Рішення

від 14.09.2010 по справі 2-398/2010

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 2-398/2010

Провадження № 2-398/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.09.2010 року м.Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого по справі - судді Циганок В.Г.

при секретарі судового засідання - Варакута Є.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача- ОСОБА_2 ,

представника відповідача- ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою Державного підприємства Миколаївський авіаремонтний завод Нарп до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням у гуртожитку,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2009 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування кімнатою АДРЕСА_1 , а також стягнути судові витрати.

В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що на балансі ДП НАРП перебуває гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі спільного рішення адміністрації в/ч НОМЕР_1 та профспілкового комітету від 30.04.1998 року, для проживання ОСОБА_2 та його сім`ї була надана кімната АДРЕСА_3 у вказаному гуртожитку. Відповідачі зареєстровані на спірній площі з 05.04.1999р., проте не проживають за місцем реєстрації з 2007 року. Зазначене підтверджується актом про непроживання, складеним за участю мешканців гуртожитку, представника адміністрації та паспортиста. На теперішній час відповідачі проживають за іншою адресою, будь-яких заяв про поважність причин відсутності та зберігання за ними спірної кімнати не надходило. Пославшись на ст.ст.71,72 ЖК України, позивач просив позов задовольнити.

В попередньому судовому засіданні у якості співвідповідача був долучений ОСОБА_5 , який також зареєстрований за вказаною адресою.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в заяві, просив позов задовольнити, визнати відповідачів такими, що втратили право користування кімнатою АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що іншого житла для проживання вони не мають. Вони фізично не могли проживати в спірній кімнаті, оскільки після пожежі в листопаді 2008 року кімната була непридатна для житла. На ремонт він надавав гроші в сумі 700 гривень. Підтверджує, що він не завжди ночує вдома, оскільки в нього стара мати, яка перенесла операцію, та потребує стороннього догляду. Також він працює за договорами, а тому він може працювати і вночі, і вранці. За такого деякі сусіди його не бачать. Заборгованості за житло чи комунальні послуги він не має. В кімнаті знаходяться їхні речі. Сусіди, які викликані в якості свідків, стоять в черзі на розширення площі, а по тому зацікавлені, щоб у нього забрали цю кімнату. Просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 надали запереченняпроти позову,просили відмовитив йогозадоволенні та розглядати справу в його відсутність

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що відповідачі довгий час не проживали в спірній кімнаті, вони доглядали за батьками. За житло періодично сплачували, гроші на ремонт після пожежі давали. Однак в кімнаті вони їх не бачили, декілька місяців в кімнаті проживали інші піднаймачі, яким вони здавали кімнату.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що відповідачі проживали в гуртожитку з 1999 року, потім в 2003-2004р. переїхали до мами відповідачки, яка хворіла, та вивезли речі. Речі привезли назад в кінці 2009 року. За кімнату вони оплачували. Гроші на ремонт після пожежі давали. Один-два рази на тиждень відповідачі приїжджають до кімнати, але так постійно не живуть. ОСОБА_2 тільки останній час бачила, після того як був паспортний контроль та представники заводу акти складали.

Свідок ОСОБА_8 підтвердив, що ОСОБА_2 проживає в гуртожитку 2-3 рази на тиждень, він до нього заходив. З дружиною та його сином він не знайомий.

Свідок ОСОБА_9 підтвердив, що підвозив відповідача ОСОБА_2 на початку грудня 2009 року до гуртожитку в пос.Кульбакіно за адресою: АДРЕСА_2 .

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вислухавши пояснення свідків, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що в 1998 році ОСОБА_2 , який працював у в/ч НОМЕР_1 , разом з сім`єю було надано кімнату в гуртожитку, що перебуває на балансі ДП НАРП. В кімнаті 65 гуртожитку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , з 05.04.1999р. зареєстровані: ОСОБА_2 , його дружина ОСОБА_4 , та з 17.06.2003р. син ОСОБА_10 .

З актів про непроживання від 20.12.2008р. та 16.12.2009 року, складеного за участю мешканців гуртожитку, представника адміністрації ДП НАРП та паспортиста гуртожитку, вбачається, що відповідачі не проживають за спірною адресою з 2007 року.

З повідомлення головного лікаря міської поліклініки № 2 вбачається, що хвору мати ОСОБА_4 - ОСОБА_11 потребує сторонньої допомоги.

Копіями наданих відповідачами квитанцій підтверджується оплата ними квартплати та комунальних послуг за кімнату в гуртожитку.

Комунальним підприємством ММБТІ в своїй довідці № 2538 від 26.11.2009 року повідомлено, що право власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не зареєстровано.

Також в судовому засіданні встановлено, та не заперечується сторонами, що в спірній кімнаті знаходяться особисті речі відповідачів.

Відповідно до ст.47 Конституції України, ч.З ст.9 ЖК україни ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилих приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно зі ст.71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шести місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Статтями 10, 60 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення обставин, які є підставою заявлених вимог, покладається на позивача.

Оцінюючи надані позивачем та відповідачами докази, суд звертає увагу на їх суперечливість та вважає, що ДП «НАРП» не доведений безперечно факт постійного непроживання ОСОБА_12 у гуртожитку.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом.

Керуючись ст.ст. 10,11,209, 212, 214-215, 218 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Державного підприємства Миколаївська": авіаремонтний завод Нарп до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання осі такими, що втратили право користування жилим приміщенням кімнати АДРЕСА_1 , який знаходиться на балансі ДП Миколаївський авіаремонтний завод Нарп- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м.Миколаєва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: В.Г.Циганок