Постанова
від 22.03.2021 по справі 200/6721/20-а
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року справа №200/6721/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Міронової Г.М., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., за участю представника відповідача Тернинко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 р. у справі № 200/6721/20-а (головуючий І інстанції Чекменьов Г.А.) за позовом Приватного акціонерного товариства КДЗ до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство КДЗ (далі - позивач, ПАТ КДЗ ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002250513 та №0002350513 від 24.03.2020, №000316513 та №000318513 від 02.07.2020.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення №0002250513 та №0002350513 від 24.03.2020, №000316513 та №000318513 від 02.07.2020, складені Головним управлінням ДПС у Донецькій області па підставі акту перевірки від 17.02.2020 №223/05- 99-05-13/00191738; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на користь Приватного акціонерного товариства «КДЗ» судові витрати в сумі 21020 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального права, а саме ст. 8, ст. 129 Конституції України, пп. 14.1.36, пп. 14.1.191, пп. 14.1.202, пп.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.139.2.1, пп.139.2.2 п.139.2 ст.139, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (далі: ПК України), ст. 264 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст.3, ч.1, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2, п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, порушенням норм процесуального права ст. 6, ст. 90, ст. 242, п. 2, 3, 6 ч. 4 ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі: КАС України), ч. 5 ст. 13, ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-УІІІ, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 №3477- IV, без урахування обставин, що мають значення для справи. Апелянтом зазначено, що в додатках до акту наведено аналіз правовідносин з ТОВ ФУЗІФОКС та інформація про подальшу реалізацію на експорт сільськогосподарської продукції через комісіонерів. ГУ ДПС у Донецькій області встановлено обрив ланцюга постачання сільськогосподарської продукції щодо ТОВ ФУЗІФОКС . Апелянт зазначає, що під час перевірки за даними ЄРПН встановлено, що контрагенти не придбавали товари, реалізовані на адресу ПрАТ КДЗ , або придбавали товари у постачальників, що здійснюють реалізацію товару, подальше придбання якого не встановлено, або формують податковий кредит за рахунок підприємств, які здійснюють у ланцюгу постачання товарів за номенклатурою, що відрізняється від номенклатури придбання (сигарети, продукти харчування, взуття, одяг, квіти, меблі, побутова техніка, кож. галантерея, побутова хімія, в асортименті та інше). За результатами перевірки зроблено висновок про: непідтвердження реальності здійснення господарських операцій з боку зазначених постачальників за результатами опрацювання зібраної податкової інформації щодо отримання ними товару невідомого походження, якою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків, їх вид, обсяг, якість та розрахунки; відсутність паспортів якості та сертифікатів відповідності, що відповідають нормам діючого законодавства на сільськогосподарську продукцію та запчастини, які підтверджують якість та відповідність товару, особливо враховуючи специфічність придбаного товару; відсутність журналу обліку вантажів, що надійшли, ведення якого передбачено наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 №193 Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів ; відсутність належного оформлення складського обліку отриманих ТМЦ; оформлення товарно-транспортних накладних з порушенням встановленого порядку; не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій з придбання запчастин/сільськогосподарської продукції по ланцюгу постачання від постачальників; дефектність первинних документів (прибуткові ордери, акти приймання-передачі, частково видаткові накладні), позивачем завищено витрати та безпідставно сформовано податковий кредит згідно з документами, які не можуть розглядатись у якості належного підтвердження витрат та податкового кредиту, оскільки первинні документи не мають статусу юридично значимих. У бухгалтерському обліку неправомірно відображено кореспонденцію рахунків щодо документального оформлення нібито придбаних у контрагентів-постачальників не існуючих запасів (актив в дійсності не було сформовано). Перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки контрагентів-постачальників здійснено на підставі платіжних доручень з недостовірним зазначенням даних в його реквізитах. ПрАТ КДЗ не надало жодного належного, допустимого та достовірного доказу залучення сторонніх працівників за договорами цивільного-правового характеру (зокрема, аутсорсінгу та аутстафінгу) для виконання робіт, що виключає припущення про невиключення можливості реального виконання господарських операцій суб`єктом господарювання за умов відсутності належних трудових та матеріальних ресурсів для їх реалізації. Також апелянт щодо включення ПрАТ КДЗ до складу фінансових витрат у 2018 році нарахованих відсотків за договором №43/18 от 16.05.2018 переведення боргу за листопад - грудень 2018 року у сумі 1345685 грн., нарахування яких відбувалося після дати переведення боргу, зазначає, що ПрАТ КДЗ включено до складу фінансових витрат у 2018 році нараховані відсотки за договором №43/18 от 16.05.2018 переведення боргу за листопад - грудень 2018 року у сумі 1 345 685 грн., нарахування яких відбувалося після дати переведення боргу. Враховуючи вимоги Інструкції із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, (затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291), підприємству необхідно було вчинити бухгалтерські проведення: Дт 377 Кт 685 - 1345505,26 грн. - відсотки після 16.05.2018 згідно з договором переведення боргу №43/18 від 16.05.2018 по займам ПрАТ Красногорівський вогнетривкий завод перед ПАТ ЗНВКІФ Дженерал Інвестмент Ресурсес . Також, ПрАТ КДЗ на порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, розділу V П(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , п.45, п.46, п.47 МСБО 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка , п.20, п.20А МСФЗ 7 Фінансові інструменти: розкриття інформації , п. Б5.1.1 МСФЗ 9 Фінансові інструменти , п.31,п. К34 МСБО 32 Фінансові інструменти: представлення інформації , п.59, п. 60 МСБО 37 Забезпечення, умовні зобов`язання і умовні активи , п.10, п.18 МСБО 23 Витрати на позики , Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139, пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, платником завищено фінансові витрати на суму нарахованих відсотків за договором переведення боргу, нарахування яких відбувалося після дати переведення боргу, в результаті не вірно здійснених бухгалтерських проведень, у сумі 1 345 685 грн, завищено фінансові витрати за 4 квартал 2018 року на суму 4593341,16 грн. дисконту векселів, які отримані суб`єктом господарювання без законодавчо встановлених підстав, що було залишено без належної правової оцінки суду першої інстанції, не здійснено нарахування (зменшення) резерву сумнівних боргів по ПрАТ Красногорівський вогнетривкий завод , та, як наслідок, у бухгалтерському обліку неправомірно відображено кореспонденцію рахунків: Дт182 Довгострокові векселі отримані КтЗбИ на суму 13344615,03 грн., Дт 952 Кт182 Довгострокові векселі отримані - 10684334,81 грн., Дт791 Кт 952 - 10684334,81 грн., що призвело до завищення фінансових витрат на суму дисконту векселів в сумі 10684334,81 грн., які отримані ПрАТ КДЗ без законодавчо встановлених підстав, та, відповідно, занижено об`єкт оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2019 року. Апелянт зазначає, що ПрАТ КДЗ стверджує, що за результатами перевірки помилково визначено перебіг строку позовної давності за договором №22/640/167 від 21.02.2008, а саме, за останнім рухом - 24.04.2015, проте інформація щодо підписання сторонами актів звірок взаємних розрахунків на запит ТУ ДПС у Донецькій області до перевірки та до заперечень платником не надавалася. Крім того, апелянт посилається на порушення позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки позивач здійснив реалізацію свого встановленого в п. 56.3. ст. 56 ПК України права на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу та рішенням ДПС України вих.№ 19102/6/99-00-06-02-01-06 від 15.06.2020 оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасовані частково, з урахуванням висновків Верховного Суду викладених в постанові від 26.11.2020 по справі №500/2486/19, строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача у судове засідання не з`явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ПАТ КДЗ є юридичною особою, зареєстрований в якості платника податку на додану вартість.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ «КДЗ» податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2018 по 30.09.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.07.2018 по 30.09.2019.

