Постанова

від 11.03.2021 по справі 640/18755/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року

м. Харків

справа № 640/18755/18

провадження № 22-ц/818/432/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря - Супрун Я.С.,

сторони справи:

позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 Анушевича В., в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганських областях, Харківської обласної державної адміністрації,

відповідачі - ТОВ Будівельна компанія Алара , ТОВ Мега трейд плюс , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи - Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, ТОВ Авеню Аніс із самостійними вимогами на предмет спору,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 червня 2020 року в складі судді Бородіної Н.М.,

УСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2, в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Харківської обласної державної адміністрації звернувся у суд із позовом до ТОВ Будівельна компанія Алара , ТОВ Мега трейд плюс , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 3 особа Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, ТОВ Авеню Аніс про скасування рішень та визнання правочинів недійсними, витребування майна, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 104,1 кв.м..

Позов обгрунтований тим, що у державній власності перебуває нежитлова будівля, пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення (охоронний № 125), загальною площею 102, 1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 ( надалі Будівля). На підставі наказу № 1161 від 09.06.2016 регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області Будівля передана в оренду ТОВ Авеню Аніс згідно договору № 6334-Н від 16.06.2017. Відповідно до технічного паспорту від 29.11.2001, інвентарний номер 34023, будівля є одноповерховою. Рішенням державного реєстратора Зоткіна С.В. № 37615172 за ТОВ Будівельна компанія Алара 18.10.2017 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 104,1 кв. м. на підставі рішення місцевого господарського суду Харківської ос блаті від 31.07.2017 у справі № 921871/17, яке було скасоване постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 року. Як вбачається із технічного паспорту від 29.11.2001, згідно якого Будівля здається в оренду РВ ФДМУ по Харківській області за адресою АДРЕСА_1 , площа будівлі становить 102,1 кв.м. Разом з тим, жодної іншої будівлі на цією адресою, крім нежитлової будівлі, пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення (охоронний №125), загальною площею 102,1 кв.м першого поверху, яка належить державі та передана в оренду ТОВ Авеню Аніс , немає. Таким чином, ТОВ Будівельна компанія Алара зареєстровано право власності саме на нежитлову будівлю, яка належить державі, орендарем якої є ТОВ Авеню Аніс і яка є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення. Крім того, ТОВ Будівельна компанія Алара , вже не будучи власником зазначеної будівлі було відчужено Ѕ частини Будівлі ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №1024 від 29.12.2017 року. Того ж дня ТОВ Будівельна компанія Алара відчужено ще Ѕ частини зазначеної будівлі ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу № 1026 від 29.12.2017року. Таким чином, на час укладання зазначених договорів підстава для набуття права власності на спірну нерухомість (рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2017 року) була скасована, у зв`язку з чим правових підстав для у укладання зазначених договорів не було. Отже, вчинення спірних правочинів з боку особи, яка не є власником майна, є підставою визнання їх недійсними. Крім того, у подальшому, державним реєстратором 20.06.2018 року прийнято рішення про державну реєстрацію № 39867968, відповідно до якого нежитлову будівлю літ Г-1 змінено на нежитлову будівлю літ. Г-2 та змінено загальну площу з 104,1 кв.м на 213,7 кв.м. ( враховано площу другого поверху Будівлі (горища), яка становить 109,60 кв.м таким чином, загальна площа Будівлі становить 213,70 кв.м) Документи, надані ОСОБА_2 державному реєстратору не відповідали вимогам закону, а отже не підлягала реєстрації зміна розміру Будівлі. У подальшому приватний нотаріус ХМНО Іванова Ю.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого зареєструвала право власності на Ѕ частину Будівлі літ Г-2 ,яка належала ОСОБА_1 за ТОВ Мега трейд плюс , засновниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Таким чином діями державного реєстратора порушені інтереси держави.

ТОВ Авеню Аніс звернулась до суду із самостійними вимогами, відповідно до яких просить суд скасування рішень та визнання правочинів недійсними, в обґрунтування якого зазначає, що 16.06.2017року між ТОВ Авеню Аніс та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області було укладено договір оренди № 6334-Н, предметом якого є нежитлова будівля, пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення (охоронний №125). ТОВ Авеню Аніс виконує обов`язки за договором та сплачує орендну плату. Про зміну власника ТОВ Авеню Аніс повідомлено не було. У зв`язку з тим, що рішення про визнання права власності було скасовано правові підстави для відчуження спірного нерухомого майна у ТОВ Будівельна компанія Алара були відсутні. Недодержання ст. 203 ЦК України є підставою для визнання недійсними договорів купівлі-продажу № 1024 від 29.12.2017р, який укладений між ТОВ Будівельна компанія Алара та ОСОБА_2 та №1026 від 29.12.2017року між ТОВ Будівельна компанія Алара та ОСОБА_1 , а рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Затокіна С.В. від 18.10.2017року підлягає скасуванню, а будь-які здійснені будівельні роботи ТОВ Будівельна компанія Алара за адресою: м. Харків вул. Чернишевська,14, були здійснені без дотримання встановленого законодавством порядку, що спростовує можливість визнання права власності на фактично самочинно збудоване майно. Крім того, посилається на ч.2 ст. 777 ЦК України, відповідно до якої наймач має переважне право купівлі-продажу нерухомого майна.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 червня 2020 року позовні вимоги заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 задоволено частково. Витребувано на користь держави, в особі Харківської обласної державної адміністрації із чужого незаконного володіння ТОВ Мега Трейд Плюс , ОСОБА_2 нежитлову будівлю загальною площею 104,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . В решті позову відмовлено. В задоволені позову ТОВ Будівельна компанія Алара про скасування рішень державного реєстратора та визнання недійсним правочинів відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення мотивовано тим, що спірна будівля первинно вибула із власності держави, не з її волі, на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано. Спірне майно в наступному було відчужено спочатку на підставі договорів купівлі-продажу, в подальшому на підставі протоколу загальних зборів, тому належним способом захисту власника є витребування майна. Підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного майна, укладених 29.12.2017р. між ТОВ Будівельна компанія Алара та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України, суд не вбачає. Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача.

В апеляційній скарзі заступник прокурора області посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також незастосування судом норм матеріального права, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 26.06.2020 в частині відмови в задоволені позовних вимог прокурора та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що внаслідок укладення оспорюваних договорів спірна будівля вибула з власності держави поза її волею, внаслідок чого вони порушують інтереси держави, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України. Захистивши речові права держави як власника спірної будівлі, суд не скасував наявні в реєстрі речових прав на нерухоме майно договори купівлі-продажу № 1024, 1026 від 29.12.2017 та рішення державних реєстраторів щодо реєстрації права власності на будівлю за відповідачами, що перешкоджає реєстрації за державою право власності на це майно. Посилаючись на правовий висновок Верховного суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц зазначає, що вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржується, в зв`язку з чим апеляційним судом в цій частині не переглядається.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися у судове засідання, дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керується статтею 367 ЦПК України та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судовим розглядом встановлено, що у державній власності перебуває нежитлова будівля, пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення Північний флігель садибного будинку (охоронний № НОМЕР_1 ), загальною площею 102,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , управителем якого є ХОДА.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області вказану будівлю передано в оренду ТОВ Авеню Аніс на підставі договору №6334-Н від 16.06.2017.

Згідно пункту 1.2 указаного договору майно передається з метою надання послуг з працевлаштування, в т.ч. інвалідів, учасників АТО, та включене Державною службою зайнятості до переліку суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб`єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців.

Відповідно до технічного паспорту від 29.11.2001, інвентарний номер 34023, будівля є одноповерховою.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.07.2017 у справі № 922/1871/17 позовні вимоги ТОВ Будівельна компанія Алара до ТОВ Пек Інвест про визнання права власності на одноповерхову нежитлову будівлю кафе, загальною площею приміщень 104,1 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , задоволено.

В подальшому зазначене рішення постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2017 було скасовано на підстави апеляції прокурора.

Разом з тим, рішенням державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С.В. від 13.07.2017 за ТОВ Будівельна компанія Алара було зареєстровано право власності на одноповерхову нежитлову будівлю кафе, загальною площею приміщень 104,1 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , було, що підтверджується відповідним записом у Державному реєстрі. При цьому, хоча в рішенні господарського суду від 31.07.2017 відсутнє посилання на літеру, при реєстрації кафе зареєстровано саме як літ. Г-1 , підставою реєстрації зазначено рішення господарського суду Харківської області по справі №922/1871/17 від 31.07.2017.

В подальшому ця ж нежитлова будівля літ Г-1 загальною площею 104,1 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , була продана ТОВ Будівельна компанія Алара за двома договорами від 29.12.2017 по Ѕ частині - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується договорами, посвідченими приватним нотаріусом Івановою Ю.В. за реєстровими номерами 1024, 1026. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є засновниками, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Мега-трейд плюс .

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Ѕ частка спірної нежитлової будівлі передана ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ Мега-трейд плюс на підставі протоколу установчих зборів від 02.04.2018 та акту приймання-передачі від 05.04.2018, і на теперішній час право власності на Ѕ частину нежитлової будівлі площею приміщень 104,1 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ТОВ Мега-трейд плюс .

Інша Ѕ частка нежитлової будівлі залишилась на праві власності за ОСОБА_2 .

При цьому, під час реєстрації будівлі їй вже присвоєна літ. Г-2 і зазначена площа - 213,7 кв.м, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру станом на 26.06.2020.

Прокуратурою 16.03.2018 внесені відомості до ЄРДР за №42018221080000087 по незаконному заволодінню будівлі по АДРЕСА_2 .

В ході досудового розслідування проведений огляд будівель по АДРЕСА_2 .

Згідно протоколу огляду місця події від 23.03.2018, із фототаблицею, по АДРЕСА_2 , розташовані п`ять будівель літ. А, Б, В, Г, Д. Будівля, яку орендує ТОВ Алара , складається із одноповерхового будинку та горища.

Згідно технічного паспорту на нежитлову будівлю - кафе літ. Г-2 у будинку АДРЕСА_2 від 25.01.2018, складеного ТОВ Архітектурно-проектне бюро Атриум , будівля складається із двох поверхів. Перший поверх площею 104,10 кв.м, другий поверх - 109,6 кв.м, усього 213,70 кв.м.

За відповіддю ТОВ Архітектурно-проектне бюро Атриум під час обстеження та проведення технічної інвентаризації будівлі АДРЕСА_2 було встановлено, що під час первинної інвентаризації будівлі, проведеної 04.01.2017, не проінвентаризований 2-й поверх будівлі. Згідно повторної технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна будівлі АДРЕСА_2 було змінено літеру будівлі з літ. Г-1 на літеру Г-2 та враховано площу другого поверху, внаслідок чого площа зазначена 213,70 кв.м.

На підставі викладеного суд дійшов обґрунтованого висновку, що нежитлова будівля, пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення Північний флігель садибного будинку (охоронний № НОМЕР_1 ), загальною площею 104,10 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить державі, та нежитлова будівля літ. Г-1 площею 104,1 кв.м, нежитлова будівля літ Г-2 площею 213,70 кв.м, є однією будівлею, яка вибула із державної власності, поза волею власника - держави.

Відповідно до частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом вказаної норми майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України в постановах від 16 квітня 2014 року (справа №6-146цс13), 28 січня 2015 року (справа №6-218цс14), 24 червня 2015 року (справа №6-251цс15).

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої у справі №6-3090цс15, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України, що узгоджується із постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

У пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року №338/180/18 звернуто увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387, 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у забезпеченні введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Право власника на витребування свого майна із чужого незаконного володіння не є похідним від інших вимог, воно зберігається за власником за наявності умов, викладених у статтях 387, 388 ЦК України, що й повинно бути доведено у суді (пункти 10.10.-10.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13, провадження №12-158гс19).

З огляду на вищевикладене суд першої інстанції задовольнивши віндікаціний позов про витребування Будівлі у володіння держави обгруновано відмовив у задоволені вимог про визнання правочинів купівлі - продажу спірного нерухомого майна недійсними.

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Цей припис необхідно розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Отже, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права при заявлені вимоги про витребування майна.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (провадження №14-256цс18).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора.

На підставі викладеного доводи апеляційної скарги висновку суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то судові витрати, у відповідності до вимог статей 141, 382 ЦПК України та Закону України Про судовий збір , між сторонами не розподіляються.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22 березня 2021 року.

Головуючий - О.Ю.Тичкова

Судді - О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук