Рішення

від 09.03.2021 по справі 627/141/20

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/141/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючого - Вовк Л. В.

з участю секретаря - Полешко О. С.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Коваленко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства Озєрова Л.М. , Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про визнання додаткової угоди до договору оренди землі неукладеною та скасування державної реєстрації,

у с т а н о в и в :

В лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства Озєрова Л.М. , Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про визнання додаткової угоди до договору оренди землі неукладеною та скасування державної реєстрації.

В позові ОСОБА_2 вказала , що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером : 6323582200:02:0000:0182 , яка знаходиться за межами населених пунктів Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області . Право власності набуто на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 019242 . Зазначає, що між нею та ПСП Комсомольське 15.07.2009 року було укладено договір оренди землі строком на 10 років. Строк договору сплив , однак в 2019 році вона дізналася , що належна їй земельна ділянка знаходиться у оренді у ФГ Озєрова Л.М. , на підставі додаткової угоди від 01.03.2017 року до вище вказаного договору оренди землі. Додаткову угоду вона не підписувала та не укладала. Вважає, що договір оренди земельної ділянки, оформлений поза волею власника, суперечить вимогам ст. 203 ЦК України. Позивач просила суд визнати недійсною додаткову угоду від 01.03.2017 р. до договору оренди землі від 15.07.2009 року, укладену між нею та ФГ Озєрова Л.М.

У січні 2021 року позивач уточнила позов та просила суд визнати вищевказану додаткову угоду від 01.03.2017 року неукладеною та скасуватизапис у Державному реєстрі за №16323053 від 20.03.2017 року про державну реєстрацію додаткової угоди.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просить задовольнити .

Представник відповідача ФГ Озєрова Л.М. , адвокат Коваленко О.В., позов не визнала , просить відмовити , посилаючись на те , що ОСОБА_2 особисто підписала додаткову угоду.

Представник відповідача Краснокутської РДА Харківської області до суду не з`явився , про причини неявки суду не повідомив , про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином та в установлений законом строк.

Суд , заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши письмові докази , дійшов до наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено , що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 7,5659 га з кадастровим номером : 6323582200:02:0000:0182 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , яка знаходиться за межами населених пунктів Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області . Право власності набуто на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ХР № 019242 (а.с. 18).

Згідно договору оренди землі від 15.07.2009 року, укладеного між ПСП Комсомольське та ОСОБА_2 , позивач передала у строкове платне користування належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 7,5659 га з кадастровим номером : 6323582200:02:0000:0182 на строк 10 (десять) років. Вказаний договір оренди землі зареєстровано у Краснокутському РВ Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.08.2010 року № 0410069900023. (а.с. 14-14).

Відповідно до акту від 15.07.2009 року , визначені межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області ( а.с. 15).

Актом прийому - передачі об`єкта оренди ( земельної ділянки ) від 31.08.2010 року за договором оренди від 15.07.2009 року підтверджується , що ОСОБА_2 передала в оренду ПСП Комсомольське , в особі директора Озєрова В.М., вищевказану земельну ділянку. ( а.с. 16 ).

19.06.2020 р ПСП Комсомольське припинило свою діяльність , правонаступником даного підприємтсва є ФГ Озєрова Л.М. , що підтверджує довідка державного реєстратора сектору державної реєстрації Краснокутської РДА Харківської області від 02.09. 2020 року . ( а.с. 95)

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.11.2019 року , земельна ділянка площею 7,5659 га з кадастровим номером : 6323582200:02:0000:0182, власником якої є ОСОБА_2 , знаходиться в оренді у ФГ Озєрова Л.М. . Державна реєстрація речового права здійснена 06.09.2016 року Краснокутською РДА Харківської області , строк дії речового права до 31.08.2030 року (а.с. 9).

