Рішення

від 22.03.2021 по справі 344/4804/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/4804/20

Провадження № 2/344/858/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: Лукинів І.І.,

за участі представника Позивача ОСОБА_6, представника Відповідача 1 Медицької С.Р., представника Третьої особи Петришина С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Узинської сільської ради Цалин Андрія Богдановича, третя особа без самостійних вимог: ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО про визнання незаконним та скасування пункту рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі - Позивач ) звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської міської ради (надалі - Відповідач 1 ), державного реєстратора Узинської сільської ради Цалина Андрія Богдановича (надалі - Відповідач 2 ), третя особа - ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО , про визнання незаконним та скасування пункту 5 рішення Івано-Франківської міської ради Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань №302-32 від 08.11.2019 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки в постійне користування ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО ; скасування рішення державного реєстратора Узинської сільської ради Цалина Андрія Богдановича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49869527 від 26.11.2019 року, за результатами якого здійснено реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 0,287 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку кадастровий номер 2610100000:08:010:0441 за ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО .

Позовні вимоги мотивовано тим, що пункт 5 рішення Івано-Франківської міської ради Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань №302-32 від 08.11.2019 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки в постійне користування ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО є протиправним та таким, що порушує права Позивача на користування земельною ділянкою, які виникли в неї внаслідок придбання об`єкту нерухомого майна, розміщеного на даній земельній ділянці.

Як зазначено в позовній заяві, земельна ділянка, виділена ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО , накладається на земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:08:010:0363, якою користується Позивач і вона призначена для обслуговування належного їй на праві власності житлового будинку.

Крім того, в якості підстав визнання незаконним та скасування оскаржуваного в частині рішення представник Позивача в позові покликається на порушення Відповідачем 1 Регламенту Івано-Франківської міської ради.

У зв`язку з незаконністю, на думку представника Позивача, рішення Відповідача 1 про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки в постійне користування ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО , підлягає скасуванню, за висновком представника Позивача, рішення державного реєстратора Узинської сільської ради Цалина Андрія Богдановича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49869527 від 26.11.2019 року, за результатами якого здійснено реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 0,287 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку кадастровий номер 2610100000:08:010:0441 за ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО .

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представником Відповідача 1 - Івано-Франківської міської ради, - подано до суду Відзив на позов, в якому представник Відповідача 1 заперечила проти позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні.

Зокрема, заперечуючи проти позову, представник Відповідача у відзиві на позов покликається на те, що при прийнятті оскаржуваного в частині рішення Івано-Франківська міська рада діяла як власник землі, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом.

Будь-яких порушень чинного законодавства при виділенні земельної ділянки ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО допущено не було, право постійного користування виникло на законних підставах, а рішення ради не порушує прав на земельну ділянку та охоронюваних законом інтересів Позивача, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного в частині рішення.

В судовому засіданні преставник Відповідача 1 проти позову заперечила, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, у зв`язку з чим просила відмовити в його задоволенні.

Відповідач 2 - Державний реєстратор Узинської сільської ради Цалин Андрій Богданович, - в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не сповістив, про дату та час судових засідань повідомлявся належним чином. Відзиву на позов до суду від Відповідача 2 не надходило.

В ході судового розгляду справи представником Відповідача 1 повідомлено суд про те, що в рамках реформи з децентралізації с. Узин (Узинська сільська рада) приєднано то Івано-Франківської міської територіальної громади (Івано-Франківська міська рада).

Представником Третьої особи - ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО , - подано до суду письмові пояснення на позов, в яких представник Третьої особи наполягав на необґрунтованості позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Зокрема, на думку представника Третьої особи оскаржуваним в частині рішенням Івано-Франківської міської ради не було порушено прав та законних інтересів Позивача, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:08:010:0363, на яку попереднім власником будинку ОСОБА_2 було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0878 га по АДРЕСА_1 , не належала йому на праві власності і не перебувала у нього у користуванні. Реєстрація права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вищезазначену земельну ділянку не відбувалася, а, відтак, вона не стала об`єктом цивільних прав.

