Ухвала

від 18.03.2021 по справі 913/623/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

18 березня 2021 року м. Харків Справа № 913/623/20

Провадження № 30/913/623/20

За скаргою Луганського національного аграрного університету , на рішення та дії заступника начальника Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Крапівіна Віталія Миколайовича

у справі за позовом фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича , м. Слов`янськ Донецької області

до відповідача - Луганського національного аграрного університету , м. Старобільськ Луганської області

про стягнення 41242 грн 46 коп.

орган виконання судового рішення - Слов`янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) , м. Слов`янськ Донецька області

Суддя Голенко І.П.

Секретар судового засідання Славич В.І.

У засіданні брали участь:

від позивача (стягувача) - представник не прибув;

від скаржника (боржника) - Гончарова І.Т., адвокат, ордер серії ДН № 138910 від 17.03.2021;

від ДВС - представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

09 березня 2021 року до господарського суду Луганської області звернувся відповідач у справі (боржник) - Луганський національний аграрний університет, зі скаргою № 01-43/171ВД від 03.03.2021 на рішення та дії заступника начальника Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Крапівіна Віталія Миколайовича, в якій просить:

- визнати неправомірними дії заступника начальника Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Крапівіна В.М. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2021 (ВП № 64588665), постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 19.02.2021 (ВП № 64588665), постанови про арешт майна боржника від 19.02.2021 (ВП № 64588665), постанови про арешт коштів боржника від 19.02.2021 (ВП № 64588665);

- зобов`язати заступника начальника Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Крапівіна В.М. поновити порушене право Луганського національного аграрного університету шляхом скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2021 (ВП № 64588665), постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 19.02.2021 (ВП № 64588665), постанови про арешт майна боржника від 19.02.2021 (ВП № 64588665), постанови про арешт коштів боржника від 19.02.2021 (ВП № 64588665).

Крім того, скаржник просить стягнути з Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь Луганського національного аграрного університету витрати на сплату судового збору за подання скарги в сумі 2270,00 грн.

Відповідно до ст. 340 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.03.2021 скаргу прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.03.2021 о 12 год. 00 хв.

18 березня 2021 року у судове засідання прибув представник скаржника (боржника).

Стягувач та орган державної виконавчої служби участь своїх представників у судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду скарги судом повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи та подану боржником скаргу, судом встановлено наступне.

Господарським судом Луганської області розглядалася справа № 913/623/20 за позовом фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича до Луганського національного аграрного університету про стягнення 41242,46 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.01.2021 у справі № 913/623/20 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 18956,22 грн, інфляційні нарахування в сумі 19610,88 грн, судовий збір у розмірі 1982,48 грн. В решті вимог позову відмовлено.

На виконання рішення суду позивачеві було видано відповідний наказ господарського суду Луганської області № 913/623/20 від 09.02.2021.

Від відповідача (боржника) - Луганського національного аграрного університету на адресу суду надійшла скарга № 01-43/171ВД від 03.03.2021 на рішення та дії заступника начальника Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - Слов`янський МВДВС) Крапівіна В.М.

В обґрунтування вимог скарги скаржник зазначив, що Луганський національний аграрний університет (боржник) є бюджетною установою - закладом вищої освіти державної форми власності, рахунки відповідача відкриті в органах Державного Казначейства України, тому зважаючи на приписи ч. 2 ст. 6 Закону України Про виконаче провадження , пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників від 03.08.201 № 845, стягнення коштів за судовими рішеннями, в яких боржниками визначено державний та місцеві бюджети мають здійснювати органи Казначейства, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, виконавчий документ, з примусового виконання якого заступником начальника Слов`янського ВДВС Крапівіним В.М. 19.02.2021 відкрито виконавче провадження ВП № 64588665, підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (у даному випадку - Казначейською службою України УДКСУ у Старобільському районі), а не органами державної виконавчої служби.

Проте, заступник начальника Слов`янського ВДВС Крапівін В.М. не повернув наказ господарського суду Луганської області від 09.02.2021 № 913/623/20 стягувачу - ФОП Шестопалову Ю.М., на підставі п. 9 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", а прийняв 19.02.2021 ряд неправомірних постанов (чим порушим права боржника), а саме:

- постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64588665, у пункті 3 якої визначено стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця в розмірі 4054,96 грн (постанова про стягнення виконавчого збору окремо не виносилася);

- постанову від 19.02.2021 ВП № 64588665 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження в розмірі 300,00 грн;

- постанову про арешт майна боржника від 19.02.2021 ВП № 64588665;

- постанову про арешт коштів боржника від 19.02.2021 ВП № 64588665.

Крім того, скаржник зазначає, що в усіх зазначених оскаржуваних постановах вказано, що вони винесені у виконавчому провадженні ВП № 64588665 відкритому з примусового виконання наказу № 913/623/20, виданого 09.02.2021 господарським судом Донецької області, в той час, як справа № 913/623/20 розглядалася господарським судом Луганської області.

Щодо визначення юрисдикції цієї справи, то заявник обгрунтував з посиланням на ч. 1 ст. 340 ГПК України, відповідно до якої скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Стягувачем та органом ДВС письмових заперечень проти доводів скарги боржника суду не подано.

Розглянувши вказану скаргу боржника, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних/господарських справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Аналогічне положення закріплено в ч. 1 ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

01.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", нормами якого встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

За змістом ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація (далі за термінологією цього Закону "державне підприємство"), юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства .

У статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" зазначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Приписами ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" унормований порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства (установи, організації) або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Отже, норми статей 3 та 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" розмежовують порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу та державного підприємства.

