Постанова

від 23.03.2021 по справі 911/1700/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2021 р. Справа№ 911/1700/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр Ветлайф

на рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2020

у справі № 911/1700/20 (суддя Заєць Д.Г.)

за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Ткачова Дмитра Миколайовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр Ветлайф

про стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр Ветлайф

до Фізичної особи-підприємця Ткачова Дмитра Миколайовича

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Ткачов Дмитро Миколайович (далі - ФОП Ткачов Д.М., позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр Ветлайф (далі - ТОВ НВЦ Ветлайф , відповідач) про стягнення 35 571,00 грн, з яких 28 890,00 грн основного боргу, 4 510,00 грн інфляційних втрат та 2 171,00 грн 3 % річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання юридичних послуг №6/1 від 02.01.2017 (далі - договір) щодо оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.08.2020 прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ НВЦ Ветлайф до ФОП Ткачова Д.М. про стягнення безпідставно сплачених грошових коштів у розмірі 99 510,00 грн; об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.12.2020 у справі № 911/1700/20 позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково, стягнуто з ТОВ НВЦ Ветлайф на користь ФОП Ткачова Д.М. 28 890,00 грн основного боргу, 2 166,98 грн 3% річних, 4 510,00 грн інфляційних втрат, 2 101,76 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд виходив з того, що укладений між сторонами договір не містить вимог до форми Актів здачі-приймання наданих послуг, у зв`язку з чим відхилив заперечення відповідача про те, що Акти виконаних робіт, на які посилається позивач, не містять детального опису наданих послуг, що унеможливлює встановлення їх обсягу; вказані акти підписано представниками сторін без зауважень; відповідачем не надано доказів звернення до виконавця у відповідності до розділу 8 договору з проханням деталізації обсягів наданих послуг, а також доказів надання мотивованої відмови від підписання актів наданих послуг; акти приймання виконаних робіт за попередні періоди, які оплачувались відповідачем без зауважень, за своїм змістом і формою є аналогічними актам, наданим позивачем за спірний період; подані позивачем документи підтверджують надання останнім юридичних послуг на виконання своїх зобов`язань за договором, а також те, що позивач особисто складав такі документи; за наведених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних судом встановлено, що їх розмір є меншим за заявлений позивачем, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачем за зустрічним позовом не надавались жодні юридичні послуги за період дії договору, натомість, до матеріалів зустрічної позовної заяви додано копії платіжних доручень про сплату наданих послуг згідно підписаних актів приймання виконаних робіт, що свідчить про схвалення ТОВ НВЦ Ветлайф спірного правочину; позивачем за зустрічним позовом не надано доказів звернення до відповідача за зустрічним позовом протягом строку дії договору з проханням про надання додаткової, деталізованої інформації за підписаними актами приймання виконаних послуг або вимогою про повернення коштів; повідомлення про розірвання договору надіслано відповідачеві за зустрічним позовом 20.07.2020, тобто, після звернення ФОП Ткачова Д.М. до суду з первісним позовом про стягнення з ТОВ НВЦ Ветлайф заборгованості; позивачем за зустрічним позовом не доведено обставин, які на його думку, є підставою повернення грошових коштів у заявленому розмірі, у зв`язку з чим зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ТОВ НВЦ Ветлайф звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування своїх вимог апелянт наголошував на тому, що ФОП Ткачовим Д.М. на підтвердження надання юридичних послуг подано до суду лише договори та акти приймання виконаних робіт, які не є достовірними доказами фактичного здійснення юридичних послуг; ФОП Ткачовим Д.М. не доведено належними та допустимими доказами факту надання юридичних послуг на виконання договору, а відтак, наявні правові підстави вважати, що грошові кошти ним отримано безпідставно, передчасно та необґрунтовано, що є підставою для їх повернення підприємству; ТОВ НВЦ Ветлайф за час дії договору не видавало ФОП Ткачову Д.М. жодної довіреності та не уповноважувало його на будь-які представницькі дії; в матеріалах справи відсутні докази надання позивачеві згідно з умовами договорів будь-якої інформації або документів, пов`язаних із представництвом відповідача в судах будь-якої інстанції, органах державної влади, підприємствах, установах чи організаціях.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ НВЦ Ветлайф на рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2020 у справі № 911/1700/20; встановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; ФОП Ткачову Д.М. встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на те, що сторонами підписані акти приймання виконаних робіт, форма та зміст яких відповідають вимогам договору, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку ; в актах приймання виконаних робіт відповідач зазначив, що не має претензій до позивача щодо якості та повноти наданих послуг; відповідач не скористався правом, наданим пунктами 5.2, 5.6 договору та не повідомляв про необхідність укладення специфікацій або надання розгорнутої деталізації (звітів) за результатами наданих послуг, проте посилається на їх відсутність, як на підставу своїх заперечень; позиція апелянта базується виключно на усному твердженні про ймовірне невиконання позивачем умов договору; апелянт вимагає від позивача надання документів (доказів), які за умовами договору не повинні зберігатися та/або надаватися у майбутньому; з моменту надання послуг минуло три роки, проте позивач намагався вжити всіх заходів для встановлення істини по справі, для чого відшукав та надав до суду першої інстанції певні документи, які просив визнати письмовими доказами та які в сукупності підтверджують факт надання послуг відповідачеві.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 02.01.2017 між ФОП Ткачовим Д.М. (у тексті договору - виконавець) та ТОВ НВЦ Ветлайф (у тексті договору - замовник) було укладено договір №6/1 про надання юридичних послуг, згідно з п.1.1. якого виконавець зобов`язується надавати юридичні послуги замовнику, а замовник зобов`язується оплачувати вартість послуг виконавця.