В судовому засіданні представник Третьої особи просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 08 листопада 2019 року №302-32 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань (том 1, а.с.79-80) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано земельну ділянку у постійне користування, зокрема, ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО - земельну ділянку площею 0,2870 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку кадастровий номер 2610100000:08:010:0441 в АДРЕСА_1 .

На підставі даного рішення Івано-Франківської міської ради державним реєстратором Узинської сільської ради Цалин А.Б. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49869527 від 26.11.2019 року, за результатами якого здійснено реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 0,287 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку кадастровий номер 2610100000:08:010:0441 за ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО .

Вважаючи вищевказані рішення незаконними, та, зокрема, посилаючись на те, що частина земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:08:010:0441 (надана в постійне користування ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО ) накладається із земельною ділянкою 2610100000:08:010:0363 площею 0,0878 га (право користування якою належить ОСОБА_1 ), представник ОСОБА_1 звернувся до суду з даним цивільним позовом про їх визнання незаконними та скасування.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свогоособистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16.

Крім того, в рамках розгляду зазначеної справи № 826/4406/16 Верховним Судом було зазначено, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав уразі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний переліктаких способів захисту цивільних прав та інтересів викладений у статті 5 Цивільного кодексу України.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Мушта проти України від 18.11.2010 визначено критерії, за якими національні суди можуть обмежити право на суд для особи, а зокрема зазначено про те, що такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями .

Так, посилаючись на наявність порушеного права ОСОБА_1 у спірних правовідносинах, представник ОСОБА_1 посилалася на те, що на підставі договору купівлі-продажу будинку, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 за адресою АДРЕСА_1 , до ОСОБА_1 перейшло право користування даною земельною ділянкою площею 0,0878 га.

Правовими підставами таких посилань в контексті заявлених позовних вимог представником зазначено норми ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України.

Статтею 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на час придбання Позивачем будинку на підставі договору купівлі-продажу від 26.04.2016 року) визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Частинами 1,2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на час придбання Позивачем будинку на підставі договору купівлі-продажу від 26.04.2016 року) визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини 6 статті 120 даного кодексу істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Зазначені вище норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином законодавцем визначено принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, до особи, яка набула права власності на будівлю чи споруду, в силу імперативного законодавчого припису, переходить право на земельну ділянку на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Відповідний правовий висновок щодо застосування норм права висловлено Верховним Судом у постановах № 910/18560/ 16 від 04 грудня 2018 року, № 907/68/18 від 16 квітня 2019 року.

26 квітня 2016 року між громадянином України ОСОБА_2 (Продавець) та громадянкою України ОСОБА_3 (в подальшому у зв`язку з реєстрацією шлюбу прізвище змінено на ОСОБА_1 (том 1, а.с. 60) - прим. Суду) укладено Договір купівлі-продажу (том 1, а.с. 28-29), за яким Продавець продав, а Покупець купила житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Нерухоме майно складається з житлового будинку - житловою площею 33,2 кв.м., загальною площею 42,8 кв.м.

Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0878 га, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 (пункт 1.1 Договору).

В той же час, Суд звертає особливу увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які би свідчили про те, що у встановленому законом порядку земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 було передано громадянину ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Вказана земельна ділянка кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 предметом укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .Договору купівлі-продажу від 26 квітня 2016 року не є.

Так, як встановлено Судом, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 житловою площею 33,2 кв.м., загальною площею 42,8 кв.м. належав ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним номером: 42118305, виданого 12.08.2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області Соловій В.В., взамін втраченого Свідоцтва про право власності на житловий будинок НОМЕР_1 від 03.08.2007 року (пункт 1.2 Догвору купівлі-продажу від 26 квітня 2016 року).

В той же час, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що громадянин ОСОБА_2 , як попередній власник будинку по АДРЕСА_1 , дотримуючись встановленої чинним на відповідний період процедури набуття права на земельну ділянку (отримання земельної ділянки у власність або у користування), набув та оформив відповідних речових прав на земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:08:010:0363, яку, як зазначено в абзаці другому пункту 1.1 Договору купівлі-продажу від 26 квітня 2016 року, було передано громадянину ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд

В матеріалах справи відсутні належні докази передачі громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 площею 0,0878 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно ж до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України:

земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Порядок формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав врегульовано статтею 79-1 Земельного кодексу України.

Зокрема, частиною 9 статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Натомість, Судом встановлено, що попередній власник будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 самостійно замовив у ПП Західземпроект виготовлення технічної документації з встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0878 га.

На підставі замовлення ОСОБА_2 йому було виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на площу 0,0878 га (том 1, а.с.12-27).

На підставі даної технічної документації державним кадастровим реєстратором 31.03.2016 року було присвоєно кадастровий номер земельній ділянці площею 0,0878 га - 2610100000:08:010:0363 (Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.05.2018 року (том 1, а.с.30).

В подальшому на підставі заяви ОСОБА_1 ПП Гектар ІФ було розроблено Технічну документаціюіз землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в частині площі 0,0771 га (том 1, а.с. 36-61).

На підставі розробленої на замовлення ОСОБА_1 технічної документації державним кадастровим реєстратором в Державному земельному кадастрі було змінено площу земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 на площу 0,0771 га (Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.07.2018 року (том 1, а.с.33-35).

У графі Форма власності обох вищевказаних витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку міститься запис про відсутність інформації про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до вимог чинного законодавства факт реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із присвоєнням їй кадастрового номера 2610100000:08:010:0363, не свідчить про набуття громадянином ОСОБА_2 , чи в подальшому громадянкою ОСОБА_1 відповідного речового права на дану землю.

Отже, спірна земельна ділянка має кадастровий номер, визначену площу, однак будь-яке право на неї (власності, користування, тощо) не зареєстровано.

В той же час, Судом встановлено, що на сформованій у вищезазначений спосіб земельній ділянці 2610100000:08:010:0363 розташований житловий будинок житловою площею 33,2 кв.м., загальною площею 42,8 кв.м.

Івано-Франківською міською радою, як власником земельної ділянки було вчинено дії щодоінвентаризації землі, в результаті чого встановлено площу земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 - 0,0367 га, та внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру (том 1, а.с.150).

При цьому, Судом також встановлено, що в матеріалах справи містяться копії документів з інвентарної справи ОБТІ щодо будинку АДРЕСА_2 от КВ.230 (том 2, а.с.10-14), відповідно до яких загальна площа земельної ділянки під будинковолодінням по АДРЕСА_2 (на сьогодні - АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , становить 252,10 кв.м.(том 2, а.с.14), тобто 0,0252 га.

Відтак, наявні в матеріалах справи докази та встановлені в ході судового розгляду обставини свідчать про те, що фактично площа 0,0252 га є тією площею земельної ділянки, на якій розташований та яка призначена для обслуговування будинку по АДРЕСА_1 , і речове право саме щодо даної площі земельної ділянки перейшло до ОСОБА_1 згідно закону.

При цьому, намір отримати бульшу, аніж 0,0252 га, площу земельної ділянки повинен мати своїм наслідком отримання дозволу Івано-Франківської міської ради (як власника землі) на розроблення технічної документації.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 127/10011/18 (провадження № 61-13977св19) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89345588):

Згідно з частинами першою, четвертою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, наякій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, наякій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

Отже, спірна земельна ділянка має кадастровий номер, визначену площу, однак будь-яке право на неї (власності, користування тощо) не зареєстровано.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що з набуттям позивачами права власності на комплекс будівель та споруд, які розташовані на спірній земельній ділянці, до них, як до нових власників цього нерухомого майна, в силу положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України, не перейшло право власності на спірну земельну ділянку так як продавець на момент укладення договору купівлі - продажу не мав права власності на цю земельну ділянку .

Враховуючи вищенаведене, Суд звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах з набуттям Позивачем права власності на житловий будинок, який розташований на спірній земельній ділянці, до неї, як до нового власника цього нерухомого майна, в силу положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України, не перейшло право власності чи право користування на спірну земельну ділянку площею 0,0878 га (чи 0,0771 га), так як на момент укладення договору купівлі-продажу жодним документом таке право власності чи право користування на саме цю площу земельної ділянки не підтверджено у попереднього власника житлового будинку (продавця).

В той же час, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що земельна ділянка площею 0,287 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку кадастровий номер 2610100000:08:010:0441, яку оскаржуваним рішенням було передано у користування ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО , накладається на земельну ділянку площею 0,0252 га, речове право на яку має Позивач.

Щодо посилань представника Позивача в судовому засіданні на ту обставину, що порушене право ОСОБА_1 полягає у тому, що фактично за договором купівлі-продажу від 26 квітня 2016 року вона здійснювала оплату не лише за житловий будинок, а й за земельну ділянку площею саме 0,0878 га, і на момент укладення договору в неї не було підстав сумніватися у відсутності у попереднього власника прав на дану земельну ділянку площею 0,0878 га, Суд зауважує на наступному.

За змістом наявного в матеріалах справи Договору купівлі-продажу від 26 квітня 2016 року (том 1, а.с. 28-29) випливає, що предметом цього договору є житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 33,2 кв.м., загальною площею 42,8 кв.м.

В пункті 1.4 даного договору сторони визначили ціну продажу житлового будинку.

Жодних положень про продаж за Договором купівлі-продажу від 26 квітня 2016 року земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:08:010:0363, як і положень про вартість такого продажу, умови цього договору не містять, і не можуть містити, оскільки продавець за договором права власності на дану земельну ділянку саме такою площею не мав.

Крім того, згідно чинного законодавства ризик щодо перевірки законності набуття продавцем відповідного речового права, як і наявність самого речового права, лежить на покупцеві.

В разі введення покупця ОСОБА_1 в оману щодо відповідних умов чи положень договору купівлі-продажу вона не позбавлена права на звернення у встановленому законом порядку до відповідних органів або ж звернення з відповідними претензіями до самого продавця.

За таких обставин Суд дійшов висновку про те, що в ході розгляду даної цивільної справи представником ОСОБА_1 не доведено факту порушення, невизнання чи оспорювання права ОСОБА_1 внаслідок прийняття оскаржуваних рішень відповідачів, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Інших доказів, які б свідчили про те, що при прийнятті пункту 5 рішення Івано-Франківської міської ради Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань №302-32 від 08.11.2019 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки в постійне користування ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО та рішення державного реєстратора Узинської сільської ради Цалина Андрія Богдановича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49869527 від 26.11.2019 року, за результатами якого здійснено реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 0,287 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку кадастровий номер 2610100000:08:010:0441 за ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО , - було порушено права ОСОБА_1 суду не надано, а Судом таких обставин не встановлено.

Щодо посилань представника Позивача в судовому засіданні на право ОСОБА_1 нарівні з іншими особами, в тому числі Третьою особою, на реалізацію її земельних прав, Суд зауважує на те, що заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою представником ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО було подано раніше у часі (травень 2018 року), аніж аналогічну заяву подано ОСОБА_1 (грудень 2018 року).

За таких обставин Суд не вбачає наявності порушеного права ОСОБА_1 при прийнятті оскаржуваних рішень.

Частинами 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України ) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Зважаючи на вищевикладене, Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 377 Цивільного Кодексу України, ст. 79, 79-1, 120 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Узинської сільської ради Цалин Андрія Богдановича, третя особа без самостійних вимог: ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО про визнання незаконним та скасування пункту рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення кладено та підписано 22.03.2021 року.

Суддя Домбровська Г.В.