Як вбачається з додаткової угоди від 01.03.2017 року до договору оренди землі від 15.07.2009 року , угода укладена між ОСОБА_2 та ФГ Озєрова Л.М. , в особі голови фермерського господарства Озєрової Л.М., строк дії договору оренди землі продовжено до 20 років та закінчується 31.08.2030 року . Вказана додаткова угода зареєстрована , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.03.2017 року № 16323053 ( а.с. 6)

Після закінчення строку оренди (за договором оренди землі від 15.07.2009 року), позивач виявила намір обробляти цю ділянку самостійно.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи, виконаної експертом Науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 22.12.2020 року, підпис від імені ОСОБА_2 у додатковій угоді від 01.03.2017 року до договору оренди землі від 15.07.2009 р, укладеній між ОСОБА_2 та ФГ Озєрова Л.М. у рядку ОСОБА_2 - виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с.101-103).

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання такого правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлені загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Судом встановлено, що спірну додаткову угоду від 01.03.2017 року до договору оренди землі , ОСОБА_2 не підписувала та, відповідно, істотних умов цього договору , не погоджувала.

В оцінці застосування положень статей 203, 205, 215, 229-233, 627, 638 ЦК України та статей 14, 15, 18 Закону України Про оренду землі за подібних правовідносин Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, згідно з яким правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19)).

Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Позивач надала достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження позову, тому такий позов законний і обгрунтований і підлягає задоволенню.

Посилання представника позивача , що ОСОБА_2 в 2005 р. надала довіренність ОСОБА_4 , якою уповноважила останнього розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою , а також укладати договори та різного виду угоди, та на підставі вказаної довіренності була укладена додаткова угода від 01.03.2017 року з ФГ Озєрова Л.М. , не є підставою для відмови в позові та спростовується вищенаведеними доказами , оскільки додаткова угода укладена саме між ОСОБА_2 та ФГ Озєрова Л.М. , а не її представником , та підпис в графі Орендодавець в рядку ОСОБА_2 виконаний не позивачем . Даних , що додаткова угода укладена іншою особою - представником ОСОБА_2 по довіренності , матеріали справи не містять.

Під час розгляду справи позивач понесла судові витрати у загальній сумі 12 251,52 грн , які складаються : зісплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн , витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 200,00 грн, та витрат пов`язаних з проведенням експертизи у сумі 6210,72 грн, які на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ФГ Озєрова Л.М. . Судові витрати підтверджені наступними доказами , а саме квитанцією про сплату судового збору №24 від 21.02.2020 року; квитанцією від 07.02.2020 року у сумі 1200,00 грн за оформлення позовної заяви та надання юридичної консультації ; розрахунком до позову; квитанцією від 13.03.2020 року у сумі 4000,00 грн за представництво адвоката в суді ; рахунком експертної установи №1662 від 03.09.2020 року.

Керуючись ст. 202, 203, 204, 205, 207, 627, 638 ЦК України, Законом України Про оренду землі , ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_2 до Фермерського господарства Озєрова Л.М. , Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про визнання додаткової угоди до договору оренди землі неукладеною та скасування державної реєстрації - задовольнити.

Визнати додаткову угоду від 01.03.2017 року до договору оренди землі від 15.07.2009 року між ОСОБА_2 та ФГ Озєрова Л.М. неукладеною та скасувати запис у Державному реєстрі за № 16323053 від 20.03.2017 року про державну реєстрацію додаткової угоди.

Стягнути з Фермерського господарства Озєрова Л.М. на користь ОСОБА_2 сплачені судові витрати в сумі 12 251 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят одна) грн 52 коп., що складаються із сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн , витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5200,00 грн, та витрат пов`язаних з проведенням експертизи у сумі 6210,72 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його оголошення та в порядку ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 15.03.2021 року.

Учасники справи :

Позивач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживаюча по АДРЕСА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 .

Відповідач : Фермерське господарство Озєрова Л.М. юридична адреса : вул.Молодіжна, 10, с. Китченківка, Богодухівського району, Харківської області, 62043, ЄДРПОУ 35659038.

Суддя Л. В. Вовк