За результатами перевірки складений акт від 17.02.2020 №223/05-99-05-13/00191738 (т.8 а.с.110-194), яким встановлено порушення:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.139.2.1, пп.139.2.2 п.139.2 ст.139, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), розділу V П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (далі - П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, МСБО 12 «Податок на прибуток» , МСБО 2 «Запаси» , МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» , МСБО 32 «Фінансові інструменти: представлення інформації» , МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації» , МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» , МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов`язання і умовні активи» , МСБО 23 «Витрати по займам» , ч.2 ст.3, ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п.1.2, п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, занижено податок на прибуток на загальну суму 34 827 374 грн.;

- пп.14.1.36, пп.14.1.191, пп.14.1.202, пп.14.1.203, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України - занижено податок на додану вартість на загальну суму 34 216 478 грн.

Зазначені висновки за результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки були залишені без змін.

Відповідачем, на підставі висновків акту перевірки, були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.03.2020:

-№0002250513, яким за порушення пп.14.1.36, 14.1.191, 14.1.202, 14.1.203 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 42770597 грн. 50 коп., з яких: 34216478 грн. - за податковим зобов`язанням; 8 554 119,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф) у розмірі 25%.

-№0002350513, яким за порушення п.44.1, 44.2 ст.44, пп.139.2.1, 139.2.2 п.139.2 ст.139, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 43534217 грн. 50 коп., з яких: 34827374 грн. - за податковим зобов`язанням; 8706843,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф) у розмірі 25% (т.1 а.с.31-32).

За наслідками процедури адміністративного оскарження рішенням ДПС України (вих.№ 19102/6/99-00-06-02-0-06 від 15.06.2020) ППР №0002250513 та №0002350513 від 24.03.2020 були скасовані частково, а саме: ППР №0002250513 від 24.03.2020 скасовано в частині донарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ РІСТЕК ГРУП та ТОВ ТАІСТАС та штрафні санкції у відповідному розмірі, ППР №0002350513 від 24.03.2020 скасовано в частині донарахування податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ ТАІСТАС .

В рішенні зазначено, що висновки акту перевірки щодо завищення витрат внаслідок взаємовідносин ТОВ ТАІСТАС та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ РІСТЕК ГРУП та ТОВ ТАІСТАС підлягає скасуванню.

Відповідачем, з урахуванням рішення ДПС України від 15.06.2020 за наслідками адміністративного оскарження щодо часткового скасування ППР, були прийняти податкові повідомлення-рішення від 02.07.2020:

-№000318513, яким за порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 41 040 465 грн., з яких: 32 832 372.00 грн. - за податковим зобов`язанням; 8 208 093.00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф) у розмірі 25%.

- №000316513, яким за порушення п.44.1, 44.2 ст.44, пп.139.2.1, 193.2.2 п.139.2 ст.139, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 43 002 507 грн. 50 коп., з яких: 34 402 006 грн. - за податковим зобов`язанням; 8 600 501,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф) у розмірі 25% (т.1 а.с.34-35).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивач просив визнати протиправними та скасувати як первісні ППР №0002250513 та №0002350513 від 24.03.2020, так і ППР, прийняті за наслідками процедури адміністративного оскарження №000316513 та №000318513 від 02.07.2020.

Підставами прийняття спірних рішень за висновками податкового органу є: 1) відсутність доказів реальності господарських операцій, що тягне, в тому числі, безпідставне включення сум до складу податкового кредиту, завищення собівартості реалізованої продукції на вартість ТМЦ, фактичне постачання яких не підтверджено первинними документами; 2) включення ПрАТ «КДЗ» до складу фінансових витрат у 2018 році нарахованих відсотків за договором №43/18 от 16.05.2018 переведення боргу за листопад - грудень 2018 року у сумі 1 345 685 грн., нарахування яких відбувалося після дати переведення боргу; 3) включення позивачем до складу фінансових витрат суму 4 593 341,16 грн. - розрахованого дисконту векселів, які отримані на підставі додаткової угоди від 29.12.2018 до договору переведення боргу №43/18 от 16.05.2018; 4) не здійснення позивачем нарахування (зменшення) резерву сумнівних боргів по ПАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» та, як наслідок, в бухгалтерському обліку неправомірно відображено кореспонденцію рахунків, чим завищено фінансові витрати на суму дисконту векселів, які отримані суб`єктом господарювання без законодавчо встановлених підстав, та відповідно занижено об`єкт оподаткування податком на прибуток.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, наявні в матеріалах справи, не підтверджують встановленні відповідачем в ході перевірки порушення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стосовно висновків акту перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість та ППР щодо збільшення сум грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, з урахуванням рішенням ДПС України від 15.06.2020 за наслідками адміністративного оскарження, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до положень пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку

Згідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) (у редакції на час виникнення правовідносин), бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система збору, обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; користувачі фінансової звітності (далі - користувачі) - фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частини 1, 5, 7, 8 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704(далі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином, підставою для відображення господарських операцій у податковому обліку є фактичне здійснення таких операцій у межах господарської діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, які розкривають суть та зміст операцій та відображають їх реальне вчинення. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

У зв`язку з наведеним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Суд зазначає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на декларування показників податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт підприємницької діяльності повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено.

Між позивачем та ТОВ МАНІНГ (код ЄДРПОУ 39127964) укладено договір поставки №09/195/2018 від 16.07.2018. До договору складено специфікація № 1 від 17.09.2018.

На підтвердження здійснення операцій за даним договором позивачем надані: видаткові накладні за вересень 2018р.; рахунки на оплату за вересень 2018 р.; податкові накладні за вересень 2018 р.; журнал реєстрації довіреностей (№535 від 17.09.2018, №536 від 17.09.2018); товарно-транспортні накладні за вересень 2018 р.; сертифікат якості від 17.09.2018;

На підтвердження використання ТМЦ позивачем надані: документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху ТМЦ між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених ТМЦ у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери; картки складського обліку матеріалів, дефектні акти, вимоги (на отримання запчастин), акти вводу в експлуатацію, акти списання, матеріальні звіти з додатками.

Підприємством здійснено розрахунок за отриманий товар: платіжні доручення №4094 від 02.10.2018, №4104 від 03.10.2018 договори про відступлення права вимоги від 16.10.2018 №33/300/2018 на загальну суму 1 311 452,48 грн., від 20.02.2019 №33/39/2019 на загальну суму 133 918,12 грн.; картка рахунку по контрагенту; журнал обліку по рахунку 6311.

Між позивачем та ТОВ ПРОВНЕЛ (код ЄДРПОУ 41956454) укладено договір поставки №09/162/2018 від 25.06.2018. До договору складено специфікація №1 від 16.07.2018.

На підтвердження здійснення операцій за даним договором позивачем надані: видаткові накладні за липень 2018 р.; податкові накладні за липень 2018 р.; рахунок на оплату від 16.07.2018 №34; журнал реєстрації довіреностей (№390 від 02.07.2018); товарно-транспортні накладні за липень 2018 р.; сертифікат якості від 16.07.2018 №34.