Так, ст. 4 Закону встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.п. 2-4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень, не здійснює заходів з примусового виконання рішень в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", а є встановленою Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" особою, яка здійснює гарантоване державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника, зокрема, у випадку невиконання рішення суду про стягнення коштів з державної організації протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Згідно ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Тобто, вказаним Законом визначена процедура виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства, і обов`язок забезпечення його виконання покладається на керівника відповідного органу державної виконавчої служби, який подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та п. 1.1, п.п. 1.6.1 п. 1.6, п. 9.7 Статуту Луганського національного аграрного університету, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 31.01.2019 № 86, Університет - заклад вищої освіти державної форми власності є юридичною особою публічного права - державною установою, яка здійснює діяльність на засадах неприбутковості. Джерелами фінансування є кошти державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг із підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, незаборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів.

З огляду на викладене, боржником у даній справі є державна неприбуткова установа, а згідно з наведеними нормами держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі, проте примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника як з державної установи в розумінні ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому, процедура примусового виконання рішення має відбуватись з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Спірні правовідносини не унормовані приписами ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 912/48/19, яка враховується судом згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Окрім того, господарським судом враховано, що Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. А Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", що має вищу юридичну силу ніж Порядок, визначає особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу, державного підприємства або юридичної особи.

Разом з тим, п.п. 1 п. 9 розділу VI Бюджетного кодексу України, було врегульовано порядок виконання рішень суду про стягнення коштів державного бюджету виключно Казначейством України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів. Проте, 03.08.2011 затверджено вищевказаний Порядок, а з 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", тобто станом на час розгляду даної скарги, питання виконання рішень суду про стягнення коштів державного бюджету врегульовано Порядком та Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Згідно ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що оскаржувані дії заступника начальника Слов`янського ВДВС вчинені відповідно до закону, в межах його повноважень і право Луганського національного аграрного університету не було порушено.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає скаргу Луганського національного аграрного університету № 01-43/171ВД від 03.03.2021 в частині вимог про визнання неправомірними дій заступника начальника Слов`янського МВДВС Крапівіна В.М. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 64588665 від 19.02.2021 (окрім п. 3 цієї постанови); винесення постанови про арешт майна боржника ВП № 64588665 від 19.02.2021; винесення постанови про арешт коштів боржника ВП № 64588665 від 19.02.2021; а також вимог про зобов`язання заступника начальника Слов`янського МВДВС Крапівіна В.М. поновити порушене право Луганського національного аграрного університету шляхом скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 64588665 від 19.02.2021; скасування постанови про арешт майна боржника ВП № 64588665 від 19.02.2021; скасування постанови про арешт коштів боржника ВП № 64588665 від 19.02.2021, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно вимог скаржника про визнання неправомірними дій заступника начальника Слов`янського МВДВС Крапівіна В.М. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 64588665 від 19.02.2021 в частині стягнення виконавчого збору/основну винагороду приватного виконавця в розмірі 4054,96 грн (п. 3 постанови); винесення постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП № 64588665 від 19.02.2021 в розмірі 300,00 грн; а також зобов`язання заступника начальника Слов`янського МВДВС Крапівіна В.М. поновити порушене право Луганського національного аграрного університету шляхом скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 64588665 від 19.02.2021 в частині стягнення виконавчого збору/основну винагороду приватного виконавця в розмірі 4054,96 грн (п. 3 постанови); скасування постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП № 64588665 від 19.02.2021, господарський суд закриває провадження за скаргою Луганського національного аграрного університету № 01-43/171ВД від 03.03.2021 в цій частині з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, установленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Статтею 42 Закону передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються із: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, установленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих із боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

Разом з тим, відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1 ст. 340 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення скаржника до суду зі скаргою) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Аналогічну норму закріплено в ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду даної справи.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частин першої та другої ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справах № 127/9870/16-ц, № 921/16/14-г/15, від 30.01.2019 у справі № 161/8267/17 та інших.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України та п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З урахуванням викладених вище обставин, скарга Луганського національного аграрного університету № 01-43/171ВД від 03.03.2021 на рішення та дії заступника начальника Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Крапівіна В.М. у справі № 913/623/20 підлягає частковому відхиленню та частковому закриттю провадження.

Одночасно, суд звертає увагу скаржника на те, що Законом України Про судовий збір не передбачено сплату судового збору при зверненні до господарського суду зі скаргою в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України.

Сплачений квитанцією № 0.0.2038269227.1 від 03.03.2021 судовий збір в розмірі 2270,00 грн може бути повернутий платнику на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233-235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження за скаргою Луганського національного аграрного університету від 03.03.2021 № 01-43/171ВД у справі № 913/632/20 в частині вимог про:

- визнання неправомірними дій заступника начальника Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Крапівіна В.М. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 64588665 від 19.02.2021 в частині стягнення виконавчого збору/основну винагороду приватного виконавця в розмірі 4054,96 грн (п. 3 постанови); постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП № 64588665 від 19.02.2021;

- зобов`язання заступника начальника Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Крапівіна В.М. поновити порушене право Луганського національного аграрного університету шляхом скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 64588665 від 19.02.2021 в частині стягнення виконавчого збору/основну винагороду приватного виконавця в розмірі 4054,96 грн (п. 3 постанови); постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП № 64588665 від 19.02.2021.

2. В решті вимог скарги Луганського національного аграрного університету від 03.03.2021 № 01-43/171ВД у справі № 913/632/20 - відмовити.

18.03.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ст. 235 ГПК України, та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 ГПК України та в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України з урахуванням приписів п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 22.03.2021.

Суддя І.П. Голенко