Ухвала

від 22.04.2021 по справі 201/674/16-к

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1275/21 Справа № 201/674/16-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000907 від 15 травня 2015 року та № 42015000000002589 від 20 листопада 2015 року, щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за апеляційною скаргою прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2021 року, якою обвинувальний акт щодо

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дружківка Донецької області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, повернуто прокурору, -

за участю секретаря - ОСОБА_7 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2021 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 42015000000000907 і № 42015000000002589 щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, повернуто прокурору Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 для його належного оформлення у розумний строк, відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Суд першої інстанції дійшов такого висновку враховуючи, що органом досудового розслідування не було дотримано вимог КПК України й в обвинувальному акті відсутні посилання на належне формулювання пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення в частині викладених фактичних обставин, відсутні посилання і на обов`язкові елементи складу інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, зокрема, тих, що стосуються його правого становища і владних повноважень, використовуючи які він мав можливість вчинити певні дії в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, а також обставин, які б свідчили про наявність ознак вимагання неправомірної вигоди, передбачених у примітці до ст. 354 КК України, як складової частини пред`явленого обвинувачення, що вказує на його неконкретність і неповноту, та є порушенням права обвинуваченого на захист.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В якості доводів поданої апеляційної скарги прокурор посилається на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, а висновки, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. За твердженням прокурора в обвинувальному акті вказані фактичні обставини, які встановлені під час досудового розслідування.

Звертається увага на те, що вироком суду першої інстанції зокрема ОСОБА_5 виправдано в зв`язку з недоведеністю його вини. Цей вирок скасовано апеляційним судом на призначено новий розгляд в суді першої інстанції, що свідчить про те, що відповідність акта вимога КПК України вже перевірялася.

Поряд з цим, прокурор зазначає, що обвинувальний акт затверджувалася прокурором Генеральної прокуратури України, а відтак його слід було повернути прокурору Офісу Генерального прокурора.

На переконання прокурора права обвинуваченого жодним чином не порушені, оскільки обвинувачується саме ОСОБА_5 , а не невстановленій особі. Поряд з цим, прокурор вважає, що оскаржувана ухвала порушує права обвинуваченого, оскільки повернення акта сприяє затягуванню розгляду провадження в розумні строки.

Заслухавши доповідь судді, думки учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи в межах апеляційної скарги, колегія суддів доходить до такого висновку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 291 КПК України визначено вимоги, яким повинен відповідати обвинувальний акт, до яких, зокрема, належить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Виходячи з наведених вимог закону, обвинувальний акт повинен містити саме ті обставини, які прокурор вважає встановленими, та які з позиції сторони обвинувачення, у відповідності з вимогами ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню під час судового розгляду.

Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України, суд дійшов висновку про некоректність та неповну сформульованого обвинувачення, яке закидається ОСОБА_5 , зокрема на відсутність посилань на обов`язкові елементи складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що обвинувальний акт вищевказаним вимогам закону відповідає, а тому висновки суду щодо необхідності його повернення, є безпідставними.

Так, в обвинувальному акті викладено фактичні обставини вчинення ОСОБА_5 інкримінованого злочину, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Отже, зі змісту обвинувального акта щодо ОСОБА_5 убачається, що в ньому зазначені всі обов`язкові відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто цей процесуальний документ за своєю формою та змістом повністю відповідає вимогам кримінального процесуального закону, так як слідчий з достатньою повнотою відобразив фактичні обставини кримінального правопорушення, які вважав встановленими, його правову кваліфікацію з посиланням на положення КК України, та виконав інші вимоги, передбачені законом.

Що стосується висновків суду про некоректність викладеного в обвинувальному акті формулювання обвинувачення, колегія суддів зазначає таке.

Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 291 КПК України слід зазначити, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення») та формулювання обвинувачення.

В доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

При цьому, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Отже, фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

За таких обставин, визнати обґрунтованими наведені мотиви суду колегія суддів не може, оскільки встановлення відповідності зазначених в обвинувальному акті відомостей не належить до повноважень суду під час підготовчого судового засідання та, в розумінні вимог ст. 291 КПК України, не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків.

Отже, посилання суду першої інстанції на порушення вимог ст. 291 КПК України, як на підставу повернення обвинувального акта, є необґрунтованими.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2018 року, ухвалений щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_5 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції, що свідчить про необхідність розгляду судом першої інстанції обвинувального акта щодо ОСОБА_5 ..

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2021 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000907 і № 42015000000002589, стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, повернуто прокурору Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 - скасувати.

Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарження не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4