Юридичні послуги, що надаються на підставі цього договору, можуть мати одноразовий чи систематичний характер і складаються з комплексу дій чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, поставленої замовником (п. 2.2. договору).

Відповідно до п.2.3. договору завдання замовника на виконання послуг в рамках цього договору може виражатися в наступних формах: усна форма (особисте спілкування, телефонне доручення, тощо), письмова форма (лист, електронний лист, тощо), специфікація (у випадках необхідності додаткової деталізації обсягів, вартості або механізму надання/оплати послуг).

Згідно з п. 2.4. договору комплекс юридичних послуг, в тому числі, але не виключно складається з: надання усних та письмових консультацій, інформаційних довідок, роботи з документами замовника та їх проектами (у приміщенні замовника та дистанційно), участі у перемовинах, підготовки аналітичних висновків з питань застосування законодавства України та інших держав, експертних висновків стосовно законності вчинення юридичних дій, розробки проектів нормативно-правових актів, договорів, локальних документів суб`єкта господарювання, участі у розгляді і вирішенні господарських, цивільних, адміністративних, земельних, трудових спорів, в тому числі підготовки процесуальних документів (позовних заяв, клопотань, скарг, пояснень), а також представництва інтересів замовника у міжнародних комерційних і третейських судах, органах державної влади та місцевого самоврядування, представництва перед третіми особами незалежно від їх статусу, типу та форми власності.

Мінімальна вартість послуг, яку замовник гарантовано сплачує виконавцю за даним договором складає 10 700,00 грн на місяць без ПДВ. З огляду на обсяг наданих (запланованих до надання) послуг, сторони у специфікаціях, додаткових угодах, актах виконаних робіт можуть погодити іншу вартість послуг виконавця або доплати. При цьому, внесення змін до договору не вимагається. Розрахунки здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі. Ціною цього договору є сума вартостей всіх послуг, наданих в межах даного договору (п.п. 5.1-5.3 договору).

Пунктом 7.1. договору встановлено, що даний договір укладено на строк до 31.12.2021 та набирає чинності з моменту його підписання.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору ФОП Ткачовим Д.М. надано ТОВ НВЦ Ветлайф юридичні послуги на загальну суму 128 400,00 грн, однак, відповідачем надані позивачем послуги оплачено лише частково на суму 99 510,00 грн.

Посилаючись на наявність у ТОВ НВЦ Ветлайф перед ФОП Ткачовим Д.М. заборгованості за надані позивачем послуги за жовтень, листопад та грудень 2017 року у розмірі 28 890,00 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позову ФОП Ткачова Д.М., з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Визначаючи правову природу правовідносин, що склалися у сторін в ході виконання даного договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий має ознаки договору про надання послуг, за яким, відповідно до ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, укладення сторонами договору про надання юридичних послуг №6/1 від 02.01.2017 було спрямоване на надання ФОП Ткачовим Д.М. за замовленням ТОВ НВЦ Ветлайф відповідних послуг та обов`язку останнього здійснювати їх оплату.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської операції по наданню послуг підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема, актами надання послуг, які повинні відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно з п. 5.5 договору сторони оформлюють акт приймання-передачі наданих послуг та на свій розсуд мають право підписати його по закінченню будь-якого періоду (місяць, квартал, тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов договору та надання ФОП Ткачовим Д.М. юридичних послуг ТОВ НВЦ Ветлайф на загальну суму 128 400,00 грн, позивачем надано суду Акти приймання виконаних робіт №01/17 від 31.03.2017 на суму 32 100,00 грн за період з січня по березень 2017 року, №02/17 від 30.06.2017 на суму 32 100,00 грн за період з квітня по червень 2017 року, №03/17 від 29.09.2017 на суму 32 100,00 грн за період з липня по вересень 2017 року, №04/17 від 29.12.2017 на суму 32 100,00 грн за період з жовтня по грудень 2017 року.

Зазначені акти підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку , затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88, а відтак, є належними та допустимими доказами на підтвердження факту надання позивачем послуг відповідачеві та виникнення в останнього обов`язку здійснити їх оплату.

Доводи відповідача про те, що вказані акти не можуть підтверджувати надання позивачем юридичних послуг за договором, оскільки не містять детального опису таких послуг, правомірно відхилені судом першої інстанції з огляду на те, що укладеним сторонами договором не встановлено вимог до форми Актів здачі-приймання наданих послуг.

Згідно з п. 5.6 договору сторони визначили, що якщо інше не погоджено сторонами або не випливає із письмового завдання замовника, виконавець не складає будь-яких звітів про свою роботу.

При цьому, пунктом 2.4. договору визначено перелік послуг, які надаються виконавцем, а саме, комплекс юридичних послуг, в тому числі, але не виключно складається з: надання усних та письмових консультацій, інформаційних довідок, роботи з документами замовника та їх проектами (у приміщенні замовника та дистанційно), участі у перемовинах, підготовки аналітичних висновків з питань застосування законодавства України та інших держав, експертних висновків стосовно законності вчинення юридичних дій, розробки проектів нормативно-правових актів, договорів, локальних документів суб`єкта господарювання, участі у розгляді і вирішенні господарських, цивільних, адміністративних, земельних, трудових спорів, в тому числі підготовки процесуальних документів (позовних заяв, клопотань, скарг, пояснень), а також представництва інтересів замовника у міжнародних комерційних і третейських судах, органах державної влади та місцевого самоврядування, представництва перед третіми особами незалежно від їх статусу, типу та форми власності.

Крім того, згідно з п. 2.5 договору юридичні послуги надаються в усній, письмовій або електронній формі, виходячи із специфіки вчинення юридичних дій та у розумний або інший погоджений сторонами строк.

Так, в Актах приймання виконаних послуг №01/17 від 31.03.2017, №02/17 від 30.06.2017, №03/17 від 29.09.2017, №04/17 від 29.12.2017 зазначено, що виконавцем надано юридичні послуги за відповідний місяць та визначено вартість таких послуг згідно з п. 5.1. договору у розмірі мінімальної вартості на місяць.

При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, відповідачем не надано доказів звернення до виконавця у відповідності до розділу 8 договору з проханням деталізації обсягів наданих послуг.

Разом з тим, надані до матеріалів справи акти приймання виконаних робіт, які підписано представниками сторін без зауважень підтверджують, що починаючи з дня укладення спірного договору послуги виконавцем надавались, а замовником приймались та відповідно оплачувались.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість у відповідача виникла за Актом приймання виконаних робіт №04/17 від 29.12.2017 (частково неоплачені послуги на суму 7490,00 грн за жовтень, та повністю не оплачені за листопад та грудень 2017 року на суму 21400,00 грн), який за змістом та обсягом є аналогічним з вищезазначеними Актами приймання виконаних послуг №01/17 від 31.03.2017, №02/17 від 30.06.2017, №03/17 від 29.09.2017, які оплачені відповідачем, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Крім того, в якості доказів надання позивачем відповідачеві конкретних послуг до матеріалів справи долучено відповіді контрагентів відповідача, які підтверджують діяльність позивача від імені ТОВ НВЦ Ветлайф за дорученням, копії претензій, докази надіслання кореспонденції, проекти договорів.

Доводи апелянта про те, що надані позивачем проекти договорів є шаблонними, а також на інші недоліки вказаних документів, що розроблялися позивачем, колегія суддів відхиляє, адже у кожному з вищевказаних актів приймання виконаних послуг зазначено, що сторони не мають претензій одна до одної щодо якості та повноти надання послуг.

Також, в силу приписів ст.ст. 87-88 ГПК України судом першої інстанції правомірно враховано заяву свідка Прудкого Ю.В., який підтверджує, що ФОП Ткачов Д.М. протягом 2017 року здійснював юридичний супровід під час перемовин з Прудким Ю.В., ТОВ НВЦ Ветлайф та ТОВ ВФ Базальт та інші.

Заперечення відповідача щодо відсутності у позивача вищої юридичної освіти та як наслідок неможливість надання ФОП Ткачовим Д.М. послуг згідно договору, обґрунтовано відхилено місцевим господарським судом, оскільки до матеріалів справи додано копію диплома магістра з відзнакою НОМЕР_1 від 30.06.2008, відповідно до якого Ткачов Д.М. отримав повну вищу освіту за спеціальністю Правознавство та здобув кваліфікацію юриста.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що надання позивачем відповідачеві юридичних послуг на загальну суму 128 400,00 грн доведено належними та допустимими доказами у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 5.4 договору сторони погодили, що якщо інше не погоджено сторонами, грошова сума, вказана в п. 5.1. перераховується замовником на рахунок виконавця до 3 (третього числа) місяця наступного за тим, в якому відповідні послуги надавались. Виставлення рахунків не вимагається.

Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач не здійснив повну оплату наданих позивачем у період жовтень-грудень 2017 року юридичних послуг в обумовлені договором строки, у зв`язку з чим основний борг відповідача становить 28 890,00 грн.

Згідно з положеннями статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що отримання послуг відповідачем не спростовано, а позивачем належними та допустимими доказами доведено настання строку здійснення їх оплати, водночас, доказів оплати у повному обсязі наданих позивачем послуг відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 28 890,00 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 4 510,00 грн інфляційних втрат та 2 171,00 грн 3 % річних, нарахованих за період прострочення за кожним окремим періодом надання послуг, починаючи з 04.11.2017 до 08.06.2020.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції за заявлений позивачем період прострочення, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 166,98 грн 3% річних та 4 510,00 грн інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позову ФОП Ткачова Д.М. та стягнення з ТОВ НВЦ Ветлайф 28 890,00 грн основного боргу, 2 166,98 грн 3% річних та 4 510,00 грн інфляційних втрат. У задоволенні вимоги про стягнення 4,03 грн 3% річних необхідно відмовити.

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ НВЦ Ветлайф до ФОП Ткачова Д.М. про стягнення 99 510,00 грн, позивач за зустрічним позовом вказував на наявність підстав для повернення йому безпідставно сплачених за договором грошових коштів, оскільки відповідачем за зустрічним позовом не надавались юридичні послуги, визначені п.п. 2.4, 2.5 договору.

За твердженням позивача за зустрічним позовом ним не видавалось відповідачеві за зустрічним позовом довіреності на представництво інтересів ТОВ НВЦ Ветлайф , а додані до матеріалів справи Акти приймання виконаних робіт є неналежними доказами надання таких послуг/виконання робіт, оскільки в них відсутня інформація про вчинення саме ФОП Ткачовим Д.М. представництва інтересів ТОВ НВЦ Ветлайф в конкретних правовідносинах чи надання ним правової допомоги в контексті вирішення конкретних питань.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань за договором 20.07.2020 ТОВ НВЦ Ветлайф направило на адресу ФОП Ткачова Д.М. повідомлення про розірвання договору про надання юридичних послуг №6/1 від 02.01.2017 на підставі п. 3.1. договору, а також вимогу про повернення грошових коштів у розмірі 99 510,00 грн.

Дослідивши обставини, викладені у зустрічній позовній заяві, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову ТОВ НВЦ Ветлайф , з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, на виконання умов договору відповідачем за зустрічним позовом надавались позивачеві за зустрічним позовом юридичні послуги, що підтверджується підписаними без зауважень та заперечень Актами приймання виконаних робіт №01/17 від 31.03.2017, №02/17 від 30.06.2017, №03/17 від 29.09.2017 у, №04/17 від 29.12.2017, а також оплатою наданих послуг протягом 2017 року.

При цьому, позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачем за зустрічним позовом не надавались жодні юридичні послуги за період дії договору.

Водночас, надані позивачем за зустрічним позовом платіжні доручення підтверджують факт надання послуг згідно зазначених Актів приймання виконаних робіт, їх оплату та безпосередньо стосуються виконання умов договору, що свідчить про його схвалення ТОВ НВЦ Ветлайф .

Як правильно зауважив суд першої інстанції, позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів звернення до відповідача за зустрічним позовом протягом строку дії спірного договору з проханням про надання додаткової, деталізованої інформації за підписаними актами приймання виконаних послуг або вимогою про повернення коштів, повідомленням про розірвання договору, якщо останній вважав, що такі послуги не надавались або надавались неналежним чином.

Разом з тим, повідомлення про розірвання договору надіслано відповідачеві за зустрічним позовом 20.07.2020, тобто після звернення ФОП Ткачова Д.М. до суду з первісним позовом про стягнення з ТОВ НВЦ Ветлайф заборгованості з оплати наданих послуг.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, ФОП Ткачовим Д.М. надавались позивачеві за зустрічним позовом юридичні послуги на виконання умов укладеного договору і у позивача за зустрічним позовом не було жодних зауважень щодо них, про що свідчать підписані представниками сторін Акти приймання виконаних послуг.

Крім того, місцевим господарським судом взято до уваги, що надані відповідачем за зустрічним позовом на виконання умов договору юридичні послуги оплачувались позивачем за зустрічним позовом протягом тривалого часу.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.07.2019 у справі №910/4994/18, на яку посилається апелянт, стосовно того, що сам лише факт складання та підписання сторонами актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за договором, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах.

Разом з тим, у даній справі позивачем за зустрічним позовом не доведено жодних обставин, що свідчать про недостовірність інформації, викладеної у вищевказаних Актах приймання виконаних робіт.

Крім того, судові рішення у наведеній справі були прийняті за інших встановлених у ній обставин та за інших поданих сторонами й оцінених доказів. Зокрема, у вказаній постанові Верховний Суд виходив з того, що спірним у цій справі є, зокрема, існування самої можливості у відповідача надавати позивачеві послуги за договором, у зв`язку з чим вважав передчасними висновки судів попередніх інстанцій про доведеність надання послуг за договором лише на підставі актів приймання-передачі наданих послуг та доказів оплати цих послуг банком.

Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №927/986/17, також не можна взяти до уваги, оскільки такі висновки зроблені на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин та оцінки зібраних доказів і не суперечать висновкам суду першої інстанції у даній справі.

Так, у зазначеній справі судами встановлено, зокрема, що в актах виконання робіт за договором не визначено вартості фактично наданих послуг; об`єм вказаних послуг не відповідає об`єму послуг, зазначеному в актах виконання робіт, а інших доказів, що підтверджують надання інших послуг, позивачем суду не надано.

Отже, правові позиції Верховного Суду, на які посилається апелянт, стосуються застосування норм права у справах з іншими фактичними обставинами, а відтак, не підлягають врахуванню під час вирішення спору у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Проте, всупереч наведених вище правових норм, позивачем за зустрічним позовом не доведено суду належними та допустимими доказами наявність обставин, які на його думку, є підставою повернення грошових коштів у розмірі 99 510,00 грн, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову ТОВ НВЦ Ветлайф .

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом Київської області від 01.12.2020 у справі №911/1700/20 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ НВЦ Ветлайф має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр Ветлайф на рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2020 у справі №911/1700/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2020 у справі №911/1700/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1700/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова