Постанова

від 22.07.2021 по справі 344/4804/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/4804/20

Провадження № 22-ц/4808/854/21

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Девляшевського В.А.,

суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Капущак С.В.,

з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника Івано-Франківської міської ради - Миговича І.В., представника ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО - Петришина С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Узинської сільської ради Цалин Андрія Богдановича, третя особа без самостійних вимог: ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО про визнання незаконним та скасування пункту рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене головуючою суддею Домбровською Г.В. 15 березня 2021 року, повний текст якого складено 22 березня 2021 року,

в с т а н о в и в:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Івано-Франківської міської ради, державного реєстратора Узинської сільської ради Цалина А.Б., третя особа - ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО про визнання незаконним та скасування пункту 5 рішення Івано-Франківської міської ради Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань №302-32 від 08.11.2019 в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки в постійне користування ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО ; скасування рішення державного реєстратора Узинської сільської ради Цалина А.Б. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за результатами якого здійснено реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 0,287 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку кадастровий номер 2610100000:08:010:0441 за ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО . Позовні вимоги обґрунтовано тим, що пункт 5 оскарженого рішення Івано-Франківської міської ради є протиправним та таким, що порушує права позивача на користування земельною ділянкою, які виникли в неї внаслідок придбання об`єкту нерухомого майна, розміщеного на даній земельній ділянці. ОСОБА_1 вказала, що земельна ділянка, виділена ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО накладається на земельну ділянку, призначену для обслуговування належного їй на праві власності житлового будинку, а тому просила позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 15 березня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Узинської сільської ради Цалин Андрія Богдановича, третя особа без самостійних вимог: ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО про визнання незаконним та скасування пункту рішення відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт зазначила, що 26.04.2016 нею придбано будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок розміщений на земельній ділянці площею 0,0878 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будинку. Дана земельна ділянка була сформована як окремий об`єкт нерухомості, а відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру. Апелянт з посиланням на ч. 8 ст. 55 ЗУ Про землеустрій зазначила, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі розробляється без надання дозволу органів місцевого самоврядування власнику житлового будинку. А тому дії міської ради щодо проведення інвентаризації з метою поділу згаданої земельної ділянки, на думку позивача, є незаконними. Крім того, зазначає, що при формуванні земельної ділянки площею 0,367 га і поділі земельної ділянки, на якій знаходиться будинок апелянта, міською радою було порушено норми ДБН Б.2.2-12:2019. ОСОБА_1 вказала, що судом не надано правової оцінки діям Івано-Франківської міської ради щодо порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення, зокрема, ч.2 ст. 29 Регламенту, згідно якої проект рішення повинен бути оприлюднений не пізніше як за 20 робочих днів до дати його розгляду. Також вказала, що державний реєстратор Узинської сільської ради прийняв рішення про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 0,287 га за ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО . Підставою виникнення речового права зазначив рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер 302-2 від 08.11.2019, однак міською радою таке рішення не приймалось і на сайті відповідача рішення з таким номером відсутнє.

Враховуючи вказане, просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У надісланому на адресу апеляційного суду відзиві Івано-Франківська міська рада доводи апеляційної скарги заперечила, рішення вважає законним і обґрунтованим. Відповідач зазначив, що спірна земельна ділянка відводилась третій особі за рахунок земель запасу міської ради. Доводи апелянта про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 була сформована з моменту присвоєння їй кадастрового номеру, відповідач вважає помилковими. Вказує, що земельна ділянка площею 0,0878 га не належала попередньому власнику на праві приватної власності і не перебувала в його користуванні. На підставі технічної документації від 27.08.2015 державним кадастровим реєстратором 31.03.2016 присвоєно кадастровий номер земельній ділянці 2610100000:010:0363, площа 0,0878 га. Речове право на згадану земельну ділянку не зареєстровано. А тому при купівлі житлового будинку до ОСОБА_1 не перейшло право на земельну ділянку. Відповідач зазначив, що спірна земельна ділянка хоча і має кадастровий номер, але не внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не зареєстрована у Державному земельному кадастрі, а тому не є об`єктом цивільних прав. Представник відповідача зауважив, що будь-яких порушень законодавства при інвентаризації земельної ділянки Івано-Франківською міською радою допущено не було, що підтверджується постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 у справі №300/2540/19. Також вказав, що проект рішення Івано-Франківської міської ради Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань був оприлюднений 10.10.2019 на офіційному вебсайті Івано-Франківської міської ради, а тому відповідачем не було допущено порушення Регламенту.

Представник ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО також подав відзив на апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржене рішення обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною. Зазначив, що загальна площа земельної ділянки під будинковолодінням позивача становить 252,10 кв.м, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями документів з інвентаризаційної справи. Крім того, вказана обставина, на думку третьої сторони, також встановлена рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду, з рішенням якого частково погодився Восьмий апеляційний адміністративний суд та є преюдиційною в даній справі. Представник ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО вважає, що у позивача відсутнє будь-яке порушене право щодо земельної ділянки, оскільки площа 252,10 кв.м., яка знаходиться під будинковолодінням ОСОБА_1 , не включена у земельну ділянку, передану Громадській організації.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник Івано-Франківської міської ради апеляційну скаргу заперечив з мотивів, викладених у відзиві.

Представник третьої особи: ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО проти вимог апеляційної скарги заперечив, оскаржене рішення вважає законним та обґрунтованим, а тому просив залишити його без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах з набуттям позивачем права власності на житловий будинок, який розташований на спірній земельній ділянці, до неї, як до нового власника цього нерухомого майна, в силу положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України, не перейшло право власності чи право користування на спірну земельну ділянку площею 0,0878 га, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу жодним документом таке право власності чи право користування саме на цю площу земельної ділянки не підтверджено у попереднього власника житлового будинку (продавця). При цьому місцевий суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що земельна ділянка площею 0,287 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку кадастровий номер 2610100000:08:010:0441, яку оскаржуваним рішенням міської ради було передано у користування ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО , накладається на земельну ділянку площею 0,0252 га, речове право на яку має ОСОБА_1 .

З цим висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 08 листопада 2019 року №302-32 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано земельну ділянку у постійне користування, зокрема, ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО - земельну ділянку площею 0,2870 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку кадастровий номер 2610100000:08:010:0441 в районі АДРЕСА_1 (. 1, а.с.79-80).

На підставі вказаного рішення Івано-Франківської міської ради державним реєстратором Узинської сільської ради Цалин А.Б. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49869527 від 26.11.2019, за результатами якого здійснено реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 0,287 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку кадастровий номер 2610100000:08:010:0441 за ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО .

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Положеннями статті 118 ЗК України визначено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

В подальшому проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що на підставі купівлі-продажу будинку, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 за адресою АДРЕСА_1 , до ОСОБА_1 перейшло право користування даною земельною ділянкою площею 0,0878 га.

Статтею 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на час придбання позивачем будинку на підставі договору купівлі-продажу від 26.04.2016 року) визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином законодавцем визначено принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, до особи, яка набула права власності на будівлю чи споруду, в силу імперативного законодавчого припису переходить право на земельну ділянку на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Відповідний правовий висновок щодо застосування норм права висловлено Верховним Судом у постановах № 910/18560/ 16 від 04 грудня 2018 року, № 907/68/18 від 16 квітня 2019 року.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 квітня 2016 року між громадянином України ОСОБА_4 (Продавець) та громадянкою України ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу (том 1, а.с. 28-29), за яким Продавець продав, а Покупець купила житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Нерухоме майно складається з житлового будинку - житловою площею 33,2 кв.м., загальною площею 42,8 кв.м. (т.1 а.с. 60).

Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0878 га, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 (пункт 1.1 Договору).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні докази, які би свідчили про те, що у встановленому законом порядку земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:08:010:0363 було передано громадянину ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України власнику належить, зокрема, право на власний розсуд розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні..

Згідно ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України, в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно ст. 1 Закону України Про державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Суд першої інстанції встановив, що попередній власник будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 самостійно замовив у ПП Західземпроект виготовлення технічної документації з встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0878 га.

На підставі замовлення ОСОБА_4 йому було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на площу 0,0878 га (т.1, а.с.12-27).

На підставі даної технічної документації державним кадастровим реєстратором 31.03.2016 року було присвоєно кадастровий номер земельній ділянці площею 0,0878 га - 2610100000:08:010:0363 (Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.05.2018 року (т.1, а.с.30).

В подальшому на підставі заяви ОСОБА_1 ПП Гектар ІФ було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в частині площі 0,0771 га (т. 1, а.с. 36-61).

На підставі розробленої на замовлення ОСОБА_1 технічної документації державним кадастровим реєстратором в Державному земельному кадастрі було змінено площу земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 на площу 0,0771 га (Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.07.2018 року (т. 1, а.с.33-35).

Разом з тим, у графі Форма власності обох вищевказаних витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку міститься запис про відсутність інформації про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі.

Таким чином, встановивши, що міською радою не приймалося рішення про передачу у власність чи користування названої вище земельної ділянки ОСОБА_4 (попередньому власнику будинку по АДРЕСА_1 ), дотримуючись встановленої чинним на відповідний період процедури набуття права на земельну ділянку (отримання земельної ділянки у власність або у користування) кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 площею 0,0878 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що спірна земельна ділянка має кадастровий номер, визначену площу, однак будь-яке право на неї (власності, користування) не зареєстровано.

Вказане відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 04 грудня 2018 року (справа №910/18560/16).

Доводи апеляційної скарги про не дослідження місцевим судом питання законності проведення інвентаризації спірної земельної ділянки міською радою апеляційний суд відхиляє, оскільки вказана обставина була предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Зокрема, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 по справі №300/2540/19 не встановлено порушень законодавства при інвентаризації земельної ділянки Івано-Франківською міською радою.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права.

Тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 15 березня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного її тексту.

Суддя-доповідач: В.А. Девляшевський

Судді: І.В. Бойчук

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 29 липня 2021 року.