На підтвердження використання позивачем ТМЦ надані: документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху ТМЦ між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених ТМЦ у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери; картки складського обліку матеріалів, дефектні акти, вимоги (на отримання запчастин), акти вводу в експлуатацію, акти списання, матеріальні звіти з додатками;

Підприємством здійснено розрахунок за отриманий за договором товар: платіжні доручення №3030 від 01.08.2018 №3046 від 02.08.2018, №3083 від 06.08.2018, договір про відступлення права вимоги від 12.10.2018 №33/293/2018 на загальну суму 2 776 677,60 грн.). Зазначене підтверджує: картка рахунку по контрагенту; виписка з державного реєстру щодо контрагента; журнал обліку по рахунку 6311.

Між позивачем та ТОВ КРЕТА-ЛЮКС (код ЄДРПОУ 41959172) укладено договір поставки №09/106/2018 від 04.05.2018. Сторонами укладено специфікація №1 від 02.07.2018 до договору.

На підтвердження здійснення операцій за даним договором позивачем надані: видаткові накладні за липень 2018р.; податкові накладні за липень 2018р.; рахунок на оплату від 02.07.2018 №3; журнал реєстрації довіреностей (№386 від 02.07.2018); товарно-транспортні накладні за липень 2018р.; сертифікат якості від 02.07.2018 №3.

Підприємством здійснено розрахунок за отриманий за договором товар, з урахуванням розрахунків за поставлений раніше товар: платіжне доручення №3029 від 01.08.2018, договір про відступлення права вимоги від 12.10.2018 №33/293/2018 на загальну суму 2 776 677,60 грн. Зазначене підтверджує: картка рахунку по контрагенту; журнал обліку по рахунку 6311.

Між позивачем та ТОВ СІЛЬТОРГ ІСТ (код ЄДРПОУ 42042781) укладено договір поставки №09/230/2018 від 08.08.2018. Сторонами укладено специфікації №1 від 08.08.2018, №2 від 24.09.2018, №3 від 26.09.2018 №4 від 03.10.2018, №5 від 29.10.2018 до договору.

На підтвердження здійснення операцій за даним договором позивачем надані: видаткові накладні за вересень-листопад 2018 р.;податкові накладні за вересень-листопад 2018 р.;товарно-транспортні накладні за вересень-листопад 2018р.;сертифікати якості від 09.2018, від 02.10.2018, від 10.10.2018, від 26.10.2018, від 06.11.2018, від 26.11.2018;

Підприємством здійснено розрахунок за отриманий за договором товар, з урахуванням розрахунків за поставлений раніше товар: платіжні доручення №3970 від 26.09.2018, №4128 від 04.10.2018, №4204 від 09.10.2018, №4366 від 17.10.2018, №4506 від 24.10.2018, №4613 від 31.10.2018, №4707 від 06.11.2018, №4811 від 12.11.2018; №58 від 03.12.2018; картка рахунку по контрагенту;журнал обліку по рахунку 6311.

Між позивачем та ТОВ БУДМАКСТРОЙ (код ЄДРПОУ 42144314) укладено договір поставки від 01.08.2018 №09/219/2018. Сторонами укладено специфікації №1 від 01.08.2018, №2 від 17.09.2018 до договору.

На підтвердження здійснення операцій за даним договором позивачем надані: видаткові накладні за серпень та вересень 2018р.; податкові накладні за серпень та вересень 2018 р.; журнал реєстрації довіреностей (№453 від 01.08.2018, №471 від 10.08.2018, №534 від 17.09.2018); товарно-транспортні накладні за серпень та вересень 2018 р.; сертифікати якості від 01.08.2018 №10, від 17.09.2018 №44;

Підприємством здійснено розрахунок за отриманий за договором товар, з урахуванням розрахунків за поставлений раніше товар: платіжні доручення №3968 від 26.09.2018, №3985 від 27.09.2018, №4105 від 03.10.2018, договір про відступлення права вимоги від 17.10.2018 №33/302/2018 на загальну суму 2 766 156,24 грн.); картка рахунку по контрагенту; журнал обліку по рахунку 6311.

Між позивачем та ТОВ ФУЗІФОКС (код ЄДРПОУ 40060484) укладено договір поставки №15/0818-П від 15.08.2018. Сторонами укладено специфікації №1 від 15.08.2018, №2 від 31.08.2018, №3 від 31.08.2018 №4 від 29.08.2018, №5 від 27.08.2018 до договору.

Також, укладено договір поставки №15/0219-П від 15.02.2019 та специфікації №1-ОС від 15.02.2019, №2-00 від 01.03.2019 до нього.

На підтвердження здійснення операцій за даним договором позивачем надані: видаткові накладні за серпень, вересень 2018 р., лютий, березень 2019р.; податкові накладні за серпень, вересень 2018 р., лютий, березень 2019 р.; довіреність на отримання товару; товарно-транспортні накладні за серпень, вересень 2018 р., лютий, березень 2019 р.; довідка про порядок виготовлення шроту від 25.02.2019 №2019/02/25-5; документи (квитанції тощо) до товарно-транспортних накладних з показниками якості, визначеними терміналом в місці поставки;

На підтвердження використання позивачем ТМЦ надані: документи щодо подальшої реалізації товару: договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №15/0818-К від 15.08.2019; специфікації: №1КD від 15.08.2018, №2КD від 31.08.2018, №3KD від 31.08.2018, № 4KD від 29.08.2018, №5 KD від 27.08.2018 до договору комісії; договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №21/0219-К від 15.02.2019; акти прийому-передачі за серпень, вересень 2018 р., лютий, березень 2019 р.; контракт №7/0818-INAT від 15.08.2018; специфікації: №5KD від 30.08.2018 до контракту №7/0818-ІИАТ від 15.08.2018; контракт №21/0219- INAT від 15.02.2019; специфікації: №1КТ від 15.02.2019, №2КТ від 01.03.2019, №3КТ-s від 01.07.2019 до Контракту №21/0219- INAT від 15.02.2019; звіти комісіонера: №1 до Договору комісії №15/0818-К від 15.08.2019 від 31.08.2018 з додатками №№1-4, №1 до Договору комісії №21/0219-К від 15.02.2019 за лютий 2019 року з додатками №№1-4; №1 до Договору комісії №21/0219-К від 15.02.2019 за лютий 2019 року з додатками №№1-4; Звіт комісіонера №2 до Договору комісії №21/0219-К від 15.02.2019 за березень 2019 року з додатками №№1-4; акти прийому-передачі сільськогосподарської продукції на комісію: від 21.02.2019 б/н; від 22.02.2019 б/н, від 08.03.2019 б/н, від 09.03.2019 б/н, від 10.03.2019 б/н, від 11.03.2019 б/н, від 12.03.2019 б/н, від 13.03.2019 б/н; акти передачі права власності на товар згідно контракту №21/0219-І1ЧАТ від 15.02.2019: від 08.03.2019 б/н, від 09.03.2019 б/н, від 10.03.2019 б/н, від 11.03.2019 б/н, від 12.03.2019 б/н, від 13.03.2019 б/н.; митні декларації: від 18.09.2018 №107564, від 22.09.2018 №107813, від 27.09.2018 №108088, від 04.10.2018 №108381,від 09.10.2018 №108589, від 18.10.2018 №108947, від 18.03.2019 №102346, від 04.04.2019 №988, від 04.04.2019 №989, від 04.04.2019 №990, від 05.08.2019 №106113; рахунки- проформи: №1КD-01 від 15.08.2018, №4КD-01 від 30.08.2018, №5КD-О1 від 30.08.2018, №3КD-01 від 05.09.2018 №3КD-02 від 10.09.2018, №4КD-02 від 16.09.2018, №5D-02 від 19.09.2018, №3KD/1 від 30.09.2018, №1КТ-01 від 15.02.2019; журнал ордер по рахунку 6311 (Товари) за періоди серпень 2018, вересень 2018, лютий 2019 та березень 2019; журнал ордер по рахунку 281 (Товари на складі) за періоди серпень 2018, вересень 2018, лютий 2019 та березень 2019; журнал ордер по рахунку 641 (Податковий кредит) за періоди серпень 2018, вересень 2018, лютий 2019 та березень 2019.

