Постанова

від 04.03.2021 по справі 401/2969/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2021 року м. Кропивницький

справа № 401/2969/17

провадження № 22-ц/4809/110/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Деменко О.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю Олімпік ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження справи апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Олімпік та ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2020 року у складі судді Іващенка В.М.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Олімпік про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 13 серпня 2015 року по 01 листопада 2017 року в сумі 40437,88 грн.

В обґрунтування позову зазначала, що рішенням Світловодського міськрайонного суду від 10 листопада 2014 року стягнуто з ТОВ Олімпік на її користь заборгованість по заробітній платі з грудня 2008 року по липень 2012 року, з жовтня 2012 року по березень 2013 року, з травня 2013 року по червень 2013 року в сумі 31976,95 грн; грошову компенсацію за невикористані відпустки в сумі 1968,46 грн; середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 12 листопада 2013 року по 04 листопада 2014 року в сумі 6415,68 грн та 500 гривень моральної шкоди.

Постановою державного виконавця відділу ДВС Світловодського МУЮ від 17.04.2015 відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 401/1925/14-ц, виданого 23.03.2015 про стягнення з ТОВ Олімпік на її користь боргу по заробітній платі в сумі 40861,09 грн та надано боржнику строк для самостійного виконання до 25.04.2015.

Указувала, що отримала від відповідача лише заробітну плату за грудень 2008 року в сумі 789,50 грн, в іншій частині рішення Світловодського міськрайонного суду від 10 листопада 2014 року, на момент звернення до суду, не виконане, тому вона змушена була знову звернутися до суду з позовом.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 29 вересня 2015 року стягнуто з ТОВ Олімпік на її користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 05 листопада 2014 року по 12 серпня 2015 року в сумі 27706,60 грн, але вказане рішення також не виконане.

Постановами від 17.06.2016 державний виконавець повернула їй без виконання виконавчі листи на стягнення боргу в сумі 40861,09 грн та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 27706,60 грн з підстави передбаченої п.3 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження .

Позивач неодноразово уточнювала позовні вимоги і остаточно просила стягнути з ТОВ Олімпік на її користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 13 серпня 2015 року по 21 січня 2020 року в сумі 119469,42 грн, суму індексації грошових доходів населення за період з 14 листопада 2013 року по 26 жовтня 2018 року в розмірі 24684,04 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, що нарахований у період з грудня 2008 року по квітень 2012 року та витрати за проведення судової економічної експертизи в сумі 10000 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2020 року стягнуто з ТОВ Олімпік на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 13 серпня 2015 року по 21 січня 2020 року в сумі 119469,42 гривень, суму індексації грошових доходів населення за період з 14 листопада 2013 року по 26 жовтня 2018 року в розмірі 24684,04 гривень, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 39423,80 гривні. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати за проведення судової економічної експертизи в сумі 10000 гривень, вирішено питання про судовий збір.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги ТОВ Олімпік

Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача зазначив, що виконавчі провадження відкритті за рішеннями суду тривали до 19.10.2018, тобто більше трьох років. Весь цей час майно і рахунки відповідача були арештовані. Через такі дії державної виконавчої служби, ТОВ Олімпік було позбавлено можливості проводити підприємницьку діяльність і як наслідок самостійно виконати рішення суду.

Вказує, що фактичний розрахунок з позивачем відбувся в рамках зведеного виконавчого провадження №53656119 19.10.2018, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження (роздрукована з реєстру виконавчих провадження копія постанови була додана до матеріалів справи). Факт проведення розрахунку також був підтверджений позивачем у судовому засіданні.

Незважаючи на це судом першої інстанції задоволені вимоги позивача по стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 13 серпня 2015 року по 21 січня 2020 року.

Також суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував, що у невиплаті заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутня вина відповідача.

Окрім того, при винесенні рішення судом не були враховані висновки Верховного суду щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (Постанова Верховного Суду від 17 червня 2020 року по справі № 753/8961/17).

Звертає увагу, що передбачена ст.625 ЦК України відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством, зокрема дія вказаної статті не поширюються на трудові правовідносини (в тому числі, заборгованості по заробітній платі). Таким чином, розрахунок середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені з урахуванням індексації грошових доходів населення порушує вимоги цивільного та трудового законодавства України.

На думку представника відповідача, вимоги позивача про нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з грудня 2008 року по квітень 2012 року, не підлягали до задоволення, оскільки не були включені до первісного позову, хоча є окремими позовними вимогами. Судовий збір за розгляд цієї позовної вимоги також не сплачувався, тож вона не підлягала розгляду.

Відповідач зауважив, що за заявою позивача у справі було проведено судову економічну експертизу, проте до її висновків необхідно ставитись критично. Відповіді експерта по першому - третьому питання суперечливі. Спочатку експерт зазначає, що методика розрахунку середньоденної заробітної плати без застосування коригуючого коефіцієнту відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.12.1995 (а.с. 173, т. 2), згодом наполягає на необхідності застосування коригуючого коефіцієнту.

На питання представника відповідача відповіді надані не були, при цьому експерт дозволив собі зробити висновки щодо ухилення роботодавцем від виплати заробітної плати працівникові та невиконання рішення суду, що не входить до предмета експертного дослідження, проте спрямовано на формування у суду уявлення про наявність вини у діях відповідача (а.с. 176 т. 2).

Відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 .

В своїй апеляційній скарзі позивач зазначила, що рішення суду першої інстанції оскаржується нею в апеляційному порядку з підстав неправильності встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної їх оцінки.

Зокрема зазначала, що оскільки рішення боржником не виконано, 26 березня 2018 року було складено постанову про арешт майна боржника, а саме: вантажного автомобіля марки КРАЗ 258Б1, 1992 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 та вантажного автомобіля марки КРАЗ 6444, 1993 р.в, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які до моменту реалізації передані на зберігання керівнику боржника - ТОВ Олімпік ОСОБА_2 . 07 травня 2018 року вищезазначене арештоване майно було передано на реалізацію. 05 жовтня 2018 року складено акт про проведені електронні торги з реалізації вантажного автомобіля марки КРАЗ 258Б1, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 19 жовтня 2018 року складено акт про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, у зв`язку з тим, що проведені електронні торги з реалізації вантажного автомобіля марки КРАЗ 6444, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не відбулися. 19 червня 2019 року складено акт про приховування керівником ТОВ Олімпік вищезазначеного майна, яке мало бути передано стягувану та переможцю торгів у натурі.

Вищевикладене свідчить про те, що в рамках зведеного виконавчого провадження № 53547003 з ТОВ Олімпік на користь ОСОБА_1 стягнуто лише 26082,04 грн. замість 40 861,09 грн, які підлягали стягненню згідно виконання виконавчого листа № 401/1925/14-ц, виданого Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області 23 березня 2015 року; та замість 27706,60 грн. - згідно виконавчого листа № 401/3288/15-ц, виданого Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області 09 лютого 2016 року.

Вантажний автомобіль марки КРАЗ 6444, реєстраційний номер НОМЕР_2 , стягувачу не було передано в рахунок погашення боргу, оскільки боржник це майно приховав.

Зазначила, що після отримання в Світловодському міськрайонному суді копії постанови про закінчення виконавчого провадження № 53656119, 05 жовтня 2020 року вона, подала до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області скаргу на вказану постанову.

Також позивач звертає увагу, що в мотивувальній частині рішення від 19 серпня 2020 року є абзаци наступного змісту:

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами той факт, що рішення суду від 10 листопада 2014 року в примусовому порядку виконано в жовтні 2018 року, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження від 19 жовтня 2018 року ;

Посилання представника відповідача про відсутність підстав для задоволення позову з тих підстав, що у жовтні 2018 року відповідач повністю розрахувався з позивачем, не знаходять свого підтвердження, оскільки до суду не надано жодних доказів проведення розрахунку у відповідності до ст. 117 КЗпП України, а саме виплату середнього заробітку по день фактичного розрахунку. Як встановлено в судовому засіданні у жовтні 2018 року були лише примусово виконані рішення суду про стягнення середнього заробітку на користь ОСОБА_1 , за період до 13 серпня 2015 року .

Позивач вважає, що указані обставини встановлені місцевим судом неправильно, оскільки підставою для стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України є невиплата з вини власника або уповноваженого органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, тобто, у день звільнення. При цьому, середній заробіток підлягає виплаті за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зауважує, що її позовними вимогами є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 13 серпня 2015 року по 21 січня 2020 року, суми індексації грошових доходів та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Підставою для стягнення середнього заробітку є невиплата відповідачем позивачу належних при її звільненні сум.

Звертає увагу, що ні вона, ні її представник не визнавали те, що рішення суду від 10 листопада 2014 року виконано в примусовому порядку в жовтні 2018 року.

На думку позивача місцевим судом неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, а тому рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області підлягає зміні з виключенням з його мотивувальної частини абзацу:

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами той факт, що рішення суду від 10 листопада 2014 року в примусовому порядку виконано в жовтні 2018 року, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження від 19 жовтня 2018 року ;

з абзацу: Посилання представника відповідача про відсутність підстав для задоволення позову з тих підстав, що у жовтні 2018 року відповідач повністю розрахувався з позивачем, не знаходять свого підтвердження, оскільки до суду не надано жодних доказів проведення розрахунку у відповідності до ст. 117 КЗпП України, а саме виплату середнього заробітку по день фактичного розрахунку. Як встановлено в судовому засіданні у жовтні 2018 року були лише примусово виконані рішення суду про стягнення середнього заробітку на користь ОСОБА_1 , за період до 13 серпня 2015 року наступний текст: ... а саме виплату середнього заробітку по день фактичного розрахунку. Як встановлено в судовому засіданні у жовтні 2018 року були лише примусово виконані рішення суду про стягнення середнього заробітку на користь ОСОБА_1 , за період до 13 серпня 2015 року .

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представник відповідача зазначив, що обставини завершення виконавчого провадження по стягненню з ТОВ Олімпік на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення частково досліджувались в суді першої інстанції. Позивач зазначала про проведений з нею розрахунок за результатами реалізації транспортного засобу KP A3 258Б1, ДНЗ НОМЕР_1 у сумі 26082,04 грн, та той факт, що вона погодилась залишити за собою нереалізоване майно боржника ТОВ Олімпік , а саме транспортний засіб КРАЗ 6444, ДНЗ НОМЕР_2 .

19 жовтня 2020 року до Світловодського відділу ДВС надійшла заява від ОСОБА_1 про надання згоди на залишення за собою нереалізованого майна ТОВ Олімпік , цього ж числа була винесена постанова про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

Той факт, що позивач 05.10.2020 звернулась до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області зі скаргою на постанову про закінчення виконавчого провадження №53656119 не спростовує проведених з нею розрахунків та наявність підстав для закриття виконавчого провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Олімпік позивач вважає безпідставним посилання відповідача на те, що фактичний розрахунок з нею відбувся 19 жовтня 2018 року.

Зазначала, що згідно наказу № 1к від 11 листопада 2013 року була звільнена з ТОВ Олімпік за власним бажанням згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України 11 листопада 2013 року

У відповідності до вказаного наказу було розірвано трудовий договір від 31 грудня 2009 року, та підлягав проведенню необхідний розрахунок з працівником згідно чинного законодавства України, в тому числі, компенсація за невикористану відпустку за період з 18 січня 2008 року по 11 листопада 2013 року.

Позивачу не було виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 26187,94 грн., яка згідно положень ч. 1 ст. 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення підлягає індексації. Представником відповідача не надано суду заперечень щодо правильності здійсненого розрахунку.

Звертає увагу, що посилалася не на ст. 625 ЦК України, а на Закон України Про індексацію грошових доходів населення , згідно зі ст. 2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення) та інші.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що в невиплаті заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутня вина відповідача, оскільки арешт на майно відповідача було накладено лише 26 березня 2018 року (винесено постанову про арешт вантажного автомобіля марки КРАЗ 258Б1, 1992 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 та вантажного автомобіля марки КРАЗ 6444, реєстраційний номер НОМЕР_2 ), яке до моменту його реалізації було передане на зберігання керівнику боржника - ТОВ Олімпік ОСОБА_2 , який його приховав.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2014 року стягнуто з ТОВ Олімпік на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі з урахуванням інфляції за періоди: з грудня 2008 по липень 2012 року; з жовтня 2012 року по березень 2013 року; з травня 2013 року по червень 2013 року в сумі 31976,95 грн.; грошову компенсацію за невикористані відпустки в сумі 1968,46 грн.; середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 12 листопада 2013 року по 04 листопада 2014 року в сумі 6415,68 грн. Відповідно до ухвали апеляційного суду від 24 лютого 2015 року, рішення суду від 10 листопада 2014 року залишено без змін (т.1 а.с.7-9, 10-11).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2015 року стягнуто з ТОВ Олімпік на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 05 листопада 2014 року по 12 серпня 2015 року в сумі27706,60грн. Відповідно до ухвали апеляційного суду від 15 грудня 2015 року, рішення суду від 29 вересня 2015 року залишено без змін (т.1 а.с.13, 14-15).

Із матеріалів судово-економічної експертизи №13 від 13 вересня 2019 року вбачається, що розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за затримку розрахунку при її звільненні за період з 13 серпня 2015 року по 06 лютого 2019 року становить 82985 гривень. Розмір індексації грошових доходів населення за період з 14 листопада 2013 року по 26 жовтня 2018 року становить 24684,04 гривні. Вартість послуг експерта становить 10000 гривень, що підтверджується розрахунковою квитанцією АААЛ №139751 (т.2 а.с.169, 170-177).

Із розрахунку відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вбачається, що середньомісячний заробіток ОСОБА_1 в ТОВ Олімпік становить 573,50грн (т.1 а.с.6).

Рішення суду від 10 листопада 2014 року в примусовому порядку виконано у жовтні 2018 року, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження від 19 жовтня 2018 року.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача та відповідача підтримали доводи поданих ними апеляційних скарг і просили їх задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до наступних висновків.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між сторонами виник спір з приводу відповідальності роботодавця за несвоєчасну виплату заробітної плати та за затримку розрахунку при звільненні.

Оцінюючи доводи апеляційних скарг, слід зазначити наступне.

Статтею 47 та частиною 1 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (частини друга статті 116 КЗпП України).

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (частини перша та друга статті 117 КЗпП України).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості сум належних при звільненні роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.

Установивши при розгляді справи, що при звільненні ОСОБА_1 не були виплачені належні їй від ТОВ Олімпік розрахункові платежі, суд першої інстанції на підставі статті 117 КЗпП України дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підтавав для стягнення на користь позивача середнього заробітку по день постановлення рішення.

Розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за затримку розрахунку при її звільненні в сумі 119469,42 грн розраховано у відповідності до висновку судово-економічної експертизи №13 від 13 вересня 2019 року.

Посилання у апеляційній скарзі ТОВ Олімпік на те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги висновки проведеної експертизи є безпідставними, оскільки відповідачем не заявлено ніяких клопотань стосовно проведення додаткової, або повторної експертизи, чи витребування інших доказів.

Разом з тим, вирішуючи зазначену позовну вимогу, суд помилково не застосував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, та всупереч засадам розумності і справедливості не вирішив питання про зменшення сум середнього заробітку.

Велика Палата Верховного Суду у цій постанові, відступаючи від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, вважає, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Застосовуючи до обставин цієї справи критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, колегія суддів виходить із того, що сума невиплаченої при звільненні заробітної плати (31976,95 - з урахуванням індексації) є меншою у 3 рази, ніж визначена сума середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (119469,42 грн). Крім того, відповідачем ТОВ Олімпік , як зазначила в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вже часткового виконано рішення суду від 10.11.2014 року про стягнення на її користь заборгованості по заробітній платі в розмірі 26082,04 грн. Також, рішенням Світловодського міськрайонного суду від 29.09.2015 на користь ОСОБА_1 вже було стягнуто 27706,60 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 05.11.2014 по 12.08.2015.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості та інших обставин, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у розмірі 30 000 грн.

Тому рішення суду у цій частині підлягає зміні з ухваленням про часткове задоволення позовних вимог про стягнення за час затримки розрахунку при звільненні позивача відшкодування у розмірі 30 000 грн.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з ТОВ Олімпік на користь відповідача компенсації у відповідності до ст.34 Закону України Про оплату праці та п.2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1427 (зі змінами), змістом яких визначено, що така компенсація провадиться у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, відповідно до індексу зростання споживчих цін більш як на 1 відсоток.

Враховуючи ту обставину, що заробітна плата не була виплачена ОСОБА_1 вчасно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини заробітку в зв`язку з порушенням строків його виплати в розмірі 39423,80 грн, визначеному за результатами судової економічної експертизи від 13.09.2019 (а.с. 171-177, том 2).

Разом з цим, не підлягає задоволенню вимога про стягнення індексації заробітної плати, яка провадиться згідно зі статтею 33 Закону України Про оплату праці між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1998 року № 663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні, починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації), оскільки така індексація заробітної плати ОСОБА_1 вже була нарахована і стягнута судом у розмірі 5789,01 грн при ухваленні рішення від 10.11.2014 (а.с. 7-9, том 1).

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що ні вона, ні її представник не визнавали, що рішення суду від 10 листопада 2014 року виконано в примусовому порядку в жовтні 2018 року, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи убачається, що постановою заступника начальника Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Щербиною Вікторією Юріївною від 19.10.2018, закінчено виконавче провадження № 53656119 з примусового виконання виконавчого листа № 401/1925/14-ц, виданого 23 березня 2015 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області, про стягнення з ТОВ Олімпік на користь ОСОБА_1 боргу по заробітній платі в сумі 40861,09 грн.

Проте в судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача визнала, що зазначене рішення суду від 10 листопада 2014 року виконано ТОВ Олімпік лише частково.

Крім того, вказана обставина підтверджена постановою Світловодського міськрайонного суду від 22.01.2021, яка набрала законної сили, котрою визнано неправомірною та скасовано постанову заступника начальника Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Щербини Вікторії Юріївни від 19.10.2018, про закінчено виконавче провадження № 53656119.

Оскільки підстави для зміни рішення суду першої інстанції, на які посилається позивач, не змінюють висновків суду, необхідно виключити з мотивувальної частини оскаржуваного рішення твердження суду про повне виконання рішення Світловодського міськрайонного суду від 10 листопада 2014 року.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині вирішення питання про стягнення середнього заробітку та скасувати в частині стягнення індексації грошових доходів населення, відмовивши у задоволенні цієї вимоги. Також, змінити рішення суду в мотивувальній частині, виключивши з мотивувальної частини твердження суду про повне виконання рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2014 року. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Про судові витрати

Ухвалою апеляційного суду від 09.11.2020 було задоволено клопотання ОСОБА_1 та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

У відповідності до ст.141 ЦПК України у зв?язку з задоволенням апеляційної скарги позивача, якому було відстрочено сплату судового збору, з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в сумі 2753, 66 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Олімпік задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2020 року змінити в частині вирішення питання про стягнення середнього заробітку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Олімпік на користь ОСОБА_1 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

В частині стягнення індексації грошових доходів населення в розмірі 24684,04 грн рішення суду скасувати та ухвалити цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2020 року в мотивувальній частині змінити. Виключити з мотивувальної частини рішення твердження суду про повне виконання рішення Світловодського міськрайонного суду від 10 листопада 2014 року.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Олімпік в дохід держави судовий збір у сумі 2753 (дві тисячі сімсот п?ятдесят три) грн. 66 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12 березня 2021 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко