Постанова

від 12.03.2021 по справі 953/4773/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року

м. Харків

Справа № 953/4773/20

Провадження № 22-ц/818/ 996 /21, 22-ц/818/ 2911 /21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з рогляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря Каплоух Н.Б.,

Учасники справи:

Позивач: Селянське (Фермерське) господарство БЕЛІК

Відповідач: ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 19 жовтня 2020 року про призначення експертизи та на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 19 жовтня 2020 року про застосування заходів процесуального примусу по цивільній справі за позовом Селянського (Фермерське) господарства БЕЛІК до ОСОБА_1 про визнання довіреності недійсною ,-

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року Селянське (Фермерське) господарство БЕЛІК , в особі Мироненка С.С., звернулось до суду з позовом, в якому просить витребувати документи (том. 1 а.с. 11-13) та визнати факт виконання підпису ОСОБА_3 у довіреності від 03.08.2019 року № 5, виданої Головою Селянського (Фермерське) господарства БЕЛІК ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 іншою особою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у Голови С(Ф )Г Бєлік ОСОБА_3 було відсутнє волевиявлення на уповноваження ОСОБА_1 на вчинення будь - яких дій, у тому числі щодо звернення в інтересах позивача до компетентних органів з питань вчинення реєстраційних дій, так як ним не виконувався підпис на довіреності від 03.08.2019 року № 5.

Крім цього, представником позивача до суду подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, з метою з`ясування факту, ким саме виконано підпис у вищевказаній довіреності.

У зв`язку з відсутністю оригіналу довіреності Мироненка С.С., який в інтересах позивача звернувся до суду з клопотанням про витребування зазначеної довіреності, адвокатський запит з аналогічним змістом було також направлено відповідачу (том. 1 а.с. 160-161).

Ухвалою суду першої інстанції від 15 липня 2020 року клопотання представника позивача задоволено, суд постановив витребувати у ОСОБА_1 оригінал довіреності та надати суду, уповноважено ОСОБА_2 на вручення ухвали відповідачу (том .1 а. с. 164- 165).

Матеріали справи містять клопотання від представника відповідача, в якому останній зазначає, що станом на 14.09.2020 року ухвала суду від 15.07.2020 року не вручена відповідачу, оскільки, з його слів, він перебуває поза межами міста Харкова.

За таких обставин, представник позивача звернувся до суду із заявою про застосування заходів процесуального примусу стосовно ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , шляхом стягнення з останніх штрафу в сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою суду першої інстанції від 19 жовтня 2020 року клопотання представника позивача задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету штраф в сумі 2102 грн., щодо застосування заходу процесуального примусу відносно представника відповідача - відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не виконано вимоги ухвали від 15.07.2020 року про витребування оригіналу довіреності без поважних причин, оскільки будь - яких доказів перебування відповідача поза межами міста Харкова до суду не було надано.

Крім цього, ухвалою суду першої інстанції від 19 жовтня 2020 року задоволено клопотання позивача та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання:

-Чи виконано підпис у довіреності від 03.08.2019 року № 5, виданої Головою Селянського (Фермерське) господарства БЕЛІК ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 особисто або іншою особою від його імені.

Не погоджуючись із зазначеними ухвалами ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційними скаргами.

Щодо незгоди з ухвалою про призначення судової почеркознавчої експертизи у скарзі зазначає наступне. Станом на 19.10.2020 року, тобто на момент винесення ухвали в матеріалах справи № 953/4773/20 відсутній оригінал або копія довіреності від 03.08.2020 року № 5, вважає недоцільним призначення такої експертизи з огляду на те, що предметом дослідження є саме довіреність. Вважає, що саме на відповідача покладено обов`язок надання доказів, однак в даному випадку стороною позивача відповідні докази не надано, а тому неможливо призначити судову почеркознавчу експертизи, адже відсутній об`єкт дослідження. Наголошує, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо незгоди з ухвалою суду першої інстанції про застосування заходів процесуального впливу, шляхом накладення штрафу, представник відповідача звертається до положень п. 1 ч. 1 ст. 148 ЦПК України, в яких зазначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення з відповідної особи штрафу за невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу. Таким чином, на його думку, зазначена норма вказує, що саме у випадку зловживання, зокрема ухилення від вчинення дій, можливе накладення штрафу на учасника процесу. Однак, в даному випадку, відповідач жодним чином не зловживав процесуальними правами, оскільки ухвала в якій останнього зобов`язано надати суду докази, ним не отримувалась. У зв`язку з цим просить скасувати зазначену ухвалу.

На адресу суду надійшов відзив від представника позивача на апеляційні скарги, в якому він просить скарги залишити без задоволення, а судові рішення без змін. В обґрунтування вказує, що 07.09.2020 року ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомив, що проінформував відповідача - ОСОБА_1 про вимоги вказані в ухвалі від 15.07.2020 року, проте надання витребуваної довіреності є неможливим, оскільки відповідач наразі виконує сезонні роботи за межами м. Харків. В цьому судовому засіданні суд повторно зобов`язав представника вручити відповідачу ухвалу з відповідними вимогами.

Станом на дату наступного судового засідання 16.09.2020 року докази до суду не надано, поважні причини невчинення таких дій також відсутні.

Стосовно ухвали про призначення експертизи, то зазначає, що у відповідача були відсутні заяви чи клопотання про відсутність в останнього оспорюваної довіреності. Зокрема в судовому засіданні представник відповідача довів до відома суду та учасників процесу, що у ОСОБА_1 наявна оспорювана довіреність. Проте за відсутності оригіналу довіреності проведення експертизи у справі буде неможливим, таким чином після отримання експертом ухвали про призначення експертизи, останнім буде направлено на адресу суду клопотання про витребування необхідних для проведення експертизи документів, у тому числі експериментальних зразків підпису ОСОБА_3 та оригіналу довіреності.

За таких обставин, у ОСОБА_1 знову виникне обов`язок надання оригіналу довіреності. Тому в даному випадку, як зазначено у відзиві, у разі ненадання оспорюваної довіреності будуть наявні підстави для застосування положень ч. 10 ст. 84 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1). Збирання доказів у цивільних справа не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 2). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 3).

Згідно положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина 2). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 3).

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 5). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6).

Передбачене ст. 12, 13, 49 ЦПК України право сторін на подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості щодо обставин, які мають значення для вирішення справи, кореспондується з обов`язком суду сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Отже, процесуальний обов`язок суду - належним чином дослідити поданий стороною доказ (в цьому випадку - докази порушення права позивача на користування та володіння належною їй земельною ділянкою), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні, які саме перешкоди чиняться позивачу.

Зазначеного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі у справі № 573/1677/18.

За правилом ч.1 ст.1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина 1). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом (частина 4). Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта (частина 5).

Заява про призначення судової почеркознавчої експертизи обґрунтована тим, що у Голови С(Ф )Г Бєлік ОСОБА_3 було відсутнє волевиявлення на уповноваження ОСОБА_1 на вчинення будь - яких дій, у тому числі щодо звернення в інтересах позивача до компетентних органів з питань вчинення реєстраційних дій, так як ним не виконувався підпис на довіреності від 03.08.2019 року № 5. Наголошує на тому, що у зазначеній довіреності підпис є підробним.

Пунктом 1.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) передбачено, що одним з основних видів (підвидів) експертизи є почеркознавча експертиза.

Відповідно до п. п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, основними завданнями почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

З огляду на те, що позивач оскаржує справжність свого підпису у довіреності від 03.08.2019 року № 5, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та зупинив провадження у справі на час її проведення.

Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи, узгоджується з нормами процесуального права, які правильно застосовані судом першої інстанції.

Підстави та порядок забезпечення доказів передбачені ст. 116 ЦПК України, відповідно до положень якої суд за заявою учасника справи має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (ч.1); способами забезпечення судом доказів є, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів.

Положеннями ст. 107 ЦПК України врегульовано збирання матеріалів для проведення експертизи. Відповідно до положень даної норми процесуального права матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням; при призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи; експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи.

При призначенні експертизи суд має керуватися в тому числі й Законом України Про судову експертизу .

Предмет почеркознавчої експертизи складають факти та обставини, які експерти встановлюють на основі спеціальних знань у галузі судового почеркознавства, що структурно входять у криміналістичну техніку. Об`єктами судово-почеркознавчої експертизи є, зокрема, підписи вид рукопису, який відображає прізвище (ім`я, по батькові) особи у вигляді букв та (або) умовних писемних знаків та має призначення засвідчити особу.

У документі, на підставі якого проводиться судово-почеркознавча експертиза, крім необхідних реквізитів документа має бути визначений безпосередній об`єкт почеркознавчого дослідження, а саме: весь текст, фрагмент тексту, цифровий запис, підпис тощо. Враховуючи особливості дослідження підпису, слід зазначати прізвище особи, від імені якої він виконаний, його розміщення в документі (рядок, графа, попередні слова тощо), а також відомості про те, чи існує особа, від імені якої він виконаний, чи досліджуваний підпис виконаний від імені неіснуючої або невстановленої особи. Основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, цифрових записів і підпису.

Для проведення досліджень експертові треба надати вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка ідентифікується. Необхідною умовою наданих на експертизу зразків є їх достовірність, тобто безсумнівна належність рукописів (підписів) особі, зразками почерку якої вони слугують. До числа основних вимог, які необхідно виконувати при відібранні порівняльного матеріалу зразків, відносяться їх належна якість та достатня кількість.

Матеріали справи дійсно не місять відомостей про те, що для вирішення питань, які поставлені експерту, зібрано порівняльний матеріал, як то зразки підпису громадянина ОСОБА_3 та оригінал об`єкту дослідження , як того вимагає Закону України Про судову експертизу .

На час вирішення судом питання про призначення експертизи суд повинен мати у своєму розпорядженні оригінали документів, що містять об`єкти судово-почеркознавчої експертизи підписи, записи тощо, які підлягали дослідженню. У зворотному буде вважатися, що суд при призначені експертизи не виконав вимоги ст. 107 ЦПК України щодо збирання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Проте, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та встановивши правовідносини між сторонами, дійшов наступного висновку.