Підприємством здійснено розрахунок за отриманий за договором товар: платіжне доручення №3029 від 01.08.2018 договір про відступлення права вимоги від 12.10.2018 №33/293/2018 на загальну суму 2 776 677,60 грн.; картка рахунку по контрагенту.

Між позивачем та ТОВ АДАМОВСЬКА ЛТД (код ЄДРПОУ 40347631) укладено договір поставки №09/366/2018 від 29.12.2018. Сторонами укладено специфікації №1 від 01.03.2019, №2 від 01.04.2019, №3 від 02.05.2019 №4 від 03.06.2019 до договору.

На підтвердження здійснення операцій за даним договором позивачем надані: видаткові накладні за березень-червень 2019 р.; податкові накладні за березень-червень 2019 р.; рахунки на оплату №2 від 01.03.2019, №5 від 01.04.2019, №22 від 16.05.2019, №10 від 03.06.2019; журнал реєстрації довіреностей (№266 від 03.06.2019); товарно-транспортні накладні за березень-червень 2019 р.; сертифікати якості №2 від 01.03.2019, №5 від 01.04.2019, №26 від 16.05.2019, №10 від 03.06.2019.

Підприємством здійснено розрахунок за отриманий за договором товар, з урахуванням розрахунків за поставлений раніше товар: платіжні доручення №478 від 27.03.2019, №515 від 28.03.2019, №534 від 29.03.2019, №599 від 02.04.2019, №627 від 03.04.2019, №669 від 08.04.2019, №782 від 11.04.2019, №965 від 22.04.2019, №982 від 23.04.2019 №1138 від 02.05.2019, №1172 від 03.05.2019, договори про відступлення права вимоги №33/72/2019 від 03.04.2019 на загальну суму 3801099,00 грн., №33/153/2019 від 08.08.2019 на загальну суму 3543210,00 грн.; №33/184/2019 від 12.09.2019 на загальну суму 335804,60 грн., №33/185/2019 від 16.09.2019 на загальну суму 3643246,00 грн.; картка рахунку по контрагенту; журнал обліку по рахунку 6311.

Між позивачем та ТОВ ВЕЙНІЛС (код ЄДРПОУ 42225932) укладено договір поставки №09/335/2018 від 20.11.2018. Сторонами укладено специфікація №1 від 01.02.2019 до договору.

На підтвердження здійснення операцій за даним договором позивачем надані: видаткові накладні за лютий 2019 р.; податкові накладні за лютий 2019 р.; журнал реєстрації довіреностей (№48 від 01.02.2019, №78 від 20.02.2019); товарно-транспортні накладні за лютий 2019 р.; сертифікат якості від 01.02.2019 №1;

Підприємством здійснено розрахунок за отриманий за договором товар, з урахуванням розрахунків за поставлений раніше товар: договори про відступлення права вимоги від 25.02.2019 №33/43/2019 на загальну суму 529 520 грн., №33/145/2019 від 25.07.2019 на загальну суму 1 751 184,64 грн.; картка рахунку по контрагенту; дані реєстру платників ПДВ (щодо контрагента - з Електронного кабінету платника, станом на 22.02.2020); журнал обліку по рахунку 6311;

Між позивачем та ТОВ ФЛЕКСМАР (код ЄДРПОУ 42432770) укладено договір поставки 09/333/2018 від 13.11.2018 та специфікація №01 від 01.02.2019 до нього.

На підтвердження здійснення операцій за даним договором позивачем надані: видаткові накладні за лютий 2019р.; податкові накладні за лютий 2019 р.; журнал реєстрації довіреностей (№54 від 01.02.2019, №77 від 20.02.2019); товарно-транспортні накладні за лютий 2019 р.; сертифікат якості від 04.02.2019 №8.

Підприємством здійснено розрахунок за отриманий за договором товар, з урахуванням оплати за поставлений раніше товар: договори про відступлення права вимоги від 25.02.2019 №33/45/2019 на загальну суму 170480,00 грн., від 05.07.2019 №33/131/2019 на загальну суму 2187711,58 грн.; від 08.07.2019 №33/132/2019 на загальну суму 1664555,22 грн.; картка рахунку по контрагенту; журнал обліку по рахунку 6311.

Між позивачем та ТОВ ПРОДЖЕКТ ІНДАСТРІ ЛТД (код ЄДРПОУ 42447588) укладено договір поставки №09/16/2019 від 15.01.2019 та специфікації №1 від 01.03.2019, №2 від 0Г.04.2019 до нього.

На підтвердження здійснення операцій за даним договором позивачем надані: видаткові накладні за березень, квітень 2019 р.; податкові накладні за березень, квітень 2019р.; журнал реєстрації довіреностей (№100 від 01.03.2019, №124 від 11.03.2019, №158 від 01.04.2019, №163 від 01.04.2019); товарно-транспортні накладні за березень-квітень 2019 р.; сертифікат якості від 01.03.2019 №4.

Підприємством здійснено розрахунок за отриманий за договором товар, з урахуванням оплати за поставлений раніше товар: платіжні доручення, договори про відступлення права вимоги від 02.04.2019 №33/03/2019 на загальну суму 3909468,0 грн., від 12.08.2019 №33/161/2019 на загальну суму 6350891,40 грн.; картка рахунку по контрагенту; журнал обліку по рахунку 6311.

Між позивачем та ТОВ ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ СТАРТРАНС (код ЄДРПОУ 42460771): укладено договір поставки №09/122/2019 від 25.06.2019 та специфікації до нього №1 від 01.08.2019, №2 від 02.09.2019, №3 від 02.09.2019.

На підтвердження здійснення операцій за даним договором позивачем надані: видаткові накладні за серпень та вересень 2019 р.; податкові накладні за серпень та вересень 2019р.; журнал реєстрації довіреностей (№372 від 01.08.2019, №374 від 01.08.2019, №399 від 19.08.2019); товарно-транспортні накладні за серпень та вересень 2019; сертифікат якості від 01.08.2019 №1.

Підприємством здійснено розрахунок за отриманий за договором товар, з урахуванням оплати за поставлений раніше товар: платіжні доручення №2628 від 30.08.2019, №2694 від 05.09.2019, №2710 від 06.09.2019, №2737 від 09.09. 2019 №3041 від 25.09.2019, №3063 від 26.09.2019, №3080 від 27.09.2019, №3094 від 30.09.2019; картка рахунку по контрагенту; журнал обліку по рахунку 6311.

