252,03 грн; 29.12.2016 - 728 899,27 грн; 04.01.2017 - 300 000,00 грн; 14.02.2017 - 300 000,00 грн; 15.02.2017 - 292 278,33 грн; 16.03.2017 - 200 000,00 грн; 27.04.2017 - 200 000,00 грн; 20.07.2017 - 250 000,00 грн; 12.09.2017 - 300 000,00 грн; 02.10.2017 - 195 000,00 грн; 03.10.2017 - 105 000,00 грн; 24.10.2017 - 50 000,00 грн; 06.11.2017 - 150 000,00 грн; 17.11.2017 - 59 780,00 грн; 06.12.2017 - 164 000,00 грн; 08.12.2017 - 100 109,38 грн.

Місцевим господарським судом також враховано, що оплата за спожитий природний газ в сумі 59 780,00 грн здійснена відповідачем шляхом перерахування 17.11.2017 на рахунок позивача грошових коштів з призначенням платежу "Погашення заборгованості за спож. прир. газ. зг. ст. 31 ЗУ "Про Держбюджет на 2017 рік" дог. від 08.11.2017 № 124/332-в, до дог. від 28.10.2016 № 1851/1617-БО-17". Листом від 12.10.2017 № 335 відповідач просив позивача грошові кошти в розмірі 36,48 гривень, що перераховані за платіжним дорученням від 11.10.2017 № 1059 в сумі 30,55 гривень зарахувати в рахунок оплати за природний газ за договором від 26.09.2016 № 1616/1617-ТЕ-17, а в сумі 5,93 гривень в рахунок оплати за природний газ згідно договору від 28.10.2016 № 1851/1617-БО-17.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині своєчасної оплати отриманого газу, стало підставою для звернення позивача до суду із розглядуваним позовом та, відповідно, застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору, за порушення зобов`язань за договором.

З огляду на що позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 149 219,56 грн пені та 22 873,14 грн 3% річних, розрахованих за загальний період прострочення з 26.11.2016 по 07.12.2017 та 82 924,92 грн інфляційних втрат, розрахованих за період з березня 2017 року по листопад 2017 року по кожному акту окремо.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, місцевим господарським судом мотивовано зазначено, що останні здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 149 219,56 грн пені, 22 873,14 грн 3% річних та 82 924,92 грн інфляційних втрат є обґрунтованими.

Місцевий господарський суд перевірив доводи відповідача стосовно того, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачем здійснено на суму 59 780,00 грн, яка була відшкодована за рахунок коштів державного бюджету та відхиляє їх, адже з наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем враховано приписи законодавства в цій частині та, відповідно, нарахування позивачем пені та додаткових нарахувань на заборгованість за зобов`язаннями березня 2017 року здійснювалось останнім без врахування відшкодованої за рахунок держави суми. Водночас, місцевий господарський суд зазначив, що був позбавлений можливості дослідити зміст та умови угод за якими часткове погашення заборгованості здійснено за рахунок коштів державного бюджету, оскільки ані позивачем, ані відповідачем в перебігу розгляду справи такі угоди до матеріалів справи долучені не були. Разом із тим, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч. 1 ст. 75 ГПК України), відтак, обставини, які визнаються сторонами, не підлягають доведенню.

Заперечення відповідача стосовно того, що прострочення оплати за спожитий газ перед АТ "НАК "Нафтогаз" виникло через неналежне виконання контрагентами відповідача своїх зобов`язань в частині своєчасних розрахунків, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено, оскільки зобов`язання відповідача перед позивачем щодо своєчасного здійснення розрахунку за поставлений спожитий газ не ставиться у залежність від неналежного виконання зобов`язань контрагентами відповідача щодо вчасного перерахунку відповідачу, як постачальнику послуг з теплопостачання, коштів за надані послуги.

Дослідивши доводи відповідача та обставини справи, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги те, що відповідач заборгованість перед позивачем за спожитий газ погасив у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах доказами, а також те, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими особами через несвоєчасність оплати відповідачем вартості поставленого природного газу або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість зменшення на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України розміру пені та 3% річних на 70%, що становить 44 765,87 грн та 6 861,94 грн відповідно.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд, також, повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова КГС ВС від 04.02.2020 № 918/116/19).

Суд першої інстанції, дослідивши наведені в клопотанні доводи та надані на їх підтвердження докази, дійшов мотивованого висновку про те, що відповідач є комунальним підприємством, що створене для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні та змушене надавати послуги за вартістю, нижчою від її собівартості; сплата штрафних санкцій в повному обсязі, у даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а і інші інтереси щодо можливості забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг з теплопостачання селища Володарка.

Також, судом враховано добросовісну поведінку відповідача, враховуючи, відсутність заборгованості за договором, фінансовий стан відповідача, а також те, що позивачем не надано доказів понесення збитків у зв`язку з таким простроченням.

Суд обґрунтовано врахував, що загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що зазначені критерії дотримані судом першої інстанції при вирішенні питання про зменшення пені та обґрунтовано зменшено розмір заявленої до стягнення пені на 70 %, враховуючи, що зменшення розміру штрафних санкцій на 70 % не нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за поставлений природний газ.

За таких обставин доводи скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції статей 549 - 552, 599, 625 ЦК України та статті 233 ГК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки, покладені в основу прийнятого у справі судового рішення в зазначеній частині. Разом з цим, посилання Скаржника на порушення судами статей 7, 86, 236 ГПК України колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки не містять мотивованого обґрунтування суті допущеного судами порушення.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Проте, беручи до уваги, що ч. 3 ст. 551 ЦК України як і ст. 233 ГК України надає право суду на зменшення лише штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня), а встановлена ч. 2 ст. 625 ЦК України компенсаційна відповідальність у вигляді сплати 3% річних від простроченої суми не є непомірною для відповідача та співмірна користуванню грошовими коштами за період прострочення виконання грошового зобов`язання, колегія суддів, виходячи з принципів розумності, справедливості, пропорційності та законності, не вбачає підстав для зменшення на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України розміру 3% річних, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, на 70%.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, неправильне застосування норм матеріального права є підставою для зміни рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі № 911/867/20.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача. Понесені АТ "НАК "Нафтогаз України" судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним судом апеляційної інстанції вимогам.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі № 911/867/20 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі № 911/867/20 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства Володарської селищної ради "Володарка" (09300, Київська обл., Володарський район, селище міського типу Володарка, провулок Перемоги, будинок 3, код 35450817) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 44 765,87 грн пені, 22 873,14 грн 3% річних, 82 924,92 грн інфляційних втрат та 3 992,19 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовити."

3. Стягнути з комунального підприємства Володарської селищної ради "Володарка" (09300, Київська обл., Володарський район, селище міського типу Володарка, провулок Перемоги, будинок 3, код 35450817) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 419,07 грн судових витрат за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи № 911/867/20 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко