Ухвала

від 22.03.2021 по справі 380/698/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 березня 2021 року

Київ

справа №380/698/20

адміністративне провадження №К/9901/8360/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі №380/698/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фескор , Дочірнього підприємства Інстайл до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

УСТАНОВИВ :

09 березня 2021 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно ж частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже зміст наведених положень КАС України свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Недослідження судами зібраних у справі доказів, як порушення норм процесуального права і підстава для скасування судових рішень, може бути підставою для касаційного оскарження судового рішення (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України) за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, про що прямо зазначено в пункті 1 частини другої статті 353 цього Кодексу.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній особою, яка подала касаційну скаргу, вказано підставами касаційного оскарження пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України - необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №809/1260/17 та від 16 квітня 2019 року у справі №804/16271/15.

Слід зазначити, що в залежності від підстави касаційного оскарження судового рішення додаткові вимоги до касаційної скарги встановлені нормами абзаців другого - четвертого пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.

Так, згідно з абзацом третім пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Разом з тим відповідач у касаційній скарзі не наводить обґрунтованих мотивів за яких, на його думку, правозастосовний висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №809/1260/17 та від 16 квітня 2019 року у справі №804/16271/15, є неправильним, натомість висловлює свою незгоду із висновком суду апеляційної інстанції у цій справі й невідповідність останнього положенням статей 52, 53, 55, 58 та 64 Митного кодексу України, що не узгоджується із визначеною ним підставою для касаційного оскарження судових рішень - пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Не погоджуючись із позицією судів у цій справі, відповідач не обґрунтовує, в чому саме полягає неправильне застосування норм права, а також не доводить подібності правовідносин, натомість лише посилається на норми митного законодавства й наводить витяги з постанов Верховного Суду.

Фактично ж касаційна скарга зводиться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що не є належною правовою аргументацією підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Відтак, наведені скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень не свідчать про виконання ним положень частини четвертої статті 328 КАС України, що виключає оцінку касаційної скарги як такої, що відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 цього Кодексу.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі №380/698/20 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

...........................

С.С. Пасічник,

Суддя Верховного Суду