Ухвала

від 22.03.2021 по справі 345/42/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

22 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 345/42/20

Провадження № 51 1111 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2020 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року в кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090170001417, № 12020090170000219, щодо

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироками Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 січня 2017 року за ст. 185 ч. 1, ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3, ст. 15 ч. 2, ст. 342 ч. 1, ст. 345 ч. 2, ст. 70 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та від 18 січня 2017 року за ст. 259 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки,

за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України.

Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2020 року ОСОБА_4 засуджено за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 вказано обчислювати з 31 березня 2020 року, тобто з часу фактичного затримання, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Також ОСОБА_4 зараховано у строк відбуття покарання строк перебування під вартою з 26 березня 2020 року по 27 березня 2020 року включноз розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_4 залишено запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Частково задоволено цивільний позов Управління культури, національностей та релігії Калуської міської ради та стягнуто з ОСОБА_4 на користь Управління культури, національностей та релігії Калуської міської ради 6 022 грн. матеріальної шкоди, завданої злочином. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертиз № СЕ-19/109/8/5-278Д/20 від 15.05.2020 р., № СЕ-19/109/14/2-261ТВ/20 від 22.04.2020 р., № СЕ-19/109/14/2-262ТВ/20 від 24.04.2020 р., № 2020/19-28 від 11.12.2019 р., № 2021/2027/2028/19-28 від 10.12.2019 р., № СЕ-19/109/14-778Д/19 від 19.12.2019 р., № 484-20/28 від 05.03.2020 р., № СЕ-19/109/14/2-237ТВ/20 від 17.04.2020 р. у розмірі 1 634, 50 грн., 1 307,60 грн., 1 144,15 грн., 4 082,00 грн., 3 140,00 грн., 1 256,08 грн., 2 615,04 грн., 817,25 грн. відповідно.

Скасовано арешт майна, накладенийухвалою слідчого судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2020 року (справа № 345/1207/20) таухвалою слідчого судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2020 року (справа №345/1155/20).

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та повторно вчинив нові корисливі злочини за наступних обставин.

Так, 27 листопада 2019 року близько 22 години ОСОБА_4 перебував у АДРЕСА_2 , поблизу Калуського коледжу культури і мистецтв, де у нього виник умисел на незаконне проникнення в приміщення цієї установи та заволодіння майном, що знаходилось всередині. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає таємно, шляхом злому замка дверей підвалу, незаконно проник в підвальне приміщення Калуського коледжу культури і мистецтв, що за адресою АДРЕСА_2 , звідки викрав маршрутизатор марки «TP-LINK», модель TL-WR720N, вартістю 200 грн., чим завдав матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_6 на вказану суму та два тюнери для настроювання музичних інструментів марки «AROMA», вартістю 265 грн. кожен, чим завдав матеріальної шкоди потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вказану суму. В подальшому ОСОБА_4 викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 20 лютого 2020 року приблизно о 01 годині ОСОБА_4 перебував у АДРЕСА_3 , поблизу комунального закладу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де в нього виник умисел на незаконне проникнення у вказане приміщення та таємне викрадення чужого майна, що знаходилось всередині. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 умисно, повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом віджиму металопластикового вікна, таємно проник всередину приміщення вказаного комунального закладу, звідки таємно викрав системний блок марки «Pentium 4400\ Asus H110 MК\4Gb DDR|500 Gb H120 Gb, SSD\DVD-RW\ATX 450W» (інвентаризаційний номер10148001), вартістю 4329,00 грн. та монітор марки «Philips» серії «V-line» моделі «206V6QSB6\62», діагоналлю 19,5 (інвентаризаційний номер 11136051), вартістю 1693 грн., з якими покинув місце вчинення злочину. В подальшому ОСОБА_4 викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав комунальному закладу «Музейно-виставковому центру Калуської міської ради» матеріальну шкоду на загальну суму 6 022,00 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність,31 березня 2020 року в нічну пору, ОСОБА_4 перебував у АДРЕСА_4 , яке належить потерпілому ОСОБА_9 та який проживає за вказаною адресою. На території вказаного домоволодіння ОСОБА_4 побачив гаражне приміщення і у нього виник умисел на незаконне проникнення у вказане приміщення та таємне викрадення чужого майна, що знаходилось всередині. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 умисно, повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом зламу навісного замка та відважування дверей гаражного приміщення, незаконно проник всередину, звідки викрав майно ОСОБА_9 загальною вартістю 6 793 грн. розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вказану суму.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 та прокурора Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_10 залишено без задоволення, а вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 , не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_4 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного ОСОБА_4 покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок суворості, просить змінити вирок та ухвалу щодо нього, застосувати до нього ст. 69 КК України та пом`якшити покарання до 1 року 6 місяців позбавлення волі. В обґрунтування своїх вимог захисник указує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій при призначенні покарання ОСОБА_4 належним чином не врахували обставин того, що він частково визнав свою вину, має невиліковнезахворювання, перебуває на обліку в лікаря-психіатра, думку потерпілих, які не мають претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_4 .

Мотиви Суду

Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до касаційної скарги копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних проособу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом зправ людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

З доданих до касаційної скарги копій судових рішень вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_4 врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, дані про його особу, який має постійне місце проживання, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, завдана ним матеріальна шкода відшкодована частково, шляхом повернення викраденого майна, а також те, що він, маючи не зняту та непогашену судимість, вчинив нові корисливі умисні злочини, офіційно не працює та не має постійного місця роботи і стабільних засобів для існування. Крім того, суд враховував думки потерпілих щодо призначення ОСОБА_4 покарання, які у вказаному питанні поклались на розсуд суду та стан здоров`я обвинуваченого, якому встановлено діагноз щодо невиліковного захворювання, а також те, що він перебуває на обліку в лікаря-психіатра.

Часткове відшкодування завданої шкоди враховано як обставину, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_4 . Разом з тим, ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочинів в повному обсязі не визнав, у зв`язку із чим, врахувавши його поведінку під час судових засідань, суд не встановив наявності у нього щирого каяття за вчинені діяння.

Згідно висновку досудової доповіді, складеної Калуським міськрайонним сектором філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області від 25 червня 2020 року, виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства, так як існує висока ймовірність вчинення повторного правопорушення.

Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції зробив висновок про неможливість виправлення засудженого ОСОБА_4 без його ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання в мінімальних межах санкції частини 3 статті 185 КК України, і таке своє рішення належним чином мотивував.

З урахуванням того, що ОСОБА_4 вже не вперше притягується до відповідальності за вчинення корисливих злочинів, суд першої інстанції не знайшов підстав призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а саме нижче від найнижчої межі санкції статі, за якою він засуджується.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України.

При розгляді апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції її доводи щодо призначеного покарання, які аналогічні доводам його касаційної скарги, перевірив і своє рішення належним чином мотивував, вказавши, що обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі, були враховані судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_4 покарання і підстав для застосування до нього положень ст. 69 КК України не знайшов. Апеляційний суд вказав про те, що застосування ст. 69 КК України можливе лише за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому наявні обставини, що пом`якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший. Проте, апеляційним судом таких обставин встановлено не було та обґрунтовано залишено апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.

Отже, покарання засудженому ОСОБА_4 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Питання звільнення засуджених від покарання за хворобою може бути вирішене за наявності відповідних підстав в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.

Враховуючи зазначене, з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення, зміни вироку і ухвали щодо ОСОБА_4 та застосування до нього ст. 69 КК України немає, в зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України.

Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити захиснику засудженого ОСОБА_4 адвокату ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2020 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року щодо ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3