Судова колегія вважає, судом першої інстанції було вжито всіх необхідних заходів щодо витребування та забезпечення наявності об`єкту експертного дослідження, а саме оспорюваної довіреності. Призначення експертизи, з дотриманням вимог законодавства, проте без оригіналу довіреності, є ще одним засобом впливу на відповідача щодо зобов`язання останнього надати для дослідження оспорювану довіреність. Відповідні процесуальні дії для досягнення результату, а саме витребування оригіналу довіреності були вчинені також і зі сторони позивача.

Матеріали справи містять клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення дослідження, а саме досліджуваний об`єкт - оригінал довіреності від 03.08. 2019 року № 5, вільні зразки ОСОБА_3 (том 2, а. с. 16-17).

Згідно ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизи неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Отже, наслідки ухилення від участі в експертизі, суд вправі застосувати лише у разі ухилення від подачі необхідних матеріалів саме експертам.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги щодо відсутності об`єкту дослідження для проведення експертизи та порушення порядку призначення такої, судовою колегією відхиляються. Крім того, звернення з апеляційними скаргами представника відповідача, свідчить про достатню обізнаність ОСОБА_1 з обставинами та процесом розгляду справи, тому останній усвідомлює свій обов`язок щодо надання оригіналу довіреності для експертного дослідження, однак продовжує зловживати процесуальними обов`язками.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що телефоном довів до відома відповідача вимоги суду щодо подання оригіналу довіреності та зазначив, що ОСОБА_1 не заперечував її наявність.

Виходячи із наведеного, апеляційний суд не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права та цивільного судочинства при вирішенні питання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваної судової ухвали щодо застосування заходів процесуального примусу, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без задоволення.

Застосовуючи до відповідача ОСОБА_1 захід процесуального примусу, стягуючи з нього в дохід державного бюджету штраф у розмірі 2102 гривень, суд виходив з невиконання відповідачем процесуальних обов`язків покладених на нього ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15 липня 2020 року.

Суд першої інстанції урахував тривале перебування справи у провадженні суду, через що за невиконання без поважних причин процесуальних обов`язків стороною цивільного процесу, дійшов висновку про необхідність задоволення вимоги позивача та спонукання відповідача нести відповідальність за неповагу до вимоги суду.

В даному випадку, з тривалим невирішенням цивільного спору, колегія суддів не знаходить виправдань для можливості урахування доводів скарги представника відповідача.

Як вбачається з п. 6 ч. 2 та ч. 3 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Приписами ст.. 143 ЦПК України встановлено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Відповідно до п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 144 ЦПК України, одним із засобів процесуального примусу є штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

За умовами статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Під зловживанням цивільними процесуальними правами слід розуміти певні дії однієї зі сторін спору, що спрямовані на затягування строків розгляду справи, на спричинення додаткових необов`язкових, виходячи з матеріалів справи, витрат сторони, на вчинення стороною позасудових дій, які фактично свідчать про визнання позовних вимог, та/ або інших дій, що передбачені законом та/ або є такими, що на розсуд суду мають на меті створення перешкод здійсненню належного судочинства у конкретному спорі, тим самим перешкоджаючи доступу сторони до правосуддя та реалізації права на справедливий суд.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу.

Колегія суддів бере до уваги той факт, що судом першої інстанції та представником позивача було неодноразово направлено вимоги про витребування оригіналу довіреності. Зокрема в ухвалі суду від 15 липня 2020 року роз`яснювалось, що у разі неможливості подати доказ, який витребовує суд або особа не можливості надати цей доказ, зобов`язані повідомити суд.

Матеріали справи свідчать, що представник відповідача подав до суду заяву про невручення ухвали про витребування доказу відповідачу, проте не надав жодних підтверджень щодо неможливості надання оригіналу довіреності, а навів лише необґрунтовані та безпідставні твердження. Крім того, звертаючись з апеляційною скаргою, представником відповідача також не надано письмових підтверджень доводів скарги.

Тоді як чинне законодавство передбачає наявність відповідної компетенції у суду щодо визнання наведених причин неповажними, про що суд і дійшов висновку у даному випадку.

З тривалим невирішенням цивільного спору, колегія суддів не знаходить виправдань для можливості урахування доводів скарги представника відповідача. Апеляційний суд критично оцінює мотиви скарги представника відповідача щодо неможливості виконання відповідачем покладеного обов`язку процесуального характеру.

Представник відповідача, згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки, з його слів, довів до відома відповідача обов`язок надання суду оригіналу довіреності. При цьому, не зміг пояснити суду чому відповідач не надає оригінал довіреності засобами поштового зв`язку або у будь - який інший зручний для нього спосіб.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвали Київського районного суду міста Харкова від 19 жовтня 2020 року про призначення експертизи та ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 19 жовтня 2020 року про застосування заходів процесуального примусу - залишити без змін, як такі, що постановлені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 19 жовтня 2020 року про призначення експертизи та ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 19 жовтня 2020 року про застосування заходів процесуального примусу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту в порядку ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

Повний текст постанови

складено 22 березня 2021 року