Між позивачем та ТОВ СІЄРА КОРПОРЕЙШН (код ЄДРПОУ 42467892) укладено договір поставки №09/325/2018 від 13.11.2018. Сторонами укладено специфікації №1 від 18.03.2019, №2 від 01.04.2019 №3 від 02.05.2019 №4 від 03.06.2019, №5 від 01.07.2019, №6 від 01.08.2019 до договору.

На підтвердження здійснення операцій за даним договором позивачем надані: видаткові накладні за березень-серпень 2019 р.; податкові накладні за березень-серпень 2019р.; рахунки на оплату: №12 від 18.03.2019, № №1 від 01.04.2019, №4 від 02.05.2019, №8 від 03.06.2019 №3 від 01.07.2019 №5 від 01.08.2019; журнал реєстрації довіреностей (№164 від 01.04.2019, 208 від 02.05.2019, №268 від 03.06.2019, №327 від 01.07.2019 №329 від 01.07.2019, №370 від 01.08.2019, №398 від 19.08.2019); товарно-транспортні накладні за березень-серпень 2019р.; сертифікати №12 від 18.03.2019, №1 від 01.04.2019, №4 від 02.05.2019, №8 від 03.06.2019, №3 від 01 07 2019 №5 від 01.08.2019;

Підприємством здійснено розрахунок за отриманий за договором товар, з урахуванням оплати за поставлений раніше товар: платіжні доручення №793 від 14.04.2019, №1188 від 06.05.2019, №1213 від 07.05.2019, №1297 від 13.05.2019 №1352 від 14.05.2019, №1410від 15.05.2019, №1426 від 16.05.2019, №1559 від 23.05.2019, №1582 від 24.05.2019 №1609 від 27.05.2019, №1630 від 28.05.2019, №1644 від 29.05.2019, №1697 від 03.06.2019, №1728 від 04.06.2019 №1756 від 05.06.2019, №2229 від 04.07.2019, №2238 від 05.07.2019, №2295 від 09.07.2019, №1220 від 29.07.2019 №1264 від 31.07.2019, №1335 від 06.08.2019, №1339 від 07.08.2019, №1585 від 19.08.2019, №1600 від 20.08.2019 №1628 від 21.08.2019, №2601 від 28.08.2019; картка рахунку по контрагенту; журнал обліку по рахунку 6311.

Між позивачем та ТОВ АТЛАС ЗЕРНОТРЕЙДІНГ (код ЄДРПОУ 42468220) улкданое договір поставки №09/74/2019 від 03.04.2019. Сторонами укладено специфікації №1 від 02.05.2019, №2 від 03.05.2019, №3 від 03.06.2019 №4 від 03.06.2019, №5 від 01.07.2019 до договору.

На підтвердження здійснення операцій за даним договором позивачем надані: видаткові накладні за травень-липень 2019р.;податкові накладні за травень-липень 2019 р.;рахунки на оплату №2 від 02.05.2019, №3 від 03.05.2019, №15 від 03.06.2019, №16 від 03.06.2019, №6 від 01.07.2019;журнал реєстрації довіреностей (№212 від 02.05.2019, №264 від 03.06.2019, №325 від 01.07.2019); товарно-транспортні накладні за травень-липень 2019 р.;сертифікати якості №2 від 02.05.2019, №3 від 03.05.2019, №16 від 03.06.2019, №15 від 03.06.2019, №6 від 01.07.2019.

Підприємством здійснено розрахунок за отриманий за договором товар, з урахуванням оплати за поставлений раніше товар: платіжні доручення №1659 від 30.05.2019; №1679 від 31.05.2019; №1698 від 03.06.2019, №1755 від 05.06.2019 №1780 від 06.06.2019, №1828 від 10.06.2019, №1919 від 12.06.2019, №2342 від 10.07.2019, №2369 від 11.07.2019 №2562 від 23.08.2019; договори про відступлення права вимоги №33/148/2019 від 31.07.2019 на загальну суму 703 094,74 грн., №33/155/2019 від 09.08.2019 на загальну суму 3 500 000,00 грн.; картка рахунку по контрагенту; журнал обліку по рахунку 6311.

Між позивачем та ТОВ САЙЛЕНС-ОЙЛ-ТРЕЙДІНГ (код ЄДРПОУ 42586126) укладено договір поставки №09/167/2019 від 14.08.2019. Сторонами укладено специфікації №1 від 02.09.2019, №2 від 02.09.2019 до договору.

На підтвердження здійснення операцій за даним договором позивачем надані: видаткові накладні за вересень 2019 р.; податкові накладні за вересень 2019 р.; журнал реєстрації довіреностей (№414 від 02.09.2019, №416 від 02.09.2019); товарно-транспортні накладні за вересень 2019 р.; сертифікат якості від 16.09.2019 №10, від 16.09.2019 №11.

Підприємством здійснено частково розрахунок за отриманий за договором, що підтверджує: картка рахунку по контрагенту; журнал обліку по рахунку 6311.

Між позивачем та ТОВ КБК-СЕРВІС (код ЄДРПОУ 42652303) укладено договір поставки №09/365/2018 від 29.12.2018. Сторонами укладено специфікація від 01.02.2019 №09/365/2018 до договору.

На підтвердження здійснення операцій за даним договором позивачем надані: видаткові накладні за лютий 2019р.; податкові накладні за лютий 2019р.; журнал реєстрації довіреностей (№50 від 01.02.2019, №79 від 20.02.2019); товарно-транспортні накладні за лютий 2019 р.; сертифікат якості від 01.02.2019 №б/н.

Підприємством здійснено розрахунок за отриманий за договором товар, з урахуванням оплати за поставлений раніше товар: платіжні доручення від 01.03.2019 №239, від 11.03.2019 №1442, від 13.03.2019 №1, договір відступлення права вимоги від 19.07.2019 №33/139/2019 на загальну суму 2529086,40 грн.; картка рахунку по контрагенту; журнал обліку по рахунку 6311.

Між позивачем та ТОВ АГАРТІ-1 (код ЄДРПОУ 42797456) укладено договір поставки №09/61/2019 від 18.03.2019.

Сторонами складено специфікації №1 від 22.03.2019, №2 від 22.03.2019, №3 від 29.03.2019 №4 від 10.04.2019, №5 від 16.04.2019, №6 від 16.04.2019, №7 від 19.03.2019 до договору.

На підтвердження здійснення операцій за даним договором позивачем надані: видаткові накладні за квітень, червень, серпень 2019р.; податкові накладні за квітень, червень, серпень 2019 р.; журнал реєстрації довіреностей (№196 від 22.04.2019, №207 від 26.04.2019, №304 від 19.06.2019, №314 від 24.06.2019); товарно-транспортні накладні за квітень, червень, серпень 2019 р.; сертифікати якості.

Станом на дату проведення перевірки підприємством здійснено частковий розрахунок за отриманий за договором товар, з урахуванням оплати за поставлений раніше товар: платіжні доручення від 15.04.2019 №866, від 19.04.2019 №946, від 19.04.2019 №949, від 25.04.2019 №1096, від 25.04.2019 №1097, від 02.05.2019 №1146, від 08.05.2019 №1261, від 21.05.2019 №1517, від 30.05.2019 №1667, від 18.06.2019 №1982, від 24.06.2019 №2076, від 25.06.2019 №2125, від 31.07.2019 №1273, від 12.08.2019 №1423, від 06.09.2019 №2717, від 09.09.2019 №2738, від 25.09.2019 №3057; картка рахунку по контрагенту; журнал обліку по рахунку 6311.

Також, позивачем надано податкові декларації в яких відображені відповідні показники за вищевказаними господарськими операціями.

Щодо посилання апелянта на висновки акту перевірки щодо не підтвердження первинними документами вчинення господарських операцій позивача з ТОВ РІСТЕК ГРП , ТОВ ТАІСТАС , суд зазначає, що за наслідками процедури адміністративного оскарження рішенням ДПС України вих.№ 19102/6/99-00-06-02-0-06 від 15.06.2020 ППР №0002250513 від 24.03.2020 скасовано в частині донарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ РІСТЕК ГРУП та ТОВ ТАІСТАС та штрафні санкції у відповідному розмірі, ППР №0002350513 від 24.03.2020 скасовано в частині донарахування податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ ТАІСТАС . В рішенні зазначено, що висновки акту перевірки щодо завищення витрат внаслідок взаємовідносин ТОВ ТАІСТАС та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ РІСТЕК ГРУП та ТОВ ТАІСТАС підлягає скасуванню. Зазначене також підтверджується письмовими поясненнями апелянта наданими суду апеляційної інстанції за якими ППР №0002250513 та №0002350513 від 24.03.2020 скасовані рішенням ДПС України в частині вказаних контрагентів, та не включені до ППР №000316513 та №000318513 від 02.07.2020. Отже, вказані правовідносини та показники податкової звітності дослідженню не підлягають.

Суд зазначає, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, крім укладених договорів, також підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до вимог податкового законодавства, які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та ґрунтуються на припущеннях.

Стосовно посилання апелянта, як на підставу задоволення апеляційної скарги, на ненадання позивачем до перевірки певних документів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суд зазначає, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Аналогічна правова позиції викладена у постанові Верховного суду від 24 вересня 2019 року №804/14/15.

Стосовно твердження апелянта про те, що матеріально-технічна база контрагентів та його трудові ресурси (відсутності необхідної кількості працівників інше), суд зазначає, що недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість здійснення договору купівлі-продажу та надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів/послуг, у тому числі й по ПДВ. Судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Посилання апелянта щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагента позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом. Зазначене є лише припущенням відповідача.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Також, суд зазначає, що відповідачем зустрічних перевірок контрагента позивача та третіх осіб у ланцюгах постачання, не проводилась.

Також, суд зазначає, що Податковий кодекс не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Наведене правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, від 31.01.2011 у справі № 21-42а10, та Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №820/8206/15.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами, позивач та його контрагенти, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що наявний договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами та декларування показників.

У діях позивача, як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18.01.2018 у справі № 2а-44807/09/1670, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом.

Позивачем доведено в судовому засіданні зв`язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції позивача та ТОВ «МАНІНГ» , ТОВ «ФУЗІФОКС» , ТОВ «АДАМОВСЬКА ЛТД» , ТОВ «ПРОВНЕЛ» , ТОВ «КРЕТА-ЛЮКС» , ТОВ «СІЛЬТОРГ ІСТ» , ТОВ «БУДМАКСТРОЙ» , ТОВ «ВЕЙНІЛС» , ТОВ «ФЛЕКСМАР» , ТОВ «ПРОДЖЕКТ ІНДАСТРІ ЛТД» , ТОВ «ЛК»СТАРТРАНС» , ТОВ «СІЄРА КОРПОРЕЙШЕН» , ТОВ «АТЛАС ЗЕРНОТРЕЙДІНГ» , ТОВ «САЙЛЕНС-ОЙЛ-ТРЕЙДІНГ» , ТОВ «КБК-СЕРВІС» , ТОВ «АГАРТІ-1» , та правомірності визначення позивачем податкових показників за ними.

Стосовно висновків акту перевірки про заниження податку на прибуток, що стало підставою для прийняття ППР про збільшення сум грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, суд зазначає наступне.

За змістом пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пп.139.2.1 п.139.2 ст.139 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

Згідно пп.139.2.2 п.139.2 ст.139 ПК України, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

За приписами пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 ПК України проценти визначені як дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум.

До складу витрат включаються будь-які витрати, пов`язані з нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями (у тому числі, за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат), включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв`язку з провадженням господарської діяльності платника податку (п. 141.1 ст. 141 ПК України).

В підтвердження формування витрат позивачем надано: договір № ДІР-43/18 від 16 травня 2018р, додаток № 1, додаткова угода від 29 грудня 2018р, додаткова угода № 1 від 1 жовтня 2018р, додаткова угода № 2 від 26 жовтня 2018р, додаток № 1 до додаткової угоди № 2, додаткова угода № 3 від 29 жовтня 2018р, додаток № 1 до додаткової угоди № 3, додаткова угода № 4 від 30 жовтня 2018р, додаток № 1 до додаткової угоди № 4, додаткова угода № 5 від 31 жовтня 2018р, додаток № 1 до додаткової угоди № 5, додаткова угода № 6 від 1 листопада 2018р, додаток № 1 до додаткової угоди № 6, додаткова угода № 7 від 7 листопада 2018р, додаток № 1 до додаткової угоди № 7, додаткова угода № 8 від 8 листопада 2018р, додаток № 1 до додаткової угоди № 8, до додаткова угода про переведення боргу від 29 грудня 2018р. Бухгалтерські довідки від 7 листопада 2018р., від 1 листопада 2018р. Додаткова угода від 1 листопада 2018р. до Договору позики № ДІР-06/17 від 25.01.2017р., Додаткова угода від 1 листопада 2018р. до Договору позики № ДІР-11/17 від 22.02.2017р., Додаткова угода від 1 листопада 2018р. до Договору позики № ДІР-07/17 від 07.02.2017р., Додаткова угода № 2 від 1 листопада 2018р. до Договору позики № Д1Р-43/16 від 25.11.2016р., Додаткова угода № 2 від 7 листопада 2018р. до Договору позики № ДІР-13/17 від 23.02.2017р., Додаткова угода № 42 від 18 жовтня 2018р. до Договору позики № ДІР-11/13 від 21.06.2013р., Додаткова угода № 43 від 19 жовтня 2018р. до Договору позики № ДІР-11/13 від 21.06.2013р., Додаткова угода № 44 від 22 жовтня 2018р. до Договору позики № ДІР-11/13 від 21.06.2013р., Додаткова угода № 45 від 23 жовтня 2018р. до Договору позики № ДІР-11/13 від 21.06.2013р., Додаткова угода № 46 від 24 жовтня 2018р. до Договору позики № ДІР-11/13 від 21.06.2013р., Додаткова угода № 1 від 30 жовтня 2018р. до Договору позики № ДІР-43/16 від 25.11.2016р., Додаткова угода № 3 від 26 жовтня 2018р. до Договору позики № Д1Р-12/15 від 27.01.2015р., Додаткова угода № 3 від 29 жовтня 2018р. до Договору позики № ДІР-24/15 від 11,03.2015р., Додаткова угода № 47 від 26 жовтня 2018р. до Договору позики № ДІР-11/13 від 21.06.2013р., Акт приймання-передачі векселів від 25 червня 2019р., акт приймання-передачі векселів від 31 грудня 2018р., Наказ № 40 від 4 січня 2018р.

Стосовно включення ПрАТ «КДЗ» до складу фінансових витрат у 2018 році нарахованих відсотків за договором переведення боргу №43/18 від 16.05.2018 за листопад - грудень 2018 року.

Договір переведення боргу №43/18 от 16.05.2018 укладено між трьома сторонами: ПАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» - первісний боржник, ПрАТ «КДЗ» - новий боржник, ПАТ «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Дженерал Інвестмент Ресурсес» - кредитор. Договором регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає за договорами.

Згідно з п.2 зазначеного договору переведення боргу первісний боржник переводить до нового боржника борг (грошове зобов`язання), що виникає на підставі основних договорів, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов`язання щодо сплати основного боргу та процентів за користування позикою, які нараховуються відповідно до умов основних договорів, перелік яких міститься у додатку 1 до цього договору.

Пунктом 3 договору визначено, що кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основних договорах і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу у порядку та на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов укладеного договору переведення боргу ПрАТ «КДЗ» , як новий боржник, здійснив розрахунок з кредитором за договорами позик на суму 36 627 248,29 грн., з яких: 15 298 836,42 грн. - оплата згідно договорів позик; 21 328 411,87 грн. - проценти згідно договорів позик, нараховані за період до 16.05.2018; 1 345 505,26 грн. - проценти згідно договорів позик, нараховані за період з 16.05.2018 по 07.11.2018, а саме у сумі 1 242 287,25 грн. за період з 16.05.2018 по 30.10.2018, та у сумі 103218,01 грн. за період з 01.11.2018 по 07.11.2018.

Позивачем у бухгалтерському обліку відображено кореспонденцію рахунків: Дт 951 «Проценти за кредит» - Кт 684 «Розрахунки по нарахованим процентам» на загальну суму 1 345 685 грн.

Договір складений та підписаний трьома сторонами.

Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Договір про переведення боргу полягає в тому, що первісний боржник переводить свій борг (покладає обов`язки з погашення свого боргу) на третю особу - нового боржника. До останнього в повному обсязі й на тих самих умовах, що були на момент переведення боргу, переходять права й обов`язки первісного боржника.

Згідно зі статтею 509 ЦК України під зобов`язанням розуміють правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд погоджується з твердженням суду, що з урахуванням положень ЦК України, договір переведення боргу не є самостійним видом зобов`язання, а є похідним від основного зобов`язання. У разі переведення боргу зміст основного зобов`язання не змінюється, а замінюється лише особа боржника на тих же умовах. Тому новий боржник виступає як сторона договору й у відносинах із кредитором діє у власних інтересах. Отже, фактично за договором переведення боргу відбулась надання фінансової послуги.

Нарахування процентів після переведення боргу відбувалося відповідно та на умовах основних договорів - договорів позики, новим боржником за якими виступив позивач згідно з укладеним договором переведення боргу від 16.05.2018.

Отже, відповідачем не доведено, що нараховані відсотки після переведення боргу випливають із операції з переведення боргу, проте, не пов`язані зі здійсненням господарської діяльності ПрАТ «КДЗ» .

Суд зазначає, що оскільки формування витрат для визначення фінансового результату до оподаткування підтверджена документально, вказане дає право платнику податків на віднесення таких операцій до витрат підприємства, та спростовує висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України.

Щодо правомірності включення до фінансових витрат сум дисконту векселів перевіркою встановлено, що ПрАТ «КДЗ» включено до складу фінансових витрат суму 4 593 341,16 грн. - розрахованого дисконту векселів, які отримані на підставі додаткової угоди від 29.12.2018 до договору переведення боргу №43/18 от 16.05.2018.

Так, позивачем включено до складу фінансових витрат суму 4 593 341,16 грн. - розрахованого дисконту векселів, які отримані на підставі додаткової угоди від 29.12.2018 до договору переведення боргу №43/18 от 16.05.2018.

На виконання умов договору переведення боргу №ДІР-43/18 від 16.05.2018 з урахуванням додаткової угоди укладеної 29.12.2018 між позивачем та ПАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» ПрАТ «КДЗ» було отримано в рахунок погашення дебіторської заборгованості зазначеного контрагента (операція з борговими зобов`язаннями) прості векселі на суму 36 627 248,29 грн. (строком погашення 9 років)., а також в рахунок погашення заборгованості за поставлену вогнетривку продукцію на адресу ПАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» за договором №22/640/167 від 21.02.2008, було отримано прості векселі на суму 13 344 615,03 грн. (строком погашення 10 років).

Умовами договору №22/640/167 від 21.02.2008 визначено, що сплата за продукцію здійснюється у національній валюті України за банківськими реквізитами Продавця за фактом поставки, з відстрочкою платежу протягом 10-ти банківських днів. Датою сплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Покупець не сплачує Продавцю проценти за використання поставленої ним продукції, сплата якої буде здійснюватися згідно з умовами договору (пп.7.1-7.3).

Згідно з наказом по підприємству від 04.01.2018 №40 «Про затвердження ставки дисконтування для розрахунку зобов`язань по довгостроковим векселям» , наданим до перевірки, вирішено застосувати для обліку фінансових зобов`язань по довгостроковим векселям, що виникли у 2018 році, ставку ефективного відсотка у розмірі 1,5 %, керуючись вимогами п.47 МСБО 19 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» .

Керуючись МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» , МСБО 32 «Фінансові інструменти: представлення інформації» , МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов`язання і умовні активи» , ПрАТ «КДЗ» у грудні 2018 року проведено дисконтування отриманих векселів на суму на суму 4593341,16 грн.

Відповідно до п. 5.1 МСБО 39 «Фінансові інструменти - фінансові активи та фінансові зобов`язання первісно визнаються за їх справедливою вартістю плюс (для фінансових активів) мінус (для фінансових зобов`язань) витрати на операцію, що прямо відносяться на придбання фінансового активу чи фінансового зобов`язання.

Сума дисконтування включена до складу інших фінансових витрат (рах. 952) та списана на зменшення фінансового результату.

За позивачем обліковується дебіторська заборгованість ПАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» , у тому числі за договором № 22/640/167 від 21.02.2008 у сумі 13 344 615 грн.

Після первісного визнання дебіторська заборгованість, що розглядається як фінансовий інструмент, відповідно до міжнародних стандартів оцінюється за вартістю, яка амортизується із застосуванням методу ефективної ставки відсотка, що й було правомірно зроблено підприємством на підставі Наказів 01/02 № 40 від 04.01.2018 р., № 01/02 № 335 від 03.06.2019 р. Таким чином, за правилами бухгалтерського обліку отримання векселів не впливає на обов`язок підприємства дисконтувати фінансовий актив (дебіторську заборгованість).

Бухгалтерське проведення: Дт 182 «Довгострокові векселі отримані» - Кт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» , на думку позивача, відповідає Наказу Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування.

З урахуванням викладеного, підприємство зобов`язане проводити і проводило дисконтування на момент визнання заборгованості оформленої векселем, а потім, щорічно, здійснювати нарахування амортизації дисконту.

Щодо нарахування (зменшення) резерву сумнівних боргів по ПАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» (код за ЄДРПОУ 00191744) та позивачем неправомірно відображено кореспонденцію рахунків.

За договором №22/640/167 від 21.02.2008, між ПрАТ «КДЗ» та ПАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» на поставку від ПрАТ «КДЗ» вогнетривкої продукції останній рух товару відбувся - 24.04.2015.

На підставі висновків незалежної аудиторської компанії ПП «Аудит-Оптім» , що відображені у звіті з річної аудиторської перевірки ПрАТ «КДЗ» за 2016 рік, позивачем зробилено нарахування резерву на сумнівну дебіторську заборгованість за договором №22/640/167 від 21.02.2008 у грудні 2017 року.

Зазначене підтверджується бухгалтерською проводкою Дт рах. 944 Кт рах. 38 на суму 13 344 615,02 грн. (на повну суму заборгованості), і відображено в звіті про фінансові результати в рядку 2180 «Інші операційні витрати» .

Також в декларації про прибуток підприємства за 2017 рік в додатку РІ відображено збільшення фінансового результату до оподаткування на суму створеного резерву в графі 2.1.2 у сумі 14 404 597 грн.

Позивачем у 2017 р. створено резерв сумнівних боргів до отримання векселя за Договором про переведення боргу від 16.05.2018 р. № ДІР- 43/18, застосовуючи спрощений підхід до оцінки резерву.

Протягом 2017-2018 років фінансовий результат до оподаткування коригувався на величину резерву на підставі пп. 134.1.1, п. 139.2 ПК України.

Сума резерву включалась до доходу платника податків, про що свідчать надані матеріали - податкові декларації з податку на прибуток за 2017-2018 рр. та рядок 2.1.2 Додатку РІ до рядка 03 РІ Податкової Декларації з податку на прибуток, що відповідає вимогам пп. 139.2.1 ПК України.

Суд погоджується з твердженням позивача щодо помилкового визначення відповідачем періоду нарахування резерву на вказану сумнівну заборгованість та періоду зменшення вказаного резерву у зв`язку з її погашенням. Перерахування резерву та відображення її у фінансовій звітності здійснюється у річній декларації за 2019 рік.

За приписами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд погоджується з висівом суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновку про порушення позивачем вимог п.44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України.

На підставі викладеного, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що ППР №000316513 та №000318513 від 02.07.2020 є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично доводи апеляційної скарги ґрунтуються на поясненнях та обставинах які надавались апелянтом суду першої інстанції в ході розгляду справи, які судом було досліджено та надано їм оцінку.

Разом з цим, стосовно оскарження ППР №0002250513 та №0002350513 від 24.03.2020, суд зазначає наступне.

Апелянт в суді першої та апеляційної інстацнії зазначав, що вказані ППР втратили чинність за наслідками адміністративного оскарження та у зв`язку прийняттям ППР №000316513 та №000318513 від 02.07.2020.

Відповідно до підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;

Підпунктом 14.1.7 пункту 14.1 статті 14 ПК України, встановлено, що оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов`язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку;

Згідно з пунктом 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Пунктом 56.1 статті 56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Згідно з п. 60.4 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, зокрема, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому контролюючий орган приймає нове податкове повідомлення - рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання (штрафної (фінансової) санкції (штрафу)).

З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення №0002250513 та №0002350513 від 24.03.2020 були скасовані за наслідком адміністративного оскарження, податкові повідомлення-рішення №000316513 та №000318513 від 02.07.2020 на зменшену суму грошового зобов`язання направлені та надійшло на адресу позивача, а тому, з огляду на приписи пункту 60.4 статті 60 ПК України, попередні податкові повідомлення-рішення від №0002250513 та №0002350513 від 24.03.2020, що було частково скасовано за результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС України вих. № 19102/6/99-00-06-02-0-06 від 15.06.2020, вважаються відкликаними з дня надходження до позивача нових податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002250513 та №0002350513 від 24.03.2020, оскільки грошове зобов`язання, є таким, що визначено позивачу новим податковими повідомленням-рішенням №000316513 та №000318513 від 02.07.2020.

Щодо посилання апелянта на порушення строку звернення до суду та залишення позову без розгляду, враховуючи висновки Верховного Суду в постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (ч. 4 ст. 122 КАС України).

Згідно п. 56.19 ст. 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Таким чином, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Доказами, які свідчать про день, коли особа дізналася про порушення своїх прав, є розписка про одержання рішення, докази відправки та отримання кореспонденції, акт про відмову одержати документ (надати пояснення), довідки, складені особами, у випадках, передбачених законом.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Матеріалами справи встановлено, що позивач скористався досудовим порядком вирішення спору шляхом подання скарги на спірне податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення вих.№ 19102/6/99-00-06-02-0-06 від 15.06.2020.

Крім того, в справі №500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати у цій справі відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.

При цьому, в цій же справі Верховний Суд у складі судової палати, сформулювавши правовий висновок щодо правильного застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України, зазначив, що одним із суттєвих елементів верховенства права, яким повинен керуватися суд згідно зі статтею 6 КАС України, є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності. Зокрема, у рішенні Сєрков проти України (Заява № 39766/05) від 7 липня 2011 року визнав, що тлумачення законодавства, яким слід керуватися, може бути переглянуте за наявністю дійсних переконливих причин (пункт 39 рішення), а також зауважив, що в такому випадку зміна юридичного тлумачення має бути виправданою і аргументованою (пункт 40 рішення).

У рішенні в справі Сутяжник проти Росії (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Верховний Суд не тільки забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, про що зазначено в частині першій статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів , а й забезпечує остаточне вирішення спору як суд останньої інстанції, адже саме рішення Верховного Суду гарантують дотримання принципу правової визначеності (Верховний Суд постановляє остаточні судові рішення, які не можуть ставитися під сумнів). Саме Верховний Суд наділений правом відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.

Необхідність відступити від висновку, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду, має виникати з певних визначених об`єктивних причин, і такі причини повинні бути чітко визначені й аргументовані.

Обґрунтованими підставами для відступлення від вже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміни в правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики щодо застосування норм права тощо.

Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Верховний Суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від свого висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.

Водночас суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми.

Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що звернення до суду з цим позовом відбулось до спливу строку відповідно до чинної на той час судової практики Верховного Суду, та до прийняття постанови Верховного Суду від 26.11.2020 в справі №500/2486/19, якою змінено правовий підхід до визначення строків звернення до суду за оскарженням ППР після їх адміністративного оскарження.

Крім того, предметом судового оскарження є податкові повідомлення-рішення №000316513 та №000318513 від 02.07.2020, які не оскаржені позивачем в досудовому порядку.

На підставі викладеного, з метою уникнення правового пуризму недопущення скасування правомірного рішення суду через зміну судової практики Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення вказаних вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, суд вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002250513 та №0002350513 від 24.03.2020, що відповідно до вимог ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення в цій частині.

Керуючись ст. 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 р. у справі № 200/6721/20-а - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 р. у справі № 200/6721/20-а - скасувати в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002250513 та №0002350513 від 24.03.2020, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в цій частині.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 р. у справі № 200/6721/20-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 22 березня 2021 року.

Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв

Судді І.В. Геращенко

Г.М. Міронова


Дата ухвалення рішення	22.03.2021
Оприлюднено	24.03.2021

Казначеєв Едуард Геннадійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 22.03.2021 по справі 200/6721/20-аПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —200/6721/20-а

Постанова від 22.03.2021

Постанова
від 22.03.2021 по справі 200/6721/20-а
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД