Ухвала

від 22.03.2021 по справі 201/674/16-к

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2021 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі колегії: головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з секретарем ОСОБА_4

за участю: прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 201/674/16-к (пр. № 1-кп/201/163/2021), відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000907 і № 42015000000002589, стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дружківка Донецької області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська здійснюється розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, у якому було призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити обвинувальний акт до судового розгляду, оскільки він відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Захисник адвокат ОСОБА_7 надала суду письмове клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, у зв`язку із його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України, та скасування запобіжного заходу у вигляді застави, посилаючись на нездійснення належним чином відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , після його зупинення з підстав розшуку останнього, яке залишається зупиненим до теперішнього часу, невручення у відповідності до вимог ст.ст. 276-279 КПК України повідомлення про підозру ОСОБА_6 під час досудового розслідування, що свідчить про відсутність у нього статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, а також відсутність у обвинувальному акті повного викладення фактичних обставин злочину і конкретного обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_6 , оскільки у обвинувальному акті не розкрито об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а отже, зазначені недоліки порушують право обвинуваченого на справедливий судовий розгляд. Обвинувачений ОСОБА_6 повністю підтримав заявлене захисником клопотання.

Вирішуючи питання щодо призначення судового розгляду на підставі наданого суду обвинувального акта, дослідивши зміст останнього на відповідність вимогам ст. 291 КПК України, суд доходить до наступних висновків.

Положеннями ч. 1 ст. 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Частиною 1 ст. 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, за результатами підготовчого провадження суд має право прийняти рішення щодо повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, суд звертає увагу, що дотримання зазначеної вимоги до змісту обвинувального акта є однією із гарантій права особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, на захист, оскільки пред`явлення конкретного обвинувачення і чітке викладення фактичних обставин кримінального правопорушення надає обвинуваченій особі можливість ефективно захищатися від такого обвинувачення та використовувати всі передбачені кримінально-процесуальним законом права на свій захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення».

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000 року зазначається що, «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак, у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

У постанові Верховного Суду України у справі № 5-328кс16 від 24.11.2016 року, прийнятої за результатами розгляду справи щодо неоднакового застосування судами нижчої інстанції норм процесуального права, зазначено про те, що в обвинувальному акті, крім викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які мають суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист, повинно бути обов`язково зазначено фабулу обвинувачення, яка є фактичною моделлю вчиненого злочину та юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення), що є правовою моделлю злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Однак, вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону органом досудового розслідування не було дотримано у повному обсязі, враховуючи, що у наданому суду обвинувальному акті відсутні посилання на належне формулювання пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення в частині викладених фактичних обставин, про що свідчать те, що дійсно у обвинувальному акті відсутнє посилання на обов`язкові елементу складу інкримінованого обвинуваченому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, зокрема, тих, що стосуються його правого становища і владних повноважень, використовуючи які, останній мав можливість вчинити певні дії в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, а також обставин, які б свідчили про наявність ознак вимагання неправомірної вигоди, передбачених у примітці до ст. 354 КК України, як складової частини пред`явленого обвинувачення, що вказує на його неконкретність і неповноту, у зв`язку із чим, здійснення в подальшому судового розгляду кримінального провадження без усунення вищевказаних істотних порушень кримінального процесуального закону є порушенням права обвинуваченого на захист і може призвести до скасування будь-якого законного судового рішення.

Що стосується інших доводів захисника про необхідність повернення обвинувального акта прокуророві, то суд вважає їх такими, що не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки вирішення зазначених питань належить до стадії судового розгляду, на якій суд може їх належним чином перевірити і прийняти відповідне процесуальне рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, прокурору для його належного оформлення у розумний строк, відповідно до вимог КПК України.

Також суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту у скасуванні запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки згідно з положеннями ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом, однак в даному випадку запобіжний захід у вигляді застави не припинив свою дію і продовжує діяти до ухвалення остаточного рішення за результатами розгляду кримінального провадження, а належних підстав для скасування даного виду запобіжного заходу наведено не було.

На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 8, 9, 17, 291, 314, 372 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 201/674/16-к (пр. № 1-кп/201/163/2021), відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000907 і № 42015000000002589, стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, повернути прокурору Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_5 для його належного оформлення у розумний строк, відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Відмовити у задоволенні клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення ухвали через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, а сторонами кримінального провадження, які не були присутні у судовому засіданні у той же строк з дня отримання копії ухвали суду.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя: ОСОБА_2

Суддя: ОСОБА_3