Постанова

від 17.03.2021 по справі 520/13771/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 р.Справа № 520/13771/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Кононенко З.О. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ТОВ "Будпостач-2018" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 25.02.2020 року по справі № 520/13771/19

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області

до ТОВ "Будпостач-2018"

про накладення арешту на кошти,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпостач-2018", в якому просило суд накласти адміністративний арешт коштів на відкритих рахунках в банках платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпостач-2018", а саме: МФО 351533, ХАРКІВ.ГРУ АТ КБ "Приватбанк", м. Харків, номер рахунку НОМЕР_1 ; МФО 351533, ХАРКІВ.ГРУ АТ КБ "Приватбанк", м. Харків, номер рахунку НОМЕР_2 ; МФО 320627, АТ "СБЕРБАНК", номер рахунку НОМЕР_3 ; МФО 320627, АТ "СБЕРБАНК", номер рахунку НОМЕР_4 ; МФО 320627, АТ "СБЕРБАНК", номер рахунку НОМЕР_5 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області задоволено. Накладено адміністративний арешт коштів на відкритих рахунках в банках платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпостач-2018", а саме: МФО 351533, ХАРКІВ.ГРУ АТ КБ "Приватбанк", м. Харків, номер рахунку НОМЕР_1 ; МФО 351533, ХАРКІВ.ГРУ АТ КБ "Приватбанк", м. Харків, номер рахунку НОМЕР_2 ; МФО 320627, АТ "СБЕРБАНК", номер рахунку НОМЕР_3 ; МФО 320627, АТ "СБЕРБАНК", номер рахунку НОМЕР_4 ; МФО 320627, АТ "СБЕРБАНК", номер рахунку НОМЕР_5 .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпостач-2018" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що за податковою адресою відповідача посадовою особою контролюючого органу вручено представнику підприємства копію наказу на перевірку, в якому останнім зроблено запис про незгоду платника податків із законністю цього рішення. Відповідач вказує, що направлення на перевірку посадовим особам (представнику) відповідача пред`явлено не було. Також вказує на відсутність акту відмови від підпису направлення на перевірку. Разом з тим, зазначає, що не було пред`явлено службового посвідчення чи довідки (замість службового посвідчення), як то зазначається позивачем, про що свідчить акт про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 12.11.2019 № 1825/20-40-05-17-06/42611995.

Представник позивача заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги , вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та прийнятим з урахуванням всіх обставин справи, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги , наполягав на її задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДФС у Харківській області на адресу ТОВ "Будпостач-2018" (вул. Маршала Бажанова, буд. 21/23, оф.7, м. Харків, 61002) направлялись запити про надання до податкового органу необхідної інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) щодо господарської діяльності з контрагентами, а саме: № 27969/10/20-40-14-21-14-14 від 06.06.2019, № 35567/10/20-40-14-21-14 від 16.07.2019, № 39298/10/20-40-14-21-14-14 від 08.08.2019.

Згідно листів відповідача № 1/05-8 від 05.08.2019 та № 1/03-09 від 03.09.2019 підприємство відмовилося надавати відповіді на вказані запити податкового органу.

На підставі п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62., п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, у зв`язку з ненаданням ТОВ "Будпостач-2018" у запитуваному обсязі, пояснень та їх документального підтвердження на обов`язкові письмові запити податкового органу, що свідчать про недостовірність визначення підприємством даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих платником податків щодо господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками: ТОВ "Легалокс" за грудень 2018, січень 2019 року, ТОВ "Ватербрік" за грудень 2018 року, ТОВ "Будмаркет-Пром 2017" за лютий - березень 2019 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг) 11.12.2019, заступником начальника Головного управління ДПС у Харківській області винесено наказ № 2910 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Будпостач-2018" за адресою: вул. Маршала Бажанова, буд. 21/23, оф.7, м. Харків, 61002, з 12.12.2019 тривалістю 5 робочих днів.

На підставі вказаного наказу та направлення на перевірку № 3623 від 12.12.2019 посадовою особою Головного управління ДПС у Харківській області здійснено вихід за адресою ТОВ "Будпостач-2018 : вул. Маршала Бажанова, буд. 21/23, оф.7, м. Харків з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

При виході на проведення перевірки, 12.12.2019, представник підприємства відмовився від допуску до проведення перевірки, оскільки наказ Головного управління ДПС у Харківській області № 2910 від 11.12.2019 є необґрунтованим, безпідставним, та таким, що порушує законні права та інтереси платника податків. Також, представник відповідача вказав, що даний наказ буде оскаржено у встановленому законом порядку, про що зазначено ним у наказі.

Головним управлінням ДПС у Харківській області також складено акт від № 1825/20-40-05-17-06/42611995 від 12.12.2019 про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

На підставі п. 94.2, пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України заступником начальника Головного управління ДПС у Харківській області 16.12.2019 об 11:30 год. прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, ТОВ "Будпостач-2018", у зв`язку з відмовою у проведенні документальної позапланової виїзної перевірки та не допуском посадових осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що у податкового органу були наявні законні підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Будпостач-2018", тому наявні підстави для накладення арешту на кошти підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків (надалі - арешт коштів) по аналогії з адміністративним арештом майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Застосування податковою даного інструменту практично паралізує роботу підприємства, оскільки платник податків позбавляється можливості розпоряджатися своїми грошовими коштами на рахунках у банку.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).

Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в п. 94.1 ст. 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з п. 94.4 ст. 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абз. 2 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до висновків Верховного Суду у справах № 820/5122/18 та № 820/1929/17, судом при вирішенні подібних справ необхідно встановити наступні обставини: наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача; дотримання позивачем процедури призначення та проведення перевірки; наявність чи відсутність у відповідача підстав відмови посадовими особам контролюючого органу у допуску до перевірки.

У відповідності до п.п. 20.1.4, 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

На підставі п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно до п. 77.6 ст. 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

На підставі п.п. 81.1, 81.2 ст. 81 ПК України (в редакції, на момент проведення перевірки) посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Аналіз викладених вище норм дає підстави колегії суддів дійти висновку про те, що п. 81.1 ст. 81 ПК України встановлює вичерпний перелік документів, що мають бути пред`явлені посадовими особами податкового органу в повному обсязі платнику податків, що є обов`язковою умовою, яка надає право приступити до проведення перевірки. Дана норма не встановлює альтернативних видів документів, які можуть замінити службове посвідчення.

Відтак, відсутність службового посвідчення є законною підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу платником податків до перевірки, що унеможливлює застосування податковим органом адміністративного арешту майна на підставі п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 по справі № 820/18328/14.

За обставинами справи, 12.12.2019 при виході на проведення планової документальної перевірки, представнику відповідача пред`явлено довідку (замість службового посвідчення) № 362/О/20-40-11-15 від 01.10.2019, складену на головного державного ревізора - інспектора Київського управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Харківській області Олійник Н.Ю. (а.с. 42).

Наявні в матеріалах справи направлення та наказ не містять будь-яких відміток про їх отримання.

Акт щодо відмови посадових (службових) осіб платника податків розписатися у направленні на перевірку посадовими особами контролюючого органу не складався, що свідчить про відсутність факту відмови розписатися у направленні на перевірку посадовою особою позивача.

За змістом акту про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної позапланової перевірки від 12.12.2019 № 1825/20-40-05-17-06/42611995, відповідач заявив однією з причин відмови саме непред`явлення службового посвідчення (а.с. 46, 47).

Позивач підстави непред`явлення службового посвідчення мотивує у відповіді на відзив на позовну заяву тим, що довідка № 362/О/20-40-11-15 від 01.10.2019 є тимчасовим службовим посвідченням, що обумовлюється п. 81.1 ст. 81 ПК України та п. 3 наказу Державної фіскальної служби України від 23.10.2014 № 207 Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби .

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, головний державний ревізор інспектор відділу перевірок Олійник Н.Ю. при виході на перевірку не пред`явила посадовій особі відповідача власне службове посвідчення, пред`явлення якого є обов`язковим відповідно до норм ПК України.

Довідка (замість службового посвідчення) № 362/О/20-40-11-15 від 01.10.2019 не є службовим посвідченням та не є документом, що пред`являється посадовою особою податкового органу при виході на перевірку за приписами п. 81.1 ст. 81 ПК України.

Посилання представників позивача на наказ ДФС України від 23.10.2014 №207 "Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби", дія якого розповсюджується на посадових осіб ГУ ДПС у Харківській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537, не доводить виконання посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області вимог статті 81 ПК України щодо надання платнику податків необхідного переліку документів, які пред`являються при виході на перевірку та надають право посадовим особам розпочати таку перевірку.

Відповідно до ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Наказ ДФС України від 23.10.2014 №207 "Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби" не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, та, як вбачається зі змісту наказу, є внутрішнім службовим документом ДФС України, який жодним чином не змінює та не впливає на обов`язковість виконання приписів Податкового кодексу України. Використання зазначених довідок можливо виключно у внутрішній діяльності податкового органу.

Верховний Суд в постанові від 21.08.2018 року по справі № 820/183285/14 висловив аналогічну позицію, зазначивши, що пункт 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлює вичерпний перелік документів, що мають бути пред`явлені посадовими особами податкового органу в повному обсязі платнику податків, що є обов`язковою умовою, яка надає право приступити до проведення перевірки. Дана норма не встановлює альтернативних видів документів, які можуть замінити, зокрема, службове посвідчення. Відтак, відсутність службового посвідчення є законною підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу платником податків до перевірки, що унеможливлює застосування адміністративного арешту майна на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Таким чином, непред`явлення платнику податків службового посвідчення у спірних правовідносинах є підставою для недопущення службової особи контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача, що унеможливлює застосування податковим органом адміністративного арешту майна на підставі п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Правова позиція щодо того, що складені формально акти відмови від проведення перевірки/допуску до перевірки не можуть свідчити про наявність обставин не допуску до проведення перевірки чи відмови у її проведенні, висловлена Верховним Судом у постанові від 11.06.2020 у справі № 803/1817/16.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 21 липня 2020 року у справі № 520/3517/19 є безпідставними, оскільки вказане рішення прийнято стосовно застосування судами пункту 94.2 статті 94 ПК України. Крім того, зі змісту вказаної постанови вбачається , що при виході на перевірку головному бухгалтеру підприємства Подкопай Олені Борисівні вручений під підпис наказ (копія), пред`явлено направлення на перевірку та службове посвідчення, а підставою для відмови у допуску до проведення перевірки слугувала незгода з наказом про проведення перевірки , тому висновки вказаної постанови не стосуються предмету даного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку , що непред`явлення платнику податків перед початком проведення перевірки службового посвідчення та направлення є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення позапланової виїзної перевірки.

З огляду на недотримання контролюючим органом умов та порядку допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки, у платника податків були наявні законні підстави для недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правової підстави, визначеної пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, для застосування арешту коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпостач-2018" в банківських установах, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи, доводи апеляційної скарги спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За вищевказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального права, тому судове рішення - підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 року по справі № 520/13771/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) З.О. Кононенко Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 22.03.2021 року